Постанова від 11.06.2025 по справі 178/971/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4650/25 Справа № 178/971/24 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криничанськогорайонного судуДніпропетровської областівід 30січня 2025року ускладі суддіБерелет В.В.по цивільнійсправі №178/971/24 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, треті особи Дніпропетровська обласна військова адміністрація, Кам`янська районна військова адміністрація Дніпропетровської області, Криничанська державна нотаріальна контора, про визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, пред`явленою до територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, визначивши третіми особами Дніпропетровську обласну військову адміністрацію, Кам`янську районну військову адміністрацію Дніпропетровської області та Криничанську державну нотаріальну контору, на предмет визнання за нею права оренди земельної ділянки комунальної власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який користувався земельною ділянкою площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення для рибогосподарських потреб, розташовану на території Затишнянської (колишньої Преображенської) сільської ради Кам`янського (колишнього Криничанського) району Дніпропетровської області, на підставі посвідченого нотаріально договору оренди земельної ділянки №9 від 20 вересня 2002 року та додаткової угоди №42а від 10 серпня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2002 року №9, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1473105112220, обґрунтовуючи це тим, що вона є спадкоємцем свого батька ОСОБА_2 , який у спадщину залишив земельну ділянку, належну йому, як орендарю. Після смерті батька позивач звернулась до нотаріальної контори за отриманням успадкованого нею права оренди земельної ділянки, на що отримала відмову нотаріуса з підстав того, що додаткова угода від 10 серпня 2017 року нотаріально не посвідчувалась, тоді як договір оренди від 2002 року нотаріально посвідчений, що свідчить про недотримання форми договору.

Позивач вважає, що відмова нотаріуса є неправомірною та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки у 2003 році було змінено вимоги до таких додаткових угод до договорів оренди та скасовано обов`язкове нотаріальне їх посвідчення. Позивач вважає, що має право на спадкування за законом після батька такого права оренди земельної ділянки, що належало йому на момент смерті, а договір оренди та додаткова угода відповідають ст. 203,205 ЦК України і за ст. 215,220 ЦК України недійсними не визнавались (а.с.2-20Том І).

Рішенням Криничанського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від30січня 2025року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права оренди земельної ділянки комунальної власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Затишнянської (Преображенської) сільської ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області, яке належало йому на підставі Договору оренди земельної ділянки № 9 від 20 вересня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1594, та Додаткової угоди № 42а від 10 серпня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2002 року № 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1473105112220,- відмовлено (а.с. 36-41 Том ІІ).

Рішення суду мотивовано тим, що у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки №9 від 20 вересня 2002 року ОСОБА_2 не проводив нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, що є порушенням умов договору та порушенням виконання зобов`язання спадкодавцем, відтак, в силу ст. 31 ЗУ Про оренду землі, такий договір передбачає його припинення, що перешкоджає прийняттю такого права оренди спадкоємцями. Не погодившисьіз рішеннямсуду першоїінстанції, ОСОБА_1 улютому 2025року подала апеляційну скаргу (а.с. 46-60), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 року у справі №178/734/23, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, вже було відмовлено скаржникові в аналогічних вимогах з підстав того, що недотримання форми додаткової угоди від 10 серпня 2017 року, що, на думку судів, позбавляє суд можливості розцінювати таку угоду, як правомірну підставу продовження дії договору оренди від 20 вересня 2002 року. З урахуванням цього за життя ОСОБА_2 право оренди не продовжувалось, а, відтак, таке право не входить до складу спадщини і не може бути успадковано на підставі ст. 1218 ЦК України. Однак, постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 була частково задоволена та зазначені судові рішення змінено в частині визначення підстав і мотивів відмови у задоволенні позову, де Верховний Суд встановив помилковість висновків місцевого та апеляційного судів про те, що право оренди зазначеної у договору оренди земельної ділянки не входить до складу спадщини, додаткова угода від 10 серпня 2017 року є нікчемною та про те, що договір оренди та додаткова угода про продовження його дії укладені між різними сторонами. При цьому касаційний суд зазначив, що до участі у справі не залучені усі належні відповідачі, зокрема, Затишнянська сільська рада в особі її територіальної громади, що і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також касаційний суд наголосив, що ОСОБА_1 не позбавлена права на повторне звернення до суду з цими вимогами вже із залученням усіх учасників справи.

Враховуючи, що дане рішення суду у цій справі носить характер та підстави для відмови у задоволенні позову, які є тотожними з відмовою, викладеною у судових рішеннях у справі №178/734/23, та такі підстави були предметом дослідження судами, скаржник вважає, що у попередній справі касаційним судом встановлена помилковість постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та встановлено наявність у померлого батька на момент його смерті права оренди земельної ділянки за договором оренди від 2002 року та додаткової угоди від 2017 року, що належить до складу спадщини на підставі ст. 1218 ЦК України, а тому, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, такі встановлені обставини є преюдиційними для розгляду цієї справи.

Разом з цим зазначила, що суд першої інстанції при розгляді справи по суті спору надав правову оцінку умовам договору оренди, тоді як це не є предметом розгляду та доказування у цій справі, адже як договір оренди від 2002 року, так і додаткову угоду від 2017 року жодна особа не оскаржує та вимог щодо розірвання цих договорів не заявляє.

Відповідач Затишнянська сільська рада через свого представника адвоката Зеленову О.Р. у квітня 2025 року подала відзив на апеляційну скаргу (а.с.144-148 Том ІІ), в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції вірно зазначено, що для переходу права оренди в порядку спадкування дійсно є обов`язковим виконання обов`язків орендаря та відсутність істотних порушень договору оренди землі, що можуть бути підставою для розірвання цього договору. Такі обставини входять до предмету доказування у цій справі, адже скаржник наголошує, що на момент смерті її батька останній мав право оренди землі. Крім того зазначила, що рішення сесії Затишнянської сільської ради від 28 березня 2025 року право оренди на спірну земельну ділянку припинено, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав 16 квітня 2025 року. При цьому наголосила, що відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутні, що свідчить про недотримання спадкодавцем умов договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подала через свого представника адвоката Бондар І.А. в системі Електронний суд відповідь на відзив Затишнянської сільської ради (а.с.159-163 Том ІІ), в якій зазначає, що твердження відповідача є хибними та питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки не ставиться,а, відтак, доводи про відсутність істотних умов у договорі оренди та невідповідність такого договору Типовим договорам оренди водних об`єктів не відноситься до предмету доказування у даній справі. Посилання відповідача на певні норми Водного кодексу України та ЗУ Про оренду землі є нерелевантними, оскільки такі зміни у законодавстві відбулись значно пізніше за дату укладання як договору оренди землі, так і додаткової угоди до нього. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У травні 2025 року Затишнянська сільська рада подала заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких наголосила про те, що позивач просить визнати за нею право орендаря в порядку спадкування, відтак, належить доводити наявність такого права у її батька, тому дотримання останнім за життя усіх істотних умов договору та діючого законодавства є саме такими доказами на предмет спору (а.с.175-177 Том ІІ).

Інші учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що п. 3.2 Договору оренди земельної ділянки № 9 від 20 вересня 2002 року передбачено, що спадкоємцем орендаря є його донька ОСОБА_1 . Однак, представником позивачки та самою позивачкою не долучено до матеріалів справи відомостей щодо належного виконання «п.2» вищезазначеної Додаткової угоди № 42а, в частині проведення ОСОБА_2 нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, площею 44,4000 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, згідно ст. 526 ЦК України, що позбавляє можливості підтвердження факту належного виконання умов договору оренди земельної ділянки та внесених до нього змін на підставі Додаткової угоди № 42а ОСОБА_2 , а порушене або належним чином недоведене стороною позивача, виконання зобов`язання спадкодавця, перешкоджає прийняттю права на спадщину, передбачене ст. ст. 1216, 1218 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 серпня 1970 року Дніпродзержинським міським бюро РАЦС.

