Вирок від 18.06.2025 по справі 154/1765/24

Справа № 154/1765/24 Провадження №11-кп/802/396/25 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участюсекретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи за апеляційною скаргою першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В :

Вказаним вироком суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Авдіївка, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , як ВПО проживає за адресою: АДРЕСА_2 , азербайджанець, громадянин України, з середньою освітою, військовослужбовець, водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , військове звання «солдат», не одруженого, раніше судимий вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024 за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі,

засуджений за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці;

за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком та за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024 призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

В строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зараховано покарання частково відбуте за вироком

Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання, строк його попереднього ув`язнення з моменту затримання 22.05.2024 по дату набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 не обирався.

Вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат та арештованого майна.

За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винний та засуджений за те, що він 02 березня 2024 року, близько 09-00 год. знаходячись біля приміщення магазину «Сім/23», що розташований за адресою: вул.Луцька, 148, м.Володимир, Волинської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою на протиправне заволодіння чужим майном, діючи в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав барсетку з шкірозамінника, в котрій знаходилась банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), емітована на ім`я ОСОБА_10 , з якої, в подальшому, діючи умисно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою протиправного збагачення, використовуючи вищевказану привласнену банківську картку, неодноразово здійснював нею розрахунок у магазинах м.Володимир, Волинської області.

Крім того, він же, 08 березня 2024 року в обідню пору доби, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою на протиправне заволодіння чужим майном, в умовах воєнного стану, шляхом віджиму вікна, проник у вказаний будинок, звідки таємно викрав гітару марки «Gibson», вартістю 53 666,67 грн., чим спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_11 на вказану суму.

Крім того, він же, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч п. 1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992, п. 2, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу, але не пізніше 18 години 09 травня 2024 року, незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 100 гвинтівочних патронів калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів, а 09 травня 2024 року, близько 18 години, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту, із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на вулицю Устилузьку міста Володимир Волинської області, де перебуваючи поблизу будинку, що розташований за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. Устилузька, 32 незаконно збув їх ОСОБА_12 , продавши останньому за ціною 1000 (одна тисяча) гривень.

Крім того, він же, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч п. 1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992, п. 2, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу, але не пізніше 20 години 40 хвилин 22 травня 2024 року, повторно незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 240 гвинтівочних патронів калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів, корпус ручної наступальної гранати РГН, яка відноситься до заряду вибухових речовин, корпус ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗГРМ-2, при їх конструктивному поєднанні між собою, вони є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка відноситься до бойових припасів, а 22 травня 2024 року, близько 20-40 год, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на автодорогу Н-22 сполучення «Устилуг-Рівне», та перебуваючи на узбіччі даної автодороги, неподалік озера Лісне, Володимирського району Волинської області, незаконно повторно збув їх ОСОБА_12 , продавши останньому за ціною 3000 (три тисячі) гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями та змінами, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. Вказує на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в житло, в умовах воєнного стану, однак суд, розглянувши справу на підставі ч.2 ст.349 КПК України, без наведення мотивів, виключив кваліфікуючу ознаку вчинення викрадення чужого майна повторно. Посилається на те, що згідно обвинувального акту відповідно до ст.67 КК України, за ч.1 ст.263 КК України, визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 вчинення кримінального правопорушення повторно, однак суд безпідставно виключив вказану обтяжуючу покарання обставину. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, залишити призначене покарання за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, за ч.1 ст.263 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за даним вироком та за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024 призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. В строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зарахувати покарання частково відбуте за вироком

Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024. Визнати доведеною юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням в житло, в умовах воєнного стану. Мотивувальну частину вироку доповнити вказівкою про наявність обтяжуючої покарання обставини вчинення злочину особою повторно. З мотивувальної частини вироку виключити вказівку щодо стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/6493-ТВ від 17.05.2024 року в розмірі 1135 грн. 92 коп.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги зі змінами та доповненнями, прокурора, яка подану апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями підтримувала та просила скасувати вирок суду і ухвалити новий, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу заперечували та просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.

Крім того, в поданій апеляційній сказі не оспорюється вид та розмір призначеного ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку в цій частині також відсутні.

Разом з тим, є слушними доводи прокурора про те, що місцевим судом істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність з огляду на таке.

Положення п.2 ч.3 ст.374 КПК України регламентують, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

У роз`ясненнях, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначено, що вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку, суд повинен визначати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину (форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із співучасників у вчиненні злочину та ін.).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема обвинувального акту, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло та в умовах воєнного стану (т.1 а.к.п.3-10).

Разом з тим, формулюючи фабулу обвинувачення визнаного судом доведеним, суд, розглядаючи кримінальне провадження за правилами ч.2 ст.349 КПК України, кваліфікуючу ознаку повторності кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України не вказав. При цьому своє рішення в цій частині взагалі не мотивував.

Крім того, у вироку після формулювання обвинувачення суд першої інстанції вказав: «Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, є повністю доведеною, а дії правильно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану», що суперечить п.2 ч.3 ст.374 КПК України (т.2 а.к.п.81-85).

Тому апеляційний суд погоджується із твердженнями прокурора про те, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, підлягає зміні, а саме в мотивувальну частину вироку внести виправлення, зазначивши: «суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднане з проникненням у житло та в умовах воєнного стану».

Крім того,відповідно доп.2ч.4ст.374КПК України,у резолютивнійчастині вирокузазначаються: у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного вироку, суд ОСОБА_8 визнав винуватим у пред`явленому обвинуваченні, при цьому не зазначив, за якими саме статтями КК України обвинувачений визнаний винуватим.

Таким чином, місцевий суд, в порушення вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК України, в резолютивній частині вироку не зазначив відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, за якими він визнає ОСОБА_8 винуватим.

Крім того, ОСОБА_8 оскаржуваним вироком визнаний винуватим за ч.1 ст.263 КК України, а саме у вчиненні двох епізодів придбання, носіння, зберігання, збуті бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, при цьому кримінальне правопорушення, за епізодом від 22.05.2024, він вчинив повторно.

Таким чином в діях обвинуваченого має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч.1 ст.32 КК України, і ОСОБА_8 за ч.1 ст.263 КК України обвинувачується у вчиненні кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне неврахування обтяжуючої покарання за ч.1 ст.263 КК України обставини вчинення злочину особою повторно, то апеляційний суд вважає їх слушними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме утому що він незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 100 гвинтівочних патронів калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів, а 09 травня 2024 року, близько 18 години, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту, із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на вулицю Устилузьку міста Володимир Волинської області, де перебуваючи поблизу будинку, що розташований за адресою: Волинська область, м. Володимир, вул. Устилузька, 32 незаконно збув їх ОСОБА_12 , продавши останньому за ціною 1000 (одна тисяча) гривень. Крім того, він же, повторно незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 240 гвинтівочних патронів калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів, корпус ручної наступальної гранати РГН, яка відноситься до заряду вибухових речовин, корпус ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 та уніфікований запал дистанційної дії типу УЗГРМ-2, при їх конструктивному поєднанні між собою, вони є оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка відноситься до бойових припасів, а 22 травня 2024 року, близько 20-40 год, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на автодорогу Н-22 сполучення «Устилуг-Рівне», та перебуваючи на узбіччі даної автодороги, неподалік озера Лісне, Володимирського району Волинської області, незаконно повторно збув їх ОСОБА_12 , продавши останньому за ціною 3000 (три тисячі) гривень.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинив два кримінальних правопорушення, передбачених тією самою статтею та частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Крім того, згідно обвинувального акту, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого за ч.1 ст.263 КК України, органом досудового розслідування визнано вчинення злочину особою повторно.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не визнав обставину, що обтяжує покарання вчинення злочину особою повторно.

Отже, на момент ухвалення оскаржуваного вироку, існувала обставина, яка обтяжує покарання за ч.1 ст.263 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 вчинення злочину особою повторно.

Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_8 більш суворого покарання, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, місцевий суд у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушення, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Так, місцевим судом взято до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, два з яких відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є - активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття.

Також місцевим судом враховано особу обвинуваченого, а саме що останній активно сприяв розкриттю злочину, даючи визнавальні показання, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів і, будучи допитаним в ході судового засідання, підтвердив факти, викладені в обвинувальному акті, вказав, що щиро розкаюється та попросив вибачення у потерпілого, має намір продовжити служити у ЗСУ.

Крім того, віднесення апеляційним судом до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого вчинення злочину особою повторно, не впливає на вид та розмір призначеного ОСОБА_8 остаточного покарання.

А остаточне покарання обвинуваченому слід призначити на підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України.

Апеляційний суд вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Крім того, є слушними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що місцевий суд безпідставно стягнув з обвинуваченого процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/6493-ТВ від 17.05.2024 в розмірі 1135 грн. 92 коп., оскільки вказану експертизу проведено за епізодом таємного викрадення чужого майна в потерпілого ОСОБА_10 , який мав місце 02.03.2024, за яким ОСОБА_8 засуджено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинськогоміського судуВолинської областівід 18березня 2025року щодо ОСОБА_8 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

за ч.4 ст.185 КК України 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі;

за ч.1 ст.263 КК України 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024, більш суворим, призначеним за даним вироком, призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В строк остаточного покарання зарахувати ОСОБА_8 частково відбуте ним покарання за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 14.08.2024.

Визнати доведеноююридичну кваліфікаціюдій ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням в житло, в умовах воєнного стану.

Мотивувальну частину вироку доповнити вказівкою про наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 вчинення злочину особою повторно.

Виключити з вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/103-24/6493-ТВ від 17.05.2024 року в розмірі 1135 грн. 92 коп..

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання його копії.

Головуючий

Судді: