Постанова від 10.06.2025 по справі 917/1956/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/1956/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників:

позивача - Гузій С.М. (поза межами суду) - адвокат за довіреністю від 11.12.2024;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (вх.№ 885П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 (повне рішення складено 07.04.2025, суддя Кльопов І.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", с. Климівка, Полтавський район, Полтавська область,

до Ланнівської сільської ради, с. Ланна, Полтавський район, Полтавська область,

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Ланнівської сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.11.2012, укладеного Ланнівською сільською радою (код ЄДРПОУ 21046584) попередній орендодавець - Карлівська районна державна адміністрація)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 31786887) ( редакція додана до позовної заяви).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 відмовлено у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторони, починаючи із червня 2023 року, не дійшли згоди щодо орендної плати та продовження строку договору оренди земельної ділянки, що є істотними умовами договору, а також запропоновані позивачем умови додаткових угод не були погоджені відповідачем та сторони не дійшли спільної згоди щодо умов, на яких може бути продовжено дію договору оренди землі , тому переважне право позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк є неможливим.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось, 16.04.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі № 917/1956/24 та відкрити апеляційне провадження у справі; за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі № 917/1956/24 скасувати судове оскаржуване рішення повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 20.11.2012, укладену Ланнівською сільською радою (код ЄДРПОУ 21046584) попередній Орендодавець Карлівська районна державна адміністрація)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (код ЄДРПОУ 31786887) у редакції, наведеної в апеляційній скарзі; судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 залишено без руху, з тієї підстави, що апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

24.04.2025, після постановлення апеляційним господарським судом ухвали без руху, від апелянта надійшли докази сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 у сумі 3633,60 грн. Відтак, апелянт у встановлений судом строк усунув недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24; призначено справу до розгляду на "10" червня 2025 р. о 16:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1956/24.

08.05.2025 матеріали справи № 917/1956/24 надійшли на адресу Східного апеляційного господарського суду.

13.05.2025 через підсистему "Електронний суд" Ланнівською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 без зміни.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує:

- враховуючи, що позивачу Рішенням Ланнівської сільської ради № 126 від 15.06.2023 було продовжено строк дії договору оренди землі від 20.11.2012 до 01.01.2025 про, що було також зазначено і в Рішенні Ланнівської сільської ради № 7 від 18.06.2024, ТОВ "Батьківщина" достаменно було обізнане про закінчення строку договору оренди земельної ділянки площею 3,2258 га. з кадастровим номером 5321681600:00:003:0314 саме 01 січня 2025 року , разом з тим із відповідним Листом-повідомленням та проєктом додаткової угоди до відповідача у 30 денний строк до закінчення дії договору, не звернулося;

- умови додаткової угоди щодо розміру орендної плати сторонами погоджені так і не були, оскільки позивач продовжив сплачувати річну орендну плату у розмірі визначеному 7% нормативної грошової оцінки до 14.07.24, не зважаючи на рішення Ланнівської сільської ради про збільшення орендної плати із 7% до 8 %. Починаючи із 15.07.2024 позивач хоча і продовжив користуватися земельною ділянкою, але орендну плату перестав сплачувати взагалі.

- сторони, починаючи із травня 2023 року, не дійшли згоди щодо орендної плати та продовження строку договору оренди земельної ділянки, що є істотними умовами договору, а також запропоновані позивачем умови додаткових угод не були погоджені відповідачем та сторони не дійшли спільної згоди щодо умов, на яких може бути продовжено дію договору оренди землі, тому переважне право позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк є неможливим.

19.05.2025 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" подано клопотання, в якому просить визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" строку на подання доказів у справі № 917/1956/24 та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" процесуальний строк на подання доказів, які додаються до цього клопотання. Приєднати це клопотання разом із доказами, що до нього додаються, до матеріалів господарської справи № 917/1956/24 та врахувати їх при її розгляді.

07.06.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначає про перебування у відпустці його представника та неможливістю брати участь у апеляційному розгляді справи за позовом ТОВ"Батьківщина" до Ланнівської сільської ради про визнання укладеною угоди, в судовому засіданні у справі 917/1956/24, призначеному на 10.06.25 о 16 год.30 хв.

В судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 29.04.2025.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Так, судом встановлено, що наведені у клопотанні причини для відкладення визнаються судом неповажними з огляду на наступне.

Слід зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Так ухвалою суду від 20.03.2025 розгляд справи відкладено на 14.05.2025. При цьому, будучи заздалегідь обізнаним про дату призначеного судового засідання не скористався правом на забезпечення участі у розгляді справи іншого представника. Неможливість реалізувати вказане право учасника справи, або розгляду справи без участі його представника, матеріали справи не містять.

Колегія суддів також враховує, що Ланнівською сільською радою подано відзив на апеляційну скаргу, тобто було викладено власну позицію щодо суті спору.

Більш того, при розгляді клопотання судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, а також з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників Ланнівської сільської ради за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24, позов задовольнити в повному обсязі.

За наслідками розгляду поданого позивачем клопотання про поновлення строку на подання нових доказів у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до статті 182 ГПК України саме під час підготовчого засідання суд, серед іншого, заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи причини неподання позивач вказує, що доказ, що зазначений як "Додаток" до поданого клопотання, є не лише належним та допустимим доказом, а й має виняткове значення для справи, адже підтверджує, що: 1) позивач є добросовісним землекористувачем; 2) вже в ході судової справи позивач намагається врегулювати спір. Підтвердження чого є лист-повідомлення про врегулювання спору щодо поновлення договору оренди землі № 72 від 18 листопада 2024 року, в якому запропоновано відповідачу: "З метою врегулювання спору ТОВ "Батьківщина" звертається до Ланнівської сільської ради з пропозицією щодо поновлення строку договору оренди землі № б/н від 20.11.2012 шляхом укладення додаткової угоди з орендною платою, що відповідає 12% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.". Таким чином, зазначає, що посилання відповідача про не бажання внести зміни до договору оренди в частині збільшення орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи, а в листі-повідомленні про врегулювання спору щодо поновлення договору оренди землі № 72 від 18.11.2024 запропоновано максимальну ставку (12% від НГО) яка передбачена податковим законодавством. Крім того, вказує, що необхідність у поданні доказів виникла в зв`язку з виникненням потреби у наданні даного клопотання щодо доводів Відповідача, викладених у апеляційній скарзі. Вказані докази вже виникли в ході розгляду справи тому позивач не міг їх долучити при розгляді справи в суді першої інстанції. З огляду на що, на думку позивача, наявні об`єктивні обставини, які унеможливили подання доказів у строк, встановлений процесуальним законодавством.

Водночас, варто зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито 15.11.2024. В свою чергу, лист, який просить долучити позивач до матеріалів справи датований 18.11.2024 за № 72 (дата направлення відповідачу у справі відповідно до наданих документів - 20.11.2024), тобто до закриття підготовчого засідання, яке відбулось 12.12.2024. Доказів подання до суду першої інстанції клопотань про продовження строку підготовчого засідання з обґрунтування неможливості вчасного подання доказів у справі з боку позивача та неможливості розгляду справи по суті тощо матеріали справи не містять. В свою чергу оскаржуване рішення суду було ухвалено лише 18.03.2025.

Відповідно до ч.4 ст.80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отож, як встановлено в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду та неодноразово наголошувалось Верховним Судом, позивачем не скористався наданим йому правом надати всі наявні докази в обґрунтування своїх доводів у справі, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про судовий розгляд справи.

Частиною другою статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, в даному випадку, звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач не навів достатніх правових підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, зокрема, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявника, відтак такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.11.2012 між Карлівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (орендар) укладено договір оренди землі (далі по тексту договір), зареєстрований у відділі Держземагенстві Карлівського району Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 грудня 2012 за № 532160004002744. Згідно пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,2258 га, в тому числі: 3,2258 га ріллі (невитребувана земельна частка (пай)). Кадастровий номер: 5321681600:00:003:0314.

Термін дії договору - 5 років.

17.12.2012 відповідно до акту приймання-передачі земельна ділянка передана в оренду позивачу. Розпорядженням Карлівської районної державної адміністрації № 79 від 03.04.2017 поновлено дію договору оренди строком на 7 років. 14.07.2017 додатковою угодою до договору оренди від 20.11.2012 внесені зміни відносно пунктів 2, 5, 8, 9, 15 (уточнено предмет договору, НГО, строк дії договору, розмір оренди, цільове призначення земельної ділянки). Відповідно до пункту 8 діючого Договору Договір діє до 14.07.2024. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Реєстрація права оренди земельної ділянки, загальною площею 3,2258 га, розташованої у Полтавській області, Карлівський район, с/рада Климівська, кадастровий номер 5321681600:00:003:0314 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена 31.10.2017, про що свідчить інформація із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.11.2017 № 102519680 (номер запису 23169404 (спеціальний розділ) від 31.10.2017), дата закінчення дії договору 14.07.2024.

Згідно пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 19, 22, 23, 50 Закону України "Про землеустрій", пп. а п.13 ч.1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земельна ділянка з кадастровим номером 5321681600:00:003:0314 загальною площею 3,2258 га перейшла у розпорядження Ланнівської сільської ради. Ланнівська територіальна громада утворена 27 квітня 2017 шляхом об`єднання Ланнівської та Нижньоланнівської сільських рад Карлівського району відповідно до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

07 серпня 2019 внаслідок добровільного приєднання до громади приєдналася Верхньоланнівська сільська рада.

19.07.2020, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Карлівського району, громада увійшла до складу новоутвореного Полтавського району Полтавської області. Рішенням сесії Ланнівської сільської ради № 19 від 20.11.2020 Климівська сільська рада (код ЄДРПОУ 21046609) приєдналася до Ланнівської сільської ради.

Відповідно до рішення № 126 від 15 червня 2023, ТОВ "Батьківщина" поновлено термін дії договору оренди на строк до 01.01.2025 та встановлено, що після закінчення даного строку ТОВ "Батьківщина" не має права поновлення договору на новий строк. Позивач вважає, таке рішення протиправним та незаконним, оскільки не відповідає нижче наведеним нормам.

Як зазначає позивач, протягом строку дії договору оренди землі орендар добросовісно виконував свої обов`язки, своєчасно сплачував орендну плату, і на даний час використовує земельну ділянку за призначенням, своєчасно сплачує орендну плату за землю.

28.05.2024 у визначеному законом, договором порядку та строки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося до Ланнівської сільської ради з листом-повідомленням вих. № 51 від 27 травня 2024 року про поновлення договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін після закінчення строку договору не надіслав жодного повідомлення про заперечення у продовженні договору оренди землі, не повернув сплачену орендну плату як безпідставну.

18.03.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.11.2012.

Спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про оренду землі".

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч.2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави та порядок поновлення договору оренди землі врегульовано положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі".

16.01.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу.

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору 20.11.2012 року).

Відтак, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк, шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

За умовами статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури і строків.

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2023 року ТОВ "Батьківщина" звернулося до Ланнівської сільської ради з листом-повідомленням №05/23-7 про поновлення договору оренди землі від 20.11.2012 року на земельну ділянку кадастровий номер 5321681600:00:003:0299 та просило за взаємною згодою затвердити додаткову угоду, проєкт якої додало.

Рішенням Ланнівської сільської ради №126 від 15.06.2023 було вирішено:

- поновити термін дії договору оренди землі площею 3,2254 га з кадастровим номером 5321681600:00:003:0314, укладений 20.11.2012 між Карлівською РДА та ТОВ "Батьківщина" на строк до 01.01.2025;

- встановлено, що після закінчення строку вищевказаного договору 01.01.2025 орендар - ТОВ "Батьківщина" не має права поновлення договору на новий строк;

- змінити орендодавця з "Карлівської РДА" на "Ланнівську сільську раду в особі сільського голови Удовиченка К.О"

- замінити у договорі слова "державної власності» на «комунальної власності"

- встановити річну орендну плату у розмірі 8% нормативної грошової оцінки

- відмовити ТОВ "Батьківщина" у погодженні відступлення прав і обов`язків за Договором оренди землі на користь ТОВ "Агро-край".

ТОВ "Батьківщина" повторно звернулося до Ланнівської сільської ради з листом-повідомленням №51 від 28.05.2024 про поновлення договору оренди землі від 20.11.2012 на земельну ділянку кадастровий номер 5321681600:00:003:0314 та просило за взаємною згодою затвердити додаткову угоду, проєкт якої додало.

Рішенням Ланнівської сільської ради №7 від 18.06.2024 "Про поновлення договору оренди землі" було вирішено:

- поновити термін дії договору оренди землі площею 3,2258 га з кадастровим номером 5321681600:00:003:0314, укладений 20.11.2012 між Карлівською РДА та ТОВ "Батьківщина" на строк до 01.01.2025 (що не суперечить попередньому рішенню сільської ради №126);

- встановити розмір річної орендної плати у розмірі 8% нормативної грошової оцінки.

Рішення було направлено відповідачу рекомендованим листом з описом 21.06.2024 та оприлюднено на офіційному сайті Ланнівської сільської ради.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем не було у строк надано йому відповідь на його лист-повідомлення, не відповідає дійсності.

У постанові Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №926/2720/21 міститься такий правовий висновок: "Якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону".

Враховуючи, що позивачу рішенням Ланнівської сільської ради №126 від 15.06.2023 було продовжено строк дії договору оренди землі від 20.11.2012 до 01.01.2025, про що було також зазначено і в рішенні Ланнівської сільської ради №7 від 18.06.2024, ТОВ "Батьківщина" було обізнане про закінчення строку договору оренди земельної ділянки площею 3,2258 га з кадастровим номером 5321681600:00:003:0314 саме 01.01.2025, разом з тим із відповідним листом-повідомленням та проєктом додаткової угоди до відповідача у 30-денний строк до закінчення дії договору, не звернулося.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою у даній справі, у останнього не було підстав вважати, що відповідач відмовив в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 20.11.2012 із якою вони звернулися до нього листом-повідомленням №51 від 28.05.2024. Разом з тим, станом на 01.01.2025 договір оренди землі від 20.11.2012 вважається припиненим.

Відповідно до п. 10 договору оренди землі від 20.11.2012, обчислення розміру орендної плати здійснюється за земельні ділянки державної власності з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пункт 12 даного договору передбачає, що розмір орендної плати переглядається один раз на три роки або у разі:- зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін або зменшення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації , визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

Згідно додаткової угоди від 14.07.2017 "Про поновлення договору оренди землі від 20.11.12 року" вбачається, що пунктом 2.3. передбачено викласти в такій редакції п.9 " 9. Орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки у грошовій формі в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки землі в рік".

Як вбачається, відповідач двічі отримавши додаткову угоду вказував у своїх рішеннях про збільшення орендної плати із 7% до 8%, однак, позивач жодним чином не відреагував на запропоновані зміни умов договору.

Таким чином, умови додаткової угоди щодо розміру орендної плати сторонами погоджені так і не були, оскільки позивач, не зважаючи на рішення Ланнівської сільської ради, починаючи із 15.07.2024 продовжив користуватися земельною ділянкою, але орендну плату перестав сплачувати взагалі. Вказане свідчить про не досягнення згоди щодо однієї з істотних умов відповідного договору (розміру орендної плати).

Звернення позивача від 28.05.2024 за №51 щодо поновлення договору оренди землі терміном до 31.12.2031 було розглянуто відповідачем і рішенням Ланнівської сільської ради від 18.06.2024 №7 поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки до 01.01.2025.

Так, позивач скористався правом на поновлення спірного договору оренди, а відповідний орган місцевого самоврядування прийняв рішення про поновлення договору, що вказує на те, що сторони узгодили можливість саме поновлення цього договору на певний строк, але не погодили терміни такого строку та розмір орендної плати. Важливо те, що термін такого строку та розмір орендної плати є істотними умовами договору щодо яких має бути згода.

Позивач, як за текстом позовної заяви так і за текстом відзиву на апеляційну скаргу, не оспорює термін поновлення договору оренди до 01.01.2025, а вказує на те, що орендодавець у місячний термін після закінчення строку договору не надіслав жодного повідомлення про заперечення у продовженні договору оренди землі. При цьому рахує, що строк дії договору оренди сплинув 14.07.2024, а не 01.01.2025.

Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2 статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3 статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4 статті 33 вказаного Закону).

Як вбачається із матеріалів справи, сторони, починаючи із травня 2023 року, не дійшли згоди щодо орендної плати та продовження строку договору оренди земельної ділянки, що є істотними умовами договору, а також запропоновані позивачем умови додаткових угод не були погоджені відповідачем та сторони не дійшли спільної згоди щодо умов, на яких може бути продовжено дію договору оренди землі, тому переважне право позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк є неможливим.

У відповідності до ч.1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (ч.4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 у справі №917/1956/24 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області 18.03.2025 у справі №917/1956/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.06.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна