Постанова від 17.06.2025 по справі 908/556/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

м. Київ

cправа №908/556/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивачки: ОСОБА_2,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду (Чередко А.Є., Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)

від 18.03.2025 (повний текст складений 25.03.2025)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чарівна 159"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка, Скаржниця) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про усунення недоліків) просила зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чарівна 159" (далі - Відповідач) надати для ознайомлення і зняття копій:

- протоколи всіх проведених загальних зборів за період з 2020 року по 2022 рік включно та всі додатки до них, зокрема, листки голосування, листки опитування, списки присутніх на загальних зборах, а також затверджені такими протоколами акти ревізійних комісій, плани робіт, штатні розклади, кошториси, суми щомісячних внесків тощо у таких протоколах, де вони існують;

- фінансову звітність у вигляді форм №1-мс та №2-мс за період з 2020 року по 2022 рік включно;

- щомісячні фінансові звіти за період з 2020 року по 2022 рік включно.

Хід розгляду справи та короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 25.03.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №908/556/24.

3. У судовому засіданні, що відбулося 20 червня 2024 року, Відповідач повідомив, які саме документи складалися ним у спірний період (зокрема, протоколи загальних зборів та фінансові звіти, що надсилалися до контролюючих органів), та не заперечив надати їх до матеріалів справи.

4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 у Відповідача витребувано належним чином засвідчені копії:

- протоколу загальних зборів від 07.10.2020 №7;

- протоколу загальних зборів від 16.06.2021 №8;

- усіх додатків до вказаних протоколів №7, №8, зокрема, актів ревізійних комісій, штатних розкладів, кошторисів тощо;

- фінансових звітів за формами №1-мс та №2-мс за 2020, 2021, 2022 роки з квитанціями на підтвердження їх надіслання до контролюючих органів.

5. 22 липня 2024 року від Відповідача до суду надійшли копії зазначених документів.

6. 12 серпня 2024 року Позивачка звернулася до Господарського суду Запорізької області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Того ж дня в приміщенні суду вона ознайомилася з ними, у тому числі документами, що були подані Відповідачем.

7. За заявою Позивачки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 провадження у справі №908/556/24 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору.

Вирішено постановити ухвалу про повернення Позивачці з Державного бюджету України 3 028 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

8. У мотивувальній частині ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 зазначено:

- 22 серпня 2024 року до суду надійшла заява за підписом представника Позивачки - адвоката Нікваса В.В., у якій він просив закрити провадження у справі внаслідок відсутності предмета спору - у зв`язку з наданням Відповідачем документів; вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат; постановити ухвалу про повернення судового збору з бюджету;

- у заяві вказано, що 20 червня 2024 року в судовому засіданні з`ясовано фактичний обсяг документів, наявний у Відповідача, які були витребувані ухвалою суду від 20.06.2024 та надіслані Позивачці згідно з вимогами ГПК України. Враховуючи викладене, на даний час предмет спору відсутній унаслідок того, що Відповідачем надані всі документи. Зауважується, що документи Позивачка отримала вже після відкриття провадження у справі та на виконання ухвали суду;

- у заяві також вказано, що докази на підтвердження розміру судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини восьмої статті 129 ГПК України.

Позивачка та її представник підтримали вказану заяву. Представники Відповідача не заперечували проти закриття провадження у справі №908/556/24.

9. 05 вересня 2024 року Господарський суд Запорізької області постановив додаткові ухвали, якими:

- задовольнив заяву Позивачки та стягнув з Відповідача на її користь 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- відмовив у задоволенні заяви Відповідача про стягнення з Позивачки 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

10. Додаткова ухвала суду першої інстанції про стягнення на користь Позивачки 7 000 грн мотивована тим, що:

- спір у справі виник унаслідок неправильних дій Відповідача. Позивачка була вимушена звернутися до суду з позовом унаслідок ненадання їй для ознайомлення та зняття копій документів щодо діяльності Відповідача, право на ознайомлення з якими передбачено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- оскільки провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору (предмет спору припинив існувати після відкриття провадження у справі), надані Позивачкою докази у сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування їй судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок Відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності. Водночас Відповідачем не доведено неспівмірності витрат Позивачки на правничу допомогу зі складністю відповідної роботи, її обсягом і часом, витраченим на виконання робіт.

11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви Позивачки про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

12. Суд апеляційної інстанції зазначив:

- висновки про наявність неправильних дій Відповідача є передчасними та необґрунтованими. Відповідач беззаперечно надав витребувані документи до матеріалів справи на вимогу суду. Недобросовісної поведінки Відповідача, умисної протидії швидкому розгляду спору чи мети порушити права Позивачки та затягування розгляду справи не встановлено;

- сам по собі факт закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору не підтверджує, що спір виник через необґрунтовані дії Відповідача та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу Позивачці;

- витрати на правничу допомогу виникли у Позивачки не внаслідок необґрунтованих дій Відповідача, а в порядку реалізації Позивачкою своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання позову, письмових пояснень, права на участь у судових засіданнях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

13. 03 квітня 2025 року Позивачка (Скаржниця) із використанням засобів поштового зв`язку подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та залишити в силі додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/556/24, здійснити перерозподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.

14. Скаржниця зазначає, що висновок, якого дійшов суд апеляційної інстанції, є наслідком неправильного застосування норм процесуального права:

- обов`язок суду розглянути подану заяву про розподіл судових витрат та встановити наявність / відсутність необґрунтованих (неправильних) дій сторони провадження випливає з положень частини четвертої статті 231, частини третьої статті 130, частини дев`ятої статті 129 ГПК України. Можливість розгляду цього питання судом після постановлення ухвали про закриття провадження передбачена частиною шостою статті 130 ГПК України;

- Верховний Суд вивчав питання розподілу судових витрат та застосування відповідних норм права під час закриття провадження з інших підстав, зокрема: (1) пункт 4 частини першої статті 231 ГПК України (відмова від позову) - постанова Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №905/1840/21; (2) пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства) - постанова Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/12099/17. Також наявна судова практика щодо наслідків залишення позову без розгляду внаслідок неявки позивача (пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України) - постанова Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17;

- висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за умови закриття провадження за пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України (відсутність предмета спору) відсутній.

Окрім наведеного, Скаржниця також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18 (щодо порядку вирішення питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат) та постанову Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 (щодо права суду ухвалити додаткове рішення, зокрема, в разі закриття провадження у справі, якщо ним не вирішено питання про розподіл судових витрат).

15. 20 травня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач із використанням засобів поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі, судові витрати покласти на Скаржницю.

16. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- оскільки провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, а не у зв`язку з відмовою Скаржниці від позову, положення частини третьої статті 130 ГПК України прямо не поширюються на спірні правовідносини;

- згідно з вимогами частини п`ятої статті 130 ГПК України відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, унаслідок необґрунтованих дій позивача, що вказує на можливість відшкодування судових витрат у випадку закриття провадження у справі за рахунок іншої сторони залежно від дій і поведінки її у спорі;

- відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результату вирішення спору, при цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

- як в ухвалі про закриття провадження у справі, так і в додатковій ухвалі спір по суті не розглянуто. Не було досліджено та не встановлено фактичних обставин справи, у зв`язку з чим і не могло бути встановлено вини Відповідача у виникненні спору, на що безпідставно, на його думку, послався суд першої інстанції;

- Відповідач позовні вимоги не визнавав, а навпаки заперечував проти них. Суд першої інстанції цього не врахував та безпідставно вказав, що Відповідач надав Скаржниці документи, які фактично були предметом спору, внаслідок визнання ним вини у виникненні спору. Такі доводи суду першої інстанції є безпідставними та необґрунтованими, оскільки документи Відповідач надав на вимогу та з ініціативи суду, що не свідчить про визнання ним позовних вимог і їх задоволення;

- оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено недобросовісної поведінки Відповідача, умисної протидії швидкому розгляду справи, мети порушити права Скаржниці чи затягування ним розгляду справи, а сам по собі факт закриття провадження у справі не свідчить про те, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій Відповідача, спір у цій справі виник у порядку реалізації Скаржницею своїх процесуальних прав (права на подання позову, письмових пояснень, права на участь в судових засіданнях), що вказує на відсутність підстав для задоволення вимог Скаржниці про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у зв`язку з поданням позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

18. 20 червня 2024 року під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні з`ясовано фактичний обсяг документів, наявний у Відповідача. Вказані документи витребувані ухвалою суду від 20.06.2024 та надіслані Скаржниці.

19. Оскільки Відповідач надав документи, які були предметом спору та з якими Скаржниця ознайомилася в приміщенні суду, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України за заявою Скаржниці. Відповідач проти цього не заперечував.

20. Ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 про закриття провадження у справі №908/556/24 не є предметом касаційного перегляду. Отже, Верховний Суд не надає оцінки законності цієї ухвали та обставинам, з яких виходив суд першої інстанції.

21. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу та вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №550/936/18 зазначила, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується зазвичай при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду. Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

23. За змістом частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина п`ята статті 244 ГПК України).

24. З урахуванням викладеного, у разі, якщо судове провадження закінчено (закрито провадження у справі / залишено позов без розгляду / вирішено спір по суті), і суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, у порядку статті 244 ГПК України він має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення / постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

25. Від виду процесуального рішення, ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали / рішення / постанови) залежить і назва додаткового рішення у справі, якими можуть, відповідно, бути додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

26. Порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема, частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі / залишення позову без розгляду).

27. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано додаткову ухвалу суду першої інстанції про розподіл судових витрат та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви Скаржниці.

28. Положеннями статті 123 ГПК України визначено види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

29. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

30. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

31. Скаржниця вказує, що обов`язок суду розглянути подану заяву про розподіл судових витрат та встановити наявність / відсутність необґрунтованих (неправильних) дій сторони провадження випливає з положень частини четвертої статті 231, частини третьої статті 130 ГПК України, частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

32. У цьому контексті Суд зауважує, що процесуальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, закриття провадження, встановлені статтею 130 ГПК України.

33. Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

34. Суд зауважує, що відмова позивача від позову регламентована статтею 191 ГПК України, згідно з вимогами якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частина третя наведеної норми). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта).

35. За обставинами справи, що переглядається, Скаржниця подала заяву про закриття провадження не у зв`язку з відмовою від позову, а у зв`язку з відсутністю предмета спору.

36. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткову ухвалу суду першої інстанції від 05.09.2024, скасував її та відмовив у задоволенні клопотання Скаржниці про стягнення з Відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на вимоги статті 129 ГПК України.

37. Так, згідно з частиною дев`ятою статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

38. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

39. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. Висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

40. Суд першої інстанції вказав, що спір у виник внаслідок неправильних дій Відповідача, тому присудив до стягнення на користь Скаржниці 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

41. Водночас, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, в ухвалі Господарського суду Запорізької області про закриття провадження у справі №908/556/24 та в оскаржуваній ухвалі не досліджувалися та не встановлювалися фактичні обставини справи. У зв`язку з цим не могло бути встановлено і вини Відповідача у виникненні спору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неправильні дії Відповідача, які призвели до виникнення спору. Наявність / відсутність у Відповідача обов`язку щодо передачі Скаржниці документів, а також його порушення не встановлені. Відповідач не визнавав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення. Надання Відповідачем документів, які фактично були предметом спору, здійснено не внаслідок визнання ним вини у виникненні спору, а на вимогу та з ініціативи суду.

42. Верховний Суд звертає увагу, що фактичне ознайомлення Скаржниці з документами, витребуваними судом, які становили предмет спору, стало підставою для подання Скаржницею заяви про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд визнав неправильними дії Відповідача, оскільки Скаржниця була вимушена звернутися до суду з позовом у зв`язку з ненаданням їй для ознайомлення та зняття копій документів щодо діяльності Відповідача.

43. Втім, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не надавав оцінки доказам сторін, суті спору, правомірності / неправомірності дій сторін та, відповідно, правомірності заявлених позовних вимог, отже його висновки про неправильні дії Відповідача є передчасними та необґрунтованими. Відповідач зазначав, що не чинив перешкод Скаржниці в ознайомленні з документами, посилався, що звернення з позовом було безпідставним. Суд ураховує, що Відповідач беззаперечно надав витребувані документи, що й стало фактичною підставою для врегулювання спору.

44. Суд апеляційної інстанції не встановив недобросовісної поведінки Відповідача, умисної протидії швидкому розгляду спору чи мети порушити права Скаржниці, затягування розгляду справи.

45. Верховний Суд погоджується, що закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору за обставин цієї справи не підтверджує, що спір виник саме через необґрунтовані дії Відповідача.

46. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для стягнення з Відповідача на користь Скаржниці витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з пред`явленням позову та розглядом справи у суді першої інстанції.

47. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 у справі №908/556/24, відмовивши Скаржниці у відшкодуванні заявлених витрат на правничу допомогу.

48. Посилання Скаржниці у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.06.2021 у справі №550/936/18 (питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи) та від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 (положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката), не стосуються стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача у справі, провадження у якій закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

49. Таким чином, доводи Скаржниці, наведені у касаційній скарзі, не підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

51. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вона ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати

53. Понесені Скаржницею у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на неї, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №908/556/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова