Господарський суд миколаївської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2025 року Справа № 915/1439/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - Грумінська Д.О.,
від відповідача (представники відповідача) - Самедова Н.І. кизи, Надіч Н.Д., Костенюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, буд. 20, м. Миколаїв, 54027, код ЄДРПОУ26565573
електронна пошта: kancel@mkrada.gov.ua
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
представник відповідача, адвокат Надіч Нонна Дидронівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник відповідача, адвокат Костенюк Марія Володимирівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
про: зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин).
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №3699/02.02.01-22/02.06/14/23 від 14.09.2023 (вх. №12173/23 від 18.09.2023) до Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи, в якій просить суд:
1. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Самедову Наілю Ісбендияр кизи, РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди в користуванні Миколаївською міською радою земельною ділянкою, кадастровий номер 4810136900:02:002:0062, шляхом знесення громадського будинку (магазину) по просп. Миру, 2Б/10, м. Миколаїв .
2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Самедовою Наілею Ісбендияр кизи, РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на громадський будинок (магазин), який знаходиться за адресою: проспект Миру, 2Б/10, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229179048101, державна реєстрація від 20.04.2017, запис за № 20056483).
3. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р НОМЕР_2, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612).
В обґрунтування позовних вимог Миколаївська міська рада посилається на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Самедова Наіля Ісбендияр кизи є власником громадського будинку (магазину) загальною площею 47,3 кв.м. по просп.Миру, буд.2Б/10, реєстраційний номер 1229179048101. Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт є: довідка, серія та номер: б.н., видана 29.04.2008, видавник: Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: МК 14211060537, видана 19.10.2011, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області. Право власності зареєстровано державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34855235 від 20.04.2017. Позивач вказує, що на підставі рішення Миколаївської міської ради від 16.10.2003 №15/11 вирішено надати відповідачу в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 45 кв.м. для розміщення та обслуговування торговельного павільйону по пр.Миру, поблизу ринку «Колос». Згідно рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 №31/42 укладено договір оренди землі від 29.09.2009 №6940, згідно якого продовжено ФОП Самедовій Н.І. кизи оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр..Миру, поблизу ринку «Колос» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Строк дії оренди спірної земельної ділянки для подальшого обслуговування торгового павільйону продовжувався на підставі рішення Миколаївської міської ради 05.07.2012 №18/43. На підставі рішення міської ради від 28.08.2013 №30/40 було укладено договір оренди землі від 05.11.2013 №9685, відповідно до якого продовжено оренду ФОП Самедовій Н.І. кизи земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону площею 45 кв.м. по просп. Миру, поблизу ринку «Колос», без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 08.12.2016 №11/18 був укладений договір про зміни від 20.02.2017 №20-17, згідно якого ФОП Самедовій Н.І. кизи продовженого оренду земельної ділянки строком до 08.12.2017, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Вказує, що у подальшому Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу права користування цією земельною ділянкою та право на забудову вказаної земельної ділянки об`єктами нерухомого майна. Зазначає, що згідно вказаних умов договорів оренди землі, ФОП Самедовій Н.І. кизи не надавалась земельна ділянка по просп. Миру, буд.2Б/10 для будівництва будь-якого нерухомого майна, зокрема, громадського будинку (магазину), а надавалась виключно для розміщення тимчасової споруди. Вказує, що відповідач здійснила самочинне будівництво громадського будинку (магазину) на спірній земельній ділянці, яка їй ніколи не відводилась для цієї мети, що свідчить про порушення прав територіальної громади міста Миколаїв в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджання в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки.
За таких обставин позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав Миколаївської міської ради є зобов`язання ФОП Самедової Н.І. кизи, РНОКПП НОМЕР_1 , усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 47,3 кв.м. шляхом знесення громадського будинку (магазину) по просп. Миру, буд. 2Б/10, м. Миколаїв, Миколаївська обл. , оскільки у ФОП Самедової Н.І. кизи відсутні правові підстави утримувати та користуватись земельною ділянкою шляхом розміщення на ній незаконно збудованих об`єктів.
Крім того, позивач вказує, що позовна вимога про скасування державної реєстрації прав пов`язана з ухваленням рішення по суті спору щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності та є, в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України, похідною.
Разом з позовною заявою Миколаївська міська рада подала до Господарського суду Миколаївської області заяву № 3724/02.02.01-22/06.06/14/23 від 15.09.2023 (з додатками) про забезпечення позову, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.09.2023 (т.1 арк.86-89), вживши заходи забезпечення позову у справі № 915/1439/23 шляхом:
- накладення арешт на нерухоме майно - громадський будинок (магазин) загальною площею 47,3 кв.м по просп. Миру, буд. 2Б/10, реєстраційний номер 1229179048101;
- заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна - громадський будинок (магазин) загальною площею 47,3 кв.м по просп. Миру, буд. 2Б/10 , реєстраційний номер 1229179048101;
- заборони Самедовій Наілі Ісбендияр кизи ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна - громадський будинок (магазин) загальною площею 47,3 кв.м по просп. Миру, буд. 2Б/10 , реєстраційний номер 1229179048101.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 (суддя Смородінова О.Г.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1439/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24 жовтня 2023 року о 10:20; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
13.10.2023 до суду від представника відповідача надійшла заява № 12-08/10 від 12.10.2023 про внесення інформації про представника до справи № 915/1439/23 в системі «Електронний суд» та про надання адвокату Надіч Н.Д. доступу до матеріалів справи № 915/1439/23 в системі «Електронний суд».
24.10.2023 до суду від представника відповідача - адвоката Надіч Н.Д. надійшла заява № 23-04/10 від 23.10.2023 про відкладення судового засідання та участь у судових засіданнях по судовій справі № 915/1439/23 в режимі відеоконференції.
24.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» надійшла заява б/н від 24.10.2023 (вх. № 14079/23 від 24.10.2023) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
Ухвалою суду від 24.10.2023 (суддя Смородінова О. Г.) було відкладено підготовче засідання на 21 листопада 2023 року о 12:40; запропоновано позивачу та відповідачу надати суду та направити іншим учасникам справи письмові пояснення щодо доцільності залучення до участі у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
15.11.2023 до суду від представника відповідача надійшла така кореспонденція:
- заява № 13-05/11 від 13.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 16.11.2023;
- адвокатський запит № 13-06/11 від 13.11.2023 про надання інформації.
Листом Господарського суду Миколаївської області № 915/1439/23/11783/23 від 17.11.2023 заявника адвокатського запиту повідомлено про продовження розгляду адвокатського запиту до 20 робочих днів.
Ухвалою суду від 21.11.2023 (суддя Смородінова О.Г.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача у справі № 915/1439/23 було повернуто заявнику без розгляду; встановлено Фізичній особі-підприємцю Самедової Наілі Ісбендияр кизи строк до 24.11.2023 включно для надання суду відзиву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1439/23 на 30 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі № 915/1439/23 до 19 грудня 2023 року об 11:40.
21.11.2023 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення № 21-03/11 від 21.11.2023 щодо заяви про вступ в якості третьої особи на стороні позивача.
24.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» надійшли додаткові пояснення б/н від 22.11.2023 (вх. № 15560/23) до заяви про залучення до справи третьої особи.
Водночас, пояснення відповідача № 21-03/11 від 21.11.2023 та Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» б/н від 22.11.2023 (вх. № 15560/23) до розгляду судом не прийняті, у зв`язку із тим, що питання щодо залучення до участі у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «РИНОК КОЛОС» в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача було розглянуто в підготовчому засіданні 21.11.2023, з прийняттям відповідного процесуального рішення.
24.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив № 04-04/11 від 04.11.2023 (т.2 арк.1-112) на позовну заяву, у якому заявник зазначає, зокрема, про те, що позов Миколаївської міської ради є абсолютно необґрунтованим та таким, що містить перекручені обставини, котрими намагаються обґрунтувати позовні вимоги.
Відповідач, зокрема, вказує, що земельна ділянка виділялась та передавалась відповідачці саме для розміщення (будівництва) будівлі (павільйону, магазину), будівництво якого розпочалось на підставі дозвільних документів.
01.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 01.12.2023 (вх. № 15883/23 від 01.12.2023) (т.2 арк.113-120), у якій Миколаївська міська рада наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до рішень Миколаївської міської ради щодо надання відповідачу в оренду спірної земельної ділянки та відповідно до умов договорів оренди землі, ФОП Самедовій Н.І. кизи взагалі не надавалась земельна ділянка по просп. Миру, буд. 2Б/10 для будівництва будь-якого нерухомого майна, зокрема, громадського будинку (магазину), а лише надавалась виключно для розміщення тимчасової споруди, а саме: «для розміщення та обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос». Використання та цільове призначення даної земельної ділянки згідно умов договорів оренди не містить по своєму змісту допису «будівництва», як про те помилково зазначає відповідач. Вказує, що ФОП Самедова Н.І. кизи здійснила самочинне будівництво громадського будинку (магазину) на спірній земельній ділянці, яка їй ніколи не відводилась для цієї мети. Всупереч умовам договору оренди землі, ФОП Самедова Н.І. кизи звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Вказує, що згідно пункту 13 зазначеної декларації в частині інформації про земельну ділянку вказано, зокрема, «договір оренди землі від 04 лютого 2008 р. №010500600232 Миколаївська міська рада». Однак, за інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради договір ореди землі від 04 лютого 2008 р. №010500600232 не укладався, на момент подання ФОП Самедовою Н.І. кизи декларації про готовність об`єкта до експлуатації, був чинним виключно договір оренди землі 29.09.2009 №6940. Вказує, що умови договорів оренди землі, які були укладено між Миколаївською міською радою та відповідачем, містять пряму заборону на оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однак ФОП Самедовою Н.І. кизи порушено умови у цій частині.
15.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № 13-02/12 від 13.11.2023 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 18.12.2023.
Ухвалою суду від 19.12.2023 (суддя Смородінова О.Г.) було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1439/23; відкладено підготовче засідання на 10 січня 2024 року о 12:00.
19.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № 19-07/12 від 19.12.2023 про витребування доказів.
10.01.2024 до суду від представника відповідача надійшло ще одне клопотання № 19-07/12 від 19.12.2023 про витребування доказів аналогічного змісту.
Ухвалою суду від 10.01.2024 (суддя Смородінова О.Г.) було залишено без задоволення клопотання представника ФОП Самедової Наілі Ісбендияр кизи №19-07/12 від 19.12.2023 про витребування доказів у справі №915/1439/23; закрито підготовче провадження у справі № 915/1439/23 та призначено її до судового розгляду по суті на 07 лютого 2024 року об 11:00.
07.02.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява № 07-01/02 від 07.02.2024 про призначення проведення процедури врегулювання спору за участі судді.
У судовому засіданні, проведеному 07.02.2024 за участі представників позивача та відповідача, судом (суддя Смородінова О.Г.) було постановлено ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді, а також відкладено розгляд справи на 21 лютого 2024 року об 11:00.
20.02.2024 до суду від представника відповідача - адвоката Надіч Н.Д. надійшла заява № 19-09/02 від 19.02.2024 про відкладення судового засідання та призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
21.02.2024 за участю представника позивача відбулося засідання, в якому суд (суддя Смородінова О.Г.), за клопотанням відповідача, відклав розгляду справи на 07 березня 2024 року о 10:00.
07.03.2024 до суду надійшла така кореспонденція:
- заява адвоката Костенюк М.В. б/н від 07.03.2024 (вх. № 2751/24) про вступ у справу як представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи, відкладення судового засідання, надання справи для ознайомлення;
- заява адвоката Надіч Н.Д. (представник Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи) № 06-02/03 від 06.03.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 07.03.2024 (суддя Смородінова О.Г.), за результатами проведеного судового засідання за участю представників обох сторін, було постановлено розгляд справи № 915/1439/23 по суті відкласти на 03 квітня 2024 року об 11:10.
27.03.2024 до суду від представника відповідача - адвоката Надіч Н.Д. надійшла така кореспонденція:
- заява № 27-07/03 від 27.03.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- заява № 27-08/03 від 27.03.2024 про надання адвокату доступу до звукозапису судового засідання та/або надання копії звукозапису (технічного запису) судового засідання від 07.03.2024.
29.03.2024 до суду від представника відповідача - адвоката Костенюк М.В. надійшла заява б/н від 29.03.2024 про відвід головуючої судді Смородінової О.Г.,
01.04.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 29-07/03 від 29.03.2024 (вх. №3852/24 від 01.04.2024) про сплив позовної давності (т.2 арк.235-241), в якій просить суд застосувати строк позовної давності до вимог: «Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Самедовою Наілею Ісбендияр кизи право власності на громадський будинок (магазин), який знаходиться за адресою: проспект Миру, 2Б/10, м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229179048101, державна реєстрація від 20.04.2017, запис за № 20056483» та відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2024 (суддя Смородінова О.Г.) заяву представника Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи - адвоката Костенюк М.В. б/н від 29.03.2024 про відвід головуючої судді Смородінової О.Г. у справі №915/1439/23 задоволено. Суддю Смородінову О.Г. відведено від розгляду справи №915/1439/23 за позовом Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на громадський будинок (магазин). Справу № 915/1439/23 передано для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (т.2 арк.245-247).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 29 від 02.04.2024 відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу а) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/1439/23 (т.3 арк.1).
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/1439/23 головуючим у справі визначено суддю Олейняш Е. М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2024 прийнято справу № 915/1439/23 до провадження судді Олейняш Е. М. Призначено повторний розгляд справи по суті на 27.05.2024 (т.3 арк. 3, 4).
25.04.2024 позивач за допомогою системи «Електронний суд» надав заперечення б/н від 25.04.2024 (вх. № 4999/24 від 25.04.2024) на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (т.3 арк. 9-19).
23.05.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 21-04/05 від 21.05.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував ухвалою від 27.05.2024.
23.05.2024 до Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок Колос» через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 22.05.2024 (вх. № 6094/24 від 23.05.2024) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача (т.3 арк. 26-56), в якій заявник просить суд залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок Колос».
27.05.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала письмові пояснення № 27-01/05 від 27.05.2024 щодо заяви про вступ в якості третьої особи на стороні позивача, в яких просила у задоволенні відповідної заяви відмовити та повернути заяву особі, котра її подала до суду.
Ухвалою суду від 27.05.2024 (суддя Олейняш Е.М.) в задоволенні заяви про залучення до участі у справі ТОВ «Ринок Колос» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відмолено, оскільки заява подана з порушенням встановленого приписами ч.1 ст.50 ГПК України строку та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.06.2024 (т.3 арк.72,73).
14.06.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 14-01/06 від 14.06.2024 про зупинення провадження у справі № 915/1439/23 до набрання судовим рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/246/24 законної сили.
В ухвалі суду від 14.06.2024 (суддя Олейняш Е.М.) зазначено, що розгляд заяви про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання та оголошено перерву в судовому засіданні до 04.07.2024.
04.07.2024 позивач через систему «Електронний суд» надав заперечення б/н від 03.07.2024 (вх. № 7981/24 від 04.07.2024) на заяву про зупинення провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2024 (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 14.08.2024 (т.3 арк.114-116).
Судове засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 14.08.2024, не відбулось, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Олейняш Е.М.
14.08.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 14-01/08 від 14.08.2024 про призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2024 (суддя Олейняш Е.М.) призначено судове засідання по справі на 22.11.2024.
22.11.2024 представник відповідача - адвокат Костенюк М.В. через систему «Електронний суд» надала клопотання б/н від 22.11.2024 (вх. № 14626/24 від 22.11.2024) про повернення до стадії підготовчого провадження для вчинення стороною відповідача процесуальної дії - подання доказу, а саме висновку за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 06/01-24 виготовленого 09.08.2024.
22.11.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 22-01/11 від 22.11.2024, з проханням не проводити судове засідання у відсутність адвоката Надіч Н.Д. та про призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
22.11.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 22-03/11 від 22.11.2024 про долучення до матеріалів справи копії висновку експерта № 06/01-24 від 09.08.2024 судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
В судовому засіданні 22.11.2024 судом (суддя Олейняш Е.М.) було задоволено клопотання представників відповідача про долучення до матеріалів справи та прийняття до розгляду доказу (висновку будівельно-технічної експертизи № 06/01-24, виготовленого 09.08.2024), а також відмовлено в частині клопотання (вх. № 14626/24 від 22.11.2024) про повернення до стадії підготовчого провадження, у зв`язку з відсутністю правових підстав для вчинення відповідної процесуальної дії.
За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 29.11.2024.
29.11.2024 позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення б/н від 28.11.2024 (вх. № 14987/24 від 29.11.2024) щодо результатів розгляду справи № 915/246/24 та підтримання позовних вимог.
29.11.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» двічі надала заяву № 28-08/11 від 28.11.2024 про відвід головуючої судді Олейняш Е. М. (вх. 14992/24 від 29.11.2024 та вх. № 14991/24 від 29.11.2024).
Крім того, 29.11.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 29-04/11 від 29.11.2024 про відкладення судового засідання та про призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
Ухвалою суду від 29.11.2024 (суддя Олейняш Е.М.) відмовлено в задоволенні заяв про відвід судді (вх. 14992/24 від 29.11.2024 та вх. № 14991/24 від 29.11.2024). Задоволено самовідвід судді Олейняш Е.М. у справі № 915/1439/23. Справу № 915/1439/23 передано для визначення судді в порядку ст. 32 ГПК України (т.4 акр.44-48).
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №138 від 02.12.2024 відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу а) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1439/23 (т.4 арк.53).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/1439/23 від 02.12.2024 головуючою суддею у даній справі призначено суддю Семенчук Н.О.
Ухвалою суду від 09.12.2024 справу №915/1439/23 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. Призначено повторний розгляд справи по суті на 09.01.2025.
09.01.2025 представник відповідача - адвокат Костенюк М.В. через систему «Електронний суд» надала заяву б/н від 08.01.2025 (вх. № 247/25 від 09.01.2025) про відкладення судового засідання.
Крім того, 09.01.2025 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 08-01/01 від 08.01.2025 про відкладення судового засідання та про призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
Ухвалою суду від 09.01.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 12.02.2025.
12.02.2025 представник відповідача - адвокат Костенюк М.В. через систему «Електронний суд» надала заяви б/н від 12.02.2025 (вх. № 2143/25 від 12.02.2025) та б/н від 12.02.2025 (вх. № 2144/25 від 12.02.2025) про відкладення судового засідання та врахування графіку зайнятості адвоката під час призначення наступної дати судового засідання.
Ухвалою суду від 12.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, постановлено розглянути справу поза межами встановленого ГПК України строк, у «розумний строк» та відкладено розгляд справи на 06.03.2025.
04.03.2025 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву № 03-07/03 від 03.03.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 05.03.2025.
Ухвалою від 12.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, суд зобов`язав сторін надати письмові пояснення щодо висновку будівельно-технічної експертизи № 06/01-24, виготовленого 09.08.2024, а також кадастрового номеру спірної земельної ділянки.
За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 03.04.2025.
07.03.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала заяву б/н від 07.03.2025 (вх. № 3483/25 від 07.03.2024) про оголошення перерви в судовому засіданні та про призначення наступного засідання з врахуванням графіку зайнятості адвоката.
19.03.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення б/н від 19.03.2025 (вх. № 4241/25 від 19.03.2025) на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2025.
03.04.2025 представник відповідача - адвокат Костенюк М.В. через систему «Електронний суд» надала заяву б/н від 03.04.2025 (вх. № 5099/25 від 03.04.2025) про відкладення судового засідання та врахуванням графіку зайнятості адвоката під час призначення наступної дати судового засідання.
У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання у справі №915/1439/23 призначене на 03.04.2025, не відбулось.
Ухвалою суду від 03.04.2025 призначено судове засідання з повідомлення учасників справи на 30.04.2025.
30.04.2025 представник відповідача - адвокат Костенюк М.В. через систему «Електронний суд» надала клопотання б/н від 30.04.2025 (вх. № 6549/25) про долучення доказів, а саме копії рішення Миколаївської міської ради від 27.03.2025 № 42/47.
30.04.2024 представник відповідача - адвокат Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надала письмові пояснення б/н від 30.04.2025 (вх. № 6577/25 від 30.04.2025) на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2025. Крім того, у вказаних письмових поясненнях заявник просить суд долучити до матеріалів судової справи рішення Миколаївської міської ради від 27.03.2025 № 42/47.
В судовому засіданні 30.04.2025 судом було задоволено клопотання представників відповідача про долучення до матеріалів справи копії рішення Миколаївської міської ради від 27.03.2025 № 42/47, а також заслухано пояснення представників сторін.
За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 13.06.205 о 10:00.
В судове засідання 13.06.2025 з`явилися представники обох учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 13.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
Рішенням Миколаївської міської ради №15/11 від 16.10.2003 вирішено надати приватному підприємцю Самедовій Наілі Інсбендияр кизи в оренду на 5 років земельну ділянку площею 45 кв.м. для розміщення та обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» (т. 1 арк. 18, т. 2 арк. 5-6).
31.10.2003 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та приватним підприємцем Самедовою Наілею Ісбендияр кизи, як орендарем, укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (т. 2 арк. 27-29).
У відповідності до п. 1.1 Договору, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 16.10.2003 за №15/11 надає, а ПП Самедова Наіля Ісбендияр кизи приймає в оренду земельну ділянку площею 45 кв.м., у тому числі 37 кв.м. під павільйоном, 8 кв.м. під проїздами та проходами, зарахувавши її до земель комерційного використання, для розміщення та обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» (Ленінський район), згідно з планом земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки перенесені у натуру у встановленому порядку.
Згідно з п. 2.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду, строком на 5 років з дати прийняття рішення. Договір набуває чинності з дати його державної реєстрації (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос».
Пунктом 5.1 Договору визначено, що у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду.
У відповідності до п.6.2 Договору, обов`язковими для діяльності орендаря є зокрема, виконувати обмеження в користуванні земельною ділянкою згідно з вимогами Державного міського управління земельних ресурсів та проектом відведення земельної ділянки.
Відповідно до п.п. е) п. 9.4 Договору, орендар зобов`язаний у разі не продовження строку оренди землі орендар зобов`язаний демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.
Вказаний договір оренди зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.11.2003 за №2008.
При цьому, судом враховано, що матеріали справи містять копії матеріалів Проекту відведення земельної ділянки в оренду ПП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи для розміщення та обслуговування торгового павільйону по пр. Миру поблизу ринку «Колос в Ленінському районі м. Миколаєва, зокрема, щодо погодження відповідного проекту Головним архітектором міста (висновок № 17-115/2 від 18.06.2003(т. 2 арк. 15)), Міською санітарно-епідеміологічною станцією (лист № 1165/6 від 20.06.2003 (т. 2 арк. 16) та лист № 196/6 від 17.02.2003 (т. 2 арк. 56)), Державним управлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області (лист № 05/1725 від 26.06.2003 (т. 2 арк. 17)), Відділом охорони навколишнього природного середовища (лист № 345/з від 01.07.2003 (т. 2 арк. 18)), Державною інспекцією по охороні пам`яток культури в Миколаївській області (висновок № 502 від 27.06.2003 (т. 2 арк. 19)), Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів (лист № 908 від 11.06.2003) (т. 2 арк. 20).
З матеріалів справи також вбачається, що у період з 2003 по 2008 рік відповідачем вживалися дії щодо погодження та розміщення (будівництва) торговельного павільйону за адресою пр. Миру поблизу ринку «Колос» у м. Миколаїв.
Так, розміщення павільйону погоджено Приватним виробничо-комерційним підприємством «Гранд-Бека» (лист б/н та без дати (т. 2 арк. 22, 54)) Державтоінспекцією м. Миколаїв (лист № 126 від 20.02.2003 (т. 2 арк. 23, 55)) Висновком державного пожежного нагляду № 24/736 від 25.02.2003 (т. 2 арк. 24, 57).
Крім того, відповідачем надано суду копії документів щодо отримання технічних умов щодо підключення комунікацій до відповідного об`єкту (протокол № 999 від 05.12.2003 технічної комісії по підключенню інженерних комунікацій при Головному управління містобудування та архітектури (т. 2 арк. 58), Технічні умови МКП «Миколаївводоканал» (вих. № 524 від 28.04.2003) на проектування водопостачання та каналізації (т. 2 арк. 59-62), Технічні умови КП «Телерадіокомпанія «МАРТ» (вих. № 314 від 13.11.2003) на проектування радіофіксації торгового кіоску по вулиці Проспект Миру, біля входу в ринок «Колос» (т.2 арк. 63), Технічні умови ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» № 02/1028 від 09.07.2004 на підключення ЧП Самедовой Н.И. (місцезнаходження об`єкта споживача пр. Миру, біля ринку «Колос») (т. 2 арк. 65-66), Технічні вимоги Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області з енергозбереження та енергоефективності для розробки проектної документації на будівництво, реконструкцію та розширення об`єктів № 821 від 14.11.2003 (т. 2 арк. 68, 67)).
Матеріали справи свідчать також про те, що приватному підприємцю Самедовій Н.І. видано архітектурно-планувальне завдання № 46, погоджене начальником управління містобудування та архітектури Миколаївського міськвиконкому 19.04.2004 (т. 2 арк. 48-53).
У 2004 році фасадний план павільйону погоджено заступником міського голови, головним архітектором міста О.В. Старушко, начальником управління містобудування та архітектурної діяльності А.В. Бондарем; Архітектором Ленінського району м. Миколаєва Мироненко М.І. (т. 2 арк. 71-78)
Крім того, у 2004 році НПП «ЭТАНОР» було розроблено робочий проект Торгового павільйону по пр. Миру поряд з ринком «Колос», замовлення № 32-04» (т. 2 арк. 79-84).
Станом на 25.04.2007 Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок Торговельний павільйон за адресою пр. Миру поблизу ринку «Колос» у м. Миколаїв (т. 2 арк. 85-91).
14.09.2007 за № 985 ЗАТ «Миколаївський Діпроміст» підготував Технічний висновок щодо стану конструкцій торгового павільйону (промтоварного магазину) (т. 2 арк. 92).
До матеріалів справи відповідачем також долучено довідку Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 29.04.2008, зі змісту якої вбачається, що відповідна довідка видана на замовлення ПП Самєдової Н.І. щодо об`єкту з найменуванням «магазин» та вказівкою про пропозицію присвоїти поштову адресу просп. Миру, 2 б/10 (т. 2 арк. 100).
У подальшому, рішенням Миколаївської міської ради № 31/42 від 19.12.2008 вирішено ФОП Самедовій Наілі Інсбендиян кизи продовжити на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 45 кв.м., яка надана в оренду рішенням міської ради від 16.10.03 №15/11, залишивши її в землях комерційного використання, для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр. Миру поблизу ринку «Колос» (т.1 арк.20).
29.09.2009 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Самедовою Наіля Ісбендияр кизи (орендар) укладено Договір оренди землі № 6940 (далі - Договір № 6940) (т.1 арк.31-32).
Згідно з п. 1.1 Договору №6940, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.12.08 за №31/42 продовжує ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи оренду земельної ділянки, раніше надану рішенням міської ради від 16.10.03 №15/11, для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.
Згідно п.2.1 Договору №6940, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45 кв.м., без права передачі її в суборенду.
У відповідності до п.2.2 Договору №6940, на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон ФОП Самедовій Н.І. кизи.
Відповідно до п.3.1 Договору, договір діє протягом 3 (трьох) років з 16.10.08. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.
Пунктом 5.1 Договору №6940 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для подальшого обслуговування торгового павільйону. Цільове призначення земельної ділянки (1.11.6 УКЦВЗД) - землі комерційного призначення (п.5.2 Договору №6940).
Відповідно до п.7.1 Договору №6940, у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.
Згідно п.п. л) п. 9.4 Договору №6940, орендар зобов`язаний у разі не продовження строку оренди землі орендар зобов`язаний демонтувати споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням без відшкодування орендодавцем втрат орендаря, у тому числі вартості майна.
У відповідності до п.12.7 Договору №6940, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.
Вказаний договір оренди зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 29.09.2009 за №6940.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № МК08211054210 щодо «Будівництва торговельного павільйону по пр.Миру, поблизу ринку «Колос» в м. Миколаєві», відповідно до якої замовником є ФОП Самедова Н.І. кизи (т.1 арк. 39-43).
19.10.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, який належить до ІІ категорій складності, за підписом замовника ФОП Самедова Н.І. кизи, відповідно до якої завершено будівництво торгівельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» в м. Миколаєві», об`єкт загальною площею 47,3 кв.м. (т.2 арк.93-98).
У подальшому, рішенням Миколаївської міської ради №18/43 від 05.07.2012 вирішено ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи продовжити на 1 рік, з дати прийняття рішення, строк оренди земельної ділянки площею 45 кв.м., яка надана в оренду рішенням міської ради від 19.12.08 №31/42, залишивши її в землях комерційного використання, для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» (т. 1 арк. 16).
28.11.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Самедовою Наіля Ісбендияр кизи (орендар) укладено Договір про зміни №330-12 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 29.09.09 за №040900100848 та у Миколаївській міській раді за №6940 (далі - Договір про зміни №330-12) (т.1 арк. 38).
Згідно п. 1 Договору про зміни №330-12, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 05.07.12 за №18/43 продовжує ФОП Самедовій Н.І. кизи оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону по пр..Миру, поблизу ринку «Колос», без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим в договір внесено наступні зміни:
пункт 3.1 розділу 3 договору оренди доповнено: «Термін оренди продовжений до 05.07.13. Орендар, який належно виконав обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.
Вказаний договір про зміни зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі 28.11.2012 за №330-12.
Рішенням Миколаївської міської ради №30/40 від 28.08.2013 вирішено ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи продовжити на 3 роки оренду земельної ділянки площею 45 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:02:002:0062), яка надана в оренду рішенням міської ради від 05.07.2012 №18/43, залишивши її в землях громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр.Миру, поблизу ринку «Колос» (т.1 арк.17).
05.11.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Самедовою Наіля Ісбендияр кизи (орендар) укладено Договір оренди землі № 9685 (далі - Договір №9685) (т.1 арк.51-54).
Згідно п.1.1 Договору №9685, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.08.13 за №30/40 продовжує ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.
Згідно п.2.1 Договору №9685, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45 кв.м., у тому числі 37 кв.м. під торговим павільйоном, 8 кв.м. проїздами та площадками (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810139600:02:002:0062).
У відповідності до п. 2.2 Договору № 9685, на земельній ділянці знаходиться торговий павільйон ФОП Самедовій Н.І. кизи.
Відповідно до п.3.1 Договору № 9685, договір діє до 05.07.2016. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.
Пунктом 5.1 Договору № 9685 визначено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону. Цільове призначення земельної ділянки: В.03.07 (п.5.2 Договору №9685).
Відповідно до п.7.1 Договору № 9685, у разі закінчення терміну оренди, припинення або розірвання Договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.
Згідно п.п. и) п.9.4 Договору № 9685, орендар зобов`язаний у разі відчуження споруд, розташованих на земельній ділянці, після спливу строку договору, демонтувати споруди, привести земельну ділянку у стан, придатний для її використання за призначенням, письмово звернутись до орендодавця з питання повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі. При цьому орендна плата за землю вноситься орендарем по день фактичного використання земельної ділянки (до повернення її за актом приймання - передачі) або до передачі земельної ділянки в оренду новому власнику споруд.
У відповідності до п.12.7 Договору № 9685, у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.
Вказаний договір оренди зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.11.2013 за №9685.
Рішенням Миколаївської міської ради №11/18 від 08.12.2016 вирішено ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи продовжити на 1 рік з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 45 кв.м. (кадастровий номер 4810136900:02:002:0062), залишивши її в землях громадської забудови (за функціональним призначенням - в землях комерційного використання), для подальшого обслуговування торгового павільйону по пр. Миру, поблизу ринку «Колос», без оформлення права власності на нерухоме майно. (Висновок управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 12.09.2016 №17-3601) (т.1 арк.19).
20.02.2017 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Самедовою Наіля Ісбендияр кизи (орендар) укладено Договір про зміни № 20-17 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді за №9685 (далі - Договорі про зміни № 20-17) (т.1 арк.50).
Згідно п.1 Договору про зміни №20-17, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 08.12.2016 №11/18 щодо продовження строку оренди в договір внесено наступні зміни:
- пункт 1.1 договору доповнити наступним: «Миколаївська міська рада на підставі рішення від 08.12.2016 №11/18 продовжує ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи оренду земельної ділянки площею 45 кв.м. (кадастровий №4810136900:02:002:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 249275248101) для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону по пр.Миру, поблизу ринку «Колос» без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно»;
- пункт 3.1 Договору доповнити наступним: «Дію договору продовжити до 08.12.2017»;
- частину 1 пункту 7.1 Договору викласти в такій редакції: « 7.1. У разі закінчення строку оренди, припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання - передачі без відшкодування орендодавцем, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання».
Вказаний договір про зміни зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зімни до договорів оренди землі вчинено запис від 20.02.2017 за №20-17.
За твердженням позивача, у подальшому Миколаївська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання відповідачу права користування спірною земельною ділянкою.
Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №344842853 від 31.08.2023 за Самедовою Н.І. кизи, 20.04.2017 було зареєстровано право власності на громадський будинок (магазин), загальною площею 47,3 кв.м., Опис: А - магазин, №1 - ганок, №2 - відмостка за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Миру, буд.2Б/10 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 34855235 від 20.04.2017. Документи, подані для державної реєстрації: довідка, серія та номер: б.н., виданий 29.04.2008, видавник: Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: МК14211060537, виданий 19.10.2011, видавник: Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю в Миколаївській області (т.1 арк. 29, 30).
Станом на 05.05.2021 Фізичною особою-підприємцем Довгополою Мариною Василівною виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами Магазин, за адресою пр. Миру, 2Б/10 у м. Миколаїв (т. 2 арк. 103-105).
Позивач вважає, що зведення відповідачем спірного об`єкту на належній позивачу земельній ділянці без згоди останнього, подальша реєстрація права власності на нього, порушує права територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради як власника земельної ділянки та перешкоджає в її вільному володінні, користуванні та розпорядженні на розсуд власника ділянки.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
З урахуванням викладеного, по суті заявлених Миколаївською міською радою позовних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Право комунальної власності на землю (земельні ділянки), - виникає без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи з вимог ст. 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Миколаїв територіальній громаді міста в особі Миколаївської міської ради.
Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062 під спірним об`єктом нерухомості, належить територіальній громаді міста Миколаїв, в особі Миколаївської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.
Вказане також підтверджується Інформаційною довідкою № 344843047 від 31.08.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.
Так, за змістом ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Водночас, суд зауважує, що знесення самочинного будівництва водночас є як ефективним способом захисту, так і крайньою мірою, що можлива лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26.04.2023 у справі № 2-3067/11 та від 23.07.2024 у справі № 359/1365/22 сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об`єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об`єкта. Знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Зверненню до суду з позовом до забудовника про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівництва, здійсненого з порушенням вимог законодавства, передує звернення до суду відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з вимогами про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Миколаївська міська рада вимагаючи знесення громадського будинку (магазину) по просп. Миру, 2Б/10, м. Миколаїв, який належить відповідачу, не надає доказів неможливості перебудови такого об`єкту або відмови відповідача від такої перебудови, отже позивач не використав інші механізми впливу на забудовника та власника відповідного об`єкту, який він просить знести, що в свою чергу дає підстави для застосування в даних спірних правовідносинах судової практики, наведеної вище.
При цьому, позов Миколаївської міської ради мотивований саме порушенням прав власника земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:02:002:0062), на якій розташований спірний об`єкт, щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою на розсуд її власника.
Суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як регламентує ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи починаючи з 2003 року між сторонами існують триваючі правовідносини оренди спірної земельної ділянки, які оформлювалися шляхом укладення відповідних правочинів:
- Договір оренди землі від 31.10.2003 (укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради №15/11 від 16.10.2003), яким погоджено передачу земельної ділянки в оренду строком на 5 років;
- Договір оренди землі № 6940 від 29.09.2009 (укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради № 31/42 від 19.12.2008), яким погоджено продовжити термін оренди на 3 роки;
- Договір про зміни №330-12 від 28.11.2012 до Договору оренди землі № 6940 від 29.09.2009 (укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради №18/43 від 05.07.2012), яким термін оренди продовжено до 05.07.13;
- Договір оренди землі № 9685 від 05.11.2013 (укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради №30/40 від 28.08.2013), зі строком дії до 05.07.2016;
- Договір про зміни № 20-17 від 20.07.2017 до Договору оренди землі № 9685 від 05.11.2013 (укладений на підставі рішення Миколаївської міської ради №11/18 від 08.12.2016), яким дію договору продовжено до 08.12.2017.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що рішенням Миколаївської міської ради № 42/47 від 27.03.2025 продовжено ФОП Самедовій Наілі Ісбендияр кизи на 5 років з дати прийняття рішення строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 4810136900:02:002:0062) площею 45 кв.м, яка перебувала в оренді відповідно до договору оренди землі від 05.11.2013 № 9685, з цільовим призначенням згідно із класифікацією видів цільового призначення земель: 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для обслуговування споруди по просп. Миру, поблизу ринку «Колос», без права оформлення права власності на нерухоме майно, відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 25.12.2024 № 58298/12.01-24/24-2 (незабудована земельна ділянка).
Досліджуючи вказані обставини, суд враховує, що прийняттю органом місцевого самоврядування рішення № 42/47 від 27.03.2025 передували обставини, за яких Миколаївська міська рада вочевидь була обізнана про існування спірного об`єкта (громадський будинок (магазин) по просп. Миру, 2Б/10, м. Миколаїв), на відповідній земельній ділянці.
При цьому, судом взято до уваги, що приймаючи відповідне рішення орган місцевого самоврядування фактично у законний спосіб здійснив дії щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062, реалізувавши цим своє право, про порушення якого стверджується у позовній заяві.
Отже, позивач був належним чином поінформований про обставини, на які посилається в обґрунтування заявленого позову ще до прийняття рішення № 42/47 від 27.03.2025 про продовження строку оренди земельної ділянки на новий термін.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального України.
Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного закону України, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, в контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абз. 3, 4, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 №6-р/2019).
Принцип правової визначеності передбачає, зокрема, те, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Суд враховує, що відповідно до ч 1 ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Положеннями ч. 5 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.
За змістом ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або відмовляти в реєстрації декларації про початок будівельних робіт (ст. 36 Закону, в редакції, чинній станом на момент реєстрації відповідної декларації), реєструвати або відмовляти в реєстрації про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону, в редакції, чинній станом на момент реєстрації відповідної декларації).
Відповідно до ч.ч. 1, 4 та 6 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на момент прийняття спірного об`єкта в експлуатацію) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ч 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.
Отже, суд зауважує, що зареєструвавши декларацію про початок виконання будівельних робіт № МК08211054210 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області діяла як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нею законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
У подальшому, 20.04.2017 було зареєстровано право власності відповідача спірний об`єкт нерухомого майна органом, який визнаний державою як уповноважений та компетентний орган з реєстрації речових прав.
Крім того, після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (19.10.2011) Миколаївська міська рада протягом більш як тринадцяти років чотири рази приймала рішення, якими продовжувала та фактично підтверджувала право відповідача на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне звернутися до висновків (правових позицій), викладених у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беелер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість («Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії»).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
Таким чином, встановивши те, що відповідач з 20.04.2017 «мирно володів» відповідним нерухомим майном, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, та до грудня 2017 року користувався відповідною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав «правомірні очікування» щодо подальшого користування нею, які фактично були підтверджені рішенням Миколаївської міської ради № 42/47 від 27.03.2025, згідно з яким право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062 для відповідача було продовжено ще на 5 років.
Крім того, досліджуючи питання «справедливої рівноваги», суд зауважує, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі «Tregubenko v. Ukraine» від 02.11.2004).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.
Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим і не означало порушення прав, передбачених статтею 1 Першого протоколу, воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, але повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав і основоположних свобод людини (див., серед іншого, рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», від 23 вересня 1982 року, § 69). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника («Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України», «Оксана Омелянівна Білозір та Віра Омелянівна Різова проти України», «Балан проти Молдови», «Україна-Тюмень проти України», «Федоренко проти України», «Інтерсплав проти України», «Москаль проти Польщі`та інші).
Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції»).
Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями.
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
За такого, суд вважає, що задоволення цього позову шляхом знесення належного відповідачу майна до реалізації усіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, може призвести до втручання у мирне володіння відповідачем майном та порушення «справедливої рівноваги», що свідчитиме про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, що є недопустимим.
Також суд відзначає, що будь-яка вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва має оцінюватися на предмет додержання позивачем вимог добросовісності та розумності. Зокрема, істотне значення має те чи надавав власник земельної ділянки в будь-якій формі згоду на використання спірної земельної ділянки для експлуатації розміщених на ній будівель. Якщо така згода мала місце, то дії землевласника мають оцінюватися на предмет відповідності доктрині заборони суперечливої поведінки, яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
У постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
З цих причин не може бути задоволений також відповідний позов землевласника (землекористувача) і в тому випадку, коли прямо він не давав згоди здійснення самочинного будівництва на належній йому земельній ділянці, що перебувала у сфері його володіння та актуального контролю, але, будучи обізнаним про таке будівництво (а також у разі, коли він повинен був знати про це), протягом розумного строку не вжив заходів щодо перешкоджання йому.
Натомість, в межах заявленого позову, судом встановлено, що власник спірної земельної ділянки в особі Миколаївської міської ради не лише не вживав жодних дій з метою усунення стверджуваного порушення, але й неодноразово легітимізував використання відповідачем спірної ділянки, у тому числі і після звернення до суду з відповідним позовом, прийнявши рішення № 42/47 від 27.03.2025.
Так, Миколаївська міська рада, діючи в межах своїх повноважень, будучи обізнаною про обставини, якими з вересня 2023 року обґрунтовує свої позовні вимоги, у березні 2025 року прийняла рішення щодо погодження продовження відповідачу строку оренди земельної ділянки.
Зважаючи на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що розміщення на спірній земельній ділянці нерухомого майна відповідача створює будь-які перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою для її власника, принаймні протягом строку, на який погоджено передачу землі у користування відповідача.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного права територіальної громади на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, у ході розгляду справи у законний спосіб здійснив дії щодо розпорядження відповідною ділянкою, реалізувавши цим своє право, про порушення якого стверджується у позовній заяві, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням наведеного, щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, суд не досліджує у цій справі необхідність застосування правового інституту строку позовної давності.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Додатково суд зауважує, що ухвалою 20.09.2023 судом за заявою позивача було вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/1439/23, зокрема, накладено арешт на спірне нерухоме майно (громадський будинок (магазин) загальною площею 47,3 кв.м по просп. Миру, буд. 2Б/10, реєстраційний номер 1229179048101), заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб`єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо такого нерухомого майна, а також заборонено відповідачу укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірного нерухомого майна.
Судом враховано, що відповідно до ч.ч. 1, 9-10 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Оскільки спір у даній справі вирішено по суті з прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, то потреба у забезпеченні позову відпала.
Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову в цій справі, зважаючи на відсутність потреби у забезпеченні позову після відмови в його задоволенні.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 145, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 у справі № 915/1439/23.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 20.06.2025.
Суддя Н.О. Семенчук
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2025 |
Оприлюднено | 24.06.2025 |
Номер документу | 128275080 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Семенчук Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні