Постанова від 19.06.2025 по справі 826/11907/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа №826/11907/17

адміністративне провадження № К/990/7001/25 Верховний Суд у

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року (судді: Безименна Н.В., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)

у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним дій, визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі також - ДП «Придніпровська залізниця», Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі також - ДФС України), в якому просило визнати протиправними дії ДФС України щодо надання індивідуальної податкової консультації від 22 серпня 2017 року №1705/6/99-99-15-02-02/15/іпк (далі - Консультація); визнати протиправною та скасувати Консультацію.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії ДФС України щодо надання індивідуальної податкової консультації від 22 серпня 2017 року №1705/6/99-99-15-02-02-15/іпк; визнано протиправною та скасовано Консультацію.

29 травня 2024 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року задоволено заяву Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі №826/11907/17 та замінено сторін у виконавчому листі Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 у справі №826/11907/17: стягувача - ДП «Придніпровська залізниця» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»; боржника - з ДФС України на його правонаступника ДПС України (далі також - ДПС України, Скаржник).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ДПС України про поновлення строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційної провадження на підставі частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виходячи з того, що апеляційна скарга подана Скаржником після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, у той час, як винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на ДПС України не поширюються.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов`язки Скаржника.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що подання 7 лютого 2025 року апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року перешкоджає досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та порушує принцип правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, апеляційний суд вказав про те, що постановлення Київським окружним адміністративним судом ухвали від 10 січня 2025 року у справі №826/11907/17, якою замінено сторону у виконавчому листі, зокрема боржника - з ДФС України на його правонаступника ДПС України, не змінює суті оскаржуваного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року, яке стосувалось виключно ДФС України. При цьому суд апеляційної інстанції відзначив, що саме ухвала про заміну сторони виконавчого провадження породжує нові обов`язки апелянта, однак, вказана ухвала ДПС України не оскаржується.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА СКАЖНИКА

У касаційній скарзі ДПС України стверджує про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 242, 351 КАС України та без урахування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 826/11907/17 ДПС України не отримувала, про його наявність стало відомо у зв`язку з отриманням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі № 826/11907/17 про заміну сторони виконавчого провадження.

Вказує, що Департаментом правового забезпечення було направлено службовий лист від 22 січня 2025 року № 705/99-00-05-02-02-08 до Департаменту організації роботи служби (канцелярія) щодо надання інформації про отримання оскаржуваного рішення. При цьому зазначає, що у відповідь на вказаний запит повідомлено, що за даними системи електронного документообігу на адресу ДПС України надійшли документи у справі № 826/11907/17, а саме: від 20 січня 2025 року № 2457/6, від 17 січня 2025 року № 5092/5 (копії наявні в матеріалах справи), водночас інформація щодо надходження до ДПС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року відсутня.

Просить врахувати правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20.

Звертає увагу на судову практику, зокрема, на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2016 року у справі №742/3121/15-а, яка свідчить про те, що намір здійснення процесуальної дії у строк (навіть за умови порушення порядку здійснення такої дії) є безумовною підставою для визначення пропуску процесуального строку таким, що відбувся із поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного оскарження, помилково дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не впливає на його права та обов`язки.

Позивач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (частина перша статті 299 КАС України).

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання установлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, податковий орган, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації його діяльності, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи. Реалізація права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений після спливу встановленого КАС України строку час не допускається.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року у справі №826/11907/17.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, керувався тим, що приписи частини другої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд відмовити у відкритті провадження у разі подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

В аспекті наведеного Суд зауважує, що апеляційну скаргу подано ДПС України, тобто суб`єктом владних повноважень, а тому вирішення питання про поновлення строків вирішується з урахуванням комплексного застосування норм статей 295, 298 та 299 КАС України.

Так, аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 295 КАС України визначені загальні строки оскарження судових рішень і питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених у ній випадках, крім тих, що визначені частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій він не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та/або обов`язки.

Отже, виходячи із приписів наведеної норми, Верховний Суд констатує, що після закінчення річного строку, суб`єкт владних повноважень втрачає право на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є преклюзивним. Виключенням з цього правила є лише випадки, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:

- неповідомлення належним чином суб`єкту владних повноважень про розгляд справи, що має бути підтверджено належним та допустимими доказами;

- суб`єкт владних повноважень не був залучений до розгляду справи, в якій суд ухвалив судове рішення про його права та або обов`язки.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення прокурором або суб`єктом владних повноважень у зв`язку зі спливом річного строку, визначивши лише два випадки, на які ці обмеження не поширюються. Отже, у цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 299 КАС України, а саме:

а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи;

б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження з тих підстав, що суб`єкт владних повноважень не був залучений до участі у справі і суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Отже, зміст указаної норми свідчить про те, що є виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 4 лютого 2021 року у справі №160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі №160/2192/19, від 27 лютого 2025 року у справі №160/10970/22.

Також в пункті 34 постанови від 19 березня 2024 року у справі № 520/28461/21 Верховний Суд зазначив, що законодавець, установивши зазначені виключення, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи - суб`єкта владних повноважень із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.

З матеріалів цієї справи встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, з апеляційною скаргою на яке звернулась ДПС України 7 лютого 2025 року, було ухвалено 19 квітня 2021 року в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

При цьому, необхідно зазначити, що строк, визначений пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, рахується з дня складення повного тексту судового рішення.

Отже, перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався 20 квітня 2021 року (тобто з наступного дня після складення повного тексту судового рішення). Річний строк протягом якого Відповідач мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження закінчився 20 квітня 2022 року, тобто через рік у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Як підтверджується матеріалами справи, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 21 вересня 2017 року та копія адміністративного позову з додатками у справі №826/11907/17 були отримані ДФС України 20 жовтня 2017 року, а ухвала про закінчення підготовчого провадження та повістка від 15 листопада 2017 - 21 листопада 2017 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 20, 46).

Отже, факт отримання ДФС України ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та про закінчення підготовного провадження, а також повістки від 15 листопада 2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, дає підстави для висновку, що ДФС України в розумінні частини другої статті 299 КАС України, була залучена до участі у цій справі та повідомлена про її розгляд.

Київський окружний адміністративний суд за результатами розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження Позивача ухвалою від 10 січня 2025 року, зокрема, замінив боржника у виконавчому листі, виданому 29 травня 2024 року, встановивши, що ДПС України є правонаступником ДФС України.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 та в постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 812/1633/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 160/6782/19, від 18 квітня 2024 року у справі № 420/6051/20, від 05 грудня 2024 року у справі № 160/8755/18.

Як встановлено Київським окружним адміністративним судом при постановленні ухвали про заміну сторони виконавчого провадження від 10 січня 2025 року, ДПС України є правонаступником ДФС України.

Відтак, хоча Скаржником про це безпосередньо не зазначено у апеляційній скарзі, остання подана ДПС України як правонаступником ДФС України.

З огляду на зазначене Суд погоджується з доводами Скаржника, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не впливає на його права та обов`язки.

Водночас в аспекті наведеного Суд відхиляє доводи ДПС України про те, що за даними системи електронного документообігу на адресу ДПС України по справі № 826/11907/17 надійшло лише два документи, а саме: від 20 січня 2025 року № 2457/6, від 17 січня 2025 року № 5092/5, з яких вона і довідалась про факт наявності цієї справи, оскільки, як було встановлено Судом, про розгляд справи була обізнана ДФС України, правонаступником якої є ДПС України.

Суд відхиляє покликання Скаржника на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 та Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2016 року у справі №742/3121/15-а, оскільки особи, якими було подано апеляційні скарги в зазначених справах, не були суб`єктами владних повноважень, у той час, як положення частини другої статті 299 КАС України стосуються виключно випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а також враховуючи обізнаність ДПС України як правонаступника ДФС України про наявність судового провадження у цій справі, винятки, за яких пропущений строк може бути поновлено, на ДПС України не поширюються.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПС України .

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх