Постанова від 18.06.2025 по справі 908/1346/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1346/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Азізбекян Т.А.) від 05.09.2024р. у справі № 908/1346/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, м.Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд. 14, код ЄДРПОУ 43015083)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 193 318,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 193 318,69 грн суми інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024р. у справі № 908/1346/24:

- позов задоволено;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" 193 318 грн 69 коп. інфляційних втрат та 2422 грн 40 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано обставинами наявності заборгованості відповідача за договором поставки товару № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469 від 24.06.2020, що встановлено судовим рішенням у справі № 908/1166/21. Оскільки прострочення виконання основного зобов`язання мало місце і після винесення судового рішення щодо його стягнення, позивач продовжив нарахування інфляційних втрат на залишок заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024р. у справі № 908/1346/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з черговістю зарахування здійснених ним оплат на підставі ч. 1 ст. 534 ЦК України. Відповідач вважає, що зарахування мало відбуватися у відповідності до призначення платежу платіжних документів.

Основний борг в розмірі 100 000,00 грн був погашений ще до видачі наказу та відкриття виконавчого провадження, а в призначенні платежу вказано про сплату основного боргу.

Отже, є необґрунтованим висновок про те, що платежем від 18 січня 2022 року було погашено 3 % річних, інфляційні витрати, судовий збір.

Апелянт не погоджується з висновками суду, що датою сплати суми основного зобов`язання за судовим рішенням у справі №908/1166/21 є дата зарахування стягнутих коштів на рахунок ТОВ "Атомтеплоенерго", а саме 03.04.2023, та вважає, що датою остаточної оплати основного боргу за рішенням по справі №908/1166/21 в розмірі 526 238,00 грн є 22.02.2023 момент списання коштів з рахунку АТ "НАЕК "Енергоатом" на депозитний рахунок виконавчої служби.

У виконавчому провадженні державний виконавець, який діє в інтересах стягувача задля виконання судового рішення, на цей період стає "отримувачем" коштів.

Таким чином, з огляду на помилкове визначення позивачем періоду прострочення грошового зобов`язання та норм чинного законодавства, розрахунок інфляційних втрат здійснений не вірно, стягнення інфляційних втрат в розмірі 193 318,69 грн безпідставне.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу де проти її задоволення заперечує, посилаючись на те, що норма ст. 534 ЦК України, є спеціальною нормою для вирішення питання зарахування коштів на погашення боргу та визначення черговості, та дана норма спрямована на захист прав стягувача.

Таким чином, сплата 18.01.2022 коштів у сумі 100 000 грн. погасила:

6 569 грн. 94 коп. 3 % річних,

24 733 грн. 14 коп. інфляційних втрат,

9 863 грн. 12 коп. судового збору,

58 833 грн. 80 коп. частину суми основного боргу.

Інша частина основного боргу в сумі 567 404 грн. 20 коп. була погашена платежами 03.04.2023 та 20.12.2023 в рамках виконавчого провадження.

При цьому, апелянтом не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Відповідач надав відповідь на відзив. Вважає, що допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу. Черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може, якщо платник здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу щодо погашення основного боргу. Повторює решту доводів, які були викладені в апеляційній скарзі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі № 908/1166/21 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" 626238 грн 00 коп. основного боргу, 6569 грн 94 коп. 3 % річних, 24733 грн 14 коп. інфляційних втрат та 9863 грн 12 коп. судового збору. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 41323 грн 86 коп. пені, 43836 грн 66 коп. штрафу та 2270 грн 00 коп. судового збору.

Вказаним рішенням суду, зокрема, встановлені наступні обставини:

"24.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (Постачальник) та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупець) укладений договір поставки товару № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469, за умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар вказаний у таблиці пункту 1.1 Договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки товару № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469 від 24.06.2020 позивачем поставлений відповідачу обумовлений Договором товар, що підтверджується видатковими накладними: № 33 від 04.11.2020 на суму 418800,00 грн., в т.ч. 69800 грн ПДВ (Податкова накладна №2 від 04.11.2020); № 35 від 10.11.2020 на суму 207438,00 грн., в т.ч. 34578 грн ПДВ (Податкова накладна № 3 від 10.11.2020).

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 33 від 14.11.2020, № 35 від 10.11.2020 по Договору поставки товару 261(1)20УК/53-121-01-20-09469 від 24.06.2020 на загальну суму 626238,00 грн не заперечив.

Оплата товару за видатковими накладними у загальній сумі 626238,00 грн. Покупцем не здійснена.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 24733,14 грн. інфляційних втрат, які розраховані по видатковій накладній № 33 від 04.11.2020 за березень червень 2021 року в розмірі 16545,70 грн та по видатковій накладній № 35 від 10.11.2020 за березень червень 2021 року в розмірі 8187,44 грн."

Як вказано вище, зазначені позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

29.03.2022 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1166/21 від 11.12.2021 року видано, т.ч. наказ про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" 626 238 грн 00 коп. основного боргу, 6569 грн 94 коп. 3% річних, 24733 грн 14 коп. інфляційних втрат та 9863 грн 12 коп. судового збору, який перебуває на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2024 у справі №908/1166/21 замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у справі №908/1166/21 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

29.09.2022 старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Борисюком Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69950313 з виконання наказу № 908/1166/21, виданого 29.03.2022.

20.02.2023 головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Савчуком К.П. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №69950313 з виконання наказу № 908/1166/21, виданого 29.03.2024 до зведеного виконавчого провадження № 68517235, яке веде Шевченківський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).

Борг за даним судовим наказом частково погашено 18.01.2022 - у сумі 100 000,00 грн та в рамках здійснення примусових виконавчих дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 20.12.2023 у сумі 6 275,01 грн, 03.04.2023 - у сумі 560 267,40 грн. (кошти буди списані з рахунку відповідача 22.02.2023).

Так, 22.02.2023 з банківського рахунку ДП "НАЕК "Енергоатом" в АТ "Укрексімбанк", в порядку примусового виконання рішень, на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) були стягнуті кошти у розмірі 63 645 908,70 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Кошти у розмірі 63 645 908,70 грн. були розподілені між стягувачами у зведеному виконавчому провадженні № 68517235, до якого було приєднано виконавче провадження №69950313 з примусового виконання наказу №908/1166/21.

Державним виконавцем було складено Розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 68517235, відповідно до якого (позиція 40) сума до виплати за наказом № 908/1166/21 від 29.03.2022 ТОВ "Атомтеплоенерго" визначено в розмірі 560267,40 грн.

Погашення в рамках виконавчого провадження № 69950313 (за наказом 908/1166 21, виданого 29.03.2022) здійснені у сумі 560 267,40 грн сума боргу за виконавчим документом (платіжна інструкція від 30.03.2023 № 2363) та на суму 6 275 грн. 01 коп. відповідно до платіжної інструкції 59735 від 20.12.2023.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконанням грошового зобов`язання, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 193 318,69 грн.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дод ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Запорізької області від 12.11.2021 у справі № 908/1166/21 щодо наявності заборгованості за договором поставки товару № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469 від 24.06.2020 є преюдиційними для розгляду даної справи.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У даній справі позивач продовжив нарахування інфляційних втрат на основний борг за період прострочення, який не було заявлено у справі № 908/1166/21.

Судом першої інстанції було вірно встановлено факт існування заборгованості після прийняття рішення у справі № 908/1166/21 та наявності підстав для нарахування інфляційних втрат за продовження прострочення грошового зобов`язання.

У той же час, судом першої інстанції залишилось поза увагою те, що 18.01.2022 відповідач оплатив частково основний борг у сумі 100 000,00 грн., тобто до моменту видачі наказу у справі № 908/1166/21 та відкриття виконавчого провадження.

У призначенні платежу платіжної інструкції № 1365 від 18.01.2022 про сплату 100 000, 00 грн. зазначено "основний борг Рішення ГС ЗО № 908/1166/21 від 23.11.2021", а також йде посилання на договір № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469.

Відповідно до приписів статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила.

Умовами договору № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469 від 24.06.2020 не визначено порядку погашення виниклої заборгованості.

Можливість застосування положень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Отже, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу, - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг) - черговість, установлена статтею 534 Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж отримано без реквізиту "призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 2, (яка була чинна станом на здійснення платежу від 18.01.2022), та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 24.10.2023 у справі № 910/7352/22, від 10.10.2023 у справі № 916/2357/22.

У постановах від 07.09.2023 у справі № 905/1965/19, від 06.10.2021 у справі № 911/2731/20, від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18 Верховний Суд наголосив, що в разі, коли у графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатися одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Вказані вище висновки є усталеними. Погашення вимог кредитора здійснюється у встановленій статтею 534 ЦК України послідовності, однак, не застосовується у разі чіткого та однозначного визначення боржником призначення платежу.

Таким чином, оскільки у платіжному дорученні № 1365 від 18.01.2022 чітко визначено про сплату основного боргу за рішенням та договором № 261(1)20УК/53-121-01-20-09469, позивач безпідставно здійснив зарахування сплаченої суми першочергово на погашення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору. Вказане спричинило нарахування інфляційних втрат на більшу суму основного боргу та за довший період.

Водночас, апеляційний суд не погоджується з доводами скарги щодо врахування здійснених відповідачем у виконавчому упровадженні оплат з дати списання їх з рахунку стягувача, а не з моменту надходження на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Списання коштів з рахунків боржника та їх надходження на депозитний рахунок органу виконавчої служби свідчить про виконання судового рішення, за яким зазначені у ньому кошти вибувають з власності та володіння боржника та передаються у тимчасове володіння органу ДВС, який зобов`язаний перерахувати їх на рахунок стягувача.

Факт виконання судового рішення шляхом зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС не є тотожним виконанню грошового зобов`язання, яке триває до моменту надходження стягнутих коштів на рахунок кредитора (стягувача у виконавчому провадженні).

До моменту фактичного зарахування списаних з рахунку боржника коштів на рахунок стягувача відсутні підстави стверджувати про виконання боржником грошового зобов`язання.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному конкретному випадку для вирішення справи важливими є положення пункту 3.2. Договору поставки, яким визначено, що розрахунки за товар по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Виникнення спору в даній справі спричинено порушенням саме відповідачем грошового зобов`язання, яке було встановлене судовим рішенням у справі № 908/1166/21. Відтак, відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання, повинен був вживати заходи для його якнайшвидшого виконання (погашення заборгованості), що дозволило б уникнути спірної ситуації, а не пасивно очікувати примусового виконання рішення суду.

Однак, відповідач не вчиняв заходів щодо добровільного виконання рішення суду у період після січня 2022 року, а тому з відповідача було стягнуто кошти в порядку примусового виконання рішення суду.

Відтак, поведінка відповідача не відповідає критеріям добросовісності, а тому останнє має нести тягар негативних наслідків своєї недобросовісної поведінки.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що датою сплати суми основного грошового зобов`язання є дати зарахування стягнутих коштів на рахунок позивача.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18. Передача Верховним Судом справи на новий розгляд до суду першої інстанції не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі, оскільки судами буде надаватись правова оцінка з визначенням питання обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позивачем клопотання. При цьому у даній справі № 908/1346/24 судами визначався момент виконання грошового зобов`язання, а не момент фактичного виконання судового рішення.

У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, з урахуванням викладеного, за розрахунком суду є правомірними та підлягають задоволенню інфляційні втрати у загальній сумі 181 335, 63 грн., виходячи з наступного розрахунку:

від суми боргу 626 238, 00 грн. за період липень 2021 року січень 2022 року у сумі 29 973, 25 грн.

від суми боргу 526 238, 00 грн за період лютий 2022 року березень 2023 року у сумі 151 362, 38 грн.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні щодо розміру стягнення інфляційних втрат та нового пропорційного розподілу судового збору за подання позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір слід стягнути з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024р. у справі № 908/1346/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024р. у справі № 908/1346/24 змінити в частині розміру стягнення інфляційних втрат та нового пропорційного розподілу судового збору за подання позову.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" інфляційні витрати у сумі 181 335, 63 грн. та судовий збір у сумі 2 272,25 грн."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 225, 23 грн.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд