Постанова від 18.06.2025 по справі 175/18039/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2025 року м. Дніпросправа № 175/18039/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року (суддя Шаповалова І.С.) в адміністративній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради про визначення порядку виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визначення порядку виконання постанови Краматорського міського суду Донецької області від 14 грудня 2010 року в адміністративній справі № 2а-3774/2010 про зобов`язання відповідача Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської Ради перерахувати та виплатити щорічну разову допомогу до 05 травня за 2010 рік згідно вимог частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням фактично отриманих сум у розмірі 4584 грн.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що протягом тривалого часу вищезазначене судове рішення в частині виплати присуджених йому грошових коштів залишалось без виконання, через що в цьому виконавчому провадженні № 31196451 державним виконавцем було застосовано відповідні заходи, передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». Просив задовольнити заяву, оскільки, встановлення порядку виконання постанови суду забезпечить своєчасне його виконання.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви про встановлення способу виконання рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання зміни способу виконання рішення суду, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання рішення.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Питання зміни та встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначає стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-ІХ від 21.11.2024 внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний закон набрав чинності 19.12.2024.

Так, частина третя статті 378 КАС України доповнена абзацом другим такого змісту:

«Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Таким чином, законодавцем визначена, як самостійна підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення, як невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою грошовою допомогою» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 14 грудня 2010 року в адміністративній справі № 2а-3774/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів на відшкодування заподіяної ними шкоди задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нездійсненню виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, як учаснику війни, в розмірі встановленому ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в виді восьмі мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Краматорської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу до 5 травня за 2010 рік згідно вимог частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» з урахуванням фактично отриманих сум.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що протягом тривалого часу вищезазначене судове рішення в частині виплати присуджених йому грошових коштів залишалось без виконання, через що в цьому виконавчому провадженні № 31196451 державним виконавцем було застосовано відповідні заходи, передбачені ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд повинен був надати оцінку вказаним доводам заявника та перевірити, чи наявні обґрунтовані підстави та належні докази для задоволення відповідної заяви.

Однак, такої оцінки вказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції надано не було.

При цьому, відповідачем не надано доказів виплати вказаної суми пенсії заявнику.

Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Втім, суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров