Постанова від 18.06.2025 по справі 904/4411/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/4411/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Шестіріков А.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО"

Дніпровської міської Ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 р.

( суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро )

у справі

за позовом

Комунального підприємства

"ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради

до

Державного підприємства

"Дніпропетровський державний проектний інститут житлового

і цивільного будівництва

"ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ"

про стягнення 3 % річних, індексу інфляції та пені

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "ДНІПРОЦИВІЛЬПРОЕКТ", про стягнення 25 498,83 грн. - 3 % річних, 46 713,94 грн. - індексу інфляції, 304 002,76 грн. - пені.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії за лютий 2023 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 р. у справі № 904/4411/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 46 713,94 грн. індексу інфляції, 25 464,98 грн. 3 % річних, 132 892,16 грн. пені, 2 460,85 грн. - судового збору. У решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 р. у справі № 904/4411/24 в частині присудженої до стягнення суми пені та викласти його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва «Дніпроцивільпроект» на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради 46 713,94 грн. - інфляційних втрат, 25 464,98 грн. - 3 % річних, 304 002,76 грн. - пені, 4 514,18 грн. - судового збору.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені. Так, за перерахунком суду, за період з 14.03.2023 р. по 13.09.2023 р. пеня становить 132 892,16 грн., враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, на думку Скаржника, таке мотивування має наслідком обмеження нарахування пені шестимісячним періодом ( з 14.03.2023 р. по 13.09.2023 р. ) тоді як за умовами Договору нарахування пені за весь час прострочення ( з 14.03.2023 р. по 03.10.2024 р. ) є обґрунтованим та законним правом Позивача.

При цьому, Скаржник зазначає, що Договором встановлено інші умови нарахування штрафних санкцій. Зокрема, відповідно до п. 9.4.4 Договору, Споживач несе відповідальність вразі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у вигляді зобов`язання виплатити Теплопостачальному підприємству суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставину, що має значення для справи, а саме - приписи пункту 9.4.4 Договору, що у відповідності до ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 05.02.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4411/24.

Матеріали справи № 904/4411/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.06.2025 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

У судовому засіданні 18.06.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

10.05.2011 р. між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради ( Теплопостачальне підприємство ) та Державним підприємством "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" ( Споживач ) укладений договір про постачання теплової енергії № 739 ( далі Договір ), відповідно до п. 2.1 якого Теплопостачальне підприємство бере на себе зобов`язання виробляти та постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов`язується одержувати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами ( цінами ) в терміни та на умовах передбаченими цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу в обсягах визначених додатком №1 Договору для задоволення наступних потреб: опалення в опалювальний період (175 діб); вентиляція в опалювальний період (175 діб); гарячого водопостачання протягом року (350 діб); технологічних потреб згідно з виробничою програмою Споживача.

Фактично отриманий обсяг теплової енергії Споживачем від Теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою визначеною сторонами в додатку № 3 Договору ( п. 3.3 Договору ).

Початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним актом місцевого органу самоврядування ( п. 3.5 Договору ).

Споживач теплової енергії зобов`язується до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від Теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу Теплопостачального підприємства. В разі незгоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період визначеним Теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, Споживач зобов`язаний надати на адресу Теплопостачального підприємства мотивоване заперечення ( з контррозрахунком спожитої теплової енергії або з відповідним актом про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства ) в письмовому вигляді протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період ( п. 4.2.2 Договору ).

Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього Договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з Теплопостачальним підприємством ( п. 4.2.4 Договору ).

Облік спожитої теплової енергії Споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності ( додаток №2 Договору ) на підставі показників комерційних приладів обліку. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження ( визначеного додатком № 1 Договору ) з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді ( п. 6.1 Договору ).

Облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється по приладу обліку за адресою: вул. Н. Леніна, 29 ( п. 6.2 Договору ).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку № 2 до Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку ( п. 6.4 Договору ).

Споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно, в термін не пізніше останнього робочого дня розрахункового місяця, подає до Теплопостачального підприємства звіт про фактичне споживання теплової енергії. В разі несвоєчасного надання звіту про фактичне споживання теплової енергії за показниками комерційних приладів обліку або виходу з ладу комерційних приладів обліку кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається Теплопостачальним підприємством відповідно до теплового навантаження, визначеного додатком № 1 Договору з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді ( п. 6.5 Договору ).

Розрахунки між Теплопостачальним підприємством та Споживачем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у відповідних платіжних документах, на поточні рахунки, зазначені сторонами у розділі 15 договору ( п. 6.6 Договору ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період ( в 2-х примірниках ), за формою визначеною сторонами в додатку № 3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 Договору є підтвердженням відсутності претензій з боку Споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії (п. 6.7 Договору).

Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа розрахункового періоду здійснити Теплопостачальному підприємству авансовий платіж у розмірі 80 ( вісімдесят ) % від вартості теплової енергії згідно із кількістю, передбаченою додатком №1 до цього Договору, за власним платіжним дорученням з вказаним періодом, за який він сплачується ( п. 6.8. Договору ).

Відповідно до п 6.9 Договору Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію впродовж 5 ( п`яти ) календарних діб після одержання рахунку від Теплопостачального підприємства, яке зобов`язане направити його Споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом з актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання Споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого неотримання Теплопостачальним підприємством протягом 5 (п`яти) календарних діб з моменту отримання підписаного Споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для Теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним зі сторони споживача ( п. 6.10 Договору ).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим Договором затверджені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25.05.2009 р. за № 1345 ( п. 7.1 Договору ).

Тариф ( з ПДВ ) для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія (1Гкал) - 744,50 грн. Теплова енергія для категорії Бюджет (1Гкал) 641,96 грн. Про зміну тарифів Споживач повідомляється в порядку, визначеному п. 5.2.3 договору ( п. 7.2 Договору ).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом ( п. 9.1 Договору ).

В разі прострочення Споживачем виконання грошового зобов`язання за цим Договором споживач на вимогу Теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня ( п. 9.4.4 Договору ).

Цей Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 10.05.2014 р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору ( п. 11.1 Договору ).

У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору за один місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк ( кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору ) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій по цьому Договору необмежена (п. 11.2 Договору).

Зміна або припинення цього Договору вчиняються у письмовій формі та будуть дійсними лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками обох сторін ( п. 12.1 Договору ).

У разі зміни або припинення Договору зобов`язання сторін за ним змінюються або припиняються з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди про їх зміну або припинення уповноваженими представниками сторін. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати за спожиту енергію ( п. 12.2 Договору ).

У зв`язку з не оплатою заборгованості за Договором, Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2024 р. у справі № 904/4378/23 позов задоволено частково, з Відповідача стягнуто на користь Позивача - 1 516 098,99 грн основного боргу за період з листопада 2023 р. по березень 2023 р. включно, 236 954,81 грн пені, по актам прийому-передачі за листопад 2023 - січень 2023 р. та березень 2023 р., 21 982,05 грн - 3% річних, по актам прийому-передачі за листопад 2023 - січень 2023 та березень 2023 р., 15 909,36 грн - інфляційних втрат, по актам прийому-передачі за листопад 2023 р. - січень 2023 р. та березень 2023 р., 75 804,95 грн - штрафу.

Однак, на теперішній час рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2024 р. по справі № 904/4378/23 не виконано та враховуючи, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції за прострочену оплату за актом прийому-передачі з урахуванням коригування за лютий 2023 не були предметом розгляду у справі № 904/4378/23, Позивач заявив до стягнення на суму заборгованості за лютий 2023 р. за період з 14.03.2023 р. по 03.10.2024 р. - 25 498,83 грн. - 3 % річних, 46 713,94 грн. - індексу інфляції, 304 002,76 грн. - пені.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідач не надав суду доказів своєчасної оплати поставленої Позивачем теплової енергії чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Зважаючи на те, що Позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 171 110,60 грн. пені, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги Позивача пов`язані із стягненням пені, суд першої інстанції послався на те, що пеня нарахована за період з 14.03.2023 р. по 03.10.2024 р., однак ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, як зазначив господарський суд умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Договором не встановлено інших умов нарахування штрафних санкцій. Відповідно за перерахунком суду, за період з 14.03.2023 р. по 13.09.2023 р. пеня склала 132 892,16 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду попередньої інстанції правомірним та обґрунтованим виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою ст. 216 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до частин першої, другої ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша ст. 230 ГК України).

Чинний ГК України не розкриває окремо визначення понять "неустойка", "штраф", "пеня". Натомість правове визначення таких понять містять, зокрема, положення ст. 549 ЦК України.

Згідно із частиною першою ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частини друга, третя ст. 549 ЦК України ).

Натомість порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах ст. 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

За загальним правилом, визначеним частиною шостою ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми. (див., для прикладу як інше встановлене законом правило нарахування пені, частину першу ст. 17 Закону України "Про державні резерви", яка визначає, що у разі прострочення поставки матеріальних цінностей до державних резервів постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки до фактичного виконання зобов`язання).

Тож положення частини шостої ст. 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін ( див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 р. у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 р. у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 р. у справі № 902/669/18 ).

При цьому, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша ст. 252 ЦК України ), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21.06.2017 р. в справі № 910/2031/16 ( провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 916/804/17, від 07.08.2018 р. у справі № 917/2013/17, від 10.09.2020 р. у справі № 916/1777/19, від 27.02.2024 р. у справі № 911/858/22 ).

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати ( ст. 252 ЦК України).

Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію ( день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати ), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців ( див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/20 ).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором ( див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/6379/14 ( провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу ).

Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 р. у справі № 911/952/22 ( Провадження № 12-79гс23 ).

При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у посанові від 20.08.2021 р. у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначила, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

У п. 9.4.4 Договору сторони погодоли, що у разі прострочення Споживачем виконання грошового зобов`язання за цим Договором споживач на вимогу Теплопостачального підприємства зобов`язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд попередньої інстанції правильно встановив, що у справі, яка переглядається, п. 9.4.4 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Відтак, умову, передбачену у п. 9.4.4 укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 р. у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 р. у справі № 911/634/19.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування пені понад визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, апеляційний суд враховує також висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 15.11.2019 р. у справі № 904/1148/19, про те, що умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної частини судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття процесуального документу в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпровської міської Ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 р. у справі № 904/4411/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов