Постанова від 19.06.2025 по справі 380/25504/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 380/25504/24

адміністративне провадження № К/990/22340/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Леополісбуд»

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року (суддя Мричко Н.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (судді: Онишкевич Т.В., Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леополісбуд»

до Львівської митниці

про скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

20 грудня 2024 року Приватне підприємство «Леополісбуд» (далі також - ПП «Леополісбуд») звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі також - Відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування десяти рішень про коригування митної вартості товарів, датованих з 1 по 6 серпня 2024 року.

1.2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення апеляційного суду і мотиви

Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 25 грудня 2024 року, якою залишив позовну заяву ПП «Леополісбуд» без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

ПП «Леополісбуд» подало заяву про усунення недоліків.

13 січня 2023 року Львівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою повернув позовну заяву ПП «Леополісбуд» без розгляду, з тих підстав, що Позивач не у повному обсязі виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та не подав позовної заяви в новій редакції для уточнення вимог.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2025 року залишив апеляційну скаргу ТОВ «Леополісбуд» без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що:

- процедура звернення до суду чітко регламентована Кодексом адміністративного судочинтва України (далі також - КАС України), і чітке формулювання вимог у позовній заяві має виняткове значення; Позивач не заперечував наявність неточностей у первісному позові, що зумовило необхідність його залишення без руху;

- вимога про подання позовної заяви у новій редакції була чіткою, але не була виконана Позивачем;

- заява про усунення недоліків не відповідала вимогам до позовної заяви та не є заявою по суті справи, а тому суд першої інстанції мав належні підстави для повернення позовної заяви.

Доводи Позивача про надмірний формалізм були відхилені судом апеляційної інстанції з тих підстав, що неналежне виконання процесуального закону та вимог судді призвело до повернення позову, а ігнорування цього порушило б принцип рівності усіх учасників судового процесу. З огляду на це, апеляційний суд визнав доводи скаржника надуманими та такими, що свідчать про переоцінку фактичних обставин на свою користь.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі Позивач зазначає про порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення про повернення позовної заяви.

Його аргументи зводяться до того, що суди попередніх інстанцій допустили надмірний формалізм при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження. Позивач стверджує, що він усунув недоліки по суті, належним чином уточнивши позовні вимоги та зазначивши правильні реквізити оскаржуваних рішень у заяві про усунення недоліків. Уся необхідна інформація була надана в повному обсязі.

Вимога суду подати позов у новій редакції, фактично за змістом судових рішень у цій справи стала вимогою до форми, яка переважила над вимогою щодо самого змісту позовних вимог. Позивач також звертає увагу на внутрішню суперечність ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху: у мотивувальній частині йшлося про необхідність уточнення позовних вимог (зміст), тоді як у резолютивній - про подання позову в новій редакції (форма). Цю суперечність суди витлумачили на шкоду Позивачу, обравши найбільш формальний варіант - повернення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку Позивача, не врахували, що недоліки були лише «описками», які суд першої інстанції міг легко подолати, дослідивши докази, долучені до позовної заяви. Повернення позову з таких формальних підстав, за позицією Позивача, призвело до позбавлення його права на доступ до суду.

Позивач наголошує й на тому, що КАС України дозволяє продовження встановленого судом процесуального строку за заявою учасника справи або з ініціативи суду. У цій справі Позивач усунув два з трьох недоліків (доплата судового збору та надання перекладених документів). Навіть якщо суд першої інстанції вважав, що не всі недоліки усунуті, він мав достатньо підстав з власної ініціативи продовжити строк.

Узагальнюючи наведене, Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій повернули позов виключно з формальних підстав, проігнорували фактичне усунення недоліків, надали перевагу формі над змістом та проявили неоднакове ставлення до Позивача, не продовживши йому строк на усунення недоліків, що призвело до втрати можливості судового захисту через сплив строків звернення.

З огляду на це, Позивач у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року, а справу передати для продовження її розгляду Львівським окружним адміністративним судом.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів скаржника і висновки судів

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, виходить з такого.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, вимоги щодо форми та змісту якої встановлені нормами статті 160 КАС України.

Так, згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У позовній заяві зазначаються (частина п`ята статті 160 КАС України): 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС України (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

Процесуальний наслідок недодержання особою вимог статті 160 КАС при зверненні з позовною заявою передбачений частиною першою статті 169 КАС, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як свідчить позиція Верховного Суду в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.

У рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) також виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру… Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04 грудня 1995 рокуу справі «Белле проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

Отже, виходячи із закріплених у КАС України засад адміністративного судочинства, а також практики ЄСПЛ, суд має оцінювати процесуальні дії сторони у контексті усунення недоліків позовної заяви не за формальною зовнішньою формою, а за їх змістовним значенням для забезпечення права на розгляд справи по суті, інакше б це суперечило реалізації завдання адміністративного судочинства, що передбачене частиною першої статті 2 КАС України.

Як підтверджується матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції, Позивач, звертаючись до суду, просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів:

- від 4 липня 2024 року № UA209000/2024/900564/2 та № UA209170/2024/900563/2;

- від 1 липня 2024 року № UA209000/2024/900555/1, № UA209170/2024/900550/2;

- від 17 липня 2024 року № UA209170/2024/900592/2, № UA209170/2024/900593/2, № UA209000/2024/900595/2;

- від 24 липня 2024 року № UA209170/2024/900609/2;

- від 1 серпня 2024 року № UA209000/2024/900632/2;

- від 6 серпня 2024 року № UA209000/2024/900642/2.

Суд першої інстанції, врахував, що до позовної заяви Позивач додав рішення про коригування митної вартості товарів від 4 липня 2024 року № UA209000/2024/900563/2, від 1 липня 2024 року № UA209000/2024/900550/2, від 17 липня 2024 року № UA209000/2024/900593/2 та від 24 липня 2024 року № UA209000/2024/900609/2, а просив він, відповідно, скасувати рішення № UA209170/2024/900563/2, UA209170/2024/900550/2, № UA209170/2024/900593/2, № UA209170/2024/900609/2. З урахуванням цього суд дійшов висновку, що Позивачу слід уточнити зміст прохальної частини позовної чи/або виклад обставин (та доказів), якими вони обґрунтовуються.

Отже, зі змісту наведеного Позивачем чітко зрозуміло, що Позивач, звертаючись до суду, оскаржив 10 рішень Відповідача про коригування митної вартості, а у тексті позовної заяви були допущені технічні неточності в зазначенні номерів окремих рішень - у цифрових позначеннях частини рішень замість « 00» помилково зазначено « 17».

З урахуванням цього суд першої інстанції в ухвалі про залишення без руху від 25 грудня 2024 року встановив Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання суду, зокрема, позовної заяви в новій редакції, в якій уточнити зміст прохальної частини позовної чи/або виклад обставин (та доказів), якими вони обґрунтовуються.

На виконання вимог ухвали Позивач надіслав заяву, в якій указав, що у позовній заяві допущена описка, у зв`язку із чим він уточнює позовні вимоги й викладає їх в такій редакції:

«- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900564/2 від 04.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900563/2 від 04.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900555/1 від 01.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900550/2 від 01.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900592/2 від 17.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900593/2 від 17.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900595/2 від 17.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900609/2 від 24.07.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900632/2 від 01.08.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900642/2 від 06.08.2024».

Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині подання до суду позовної заяви в новій редакції з уточненням змісту прохальної частини позовної заяви чи/або викладу обставин (та доказів), якими вони обґрунтовуються. З посиланням на положення статті 169 КАС України суд першої інстанції позовну заяву і додані до неї документи повернув без розгляду.

З цими висновками погодився й апеляційний суд зазначивши, що Позивач не усунув недоліків шляхом подання уточненої позовної заяви, а подана ним заява не відповідає вимогам до позовної заяви та не відноситься до заяви по суті справи.

Оцінюючи чи реалізація Позивачем права на усунення недоліків у цій справі впливала на можливість з`ясування дійсного предмета позову, а також на дотримання визначених КАС України засад (на що і було, зокрема, спрямоване залишення позовної заяви без руху), Суд звертає увагу на таке.

Позивач, звертаючись до суду, оскаржив 10 рішень Відповідача про коригування митної вартості. У тексті позовної заяви були допущені технічні неточності в зазначенні номерів окремих рішень - у цифрових позначеннях частини рішень замість « 00» помилково зазначено « 17».

Усуваючи ці недоліки Позивач у заяві: (1) зазначив про уточнення позовних вимог і викладення їх у новій редакції; (2) виправив номери 5 рішень, по яких у позовній заяві були допущені помилки; (3) усунув фактично обставини, які були підставою залишення позову без руху.

Отже, Позивач у визначений строк подав до суду письмову заяву, в якій чітко та повно виправив допущені описки шляхом зазначення номерів усіх оскаржуваних рішень, які він просив визнати протиправними та скасувати. Таким чином, ті фактичні обставини, що стали підставою залишення позову без руху, були усунуті.

Колегія суддів погоджується і з тим, що зазначення у мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху про необхідність уточнити зміст прохальної частини позовної заяви давало обґрунтовані сподівання, що усунення недоліків таким чином також буде розцінене як виконання вимог суду.

Наведене вище у сукупності не дає передумов вважати, що реалізація Позивачем таким чином його права на звернення до суду та усунення недоліків відбулась у спосіб, не передбачений чинним процесуальним законодавством, та у спосіб, що завадив суду виконувати вимоги КАС України, з метою виконання завдань адміністративного судочинства.

Повертаючи позовну заяву, суд не перевірив чи усунення таким чином недоліків впливало на зміст позовних вимог.

Варто зазначити й те, що копія цієї заяви була направлена Відповідачу у його електронний кабінет, як користувача підсистеми «Електронний Суд». У зв`язку з цим процесуальні права Відповідача не могли були порушені, він мав можливість своєчасно ознайомитися зі змістом уточнених позовних вимог та реалізувати свої права сторони. Таким чином, змагальність та рівність сторін за обставин реалізації права Позивачем відповідним чином не могли бути порушені.

Слід також підкреслити, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху питання щодо неузгодженості номерів стосувалось лише позовних вимог по 4 індивідуальних актах, тоді як фактично, на що не звернув уваги суд першої інстанції, помилки були у номерах по позовних вимогах, що стосувалися 5 рішень. При цьому, роблячи висновок про неусунення недоліків по 4 вимогах, суд повернув позовну заяву по всіх 10 заявлених ПП «Леополіс» позовних вимогах.

У цій справі Позивач у межах встановленого строку подав процесуальний документ, яким усунув усі недоліки позовної заяви, визначені судом першої інстанції. Отже, наведене вище дає підстави вважати, що суд першої інстанції, роблячи висновки про не усунення недоліків позовної заяви, підійшов формально до з`ясування цих обставин, допустив надмірний формалізм надавши перевагу формі, в якій усувались недоліки, не досліджуючи при цьому зміст та суть поданої Позивачем заяви.

На це не звернув уваги суд апеляційної інстанції, що свідчить про помилковість його підходів про недопущення судом першої інстанції надмірного формалізму.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норму процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Леополісбуд» задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх