Ухвала від 18.06.2025 по справі 337/2735/25

18.06.2025

ЄУН 337/2735/25

Провадження №1-кс/337/399/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовомузасіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12025082070000299 від 30.03.2025,з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 29.03.2023 Вознесеновським (Орджонікідзевським) районним судом м. Запоріжжя за ч.4 ст. 185, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченогоч.1 ст. 259КК України,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2025 до суду надійшов вказаний обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 та ухвалою суду від 06.06.2025 кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту немає.

Обвинувачений ОСОБА_5 та йогозахисник адвокат ОСОБА_4 не заперечували проти призначеннякримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Під час підготовчого судового засідання суд встановив, що вищевказане кримінальне провадження підсудне Хортицькому районному суду м. Запоріжжя. Обвинувальний акт відповідає вимогамКПК України. Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3ст.314 КПК України, відсутні.

З урахуванням позиції учасників справи суд вважаєможливим призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю сторін.

В підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання, в якому просив суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п.3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років, та яке вчинене ним в період іспитового строку, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2023. З метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого покарання за вчинення кримінального правопорушення, обвинувачений може почати переховуватись від суду;

- незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_5 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показами підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. У разі обрання до ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, останній своїми діями, поведінкою та у інший спосіб може схилити вказаних свідків до дачі неправдивих показань;

- вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, яке вчинив під час звільненні від відбуття покарання у вигляді позбавлення з іспитовим строком. За час перебування на обліку ОСОБА_5 скоїв 13 адміністративних правопорушень, за які був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Також вказує, що ОСОБА_5 непрацевлаштований, законного джерела доходу не має, не має стійких соціальних зв`язків, має стійку антисоціальну направленість поведінки, нехтує сталими соціальними правилами, схильний до вчинення правопорушень. Вказані обставини у своїй сукупності доводять наявність ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, що дає підстави для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Від обвинуваченого ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби, а саме з 22.00 год. до 08.00 год, оскільки у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також цивільна дружина, яка перебуває на 8-му місяці вагітності та 30.06.2025 має лягти до лікарні. Крім того, у період часу дії запобіжного заходу ним та цивільною дружиною була подана заява до відділу РАГС про одруження. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, яким слідчий суддя мотивував продовження тримання його під вартою є недоведеним. Вчиняти кримінальні чи адміністративні правопорушення він не збирається.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 підтримали вказане клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечили проти задоволення клопотання прокурора.

При цьому обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він зареєстрований у м. Бердянську. У м. Запоріжжі він теж зареєстрований з донькою як внутрішньо переміщені особи, але за адресою ВПО не проживає. Водночас має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Це квартира його цивільної дружини ОСОБА_7 . На даний час у цій квартирі проживає ОСОБА_7 з їх малолітньою донькою, її мати та неповнолітні брат та сестра. Також у м.Запоріжжі проживає його мати, яка орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . До затримання підробляв як різноробочий, у т.ч. на заводі, мав певний дохід, проте офіційно не працевлаштований, з заробітку слід сплачувати податки. Він має малолітню доньку - 2023 р.н. та цивільну дружина, яка вагітна, їй скоро народжувати, він має намір зареєструвати з нею шлюб. Водночас наміру переховуватися та не виконувати інші процесуальні обов`язки у нього немає. Домашній арешт просить застосувати за адресою: АДРЕСА_2 .

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим. Обвинувачений має постійне місце мешкання, зареєстрований як ВПО, має цивільну дружину, яка наразі вагітна та з якою обвинувачений має намір зареєструвати шлюб, має на утриманні малолітню доньку, а також має мати. Ризики, викладені прокурором у клопотання, не доведені.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до ст. 176,177,183, ч.1 ст. 194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбаченіст. 178 КПК України.

За змістомст. 199 КПК Українисуд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно положень п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2025 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на 60 днів та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90840,00грн.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2025 строк тримання під вартою ОСОБА_5 було продовжено на 30 днів, а саме до 25.06.2025 включно. Розмір застави, визначений ухвалою від 01.04.2025, залишено без змін.

Також встановлено,що ОСОБА_5 обвинувачуєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.259КК України,яке єтяжким злочиномта заяке передбаченопокарання увигляді позбавленняволі настрок від2до 6років,та якеможе бутипризначено обвинуваченомуу разідоведення йоговинуватості.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд враховує, що в межах розгляду даного клопотання суд не вправі давати оцінку належності та допустимості зібраних в ході досудового розслідування доказів, а лише визначає чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд бере до уваги обставини, встановлені під час застосування та продовження обвинуваченому запобіжного заходу і вважає, що матеріали провадження містять достатньо даних для висновку, що причетність обвинуваченого до злочину, в якому він обвинувачується, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також судвраховує,що ризикомє дія,яка можевчинятися звисоким ступенемймовірності,наявність кожногоризику повиннаносити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

Так, наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, суду доведена не була як при розгляді попереднього клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і в цьому судовому засіданні. Жодного обґрунтованого доказу на наявність цих ризиків, окрім припущень, суду не надано.

Водночас, оцінивши доводи прокурора, суд вважає, що на даний час не змінився та не відпав ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був підставою для продовження застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В даному випадку суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення тяжкого корисливого злочину, але знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки, яке вчинено в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком суду. При цьому, за час перебування на облікув органі пробації ОСОБА_5 скоїв 13 адміністративних правопорушень, що ним визнається та не спростовується. Сукупність таких обставин свідчить про стійку антисоціальну направленість його особистості та небажання стати на шлях виправлення, схильність до вчинення правопорушень.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 , який є працездатною особою, до затримання офіційно працевлаштований не був, постійного джерела доходів не мав та не має. Зі слів ОСОБА_5 він звертався до Центру рекрутингу ВМС ЗСУ в жовтні 2024 року, однак службу не розпочав. Підробляв як різноробочий. Він офіційно неодружений, до затримання проживав разом з цивільною дружиною ОСОБА_7 , яка наданий часє вагітною, має малолітнюдоньку ОСОБА_6 ,2023 р.н. Зареєстрований обвинувачений в м. Бердянськ, який наразі є тимчасово окупованою територією, за місцем реєстрації як ВПО у м. Запоріжжі фактично не проживав.

Вказані обставини в сукупності свідчать про можливість обвинуваченого ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення як ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, що є підставою для подальшого його тримання під вартою.

Встановлений ризик є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт не здатні забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам вчинити інше кримінальне правопорушення.

Більш того, вказаний вище ризик підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим тільки збільшується.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання під вартою.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить довисновку про наявність підстав для продовження строку дії раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і неможливість обрання йому інших запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, як на цьому наполягає сторона захисту.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, міцні соціальні зв`язки наявність вагітної цивільної дружини та малолітньої дитини, на переконання суду, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на вчинення іншого кримінального правопорушення, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування тримання під вартою.

Більш того, актуальна тадостовірна інформаціяпро наявністьу ОСОБА_5 постійного місцяпроживання відсутня,оскільки за адресою, де він з донькою зареєстровані як ВПО, він не проживав. Можливість обвинуваченого проживання за адресою, зазначеною в обвинувальному акті: АДРЕСА_2 , після звільнення з-під варти не доведена. Достовірних даних про те, кому саме належить ця квартира, в якій обвинувачений просить визначити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суду не надано. На підтвердження наявності згоди власника або користувача житла на те, щоб обвинувачений там проживав та перебував під домашнім арештом, сторона захисту жодних доказів суду не надала. При цьому з наданих обвинуваченим медичних документів цивільної дружини обвинуваченого - ОСОБА_7 , зокрема її обмінної карти, вбачається, що місцем її проживання є: АДРЕСА_3 . В той же час, за адресою: АДРЕСА_3 , де зі слів обвинуваченого на даний час проживає його мати на підставі договору оренди, відсутнє підтвердження продовження строку дії договору, який діяв до 31.12.2024, а отже законного права проживання у такій квартирі.

Суд також вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, в достатній мірі не забезпечать адекватне виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов`язків.

Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченогозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумногостроку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Також суд враховує, що в даному випадку тримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ОСОБА_5 має право внести заставу у встановленому судом розмірі.

У зв`язку з цим суд вважає необхідним продовжити відносного обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу немає.

Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити, а у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходувідмовити.

Керуючись ст.177,178,183,314-316 КПК України,

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.259 КК України призначити до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 25 червня 2025 року 14.00 год. за участю усіх учасників справи: прокурора, захисника та обвинуваченого.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тримання під вартою у Державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 16 серпня 2025 року включно, із заставою, як альтернативним запобіжним заходом у розмірі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику та надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню. В частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.Подання апеляційної скарги на ухвалу суду незупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошений 18.06.2025 о 14.55 год.

Суддя ОСОБА_1