Рішення від 11.06.2025 по справі 404/10971/24

Справа № 404/10971/24

Номер провадження 2/404/3086/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року Фортечний районний суд міста Кр опивницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за отриману послугу з постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальним підприємством «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» подано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в загальній сумі 126006,13 грн, з яких: основний борг в сумі 105272,74 грн за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2024 року (включно); 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 5617,41 грн за період з 01.03.2015 року по 31.07.2024; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 15115,99 грн за період з січня 2015 року по травень 2024 року. Позов мотивовано тим, що відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 року № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання. Позивач є споживачем теплопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом подачі теплової енергії, за вказаною адресою сторони фактично вступили в договірні відносини, проте відповідач протягом тривалого часу за надану послугу не розраховувався, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги централізованого теплопостачання, в сумі 105272,74 грн за період з січня 2015 по травень 2024 року (включно).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.17).

Через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позов (вх. № 13166 від 04.04.2025 року) в якому останній заперечує проти задоволення позову. Вказує, що протягом тривалого часу, починаючи з 2007 року, КП «Теплоенергетик» не надає відповідачу послуг з постачання теплової енергії, що призвело до пліснявіння та пошкодження майна відповідача. Договір на постачання теплової енергії між КП «Теплоенергетик» та ОСОБА_1 не укладалося, а послуги не надавалися у зв`язку з недостатнім тиском у системі опалення, та в подальшому через коксування труб у системі, що стало причиною від`єднання від системи центрального опалення та вирізання труб опалення, про що складено комісійний Акт про відсутність тепла у зв`язку з низьким тиском та коксуванням труб в системі опалення від 2016 року. Оскільки ОСОБА_1 не отримував послуг з постачання тепла до своєї квартири, та немає жодних договорів з позивачем, тому в нього не виникає обов`язків сплачувати за послуги, які він не отримував, так як починаючи з 2016 року його квартира була відключена від мережі центрального опалення, та послуги не отримувались, та фізично не могли бути надані позивачем. Також позивач просить застосувати строк позовної давності, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача 10000,00 грн моральної шкоди та 6000,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу (а.с. 26-37).

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив (вх. № 13954 від 10.04.2025 року), в якій останній зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасності плати за отримані послуги належним чином не виконує. Послуга з постачання теплової енергії відповідачу надавалася, з приводу відсутності послуги відповідачі не зверталися. Заяв на припинення постачання послуги від відповідача не надходило, відключення від мережі не проводилося. Відповідачем не надано документів, які підтверджують відключення від мережі теплопостачання та демонтаж системи відповідно до норм законодавства. Станом на 2016 рік відключення повинно було здійснюватися згідно Порядку відключення № 4 від 22.11.2005 року, проте цей Порядок відповідачем не дотримано.

Стосовно строку позовної давності зазначив, що період заборгованості застосовується з 12 березня 2017 року по теперішній час не виходить за строки позовної давності. Крім того, зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є такою, що не відповідає дійсності є неспівмірною із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання таких послуг. Також в обґрунтування заподіяної моральної шкоди відповідачем не надано жодного належного чи допустимого доказу, які б підтверджували факт моральних страждань, не надано доказів, що прямо опосередковано підтверджують заподіяння відповідачу душевних страждань або дає можливість оцінити ступінь порушення його нормального способу життя, доказів на підтвердження йому моральної шкоди, а відтак ці вимоги задоволенню не підлягають (а.с.45-52).

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 23861 від 10.06.2025) року, в яких зазначено, що відповідач з 2016 року фактично був позбавлений можливості отримувати послуги, та не міг їх отримувати через від`єднання від системи опалення, всього «стояку», тобто всіх квартир, які йдуть по одній вертикальній лінії. Вирізання труб центрального теплопостачання було проведено ОСББ разом з комунальниками від КРЕП № 6, саме на них і є відповідальність за складання та оформлення всіх документів у відповідності до інструкцій від`єднання від мережі центрального теплопостачання про які вказує позивач. Труби були вирізані представниками ОСББ та працівниками КРЕП № 6, у зв`язку з «закоксуванням» труб, неможливістю їх прочищення, відсутності тепла у квартирах мешканців, що стало причиною масованого встановлення автономного опалення в 2016 році та відсутності необхідності у проведенні ремонту щодо заміни труб. Тому просить суд застосувати строк позовної давності до вимог КП «Теплоенергетик» за період з 01.01.2015 року по 06.12.2021 року, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача 10000,00 грн моральної шкоди (а.с.54-56).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 23861 від 10.06.2025 року), в яких останній просив здійснити розгляд справи без участі сторони відповідача, з урахуванням доводів викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (а.с. 54-55).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_2 .

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 частини третьої статті 24 Закону України «Про теплопостачання», встановлений обов`язок споживача теплової енергії, - своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому, згідно зазначених норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Таким чином, сторони взяли на себе взаємні зобов`язання: позивач надавати житлово-комунальні послуги з теплопостачання, а відповідач оплачувати спожиті комунальні послуги.

В силу статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 162 Житлового кодексу України визначено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно пункту 1 статті 30 Постанови КМУ від 21.07.2005 р. № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов`язаний оплачувати житло-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Окрім цього частина третьою статті 19-1 Закону України Про теплопостачання зазначає, що оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

В порушення вищезазначених норм, впродовж тривалого часу відповідач за наданні послуги не розраховується.

Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Станом на грудень 2024 року, за період з січня 2015 року по травень 2024 року, сума заборгованості за особовим рахунком відповідача складає 105272,74 грн (а.с. 4).

Однак відповідачем подані документи на підтвердження того, що послуга з централізованого теплопостачання йому не надавалась. Відповідно до акту комісія у складі голови правління ОСББ «Перемоги 14 - Ковалівка» Доброва Є.П., члена правління від VІ під`їзду ОСОБА_2 , власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , власника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 склали даний акт в тому, що до спалень квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , площею 11,5 і 10 кв.м., які обігріваються одним стояком, не надається теплоносій, так як труби закоксовані і прочистити неможливо із-за загибів, труби в деяких квартирах вложені в штробу і замуровані. Температура в квартирах коливається 12-14 градусів (а.с. 35).

21 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання про надання дозволу на відключення від мереж ЦО та ГВП для влаштування індивідуального електроопалення у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Відповідно до витягу з протоколу (дозвіл) засідання міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 22 серпня 2019 року протокол № 5 п. 530 ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 дозволено влаштувати індивідуальне (автономне) опалення у квартирі. У разі встановлення електроопалення необхідно до відключення від централізованого опалення виконати: технологічний розрахунок; схему точки підключення його квартири до внутрішньо будинкових електромереж. У разі встановлення газового опалення необхідно звернутися до ВАТ «Кіровоградгаз» для отримання завдання на проектування та узгодження (а.с. 32).

Згідно довідки № 66 від 24.10.2019 року виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги 14 - Ковалівка» ОСОБА_1 , який проживає в квартирі АДРЕСА_2 про те, що всі 4-х кімнатні квартири по одному стояку в 6-му під`їзді будинку АДРЕСА_5 , в т. квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 , відключені від системи централізованого опалення методом вирізання труб в технічному поверсі будинку (а.с. 36).

Відповідно до довідки № 291 від 2025 року виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги 14 - Ковалівка», ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_7 , якому в травні 2016 року дана квартира була під`єднана від мережі централізованого опалення (а.с. 31).

Крім того, відповідачем подано довідку № 291 від 2025 року виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги 14 - Ковалівка», ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_7 , якому в травні 2016 року дана квартира була під`єднана від мережі централізованого опалення (а.с. 31)

Частина третя статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини 6 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії,що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач теплової енергії має право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

У спірних правовідносинах питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулювалися чинними тоді Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), а також Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (Порядок № 169), затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).

Пунктами 3-7 розділу ІІІ Порядку визначено наступний алгоритм дій власника для відокремлення (відключення) квартири у багатоквартирному будинку від центрального опалення та гарячого водопостачання. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил.

Відповідно до пунктів 8-13 розділу ІІІ Порядку відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється у міжопалювальний період не пізніше ніж 01 жовтня у спосіб, що не перешкоджає постачанню теплової енергії та гарячої води до інших квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаних до ЦО та ГВП. Усі витрати, пов`язані з відокремленням (відключенням) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, здійснюються за рахунок власника. Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання. Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проекту такого відокремлення (відключення). Виконавці робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води письмово повідомляють власника про дату і час здійснення заходів із підготовки відповідної мережі до відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власника (спускання води з системи чи її частини тощо). Ця дата має бути не раніше ніж 15 календарних днів і не пізніше ніж 30 календарних днів від дати надсилання такого повідомлення власнику. Якщо повідомлення від виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води надійшло власнику після 01 жовтня, дата відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП квартири чи нежитлового приміщення власника переноситься на наступний міжопалювальний період. У разі виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП іншим залученим власником суб`єктом господарювання, який у випадках, передбачених законодавством, має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, власник квартири чи нежитлового приміщення письмово повідомляє виконавця послуг з постачання теплової енергії, виконавця послуг з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води - про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання таких робіт. Неприбуття представників виконавців відповідних комунальних послуг та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води за умови їх повідомлення не може бути підставою для відмови у виконанні робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП. Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до п.9 цього розділу. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води,представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньо будинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (пункт 1 частина 3 стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 стаття 129 Конституції України, частина 1 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України), на якому повинно ґрунтуватися судове рішення (частина 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Відсутність ясності приписів, зокрема через постійну їхню зміну, скасування, визнання протиправними, нечинними, може негативно вплинути на гарантування їх однакового застосування та на захист адресатів цих приписів від свавілля.

На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07,§ 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (OleksandrVolkovv. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

Вказане у повній мірі стосується і тих ситуацій, коли такими органами є суди, що вирішують спори споживачів з постачальниками житлово-комунальних послуг.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Принцип верховенства права пронизує всі положення Конвенції, включно з протоколами до неї. Тому держава-учасниця Конвенції має забезпечити, щоб акти її правотворчості та правозастосування цьому принципу відповідали, зокрема у частині гарантування юридичної визначеності у кожних спірних правовідносинах. З цією метою, маючи позитивні обов`язки за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, держава повинна встановити таке правове регулювання відповідних відносин, щоби максимально усунути ситуації юридичної невизначеності, зокрема, щодо долі споживачів, у яких може штучно виникнути борг унаслідок його нарахування постачальником за послуги, які споживачами фактично не споживались.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини та вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у відповідності до вимог закону відповідач реалізував своє право на вибір джерела теплопостачання до свого помешкання, звернувшись за вирішенням зазначеного питання до відповідних органів та отримав на це відповідні дозволи і до початку нового опалювального сезону провів відключення квартири від централізованої мережі із залученим повноважного суб`єкта господарювання.

З аналізу вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що відсутність представника теплопостачальної організації під час робіт із відключення квартири від централізованого теплопостачання, та непідписання представником теплопостачальної організації акта про відокремлення (відключення) квартири від мереж централізованого опалення, на що посилається позивач не може мати своїм наслідком визнання відповідних дій самовільним відключенням.

При цьому судом враховано, що по суті всі доводи та заперечення позивача зводяться лише до відсутності акту про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і лише на підставі цього формального доводу стверджується про споживання позивачем послуги централізованого теплопостачання.

Суд зауважує, що відповідно до принципу «належного врядування ризик будь-якої помилки державного органу треба покладати на державу та не виправляти ці помилки за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 січня 2012 року, заява № 29979/04).

Враховуючи наведене та беручи до уваги виконання споживачем всіх залежних від нього дій та умов, недотримання ОСББ «Перемога 14 - Ковалівка», яке є комунальним підприємством та на компетентність працівників якого покладався споживач, всіх нормативно правових вимог щодо документального оформлення проведеної процедури відключення належної відповідачу квартири від централізованого теплопостачання, не може мати для відповідача жодних негативних наслідків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачу нарахований борг за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 105272,74 грн. за період з січня 2015 року по травень 2024 року.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 291 від 2025 року виданої головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемоги 14 - Ковалівка», ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_7 , якому в травні 2016 року дана квартира була під`єднана від мережі централізованого опалення (а.с.31).

Тому суд приходить до висновку, що нарахування ОСОБА_1 заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з травня 2016 року по травень 2024 року є незаконним.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні заборгованості за період з травня 2016 року по травень 2024 року включно.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії за період з січня 2015 року по травень 2016 року суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявляв вимогу про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» звернулось до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання 06 грудня 2024 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19 спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» (із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому, рядом постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім цього згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також запровадження на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину, а також введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року по теперішній час, а під час дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, суд приходить до висновку, що борг за послуги постачання теплової енергії нарахований за період з січня 2015 року по травень 2016 року з пропуском встановленого строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні заборгованості за період з січня 2015 року по травень 2016 року включно в зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.

Щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн суд зазначає, що відповідач просить стягнути моральну шкоду у відзиві на позов. Чинним законодавством передбачено можливість відшкодування моральної шкоди шляхом подачі позовної заяви або зустрічного позову з дотримання норм цивільного процесуального законодавства. Відповідач заявив таку вимогу всупереч цивільно-правових норм, а тому суд їх не вирішує.

Крім того, відповідач також просить суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Представником відповідача, адвокатом Чернявським Сергієм Володимировичем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Однак, адвокатом Чернявським Сергієм Володимировичем. не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги, статями 253, 256, 257, 261, 264, 267, 525, 526, 509, 546, 549, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статями 68, 162 Житлового кодексу України, статтями 19, 76, 81, 141, 206, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Комунального підприємства «Теплоенергетик», до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за отриману послугу з постачання теплової енергії, відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Теплоенергетик», код ЄДРПОУ 24153576; місцезнаходження: 25030, місто Кропивницький, вулиця Сергія Гришина, будинок № 23/16.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення суду складено 19.06.2025 року.

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка