Постанова від 17.06.2025 по справі 902/1061/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 червня 2025 року Справа № 902/1061/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025

(ухвалене о 12:08 год. у м. Вінниці, повний текст складено 31.03.2025)

у справі № 902/1061/24 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Державного агентства лісових ресурсів України

2) Вінницької обласної військової адміністрації

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство"

2) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про визнання недійсними договору та зобов`язання до вчинення дій

за участю представників сторін:

від Державного агентства лісових ресурсів України - не з`явився;

від Вінницької обласної військової адміністрації - Годованюк А.О.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" - Семенчук О.А.

від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - Ризванюк А.П.;

прокурор - Чернега Ю.П.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Вінницької обласної військової адміністрації звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в якому просив:

- визнати недійсним Договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладеного між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом, що розташована в виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5, 11, 14, 24 кварталу 52 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений всупереч вимог законодавства, оскільки за ним було передано в користування, серед іншого, нелісову ділянку з водним об`єктом.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 19.03.2025 у справі №902/1061/24 (з врахуванням ухвали від 21.04.2025 про виправлення описки) позов задовольнив частково. Визнав недійсним пункт 2 Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладеного між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" в частині передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" водного об`єкта ставка загальною площею 7,7 га, розташованого у виділі 2 кварталі 51 та виділах 1, 20 кварталі 52. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" повернути водний об`єкт ставок загальною площею 7,7 га, що розташований у кварталі 51 виділи 2, 11 та кварталі 52 виділ 4 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі. Стягнув з Вінницької обласної військової адміністрації на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 66 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп. В решті позову відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що на підставі оспорюваного правочину Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" передано в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для рекреаційних потреб загальною площею 9,9 га на території Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району, яка складається з 2,1 га вкритих лісовою рослинністю (квартал 52 виділ 10, 12, 13), 0,1 га невкритих лісовою рослинністю земель (садиби) та 7,7 га ставок (квартал 51 виділ 2, квартал 52 виділ 1, 20).

Суд вказав про відсутність доказів погодження землекористувача та згоди власника земельної ділянки водного фонду на якій розміщений водний об`єкт (ставок) на оренду, а тому дійшов висновку, що зміст оспорюваного правочину в цій частині суперечить законодавству, що є підставою для визнання спірного договору недійсним в частині передання водного об`єкта в тимчасове користування.

Також, з урахуванням недійсності правочину в частині передання водного об`єкта в користування, суд вказав, що останній підлягає поверненню розпоряднику земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 6, 15, 16, 203, 215, 217, 387, 388 626, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. ст. 19, 55, 58, 59, 78, 79, 84, 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. ст. 1, 2, 3, 5, 16, 18, 60 Лісового кодексу України (далі ЛК України), ст. 4 Водного кодексу України (далі ВК України).

Також, судом надано оцінку дотримання прокурором порядку передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду із цим позовом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернувся перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури, у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 217 ЦК України до спірного правочину, розділивши його предмет - лісову ділянку площею 9,9 га на "дійсну" та "недійсну" частини.

Прокурор посилається на те, що Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16 зазначив умову, яка унеможливлює застосування ст. 217 України, зокрема вказав, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Прокурор вказує, що предметом спірного Договору довгострокового тимчасового користування лісами є єдина лісова ділянка площею 9,9 га, у тому числі з розташованим на ній водним об`єктом. Поділ такого предмета шляхом визнання частини його недійсною порушує єдність та чіткість визначення об`єкта, а отже, руйнує істотну умову договору.

Продовжує, що ділянка зі ставком займає 7,7 га - значну частину території, що була передана за спірним договором, що свідчить не лише про юридичну, а й про функціональну значущість цієї частини об`єкта.

Вважає, що визнання недійсною саме цієї частини предмета спірного договору свідчить про недійсність усього договору, адже відсутня істотна умова, яка погоджена сторонами, цілісний об`єкт користування - лісова ділянка площею 9,9 га, чим прямо порушується ч. 1 ст. 215 та ст. 203 ЦК України.

Тому, на думку прокурора оскаржуване рішення ухвалене без оцінки всіх обставин справи та наданих доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вінницька обласна військова адміністрація подала відзив, в якому вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Предметом договору є лісова ділянка площею 9,9 га, яка є єдиним цілісним об`єктом, переданим у довгострокове тимчасове користування для рекреаційних потреб.

Відокремлення ставка площею 7,7 га порушує цілісність предмета договору, що є істотною умовою, та суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Ставок є невід`ємною частиною лісової ділянки, що використовується для рекреаційних потреб, і його вилучення змінює призначення та умови користування, погоджені сторонами.

Покладення судового збору на обласну військову адміністрацію є безпідставним, порушує ст. ст. 129, 236 ГПК України та підлягає скасуванню.

За наведеного просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" надійшли письмові пояснення, в яких останній вказує, що об`єктом користування було визначено не просто земельну ділянку загальною площею 9,9 га, а й визначено і конкретизовано склад такої земельної ділянки з площами та їх місцезнаходженням, в тому числі ставка площею 7,7 га.

Вважає, що не існує перешкод виокремити із загального об`єкту його чітко визначену частину та, відповідно, визнати пункт 2 договору частково недійсним.

Зауважує, що прокурором було пред`явлено позов з підстав саме неправомірного передання в користування водного об`єкту (ставка) і визнання недійсним п. 2 Договору в частині передання в користування такого водного об`єкту та повернення такого об`єкту розпоряднику, в повній мірі захищає права позивачів, а ухваленим судовим рішенням досягається мета позивача в повному обсязі.

З наведених підстав просить апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 без змін.

Державне агентство лісових ресурсів України та Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 17.06.2025 прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинами справи, а суд першої інстанції невірно застосував норми ст. 217 ЦК України. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 слід скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Представник Вінницької обласної військової адміністрації в судовому засіданні заявив, що підтримує апеляційну скаргу прокурора, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, не погодився із розподіленням судом першої інстанції судового збору, зокрема покладення його частини на Вінницьку ОВА. Просив рішення суду першої інстанції скасувати ти ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги. Вказала, що суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, а підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, окрім як покладення на його довірителя судового збору. Просив апеляційну скаргу задовольнити, окрім покладення на ДСГП "Ліси України" судового збору.

В судове засідання 17.06.2025 представник Державне агентство лісових ресурсів України не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що вказаний учасник справи був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (т. 2, а. с. 69), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Державного агентства лісових ресурсів України.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників Вінницької ОВА, відповідачів та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову, а в решті - залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 29.12.2009 Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства надано висновок № 02-15/1405 про надання в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" (т. 1, а. с. 28).

Згідно з розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації № 601 від 29.12.2009 виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" земельну ділянку площею 9,9 га Шендерівського лісництва державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району для рекреаційних цілей та потреб мисливського господарства (т. 1, а. с. 24-25).

В подальшому, на підставі вищевказаного розпорядження, Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства прийнято наказ № 7 від 11.01.2010 "Про надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство", відповідно до пп. 1.1 якого виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" лісову ділянку у кварталі 51 виділ 2 площею 0,7 га та у кварталі 52 виділ 1, 10, 12, 13, 20,22 площею 9,2 га Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району для рекреаційних потреб (т. 1, а. с. 29).

Пізніше, 17.01.2010 між Державним підприємством "Вінницький лісгосп" (Постійний лісокористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" (Тимчасовий лісокористувач) укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісами (далі Договір, т. 1, а. с. 30-34).

Згідно із п.п. 1, 2 Договору Постійний лісокористувач виділяє без зміни цільового призначення, а Тимчасовий лісокористувач приймає в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для рекреаційних потреб загальною площею 9,9 га на території Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району, яка складається з 2,1 га вкритих лісовою рослинністю (квартал 52 виділ 10, 12, 13), 0,1 га невкритих лісовою рослинністю земель (садиби) та 7,7 га ставок (квартал 51 виділ 2, квартал 52 виділ 1, 20).

Відповідно до п. 3 Договору на лісовій ділянці, яка передається в довгострокове тимчасове користування знаходяться будівлі і споруди та займають площу 0,1 га.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку Договору Тимчасовий лісокористувач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку Тимчасовий лісокористувач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Постійного користувача, власника лісів про намір продовжити його дію (п. 6 Договору).

Пунктом 8 Договору визначено, що передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у Постійного лісокористувача, власника лісів. Визначення меж ділянки в натурі і витрати пов`язані з цим покладаються на постійного лісокористувача.

За умовами п. 10 Договору передача лісової ділянки Тимчасовому лісокористувачу здійснюється після реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі у п`ятиденний термін.

У пункті 11 Договору сторони визначили, що після припинення дії Договору Тимчасовий лісокористувач повертає Постійному лісокористувачу, власнику лісів лісову ділянку. У випадку погіршення стану і корисних властивостей лісової ділянки, що була виділена в довгострокове тимчасове користування, пов`язаних з використанням лісових ресурсів, Тимчасовий лісокористувач відшкодовує Постійному лісокористувачу, власнику лісів збитки у розмірі, визначеному сторонами відповідно до законодавства. Якщо сторони не досягли згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується судом.

Згідно із п. 20 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законодавством.

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації (п. 22 Договору).

Вказаний Договір зареєстровано Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства, про що у книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 17.01.2010 за № 560.

На виконання умов договору сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування, згідно якого ДП "Вінницький лісгосп" виділило, а ТОВ "Лісогосподарське товариство" прийняло в довгострокове тимчасове користування на 49 років лісову ділянку площею 9,9 га Шендерівського лісництва, яка складається з 2,1 га вкритої лісом площі та 7,8 га невкритої лісом площі і знаходиться у кварталі 51 виділі 2 площею 0,7 га, кварталі 52 виділі 1, 10, 12, 13, 20, 22 площею 9,2 га (т. 1, а. с. 35).

Відповідно до плану лісонасаджень Вороновицького лісництва та проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП "Вінницьке лісове господарство" у кварталі 51 виділ 2 та кварталі 52 виділи 1, 20 загальною площею 7,7 га розміщений водний об`єкт (т. 1, а. с. 45-64).

ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2016 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області (т. 1, а. с. 79-87).

Відповідно до матеріалів технічної документації, на них відображено водний об`єкт площею 7,6787 га, площа якого відповідає площі та конфігурації водного об`єкта, відображеного у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування.

Матеріали справи містять Поземельну книгу земельної ділянки за кадастровим номером 0520655300:01:002:0001, відкриту 14.02.2017 Управлінням Держгеокадастру у Вінницькому районні Вінницької області, розділ 2 якої містить експлікацію земельних угідь (т. 1, а. с. 74-49).

Згідно із експлікацією земельних угідь земельна ділянка з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001 площею 446,0155 га, окрім іншого, складається із ставка площею 7,6787 га та земельної ділянки, не вкритої лісовою рослинністю площею 0,0728 га.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру, місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001 є Вінницька область, Вінницький район, Вороновицька селищна рада. Означена земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення, код цільового призначення 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, власник держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації; суб`єкт речового права Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (т. 1, а. с. 88-90).

Згідно із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.09.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001 є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації (т. 1, а. с. 91-92).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 866 припинено Державне підприємство "Вінницьке лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 94-96).

Пунктом 8 такого наказу № 866 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство".

Згідно передавального акту від 04.01.2023 , затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 № 36, здійснено безоплатну передачу активів та пасивів Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" (т. 1, а .с. 98-99).

20.08.2024 Вінницькою обласною прокуратурою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надіслано запит № 12-2152-24, щодо надання інформації про зміну нумерації виділу 1 кварталу 51 та виділів 1, 10, 12, 13, 20 кварталу 52 Шендерівського лісництва, починаючи з 2002 року, а також повідомити номери виділів та кварталів, які на даний час використовує ТОВ "Лісогосподарське товариство" на підставі Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 (т. 1, а. с. 65-66).

26.08.2024 Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надано відповідь № 1262/22.1-2024, якою повідомлено, що на підставі Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 ТОВ "Лісогосподарське товариство" використовує ділянку, розміщену у виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5 11, 14, 24 кварталу Шендерівського лісництва, з яких у виділах 2, 11 кварталу 51 та виділі 4 кварталу 52 знаходиться водний об`єкт (т. 1, а. с. 67).

Вважаючи, що Договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням законодавства, зокрема у зв`язку із переданням в користування нелісової ділянки з водним об`єктом, то прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Крім того, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1924 від 18.10.2024 припинено філію "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ВП 45066742) шляхом її закриття (т. 2, а. с. 233).

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу, директора філії "Вінницьке лісове господарство" зобов`язано, зокрема: забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - філія "Центральний лісовий офіс") станом на 31.12.2024 та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до 10.01.2025; забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Центральний лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом.

Згідно з пунктом 5 наказу №1924 від 18.10.2024, директора філії "Центральний лісовий офіс" зобов`язано, зокрема прийняття на облік філії "Центральний лісовий офіс" активів та пасивів, отриманих від філії "Вінницьке лісове господарство" згідно з затвердженим передавальним актом.

Пунктом 6 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 1924 від 18.10.2024 визначено термін припинення філії "Вінницьке лісове господарство" до 31.01.2025.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №2328 від 31.12.2024, серед іншого було затверджено передавальний акт активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Центральним лісовим офісом, в тому числі і філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 235).

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.06.2025 замінив Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" його правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вказано вище, Господарський суд Вінницької області рішенням від 19.03.2025 у справі №902/1061/24 (з врахуванням ухвали від 21.04.2025 про виправлення описки) позов задовольнив частково. Визнав недійсним пункт 2 Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладеного між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" в частині передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" водного об`єкта ставка загальною площею 7,7 га, розташованого у виділі 2 кварталі 51 та виділах 1, 20 кварталі 52. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" повернути водний об`єкт ставок загальною площею 7,7 га, що розташований у кварталі 51 виділи 2, 11 та кварталі 52 виділ 4 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі. Стягнув з Вінницької обласної військової адміністрації на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 66 коп. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Вінницької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп. В решті позову відмовив.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, прокурор оскаржує рішення суду першої інстанції, вважаючи, що суд помилково застосував до спірних правовідносин ст. 217 ЦК України та частково задовольнив позовні вимоги.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом встановлено невідповідність законодавству Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладеного між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство", з огляду на передання в користування земельної ділянки водного фонду з порушенням законодавства, а саме без погодження землекористувача та згоди власника такої ділянки.

Проти вказаного, не заперечують учасники справи.

При цьому ні прокурором в апеляційній скарзі, ні іншими учасниками, в установленому законом порядку, не заперечуються та не спростовуються вищевказані висновки суду першої інстанції, а також не вказується про недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому апеляційний господарський суд, враховуючи положення ст. 269 ГПК України, переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо можливості застосування до спірних правовідносин положення ст. 217 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому згідно зі частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Апеляційний господарський суд зауважує, що однією із істотних умовою Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 є об`єкт оренди.

Вище вказано, що згідно із п. 2 Договору в тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 9,9 га на території Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району.

Також вказаний пункт Договору містить уточнення, що така ділянка складається з 2,1 га вкритих лісовою рослинністю (квартал 52 виділ 10, 12, 13), 0,1 га невкритих лісовою рослинністю земель (садиби) та 7,7 га ставок (квартал 51 виділ 2, квартал 52 виділ 1, 20).

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі №926/324/20, від 18.11.2021 у справі №907/12/19, від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 02.05.2018 у справі №910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Проаналізувавши наведений пункт Договору, суд апеляційної інстанції констатує, що об`єктом оренди є лише одна земельна ділянка площею 9,9 га, котра являє собою єдиний об`єкт цивільних прав.

Конкретизація сторонами Договору в цьому пункту видів земель на такій земельній ділянці не змінює вказаного.

Апеляційний господарський суд також погоджується із твердженнями прокурора, що водний об`єкт займає площу 7,7 га - значну частину території, що була передана за спірним Договором. Вказане свідчить не лише про юридичну, а й про функціональну значущість цієї частини об`єкта оренди.

З врахуванням викладеного, неможливим є часткове визнання недійсним спірного правочину, а саме в частині істотної умови (передачі водного об`єкту).

Таким чином, вказане свідчить про недійсність усього Договору, адже, хоча частково, але все ж таки відсутня істотна умова, яка погоджена сторонами, цілісний об`єкт користування - лісова ділянка площею 9,9 га.

Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 217 ЦК України та часткового визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Враховуючи недійсність Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 в цілому, то позов в частині повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом, що розташована в виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5, 11, 14, 24 кварталу 52 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Вінницької обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання недійсним Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом, що розташована в виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5, 11, 14, 24 кварталу 52 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє відображення під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

За таких обставин, апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури слід задовольнити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 скасувати в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

При цьому, п 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Враховуючи викладений вище висновок Великої Палати Верховного Суду, а також встановлені обставини, зокрема те, що спірний Договір був укладений між ТОВ "Лісогосподарське товариство" та відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", а також підставою укладання було розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації, № 601 від 29.12.2009, з огляду на мотиви задоволення позову у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України та покладення судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарг, пропорційно на вказаних учасників справи.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 скасувати в частині відмови в позові.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі №902/1061/24 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в редакції:

"Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладений між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство".

Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" (23252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., селище міського типу Вороновиця, код 36407406) повернути ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом, що розташована в виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5, 11, 14, 24 кварталу 52 Шендерівського лісництва Філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній військовій адміністрації (21050, Україна, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок, 70, код 20089290) за актом приймання-передачі.

Стягнути з Вінницької обласної військової адміністрації (21050, Україна, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок, 70, код 20089290) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 66 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" на (23252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., селище міського типу Вороновиця, код 36407406) користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9а, код 44768034) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 018 грн 67 коп.".

3. Стягнути з Вінницької обласної військової адміністрації (21050, Україна, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Соборна, будинок, 70, код 20089290) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) - 3 028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісогосподарське товариство" на (23252, Україна, Вінницький р-н, Вінницька обл., селище міського типу Вороновиця, код 36407406) користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) - 3 028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок, 9а, код 44768034) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код 02909909) - 3 028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

7. Справу №902/1061/24 надіслати Господарському суду Вінницької області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" червня 2025 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.