20 вересня 2002 року між орендодавцем Криничанською районною державною адміністрацією та орендарем ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки № 9, посвідчений державним нотаріусом Криничанської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1594, згідно умов якого останній прийняв у оренду земельну ділянку, яка розташована в с. Червоне Криничанського району Дніпропетровської області, загальною площею 44,4 га, в тому числі під водоймами 33,85 га, прибережною захисною смугою (пасовища) 10,55 га, в задовільному стані, придатному для рибогосподарських потреб. Договір укладено строком на 15 років.

10 серпня 2017 року, відповідно до розпорядження голови Криничанської районної державної адміністрації «Про поновлення договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього» № Р-280/0/298-17 від 10 серпня 2017 року, між орендодавцем Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, в особі голови Криничанської районної державної адміністрації Гапіча О.В. та орендарем ОСОБА_2 , у простій письмовій формі укладено додаткову угоду № 42а про поновлення договору оренди земельної ділянки № 9 від 20 вересня 2002 року, якою продовжено на 15 років строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки, загальною площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Преображенської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 24604619; дата та час державної реєстрації: 25 січня 2018 року, 15:31:42.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 42а, орендар зобов`язується протягом одного року вжити заходів щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду (зазначеної в пункті 1 даної Угоди) та її затвердження; після чого внести зміни до Договору з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів.

Пунктом 3 зазначеної Додаткової угоди № 42а, внесено зміни до пункту 4 «Умови зміни, припинення і розірвання договору» Договору, доповнивши його останнім абзацом такого змісту: «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання протягом одного року Орендарем обов`язку щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного фонду, її затвердження, після чого внесення змін до договору оренди з урахуванням змін діючого законодавства, у відповідності до Типового договору оренди водних об`єктів.»

Зазначена угода набрала чинності з моменту її підписання та державної реєстрації, є невід`ємною складовою Договору і діє до закінчення строку договору оренди (п. 4 Додаткової угоди № 42а).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30 липня 2019 року виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права оренди на земельну ділянку площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Преображенської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області відповідно до договору оренди земельної ділянки № 9 від 20 вересня 2002 року та додаткової угоди № 42а від 10 серпня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2002 року № 9.

З`ясовуючи характер спірних правовідносин з відмовою у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавцем ОСОБА_2 за його життя не дотримано умов договору оренди землі, що порушує правила користування орендованою землею, що включає в себе і водний фонд, а, відтак, і припиняє право такої оренди, що позивачем не може бути успадковано. Суд першої інстанції вважав, що спірні правовіносини регулюються нормами Водного кодексу України та ст. 781,792,1218 ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки усталеною практикою правовідносини, які розглядаються у цій справі, виникли на підставі відмови нотаріуса позивачеві у видачі свідоцтва про спадщину на право оренди земельної ділянки, яким володів її батько за життя, а не з підстав оскарження договору оренди від 2002 року та додаткової угоди до нього від 2017 року чи припинення права оренди, чого суд першої інстанції не врахував.

Так, колегія суддів бере до уваги доводи скаржника про встановлені у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №178/734/23 фактичні обставини та помилковість нотаріуса у відмові у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав недотримання форми додаткової угоди до договору оренди та вважає, що такі обставини, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, є преюдиційними у розгляді даної справи.

Так, Верховним Судом зазначено, що ч.1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістомч.1ст. 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.1216ЦК України (у редакції чинній на момент відкриття спадщини) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України«Про орендуземлі» та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зч.1ст. 781ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст. 792 ЦК України).

Статтею 31Закону України«Про орендуземлі» (у редакції чинній на момент відкриття спадщини) передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Згідно ізч.4ст. 32Закону України«Про орендуземлі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістомч.1ст. 7Закону України«Про орендуземлі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачена заборона переходу права оренди у порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Зазначений правовий висновок підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2020 року у справі № 619/1543/17ц та від 02 листопада 2022 року у справі № 390/73/21, від 15 лютого 2023 року у справі № 149/1014/21.

У справі, що переглядається, умовами договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2002 року передбачено, що спадкоємцем орендаря є його дочка ОСОБА_1 (розділ 3.2 договору). Також сторони договору оренди у розділі 4 погодили, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців.

Тобто, сторони договору оренди земельної ділянки погодили, що у разі смерті орендаря - батька позивачки, право оренди переходить до неї. Тому позивачка є належним спадкоємцем права оренди земельної ділянки, загальною площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення якої для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Преображенської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Із урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про те, що право оренди вказаної в договорі земельної ділянки не входить до складу спадщини і не може бути успадковане є таким, що не відповідає вказаним вище нормам матеріального права та умовам договору, чого суд першої інстанції не врахував, а доводи скаржника з цього приводу є слушними.

Колегія суддівнаголошує,що договір оренди землі земельної ділянки від 20 вересня 2002 року № 42а було посвідчено нотаріально, він пройшов державну реєстрацію.

10 серпня 2017 року між орендодавцем Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, в особі голови Криничанської районної держаної адміністрації - Гапіча О. В., та орендарем ОСОБА_2 укладена додаткова угоду № 42а про поновлення договору оренди земельної ділянки № 9 від 20 вересня 2002 року, якою продовжено строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки на 15 років. Право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 січня 2018 року.

За загальним правилом, передбаченим ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин,який вчиненийу письмовійформі,підлягає нотаріальномупосвідченню лишеу випадках,встановлених закономабо домовленістюсторін (ч.1ст. 209 ЦК України).

Станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2002 року ч.3 ст. 13 Закону України «Про оренду землі» було передбачено нотаріальну форму договору оренди землі.

Після ухвалення нової редакції Закону України«Про орендуземлі» згідно із Законом від 02 жовтня 2013 року № 1211-IV для договору оренди землі не вимагається обов`язкового нотаріального посвідчення (статтею 14 визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально).

Станом на 10 серпня 2017 року (дата укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки) законом не було встановлено обов`язкового нотаріального посвідчення договору оренди землі. Статтею 14Закону України«Про орендуземлі» було визначено загальне правило про укладення договору оренди землі у письмовій формі.

Зміна умов договору оренди землі 20 вересня 2002 року можлива за взаємною згодою сторін (розділ 4 договору оренди). У розділі 8 основного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі якщо сторони згоди не досягли, цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21.

Прикінцеві положення Закону «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі від 02 жовтня 2003 року, яким ухвалено нову редакцію Закону «Про оренду землі», не містять застереження щодо дії цього Закону в часі.

З огляду на викладене форма правочину щодо зміни договору визначається законом, який діяв на момент здійснення відповідної зміни договору. Основний договір оренди землі, а також додаткова угода до нього, не містять вказівки щодо того, в якій формі здійснюється зміна договору.

Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 472/491/19 (провадження № 61-3385св21).

Правочин єправомірним,якщо йогонедійсність прямоне встановленазаконом абоякщо вінне визнанийсудом недійсним.Лише увипадку недодержаннясторонами вимогизакону пронотаріальне посвідченнядоговору такийдоговір згідноз ч.1ст. 220ЦК України є нікчемним.

Колегія суддів, погоджуючись із доводами скаржника, доходить висновку, що за фактичними обставинами справи позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею усіх прав та обов`язків на підставі ст. 1218 ЦК України, які були у спадкодавця ОСОБА_2 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, додаткова угода до договору оренди землі, укладена ОСОБА_2 з орендодавцем Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, в особі голови Криничанської районної держаної адміністрації, яким станом на сьогодні є Затишнянська сільська рада, відповідає формі її укладання, не потребує обов`язкового нотаріального посвідчення, як про це помилково зазначив нотаріус, а, відтак, право оренди спірної земельної ділянки, зареєстроване за ОСОБА_2 , входить до складу спадщини, що відповідачем Затишнянською сільською радою не спростовано.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у цій справі, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції невірно визначив характер спірних правовідносин, встановлюючи відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також помилково застосував норми Водного кодексу України, адже предметом спору є не оскарження договору оренди землі від 2002 року та додаткової угоди до нього від 2017 року чи права позивача на виділ такої земельної ділянки їй у користування вперше, а право ОСОБА_1 , яка, за умовами цих договорів, є спадкоємицею свого батька ОСОБА_2 , на спадкування належного йому зареєстрованого права оренди, чого суд першої інстанції не дослідив та не надав цьому правової оцінки.

Однак, колегія суддів наголошує, що, у відповідності до відповіді Затишнянської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 02 серпня 2023 року за №658 на лист Жовтоводської окружної прокуратури від 11 липня 2023 року про надання інформації щодо земельної ділянки водного фонду, Затишнянська сільська рада стверджувала, що станом на 02 серпня 2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1222085500:02:401:0002, площею 44,4 га належить на умовах договору оренди земельної ділянки №9 від 20 вересня 2002 року ОСОБА_2 та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його донька ОСОБА_1 продовжує користування цією земельною ділянкою (а.с.73,74 Том І).

У своїй відповіді від 06 вересня 2023 року за №811 на адвокатський запит від 04 вересня 2023 року, Затишнянська сільська рада стверджувала, що умови договору від 20 вересня 2002 року №9 та додаткової угоди №42а про поновлення договору оренди земельної ділянки №9 від 20 вересня 2002 року, приватний підприємець ОСОБА_2 виконував та заборгованості перед сільською радою за користування земельною ділянкою немає (а.с.81 Том І).

Про таке ж зазначено Затишнянською сільською радою і у заяві Криничанському районному суду Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року за №632 (а.с.156 Том І), де, окрім цього, відповідач визнав вимоги позивача ОСОБА_1 та наголосив, що остання зверталась до нього з пропозицією щодо розроблення технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а сільська рада не заперечує після оформлення спадщини розробити таку документацію та поновити паспорт водного об`єкта з новим власником ОСОБА_1 .

За таких встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач, не дотримуючись принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium та є стандартом чесної та відкритої поведінки, що означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення, як це викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, демонструє суперечливу поведінку, що виразилась у зазначених у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та письмових запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 умовах оскарження як права батька позивача на оренду спірної земельної ділянки, так і права позивача на спадщину цього права спадкодавця. Дані контраргументи відповідача колегія суддів повністю відкидає та вважає встановленим та доведеним право оренди земельної ділянки у ОСОБА_2 на момент його смерті та права позивача, як спадкоємиці, успадкувати визначене як умовами договору, так і нормами чинного законодавства, право оренди спірної земельної ділянки.

Разом з цим колегія суддів наголошує, що жодного порушення умов договору оренди землі спадкодавцем не встановлено, як і не надавалось будь-яких письмових доказів недійсності цього договору та навіть його оскарження в судових інстанціях.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги та фактичні обставини справи, зазначені позивачем ОСОБА_1 як у позові, так і в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, а відповідачем такі докази не спростовані, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, повністю приймаючи доводи апеляційної скарги до уваги, враховуючи вище викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Криничанськогорайонного судуДніпропетровської областівід 30січня 2025року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради, треті особи Дніпропетровська обласна військова адміністрація, Кам`янська районна військова адміністрація Дніпропетровської області, Криничанська державна нотаріальна контора, про визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 44,4 га, кадастровий номер 1222085500:02:401:0002, цільове призначення для рибогосподарських потреб, категорія земель землі водного фонду, розташовану на території Затишнянської (колишньої Преображенської) сільської ради Кам`янського (колишнього Криничанського) району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї ухвалення,але можебути оскарженав касаційномупорядку доВерховного Судупротягом тридцятиднів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 11 червня 2025 року.

Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна