Ухвала від 19.06.2025 по справі 922/1909/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

19 червня 2025 року м. Харків Справа №922/1909/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (вх.№1136Х від 15.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 (за результатом розгляду грошових вимог кредитора ТОВ «Інфініті Трейд») (м. Харків, суддя Аюпова Р.М., повна ухвала складена 19.02.2024) у справі №922/1909/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м.Харків,

про визнання банкрутом Фермерського господарства «Бурейчак», с. Землянки, Вовчанський район, Харківська область,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства «Бурейчак», код ЄДРПОУ 40698807. Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» у сумі 6 274 792, 38 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича (свідоцтво № 216 від 20.02.2013, адреса: 61166, м. Харків, вул. Кримська, 6), попереднє засідання господарського суду призначено на 29.06.2023 о 12:45 год.

27.05.2023 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному вебпорталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника Фермерського господарства «Бурейчак», код ЄДРПОУ 40698807, із зазначенням, зокрема, граничного строку подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Постановою Господарського суду Харківської області від 08.09.2023 визнано Фермерське господарство «Бурейчак» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Фермерського господарства «Бурейчак» - арбітражного керуючого Саутенка С.О.

25.12.2023 на адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ «Інфініті Трейд» (вх.№35466) з грошовими вимогами до боржника - Фермерського господарства «Бурейчак» .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 задоволено заяву ТОВ «Інфініті Трейд» з грошовими вимогами до боржника (вх.№35466). Визнано грошові вимоги ТОВ «Інфініті Трейд» до боржника - ФГ «Бурейчак» у справі про банкрутство №922/1909/23 повністю у загальному розмірі 621 537, 30 грн, з яких: - 5 368,00 грн - сума сплаченого судового збору у справі про банкрутство № 922/1909/23 - до першої черги вимог кредиторів; - 481 794, 24 грн - сума передоплати за договором поставки від 20 грудня 2021 року №2012/С, яка підтверджена рішенням Господарського суду Харківської області у справі 922/2670/22 від 25.05.2023 - до четвертої черги вимог кредиторів; - 125 000, 06 грн - штраф у розмірі 25% за договором поставки від 20 грудня 2021 року №2012/С, який підтверджений рішенням Господарського суду Харківської області у справі 922/2670/22 від 25.05.2023 - до шостої черги вимог кредиторів; - 9 375, 00 грн - судовий збір, сплачений в межах справи №922/2670/22, який підтверджений рішенням Господарського суду Харківської області у справі 922/2670/22 від 25.05.2023 - до четвертої черги вимог кредиторів. Постановлено, що ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про кредитора до реєстру вимог кредиторів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 по справі №922/1909/23 про визнання кредиторських вимог ТОВ «Інфініті Трейд» до ФГ «Бурейчак» скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ «Інфініті Трейд» з грошовими вимогами до боржника ФГ «Бурейчак» відмовити.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (вх.№1136Х від 15.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 (за результатом розгляду грошових вимог кредитора ТОВ «Інфініті Трейд») у справі №922/1909/23 залишено без руху з підстав відсутності клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням положень ч.2 ст.261 ГПК України, доказів сплати судового збору у розмірі 6441,60 грн та доказів направлення апеляційної скарги з додатками учасникам справи про банкрутство.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшли заяви (вх.№6871 від 02.06.2025; вх.№6874 від 02.06.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2025. Зокрема, апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, докази сплати судового збору та докази направлення апеляційної скарги з додатками учасникам справи про банкрутство.

Станом на дату надходження вищевказаних заяв (вх.№6871 від 02.06.2025; вх.№6874 від 02.06.2025) до суду суддя-доповідач Гетьман Р.А. у відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду перебував у відпустці по 16.06.2025 включно.

На підставі п.5.3 Рішення зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №2 від 02.04.2025, заява передана судді-доповідачу після виходу його з відпустки.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та заяви про усунення недоліків, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальний закон не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як визначено статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.

У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 6.10. постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №10/5026/290/2011).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала суду за результатом розгляду грошових вимог кредитора ТОВ «Інфініті Трейд» постановлена 15.02.2024. Повну ухвалу суду складено 19.02.2024. Таким чином, строк на апеляційне оскарження ухвали суду спливає 29.02.2024. Скаржник звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою через систему Електронний суд 15.05.2025, тобто з пропуском присічного річного строку з дня складення повного судового рішення, визначеного ч.2 ст.261 ГПК України.

У заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що ТОВ «ТБ «НОВААГРО» не було залучено до розгляду кредиторських вимог ТОВ «Інфініті Трейд», не отримало заяву з кредиторськими вимогами ТОВ «Інфініті Трейд» до боржника, що не надало можливості апелянту належним чином ознайомитися з поданими кредитором документами, заявленими ним аргументами та надати свої заперечення. Також скаржник зазначає, що на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги на оскаржувані ухвали вплинули обставини, пов`язані із військовою агресією рф, а саме небезпечність ситуації в місті Харкові, постійні обстріли адміністративних будівель та критичної інфраструктури міста, що унеможливлює безперебійну та нормальну роботу підприємств, велике навантаження на працівників ТОВ «ТБ» НОВААГРО», переведення частини працівників на віддалену роботу, неможливість доступу до всіх інформаційних систем через пошкодження великої кількості комп`ютерної техніки, перебої з електроенергією та доступом до мережі інтернет.

Як вбачається з матеріалів справи, справу про банкрутство боржника ФГ «Бурейчак» ініційовано саме за заявою ТОВ «Торговий будинок «Новаагро». Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 25.05.2023, серед іншого, визнано розмір грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» у сумі 6 274 792, 38 грн.

Суд вказує, що в розумінні п.1 ч.2 ст.261 ГПК України особа, не повідомлена про розгляд справи це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.

«Особою, не повідомленою про розгляд справи», не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №490/9587/18.

Суд вказує, що заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

З огляду на вищенаведені обставини обізнаності апелянта із даним судовим провадженням у справі про банкрутство Фермерського господарства «Бурейчак», колегія суддів дійшла висновку про відсутність виняткових обставин можливості оскарження судового рішення після спливу річного строку з дня складення повного судового рішення, визначених п.1 ч.2 ст.261 ГПК України.

Стосовно доводів скаржника про те, що заява ТОВ «Інфініті Трейд» з грошовими вимогами до боржника не направлялася іншим кредиторам, що позбавило можливості ТОВ «ТБ «НОВААГРО» своєчасно ознайомитися з нею та надати свої заперечення, колегія суддів вказує про наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 КУзПБ, якою визначено що додається до заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, визначено серед іншого, що до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Системний аналіз положень ч. 3 ст. 45 КУзПБ свідчить про те, що приписами вказаної норми права не встановлено обов`язку додавати до заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника доказів надсилання копії заяви кредиторам, вказана вимога поширюється лише на боржника та арбітражного керуючого.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №908/2289/23.

Крім того, як вбачається з матеріалів електронної справи, представником ТОВ «ТБ «Новаагро» 14.02.22024 через Електронний Суд подано заяву про проведення судового засідання, призначеного 15.02.2024 з розгляду грошових вимог ТОВ «Інфініті Трейд» без участі ТОВ «ТБ «НОВААГРО» та його представників.

Таким чином відповідні доводи апелянта є необґрунтованими та не є підставою, що надає право на оскарження судового рішення зі спливом присічного річного строку.

Стосовно посилання апелянта на обставини, пов`язані із введенням воєнного стану, що перешкодили звернутися до суду із апеляційною скаргою у законодавчо встановлений строк, колегія суддів вказує про наступне.

Можливість апеляційного оскарження після спливу одного року з дня складення повного судового рішення відповідно до п.2 ч.2 ст. 261 ГПК України обумовлено пропуском строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Тобто, у такому випадку скаржник у встановленому ГПК України порядку повинен довести, що неможливість звернення до суду із апеляційною скаргою у встановленим законом строк обумовлено обставинами непереборної сили.

Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк заявник міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі №904/3910/21).

Військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні.

Факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без подання відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Таким чином, є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.

Оцінюючи наведені скаржником аргументи пропуску присічного строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає, що останнім не доведено, що пропуск строку на подання апеляційної скарги зумовлений саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку із введенням воєнного стану, та які є обставинами непереборної сили.

Як встановлено судом, розгляд справи відбувався під час воєнного стану; апелянт є юридичною особою, рівноправним учасником судового процесу та відповідно до вимог законодавства не обмежений у кількості представників, які наділені повноваженнями на представництво інтересів останнього у суді; апелянт був достеменно обізнаний із наявним судовим провадженням. Недотримання заявником вимог процесуального закону в частині своєчасного подання апеляційної скарги з підстав, зокрема, великого навантаження на працівників товариства та віддаленої форми роботи пов`язано виключно з організаційними питаннями у діяльності самого апелянта та є суб`єктивним.

Крім того, із матеріалів електронної справи вбачається активна участь заявника у даному судовому процесі, зокрема, звернення до суду із процесуальними документами по справі до моменту подання даної апеляційної скарги, що свідчить про наявність можливості реалізації учасником справи своїх прав, зокрема, права на апеляційне оскарження у встановлені законом строки.

Отже, у даному випадку апелянтом не доведено, що пропуск присічного строку на апеляційне оскарження судового рішення зумовлений обставинами, які є об`єктивно непереборними.

Інші обставини, передбачені частиною 2 статті 261 ГПК України, за наявності яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, скаржником не наведені.

Апеляційний господарський суд враховує, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, може мати наслідком порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення. (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №911/4590/13).

Колегія суддів враховує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити з урахуванням преамбули Конвенції, у відповідній частині якої верховенство права оголошується частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 46- 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Поряд з викладеним суд зазначає, що за змістом частини другої статті 261 ГПК України застосування частини третьої статті 260 ГПК України оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі його оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення здійснюється апеляційним судом у разі встановлення тих обставин, з якими положення частини другої статті 261 ГПК України пов`язують існування виняткових випадків, за яких поновлення строку на апеляційне оскарження можливе після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за наявності поважних причин пропуску, а саме: пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Наведена правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239

З урахуванням вищевикладеного, оскільки у даному випадку при апеляційному оскарженні судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту апелянтом не доведено наявності виняткових випадків, визначених п.п. 1,2 ч.2 ст.261 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана до Східного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет користувача ЄСІТС, суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (вх.№1136Х від 15.05.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2024 (за результатом розгляду грошових вимог кредитора ТОВ «Інфініті Трейд») у справі №922/1909/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 ГПК України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Е.В. Сгара

Суддя О.І. Склярук