Ухвала від 20.06.2025 по справі 922/1713/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

20 червня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1713/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши заяву ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" про забезпечення позову (вх. №14590/25 від 19.06.2025) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКА ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД" та ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ", в якій просить суд стягнути з відповідачів як солідарних боржників на користь позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів у сумі 1.873.971,79 грн за рамковим договором фінансового лізингу від 04.08.2021 №№10549-FL, а також сплачений судові збір.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за рамковим договором фінансового лізингу від 04.08.2021 №№10549-FL в частині сплати лізингових платежів, а також невиконання відповідачем-2 свого обов`язку як поручителя за договором поруки від 31.05.2024 №9888-10549/GA.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 у справі №922/1713/25 відкладено підготовче засідання на 08.07.2025 об 11:00 год.

19.06.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" надійшла заява про забезпечення позову (вх. №14590/25), в якій просить суд вижити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД", а також ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" та знаходяться на всіх рахунках зазначених товариств в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, що їм належить у межах суми позову.

Згідно з частиною першою статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до другої статті 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 140 ГПК України).

Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (див. постанову Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №911/2930/17).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі №920/622/18.

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що в разі невжиття заходів до забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. Наразі це докази, що дають підстави для висновку про те, що ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД" та ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" у випадку невжиття заходів забезпечення позову дійсно не матимуть грошових коштів та/або інших активів (майна) достатніх для виконання рішення суду.

Проте цей тягар доказування позивачем не витриманий.

ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" не надало достатніх належних та допустимих доказів існування зазначених вище обставин. Так, заявником не надано жодних доказів вчинення ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД" та ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" дій, які спеціально чи фактично спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань (економічно необґрунтоване відчуження активів, прийняття невиправданих обтяжень, немотивоване дострокове виконання зобов`язань, укладення фіктивних чи удаваних правочинів, безпідставне перерахування коштів з банківських рахунків, вчинення підозрілих операцій з підвищеним ступенем фінансового ризику тощо).

Суд не погоджується із доводами заявника щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв`язку із невиконанням відповідачами зобов`язань за договорами лізингу та поруки, оскільки такі обставини є безпосередньо предметом позову у цій справі, а факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань взагалі сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Тобто, фактично подана ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо вірогідності можливого в майбутньому ухилення ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД" та ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" від виконання рішення суду про солідарне стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Проте, самі лише не підтверджені доказами твердження заявника про абстрактну вірогідність вчинення боржниками тих чи інших дій не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини другої статті 136 ГПК України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу рішення суду, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у господарську діяльність боржників. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Аргументи заявника щодо відсутності у ТОВ "БЛЕК ДАЙМОНД" та ТОВ "ХВК "ДЕРЕВНЕ ВУГІЛЛЯ" нерухомого майна взагалі не доведені жодними належними та допустимими доказами, зокрема, витягами з Єдиного державного реєстру нерухомого майна. Окрім цього, заявником не надано конкретної інформації щодо рахунків відповідачів.

Окрім цього, відповідно до до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше в повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (частині четвертій статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

При цьому, у вказаній постанові надаючи правову оцінку доводам та доказам сторін Верховний Суд роз`яснив стандарт доказування у вказаній категорії справ, проте, не зазначав про звільнення заявників від доказування, від подання доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов`язує вжиття заходів забезпечення позову, а прямо зазначив про застосування частини третьої статті 13 ГПК України.

Таким чином посилання заявника на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.203 у справі №905/448/22 є помилковим.

Враховуючи те, що законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову та на підставі положень статей 76-79 ГПК України, суд не встановив наявність доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідачів у разі задоволення позовних вимог, ухилення відповідачів від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки позивачем в обґрунтування заяви не надано будь яких доказів та приймаючи до уваги принципи розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку що в задоволені заяви ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвалу підписано 20.06.2025.

СуддяН.С. Добреля