Постанова від 17.06.2025 по справі 620/13132/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/13132/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми ''В'' від 26.05.2023 №01034040106 щодо зменшення суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 317 613,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач оформлював взаємовідносини з ризиковими контрагентами, а саме ТОВ "Мостгрей", ТОВ "Мрія", ПП "Артанія-Агро" та неіснуючим контрагентом з ІПН 39743061986, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарські взаємовідносини ТОВ "Мостгрей", ТОВ "Мрія", ПП "Артанія-Агро" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, водночас наявність певних недоліків товарно-транспортних накладних не може свідчити про безтоварність господарських операцій.

Також, зазначив про те, що в Додатку 1 до декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року ним було допущено технічну помилку в ІПН контрагента, а саме замість 397430619186 зазначено 39743061986, що свідчить про помилковість висновків контролюючого органу стосовно відображення господарських операцій з неіснуючим контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" зареєстроване як юридична особа 28.03.1995, основним видом діяльності є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (т.1 а.с. 262-267).

На підставі направлень від 28.03.2023 №329/ЖЗ, №328/ЖЗ, №327/ЖЗ, №326/ЖЗ, наказу від 22.03.2023 №109/Ж1 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року (вх. Від 20.02.2023 №9028866597) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 21.04.2023 №756/Ж5/31-00-04-01-06/00373942 яким встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині достовірності визначення бюджетного відшкодування з ПДВ на поточний рахунок платника податку, що призвело до відмови у бюджетному відшкодуванні суми ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2023 року на суму 3 015 650,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 317 613,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту від 21.04.2023 №756/Ж5/31-00-04-01-06/00373942 позивачем подано до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт перевірки (т.1 а.с. 28-34).

На підставі акту перевірки від 21.04.2023 №756/Ж5/31-00-04-01-06/00373942 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 26.05.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26.05.2023 №01034040106, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 317 613,00 грн. (т.1 а.с. 35-36);

- від 26.05.2023 №01036040106, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на суму ПДВ 3 015 650,00 грн. (т.1 а.с. 37-38).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішеннями позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу (т.1 а.с. 40-47).

Рішенням Державної податкової служби України від 17.08.2023 скаргу ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 26.05.2023 №01036040106, податкове повідомлення рішення від 26.05.2023 №01034040106 - залишено без змін (т.1 а.с. 49-52).

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а доводи відповідача про недоліки в заповненні в наявних ТТН по певним господарським операціям, що на думку контролюючого органу свідчить про нереальність господарських операцій, фактично спростовано встановленими судом під час розгляду обставинами справи та доказами, наявними в матеріалах справи.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Як вбачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Сукупний аналіз вищезазначених норм ПК України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних - залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач оформлював взаємовідносини з ризиковими контрагентами, а саме ТОВ "Мостгрей", ТОВ "Мрія", ПП "Артанія-Агро" та не мали реального характеру.

05.03.2021 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мостгрей (постачальник) було укладено договір поставки №1МС, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити макуху соєву з сої, врожаю 2020 року.

Кількість товару, ціна і загальна вартість, термін поставки, якість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару (т.1 а.с. 56-58).

Згідно з наданими документами протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Мостгрей" на замовлення позивача здійснювало поставку макухи соєвої на склад ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область), що підтверджується: специфікаціями, додатковими угодами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 58-62, 64-84, 85-106).

Позивачем здійснено оплату за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. Операція з придбання товару відображена позивачем у бухгалтерському обліку (т.2 а.с. 84-91, 99-124).

За наслідками вказаної господарської операції позивачем задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 22 773,00 грн.

Відповідно до наданих суду доказів на момент здійснення господарських відносин ТОВ "Мостгрей" було зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, основний вид його діяльності - 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (т.2, а.с. 55-59).

Придбаний у контрагента товар позивачем у подальшому реалізований іншим суб`єктам господарської діяльності відповідно до укладених договорів поставки, на підтвердження чого надано відповідні докази (т.2 а.с. 150-250, т.3 а.с.1-60).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Мрія", судом першої інстанції встановлено наступне.

03.06.2022 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мрія" (постачальник) укладено договір поставки №208НЖК, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику, врожаю 2021 року. Кількість товару, ціна і загальна вартість, термін поставки, якість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості та видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару (т.2 а.с. 133-135).

Згідно з наданими документами протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Мрія" на замовлення позивача здійснювало поставку насіння соняшника на склад ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область), що підтверджується: специфікаціями, додатковими угодами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 129-146, т.2 а.с. 135-136).

Позивачем здійснено оплату за отриманий від контрагента товар, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. Операція з придбання товару відображена позивачем у бухгалтерському обліку (т.2 а.с. 92-95, 125-130).

Враховуючи наведене, позивачем за наслідками вказаної господарської операції задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 61 940,00 грн.

Відповідно до наданих суду доказів на момент здійснення господарських відносин ТОВ "Мрія" було зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, основний вид його діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.2 а.с. 60-73). Для здійснення господарської діяльності ТОВ "Мрія" орендувало земельні ділянки на території Печенюгівської сільської ради та має відповідну матеріально-технічну базу (т.1 а.с. 107-128).

Також судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2022 між позивачем (покупець) та ПП "Артанія-Агро" (постачальник) укладено договір поставки №47НЖК, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику, врожаю 2022 року.

Кількість товару, ціна і загальна вартість, термін поставки, якість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Датою поставки товару покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у відповідних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості та видатковій накладній. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару (т.2 а.с. 137-139).

Як вбачається з матеріалів справи ПП "Артанія-Агро" на замовлення позивача здійснювало поставку насіння соняшника на склад ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область), що підтверджується: специфікаціями, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 125-259, т.2 а.с. 139-146).

Позивачем здійснено оплату за отриманий від контрагента товар, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, а також відображенням відповідних операцій у бухгалтерському обліку (т.2 а.с. 96-98, 131-132).

За наслідками зазначеної господарської операції позивачем задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 114 535,00 грн. Крім того, на момент здійснення господарських відносин ПП "Артанія-Агро" було зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, основний вид його діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.2 а.с. 74-75, 76-83). Для здійснення господарської діяльності ПП "Артанія-Агро" орендувало земельні ділянки та має відповідну матеріально-технічну базу (т.1 а.с. 148-255).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що придбаний у вказаних контрагентів товар використаний позивачем у господарській діяльності (для виготовлення олії, макухи), на підтвердження чого надано виробничі звіти за січень 2021 року, червень 2022 року та жовтень 2022 року (т.2 а.с. 147-149).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення податкового законодавства контрагентами позивача, віднесення їх до ризикових платників податку на додану вартість (п. 8 Критеріїв), відсутністю в них фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, що на думку контролюючого органу свідчить про неможливість надання ними послуг з постачання товару.

Разом з тим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Крім того податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, неподання звітності тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеним з ним договором.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 по справі №640/19561/18, від 03.11.2022 у справі №640/22431/19, від 19.06.2023 по справі №810/1577/17.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів того, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними чи суперечливими, водночас факт використання придбаного позивачем товару у господарській діяльності контролюючим органом не ставиться під сумнів та не спростовується, а ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апелянта про те, що ПрАТ "Ніжинський жиркомбінат" заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, який виник за наслідками господарських відносин із неіснуючим контрагентом з ІПН 39743061986, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у Додатку 1 до Декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року була допущена технічна помилка у внутрішньому Довіднику контрагентів щодо внесеного у базу ІПН, а саме - пропущена одна цифра.

Так, вищезазначена операція відбувалась з ТОВ "Весттек" (ІПН 397430619186), за наслідками якої позивачем задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 105 152,25 грн.

Враховуючи встановлені обставини, а також висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2023 №01034040106.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 17 червня 2025 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма