Ухвала від 18.06.2025 по справі 560/15958/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

18 червня 2025 року

м. Київ

справа №560/15958/24

адміністративне провадження № К/990/23253/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Сьомий апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 560/15958/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене протоколом від 26.07.2024 № 11/в, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

зобов`язати призначити та виплатити грошову допомогу у зв`язку з встановленням 10% втрати працездатності у зв`язку із травмою, що пов`язана із захистом Батьківщини, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення втрати працездатності.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2025, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, яке оформлене протоколом від 26.07.2024 № 11/в, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з встановленням 10% втрати працездатності у зв`язку із травмою, що пов`язана із захистом Батьківщини, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення втрати працездатності.

02.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2025, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктами 3, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі оскаржується рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Хмельницький окружний адміністративний суд в ухвалі від 31.10.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, відповідно до яких, право звільненої особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби; причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми, або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою під час виконання нею обов`язків військової служби. Заявник наголошує, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчиненні особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Скаржник зазначає, що позивача звільнено 13.03.2023, а довідка МСЕК датована 29.09.2023, тобто видана понад 6 місяців після звільнення, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19 сформулював висновок у подібних правовідносинах з питання призначення та виплати грошової допомоги у зв`язку з встановленням ступеню втрати працездатності у зв`язку із травмою, що пов`язана із захистом Батьківщини про те, що: « у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.».

Однак, Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у подібних правовідносинах, повертаючи справу № 260/2081/23 на новий розгляд, вказав, що суди попередніх інстанцій під час вирішення питання щодо наявності у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, вважаючи непропущеним встановлений пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тримісячний строк, не встановили обставини, що спричинили пропуск такого строку, зокрема ті, що передували отриманню довідки МСЕК, в тому числі коли саме документи надійшли до МСЕК, чи були наявні інші непереборні обставини, що могли спричинити затримку видачі МСЕК відповідної довідки та чи вживала позивачка дії щодо прискорення розгляду МСЕК її документів.

У контексті вказаного, Верховний Суд зауважує, що задовольняючи позовні вимоги у справі № 560/15958/24 суди попередніх інстанцій встановили, що обставини отримання травми ОСОБА_1 , встановлені згідно з актом службового розслідування від 09.03.2023 № 1251, що підтверджується довідкою від 11.03.2023 № 1026, виданої військовою частиною НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Згідно з витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.06.2023 № 2096, позивач отримав травму, пов`язану із захистом Батьківщини.

Також судами досліджено довідку МСЕК Серії 12ААА № 059884 від 29.09.2023, відповідно до якої позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у відсотках - 10% внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини 10% внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач об`єктивно не мав можливості для отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не міг впливати на строки проведення огляду, крім того висновку МСЕК про встановлення часткової втрати працездатності передували тривалі обстеження.

Отже, колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, оскільки висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.11.2023 у справі № 320/4821/19, від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23, а доводи касаційної скарги жодним чином їх не спростовують.

Також, судом апеляційної інстанції враховано висновки, сформульовані Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17, від 12.03.2019 у справі № 760/18315/16-а, у яких Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме: права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Разом з тим, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи, що висновки судів попередніх інстанцій повністю узгоджуються із зазначеними правовими позиціями Верховного Суду, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про задоволення позову, відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

Також Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника із висновком суду апеляційної інстанції, зазначеним в рішення, яке оскаржується, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.

Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Сьомий апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 560/15958/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: В.М. Шарапа

Я.О. Берназюк