Постанова від 09.09.2025 по справі 902/1061/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1061/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (головуючий суддя Петухов М. Г., судді Мельник О. В., Олексюк Г. Є.)

у справі № 902/1061/24

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Державного агентства лісових ресурсів України і 2) Вінницької обласної військової адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» і 2) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,

(у судовому засіданні взяли участь прокурор - Кондратюк Д. А. та представник позивача 2 - Годованюк А. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (позивача 1) та Вінницької обласної військової адміністрації (позивача 2) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» (відповідача 1) та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Вінницьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (відповідача 2), в якому просив:

? визнати недійсним договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010, укладений Державним підприємством «Вінницьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство»;

? зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» повернути за актом приймання-передачі ділянку лісогосподарського призначення загальною площею 9,9 га з розміщеним на ній водним об`єктом, що розташована в виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5, 11, 14, 24 кварталу 52 Шендерівського лісництва Філії «Вінницьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на території Вороновицької селищної ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки ? Вінницькій обласній військовій адміністрації.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладений всупереч вимогам законодавства, оскільки за ним було передано в користування у тому числі земельну ділянку з водним об`єктом (ставком).

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 у справі № 902/1061/24 поданий прокурором позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 2 оспорюваного договору в частині передачі у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» водного об`єкта (ставка). Зобов`язано відповідача 1 повернути цей водний об`єкт Вінницькій обласній військовій адміністрації за актом приймання-передачі. В решті позову відмовлено.

4. Зазначене рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази погодження землекористувачем та надання згоди власником земельної ділянки, на якій розміщений водний об`єкт (ставок), на його передачу в тимчасове користування. Тому саме у цій частині зміст оспорюваного правочину суперечить Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, що в силу частини першої статті 203, частини першої статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання договору недійсним у частині передачі в користування відповідачу 1 водного об`єкта, а відповідно і для його зобов`язання повернути цей об`єкт позивачу 2, як уповноваженому органу.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 рішення Господарського суду Вінницької області від 19.03.2025 скасовано в частині відмови в позові. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

6. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість визнання недійсним спірного правочину лише у визначеній судом першої інстанції частині, оскільки передача водного об`єкта (ставка) у тимчасове користування свідчить про недійсність істотної умови договору про об`єкт користування, а отже і про його недійсність в цілому.

Касаційна скарга

7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» не погодилося із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. У поданій касаційній скарзі відповідач 1 посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

9. При цьому скаржник наводить висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 01.06.2027 та Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/13094/15 про те, що матеріали зазначеної справи не містять доказів переведення земельної ділянки лісогосподарського призначення до земель водного фонду, як і не свідчать про наявність на спірній лісовій ділянці водного об`єкта загальнодержавного значення, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17, № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 щодо моменту, з якого земельна ділянка є сформованою.

10. Крім того, заявник касаційної скарги стверджує, що об`єктом користування за спірним договором визначено земельну ділянку із конкретизацією її складу, а тому відсутні перешкоди для виокремлення із цього об`єкта його чітко визначеної частини - водного об`єкта (ставка) та визнання пункту 2 договору недійсним лише в цій частині.

Позиція інших учасників справи

11. Від Вінницької обласної військової адміністрації 03.09.2025 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий з пропуском строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 та без клопотання про його продовження, у зв`язку з чим відповідний відзив на підставі приписів частини другої статті 118 ГПК України залишається без розгляду.

12. Інші учасники справи своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

13. 29 грудня 2009 року Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства надано висновок № 02-15/1405 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування.

14. Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації від 29.12.2009 № 601 відповідачу 1 виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років земельну ділянку площею 9,9 га Шендерівського лісництва державного підприємства «Вінницьке лісове господарство» в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району для рекреаційних цілей та потреб мисливського господарства.

15. На підставі зазначеного розпорядження Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства прийнято наказ від 11.01.2010 № 7 «Про надання у довгострокове тимчасове користування лісової ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство».

16. Відповідно до підпункту 1.1 цього розпорядження відповідачу 1 виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років лісову ділянку у кварталі 51 виділ 2 площею 0,7 га та у кварталі 52 виділ 1, 10, 12, 13, 20,22 площею 9,2 га Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району для рекреаційних потреб.

17. 17 січня 2010 року Державним підприємством «Вінницький лісгосп» (постійний лісокористувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» (тимчасовий лісокористувач) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами.

18. Згідно із пунктами 1, 2 зазначеного договору постійний лісокористувач виділяє без зміни цільового призначення, а тимчасовий лісокористувач приймає в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для рекреаційних потреб загальною площею 9,9 га на території Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району, яка складається з 2,1 га вкритих лісовою рослинністю (квартал 52 виділ 10, 12, 13), 0,1 га невкритих лісовою рослинністю земель (садиби) та 7,7 га ставок (квартал 51 виділ 2, квартал 52 виділ 1, 20).

19. У пункту 3 договору довгострокового тимчасового користування лісами викладено, що на лісовій ділянці, яка передається в довгострокове тимчасове користування, знаходяться будівлі і споруди та займають площу 0,1 га.

20. Також сторони погодили, що договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору тимчасовий лісокористувач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку тимчасовий лісокористувач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Постійного користувача, власника лісів про намір продовжити його дію.

21. Передача лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування здійснюється без вилучення земельної ділянки у Постійного лісокористувача, власника лісів. Визначення меж ділянки в натурі і витрати пов`язані з цим покладаються на постійного лісокористувача.

22. Передача лісової ділянки тимчасовому лісокористувачу здійснюється після реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі у п`ятиденний термін.

23. Зазначені умови містяться у пунктах 6, 8, 10 договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010.

24. Як вбачається із пункту 22 цього договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації.

25. Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства зареєстровано відповідний договір, про що у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 17.01.2010 за № 560.

26. На виконання умов укладеного договору сторони підписали Акт приймання-передачі об`єкта довгострокового тимчасового користування, згідно з яким Державне підприємство «Вінницький лісгосп» виділило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» прийняло в довгострокове тимчасове користування на 49 років лісову ділянку площею 9,9 га Шендерівського лісництва, яка складається з 2,1 га вкритої лісом площі та 7,8 га невкритої лісом площі і знаходиться у кварталі 51 виділі 2 площею 0,7 га, кварталі 52 виділі 1, 10, 12, 13, 20, 22 площею 9,2 га.

27. Відповідно до плану лісонасаджень Вороновицького лісництва та проєкту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Вінницьке лісове господарство» у кварталі 51 виділ 2 та кварталі 52 виділи 1, 20 га розміщений водний об`єкт загальною площею 7,7.

28. У 2016 році Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Державного підприємства «Вінницьке лісове господарство» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області.

29. У матеріалах технічної документації відображено водний об`єкт площею 7,6787 га, площа якого відповідає площі та конфігурації водного об`єкта, відображеного у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування.

30. Згідно з відкритою 14.02.2017 Управлінням Держгеокадастру у Вінницькому районні Вінницької області Поземельною книгою земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001, Розділ 2 якої містить експлікацію земельних угідь, зазначена земельна ділянка площею 446,0155 га окрім іншого складається із ставка площею 7,6787 га та земельної ділянки, не вкритої лісовою рослинністю, площею 0,0728 га.

31. Інформацією з Державного земельного кадастру підтверджується, що місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001 є Вінницька область, Вінницький район, Вороновицька селищна рада. Ця земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення, код цільового призначення 09.01 - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг. Власником відповідної земельної ділянки є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації, а суб`єктом речового права - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

32. У Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.09.2024 щодо об`єкта нерухомого майна зазначено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:01:002:0001 є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

33. Крім того, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 866 припинено Державне підприємство «Вінницьке лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

34. Пунктом 8 цього наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Вінницьке лісове господарство»

35. Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі його Філії «Вінницьке лісове господарство» 26.08.2024 на запит Вінницької обласної прокуратури надано відповідь № 1262/22.1-2024, якою повідомлено, що на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» використовує ділянку, розміщену у виділах 2, 11 кварталу 51 та виділах 4, 5 11, 14, 24 кварталу Шендерівського лісництва, з яких у виділах 2, 11 кварталу 51 та виділі 4 кварталу 52 знаходиться водний об`єкт.

36. З огляду на наведене, вважаючи, що договір довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 є недійсним, оскільки його укладено з порушенням законодавства та передано в користування нелісову ділянку з водним об`єктом, прокурор звернувся до суду із позовом, що розглядався у цій справі.

37. Під час судового розгляду, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Вінницьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» було замінено його правонаступником - Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

40. Судами попередніх інстанцій у справі № 902/1061/24 встановлено, що у пункті 2 оспорюваного договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 об`єктом користування визначено лісову ділянку для рекреаційних потреб загальною площею 9,9 га на території Шендерівського лісництва в межах Вороновицької селищної ради Вінницького району, яка складається з 2,1 га вкритих лісовою рослинністю (квартал 52 виділ 10, 12, 13), 0,1 га невкритих лісовою рослинністю земель (садиби) та 7,7 га ставок (квартал 51 виділ 2, квартал 52 виділ 1, 20).

41. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, ухвалюючи судові рішення, місцевий та апеляційний господарський суд виходили із доведеності факту розташування на відповідній земельній ділянці водного об`єкта (ставка) площею 7,7 га та дійшли висновку, що передача у користування за оспорюваним договором земельної ділянки із водним об`єктом відбулася з порушенням законодавства, а саме без погодження землекористувача та згоди власника такої ділянки.

42. При цьому апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові зазначив, що учасники справи проти вказаного не заперечують.

43. Спірним у цій справі під час її розгляду в суді апеляційної інстанції стало питання щодо можливості визнання пункту 2 оспорюваного договору недійсним лише в частині передачі у користування водного об`єкта (ставка) площею 7,7 га.

44. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

45. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним.

46. У частині першій статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

47. Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

48. Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконністю змісту правочину, недотриманням форми, дефектом суб`єктного складу, невідповідністю волевиявлення внутрішній волі сторони.

49. Приписами статті 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

50. Отже, недійсність окремої частини договору не тягне за собою недійсності договору в цілому у разі, якщо він може існувати без цієї частини.

51. Водночас у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23 наведено правовий висновок, відповідно до якого за умови доведеності недійсності положення угоди, що є його істотною умовою, такий правочин підлягає визнанню недійсним в повному обсязі.

52. У цій постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що з урахуванням відповідної норми статті 217 ЦК України умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

53. Істотними умовами договору довгострокового тимчасового користування лісами є об`єкт користування, мета користування, строк користування, обсяги лісокористування та умови відтворення лісів.

54. Апеляційний господарський суд виснував про наявність підстав для визнання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.01.2010 недійсним в цілому.

55. Що ж стосується визначеної скаржником підстави касаційного оскарження ухваленої у цій справі постанови апеляційного господарського суду, що передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

56. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

57. Застосовуючи наведену процесуальну норму, Верховний Суд має виходити з того, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

58. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

59. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

60. З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок має бути висловлений, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення спору у справі.

61. Всупереч наведеному у поданій касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» не наведено норми, щодо якої відсутній висновок про її застосування у конкретних правовідносинах, а відповідно і не наведено обґрунтування необхідності його викладення Верховним Судом.

62. Саме лише посилання в тексті касаційної скарги на пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України не може бути прийняте судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження.

63. Також у касаційній скарзі заявником процитовано висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 01.06.2027 і Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/13094/15 та у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17, № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

64. Хоча ці посилання не визначені у касаційній скарзі як підстава касаційного оскарження та не були підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вбачає за можливе окремо зазначити, що висновки Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.

65. Разом з тим висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/13094/15, зроблені у неподібних до цієї справи (№ 902/1061/24) правовідносинах, визначальним у яких стало те, що матеріали справи № 910/13094/15 не свідчили про наявність на спірній лісовій ділянці водного об`єкта загальнодержавного значення.

66. Процитовані ж скаржником висновки з постанов Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17, № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20, 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 щодо моменту, з якого земельна ділянка є сформованою, мають загальний характер та не стосуються спірних питань, що вирішувались судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.

67. Інші доводи викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» фактично зводяться до переоцінки вже досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, що з огляду на приписи частини другої статті 300 ГПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

69. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

70. У цій справі, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленої цим судом постанови.

71. Отже, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення ? без змін.

Розподіл судових витрат

72. Позаяк Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення, що оскаржувалось, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісогосподарське товариство» залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 902/1061/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил