Рішення від 18.06.2025 по справі 640/17154/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/17154/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ", Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Національна академія наук України про визнання протиправними дій, скасування дозволу на будівельні роботи,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ", Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Національна академія наук України, в якому просить:

- взнати протиправним дії з видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБ ТМ" (код ЄДРПОУ 36265349) дозволу на будівельні роботи № IУ 113201331239 із будівництва житлового комплексу з вбудованоприбудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торговорозважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією;

- скасувати дозвіл на будівельні роботи № ІУ113201331239 із будівництва житлового комплексу з вбудованоприбудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торговорозважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає дозвіл на будівельні роботи № ІУ113201331239 із будівництва житлового комплексу з вбудованоприбудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торговорозважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією незаконним та підлягає скасуванню, оскільки документи, що посвідчують права замовників на земельну ділянку, вбачається факт наявності недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності, користування земельною ділянкою, з заявленими на отримання будівництво об`єкта незаконним, оскільки воно здійснюється на підставі незаконних документів, так як зміни даних у Дозвіл внесено протиправно, у порушення вимог статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 33 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, чим порушено конституційне право позивачки на безпечне довкілля.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

24.09.2020 від Інституту геологічних наук Національної академії наук України надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 клопотання представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зупинення провадження у справі №640/17154/20 задовольнити. Зупинено провадження у справі №640/17154/20 до завершення ліквідаційної процедури Державної архітектурно-будівельної інспекції України та встановлення її правонаступника.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", адміністративна справа № 640/36607/21 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Матеріали адміністративної справи № 640/17154/20 надійшли на адресу Полтавського окружного адміністративного суду 12.03.2025 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Костенко Г.В..

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справа прийнята суддею до провадження, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 допущено заміну відповідача у справі №640/17154/20 Державної архітектурно-будівельної інспекції України на її правонаступника Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

29.05.2025 представником ДАМІ України подано відзив на позовну заяву та просив у задоволенні позовних вимоги відмовити з підстав того, що акти індивідуальної дії можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких порушені таким актом. Натомість позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на її права у правовідносинах, пов`язаних з внесенням змін даних у дозвіл на виконання будівельних робіт. Відповідно до обставин справи, позивач не є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та третіми особами, а також не зверталася до ДІАМ щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких правовідносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачем публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивачки і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

Розглянувши подані сторонами (їх представниками) документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:476:0106, площею 0,1га.

На вказаній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Січнева, 12 (споживче товариство колективних індивідуальних забудовників "Метролог") розташований житловий будинок, який разом з надвірними будівлями та спорудами, також перебуває у його приватній власності.

Земельна ділянка, з кадастровим номером 8000000000:79:476:0106 з південної сторони, по вулиці Метрологічній, межує із землями, що перебувають у постійному користуванні Інституту геологічних наук Національної академії наук України, відповідно до акту постійного користування від 08.02.2017.

Земельна ділянка з 1945 року освоюється Інститутом геологічних наук Національної академії наук України під розміщення гідрогеологічної станції "Феофанія".

Починаючи з січня 2020 року на території гідрогеологічної станції "Феофанія", що межує із земельною ділянкою позивач, облаштовано будівельний майданчик та активно здійснюється будівництво об`єктів багатоповерхової житлової забудови.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно. було встановлено, що місці розміщення майна (майнового комплексу - гідрогеологічної станції "Феофанія") Інститутом геологічних наук Національної академії наук України було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:476:0013 площею 2,638 га за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 7. Цільове призначення земельної ділянки 8000000000:79:476:0013 визначено: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Власником земельної ділянки 8000000000:79:476:0013 зазначено: Держава в особі Інституту геологічних наук Національної академії наук України. Суб`єкт іншого речового права (суперфеціарій) в реєстрі вказано: ТОВ "ІНТЕРБУД ТМ" на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27.09.2019 року.

На адвокатський запит від 15.06.2020 надано відповідь від Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради від 25.06.2020 № 055-6981, в якій зазначено, що на земельну ділянку 8000000000:79:476:0013 надано Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, що були затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради № 1489 від 21.11.2019, за заявою ТОВ "ІНТЕРБУД ТМ".

З реєстру дозвільних документів на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва було встановлено, що на підставі виданих наказом № 1489 від 21.11.2019 Містобудівних умов і обмежень Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113201331239, Офіційна назва органу, що зареєстрував документ ДАБІ, Найменування згідно проекту будівництва Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва, Клас наслідків СС3, Замовник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРБУД ТМ", Технічний нагляд: АТ № 004929 ОСОБА_2 , Проектувальник: 31403590 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжпроектсервіс", Авторський нагляд: ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , Підрядник: 35580002 Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-Груп", Інформація про земельну ділянку: витяг з реєстру прав власності (інформаційна довідка) 183115619, 2019-10-01.

Позивач вважає, що вказаний дозвіл на будівельні роботи № ІУ113201331239 із будівництва житлового комплексу з вбудованоприбудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торговорозважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією видано незаконно, що стало підставою для його звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи містобудування" містобудування (містобудівна діяльність) це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відносини у сфері містобудування, містобудівної, архітектурної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Закон 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Позивачем заявлено вимоги про скасування дозволу на будівельні роботи № ІУ113201331239 на об`єкт будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва", виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частина 3 даної статті передбачає, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення);

7) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

8) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (надалі Порядок № 466).

Згідно з пунктом 5 цього Порядку, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля"

Пунктами 29-31 Порядку № 446 встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі. Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє наявність відомостей про: відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 554 "Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури" у реєстрі атестованих осіб; ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону № 3038-VI підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Верховний Суд у пункті 23 постанови від 09 листопада 2021 року по справі №640/2719/20 наголошує, що у частині 4 статті 37 Закону № 3038-VІ закріплений вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, у випадку відсутності підстав, вичерпний перелік яких наведений в частині 4 статті 37 Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає рішення щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно частини першої статті 22-1 Закону №3038-VI Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - це єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Відповідно до частини десятої статті 22-1 Закону №3038-VI відомості, що містяться в електронній системі, є достовірними, а також відкритими і загальнодоступними, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання послуг, визначених цим Законом, та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення електронної системи.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 221 Закону №3038-VI невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності за параметром пошуку "реєстраційний номер ІУ113201331239" виявлено, що наявна інформація про виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.05.2020 за реєстраційним номером: ІУ113201331239 щодо об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній, 7 у Голосіївському районі м. Києва", за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 7, кадастровий номер: 8000000000:79:476:0013, замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД ТМ" (ЄДРПОУ 36265349).

Відповідно до відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку "адреса об`єкта м. Київ, вул. Метрологічна, 7" та "кадастровий номер 8000000000:79:476:0013" виявлено, що наявна інформація про виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 14.07.2022 за реєстраційним номером: ІУ123220711348 щодо об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній,7 у Голосіївському районі м. Києва", за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 7, кадастровий номер: 8000000000:79:476:0013, замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД ТМ" (ЄДРПОУ 36265349).

Тобто, об`єкт будівництва "Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Метрологічній,7 у Голосіївському районі м. Києва", за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 7, кадастровий номер: 8000000000:79:476:0013, замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД ТМ" (ЄДРПОУ 36265349) введений в експлуатацію, що підтверджує відсутність підстав для задоволення даної позовної заяви.

Відповідно до пункту 19 частина першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;

Таким чином, дозвіл на виконання будівельних робіт є правовим актом індивідуальної дії, отже породжує лише права та обов`язки для того, кому він адресований.

Аналогічного правого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 826/1432/18 виснувавши, що дозвіл на виконання будівельних робіт, як правовий акт індивідуальної дії, породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Позивач не є учасником містобудівельних правовідносин і дозвіл не створює, не припиняє, не змінює його прав чи обов`язків.

Одночасно Верховний Суд, з посиланням на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, зазначив на необхідності з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

З наведеного випливають такі ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу, а саме: безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Вирішуючи дану справу суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 27.02.2019 у справі № 9901/798/18, що нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин.

Як вже встановлено судом, спірний дозвіл на виконання будівельних робіт (зміни до нього) є правовим актом індивідуальної дії, отже не породжують для позивача жодних прав та обов`язків, що відповідно не надає йому права на захист, а саме права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Окрім наведеного суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України").

Отже, право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

При цьому, оскаржувані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне вказаній особі право.

Аналіз наведених норм свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відтак, для задоволення позову в адміністративній справі суд повинен установити передусім, що у зв`язку з прийнятим рішенням чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень безпосередньо порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача й що прийняте судом рішення може призвести до ефективного поновлення таких прав, свобод чи інтересів позивача (тобто, повинна бути встановлена існуюча матеріально-правова заінтересованість позивача).

У той же час, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) оспорюваними бездіяльністю, діями чи рішеннями або невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним чинним законодавством, чи неможливість ефективного поновлення порушеного права, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, право на оскарження бездіяльності, дій чи рішень суб`єкта владних повноважень надано тій особі, прав, свобод та інтересів якої вони безпосередньо стосуються. В іншому разі, вимога, звернена до адміністративного суду, є безпідставною, а її задоволення не може призвести до ефективного відновлення прав та інтересів позивача.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі №9901/22/17, від 06.06.2018 у справі №800/489/17, від 06.02.2019 у справі №9901/815/18, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 в справі №826/6074/16, від 20.02.2019 в справі № 522/3665/17, від 12.11.2019 в справі № 809/4335/15.

Окрім того, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.02.2019 в справі №522/3665/17, суд зазначає, що встановлена відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача і відсутність порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (дії, бездіяльності).

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У взаємозв`язку з вищенаведеним, оскільки у даній справі оскаржується правовий акт індивідуальної дії, який за своєю правовою природою не породжує для позивачки жодних прав та обов`язків, а також у позові нею не визначено, які саме суб`єктивні її права (інтереси) порушено, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості реалізації своїх конституційних прав, зокрема, шляхом ініціювання державного архітектурно-будівельного контролю у визначеному чинним законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з вищенаведеним та керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної зави ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ", Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Національна академія наук України про визнання протиправними дій, скасування дозволу на будівельні роботи відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко