Постанова від 18.06.2025 по справі 910/6333/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/6333/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Ганга Д.Г.,

Громадської організації "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" - Іванов А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 (суддя Гумега О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" (далі - ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України", Федерація)

про визнання недійсним протоколу правління, скасування запису про державну реєстрацію.

Суть спору

1. У жовтні 2020 року ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" обрала ОСОБА_1 генеральним секретарем.

2. У січні 2024 року президент Федерації ОСОБА_5 направив членам правління повідомлення про скликання засідання правління на 15.02.2024 з проектом порядку денного, до якого входило питання про припинення повноважень генерального секретаря у зв`язку з порушенням етики.

3. 15.02.2024 у режимі відеоконференції паралельно відбулося два засідання правління ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України": одне за головуванням президента Федерації - ОСОБА_5, інше - за головуванням генерального секретаря ОСОБА_1

4. На засіданні правління Федерації за головуванням президента Федерації ОСОБА_5 вирішили припинити повноваження генерального секретаря Федерації ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням етики та призначити на цю посаду ОСОБА_2 . У березні 2024 року відбулась державна реєстрація відповідних змін відомостей про Федерацію.

5. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" з вимогами про визнання недійсним протоколу цього засідання правління; скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Стверджував, що члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли паралельно брати участь у двох засіданнях, а отже були відсутні на засіданні під головуванням ОСОБА_5 .

6. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи є належним обраний позивачем спосіб захисту - визнання недійсним протоколу засідання правління;

- чи порушені права позивача як колишнього генерального секретаря Федерації внаслідок прийняття рішень правління, викладених в оскаржуваному протоколі;

- яким чином член правління мав повідомлятися про засідання, чи порушили суди попередніх інстанцій норми процесуального законодавства при встановленні факту повідомлення позивача про засідання правління;

- яким чином здійснюється ідентифікація осіб, що беруть участь у засіданні правління шляхом відеоконференції, якими доказами підтверджується така участь;

- чи порушили суди попередніх інстанцій норми процесуального законодавства при встановленні фактів, що свідчать про наявність кворуму на засіданні правління Федерації, що відбулося за головуванням президента Федерації ОСОБА_5;

- чи повинен був суд за наявних у цій справі обставин викликати та допитати свідка, нотаріальна заява якого наявна в матеріалах справи, за відповідним клопотанням учасника справи.

9. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивного напрямку зі статусом юридичної особи, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців з кінного спорту, а також любителів кінного спорту в досягненні мети та завдань, передбачених статутом Федерації, діяльність якої регламентована статутом Федерації, нова редакція якого затверджена позачерговою Конференцією ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" 13.12.2016.

11. За умовами статуту ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України":

- Федерація діє на підставі законодавства, цього статуту та принципів Міжнародної Федерації кінного спорту Європейської федерації кінного спорту, Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) (п.1.2);

- Федерація є неприбутковою організацією (п.2.2);

- вищим керівним органом Федерації є конференція (п.5.2);

- виконавчо-керівним органом в період між конференцією є правління Федерації у складі 14 осіб, очолюване президентом, а за його відсутності - генеральним секретарем (п.5.5.1);

- засідання правління Федерації проводиться один раз у квартал, а при необхідності - частіше, на вимогу 1/3 складу правління, або президента Федерації, або генерального секретаря (п.5.5.3);

- засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини членів правління (п.5.5.4);

- президент Федерації є вищою посадовою особою, яка обирається та відкликається конференцією Федерації (п.5.7.1);

- на засіданнях правління головує президент Федерації (п.5.7.3);

- генеральний секретар призначається правлінням із членів Федерації на засіданні правління терміном на 4 роки та є керівником Федерації (п.5.9.1);

- генеральний секретар: організовує та забезпечує виконання рішень конференцій, правління, доручень президента Федерації (п.5.9.3); організовує підготовку засідань правління та конференцій (п.5.9.5);

- голосування шляхом використання засобів зв`язку на засіданнях правління та ревізійної комісії допускається лише за попередньою згодою президента або генерального секретаря (п.5.12).

12. 28.09.2020 президентом Федерації обрано Мілованова Андрія Анатолійовича згідно з протоколом звітно-виборчої конференції Федерації.

13. 01.10.2020 генеральним секретарем Федерації обрано (призначено) ОСОБА_1 згідно з протоколом засідання правління Федерації.

14. 25.01.2024 президент Федерації ОСОБА_5 відповідно до положень п.5.5.3 статуту направив усім членам правління повідомлення про скликання засідання правління від 25.01.2024, згідно із яким повідомлено, що засідання правління відбудеться 15.02.2024 о 11:00 год. (за Київським часом - UTC+2) за адресою м. Київ, вул. Русанівська набережна, 12, також повідомлено, що у разі перебування члена правління Федерації за межами території України участь у засіданні може бути забезпечена в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "Zoom".

15. Повідомлення від 25.01.2024 містило проєкт порядку денного засідання правління 15.02.2024 та зазначення про те, що до дати проведення засідання члени правління на підставі попередньо поданої письмової заяви на адресу: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 12, будуть мати можливість ознайомитись з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного, за вказаною адресою.

16. Повідомлення про скликання засідання правління від 25.01.2024 було направлене членам правління, у тому числі генеральному секретарю Федерації ОСОБА_1, зокрема, засобами поштового зв`язку.

17. 15.02.2024 об 11 год. 00 хв. за Київським часом у режимі відеоконференції (за згодою генерального секретаря) відбулось засідання правління Федерації.

18. Відповідно до протоколу від 15.02.2024 (за головуванням генерального секретаря Федерації ОСОБА_1) вирішено зачекати 10 хвилин (з 11 год 00 хв. до 11 год 10 хв) для надання можливості всім охочим членам правління долучитись до засідання, а об 11 год 10 хв, розпочати засідання.

19. На засіданні були присутні більше половини членів правління (8 членів з 14), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_4 , ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_6 , ОСОБА_3, тому засідання було правомочним.

20. Засідання проводилось під головуванням генерального секретаря Федерації ОСОБА_1, секретар - Вербова О.В.

21. На засіданні не вирішувалося питання про припинення повноважень генерального секретаря, що підтверджується протоколом засідання правління від 15.02.2024 з реєстром всіх присутніх осіб та відеозаписом цього засідання.

22. 14.03.2024 10:05:54 за №1000741070034059330 державний реєстратор Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Агафонова О.С. вчинила державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України", а саме, Зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

23. Цією реєстраційною дією державний реєстратор Агафонова О.С. на підставі заяви ОСОБА_2 від 05.03.2024 про проведення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та долученого до заяви протоколу засідання правління Федерації від 15.02.2024 за підписом головуючого - президента Федерації ОСОБА_5, секретаря - ОСОБА_9 було змінено в ЄДР такі відомості стосовно юридичної особи ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України":

- членів керівних органів громадського формування, а саме: змінено прізвище члена правління ОСОБА_14 з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ";

- керівника юридичної особи, а саме: генерального секретаря ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_2.

24. З протоколу вбачається, що перед початком засідання правління 15.02.2024 під головуванням президента Федерації, останній поставив на голосування затвердити порядок денний, за який більшість членів правління проголосувало:

1) про обрання секретаря засідання правління Федерації та уповноважити головуючого та секретаря засідання правління підписати цей Протокол;

2) про фінансовий звіт ревізійної комісії за 2023 рік;

3) про розгляд бюджету Федерації на 2024 рік;

4) про звіт комісії стосовно перевірки діяльності Благодійного фонду Федерації кінного спорту України (The Ukrainian Equestrian Charity Foundation (UECF);

5) про припинення повноважень генерального секретаря у зв`язку з порушенням етики;

6) про обрання генерального секретаря Федерації; розгляд питання щодо приведення у відповідність відомостей щодо члена правління ОСОБА_14;

7) про створення відокремлених підрозділів, призначення або продовження повноважень керівників відокремлених підрозділів;

8) про призначення особи, яка має право представляти Всеукраїнську Федерацію кінного спорту України для здійснення реєстраційних дій;

9) різне.

25. Відповідно до змісту поданого 05.03.2024 на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу протоколу засідання правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого - ОСОБА_5, секретаря ОСОБА_9, серед іншого, правління Федерації вирішило:

- з п`ятого питання порядку денного: "припинити повноваження генерального секретаря Федерації кінного спорту України ОСОБА_1, у зв`язку з порушенням етики";

- з шостого питання порядку денного: "керуючись п.5.9.1. статуту Федерації призначити на посаду генерального секретаря ОСОБА_2 терміном на 4 роки; привести інформацію про члена правління ОСОБА_14, відомості щодо якої містяться в ЄДР та інших інформаційних системах, у відповідність у зв`язку зі зміною прізвища (на ОСОБА_8)".

26. З протоколу (за підписом головуючого - ОСОБА_5, секретаря ОСОБА_9) вбачається, що на засіданні правління Федерації були присутні: ОСОБА_5 - президент; ОСОБА_9 - член правління; ОСОБА_10 - член правління; ОСОБА_21 - член правління; ОСОБА_22 - член правління; ОСОБА_23 - член правління; ОСОБА_3 - член правління; ОСОБА_21 - член правління, запрошені особи без права голосу: ОСОБА_2 . Реєстр осіб, які брали участь у цьому засіданні є додатком до цього протоколу.

27. У березні 2024 ОСОБА_1 звертався до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції зі скаргою щодо скасування реєстраційної дії №1000741070034059330, вчиненої державним реєстратором Агафоновою О.С. 14.03.2024 (скарга №СК-1746-24). Скарга містила зазначення обставин, аналогічних зазначеним позивачем у цього позові, з яким позивач звернувся до Господарського суду міста Києва.

28. За результатами розгляду вищенаведеної скарги ОСОБА_1, Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції відповідно до Висновку від 08.04.2024 рекомендувала відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1, у зв`язку з тим, що реєстраційна дія №1000741070034059330, проведена державним реєстратором Агафоновою О.С. щодо Федерації, відповідає законодавству у сфері реєстрації.

29. 06.05.2024 Міністерство юстиції України видало наказ №1301/7 про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1 від 19.03.2024.

Короткий зміст позовних вимог

30. ОСОБА_1 звернувся до ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" з вимогами (в редакції уточненої позовної заяви, доданої до заяви про усунення недоліків позовної заяви) про:

- визнання недійсним протоколу правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_1;

- скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 14.03.2024 за №1000741070034059330, яким державним реєстратор Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Агафонова О.С. вчинила державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: Зміна відомостей про членів керівних органів громадського формування; Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, щодо Федерації.

31. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

1) позивач вважає справжнім та правомочним засідання правління Федерації, яке було проведене 15.02.2024 об 11 год. під головуванням генерального секретаря ОСОБА_1, тоді як засідання правління Федерації, проведене у цей же день та час під головуванням президента Федерації ОСОБА_5 та за участі інших членів правління Федерації, а саме: ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_23, позивач вважає таким, що не мало кворуму (більше половини членів правління);

2) протокол засідання правління Федерації від 15.02.2024 за підписом головуючого - ОСОБА_5, секретаря ОСОБА_9, містить неправдиві відомості, а також суперечить вимогам статуту Федерації, оскільки:

- організація проведення засідання правління 15.02.2024 відбулась із порушенням п.5.9.5 статуту, оскільки генеральний секретар не організовував підготовку цього засідання правління;

- члени правління Федерації запрошувались на це засідання правління вибірково, що порушувало їх право на участь у засіданні;

- порядок денний засідання правління не відповідав порядку денному, що був визначений президентом Федерації ОСОБА_5 у його повідомленні про скликання засідання від 25.01.2024;

- статутом Федерації не передбачено право правління достроково припиняти повноваження генерального секретаря, особливо з підстав порушення етики;

- засідання правління Федерації 15.02.2024 було неправомочним та не мало кворуму, передбаченого п.5.9.1. статуту, оскільки у цьому засіданні насправді не брали участь члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; у протоколі було зазначено неправдиві відомості про начебто їхню участь;

- у об`єктивній реальності існує кілька редакцій протоколів одного ж і того засідання правління 15.02.2024 під головуванням президента Федерації ОСОБА_5, однак відрізняються порядком денним, змістом та вирішеними питаннями;

3) у зв`язку з наведеним є підстави для визнання недійсним протоколу засідання правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого - ОСОБА_5 та секретаря ОСОБА_9

4) оскільки саме на підставі такого протиправного протоколу було вчинено реєстраційні дії та внесено до ЄДР запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 14.03.2024 за №1000741070034059330, то скасування такого запису буде належним та ефективним способом захисту прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

32. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, у задоволенні позову відмовив.

33. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що на підставі наданих учасниками спору доказів у їх сукупності встановлено відсутність обставин, з яким закон пов`язує визнання недійсними рішень, прийнятих на засіданні правління 15.02.2024 під головуванням президента федерації. При цьому, суд не встановив, а позивач не довів, що спірними рішеннями (по всім питанням порядку денного) було порушено права та інтереси позивача. Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсним протоколу правління від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_1. Суд встановив, що обраний спосіб захисту порушених прав та/або інтересів (про визнання недійсним протоколу засідання правління) не узгоджується (не передбачено) з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на похідний характер вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 14.03.2024 за №1000741070034059330 від позовної вимоги про визнання недійсним протоколу правління за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_1, у задоволенні якої відмовлено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

34. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- засідання правління Федерації скликане президентом Федерації Міловановим А.А. та призначене на 15.02.2024 о 11:00 год. із дотриманням порядку його скликання та проведення, визначеного статутом;

- статутом Федерації не визначено форму доручення президента генеральному секретарю щодо організації підготовки засідань правління, зокрема, не встановлено обов`язкову письмову форму такого доручення; враховуючи положення п.5.9.3 та п.5.9.5 статуту, підставним є висновок, що отримавши від президента Федерації, який є вищою посадовою особою Федерації, повідомлення про скликання засідання правління від 25.01.2024, позивач як генеральний секретар Федерації, повинен був забезпечити організацію засідання правління, яке скликав президент Федерації;

- статутом також не встановлено певну процедуру, порядок скликання засідання правління, форму та строки надсилання повідомлень, строки зміни порядку денного засідання правління, тощо;

- стверджуючи, що позивач не організовував проведення засідання правління Федерації 15.02.2024 (під головуванням президента Федерації), обґрунтованим є висновок, що саме позивач не дотримався положень п.5.9.5 Статуту, крім того, після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, позивач виїхав за межі України та станом на цей час не повертався до України, що він не заперечує;

- повідомлення про скликання засідання правління від 25.01.2024 було направлене членам правління, у тому числі генеральному секретарю Федерації ОСОБА_1, зокрема, засобами поштового зв`язку; безпосередня участь членів правління у такому засіданні (згідно Реєстру осіб) які брали участь в засіданні підтверджує, що повідомлення членів правління про таке засідання президент Федерації здійснив належним чином та у розумний строк; це спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що члени правління запрошувались на засідання вибірково, чим порушено їх право на участь у засіданні правління;

- доводи позивача про те, що у правління Федерації відсутнє право на дострокове припинення повноважень генерального секретаря, є безпідставними;

- враховуючи положення п.5.5.4 статуту, засідання правління Федерації 15.02.2024 (під головуванням президента Федерації) було правомочним, оскільки у ньому брало участь більше половини членів правління (8 з 14 членів правління), що підтверджується Реєстром осіб, які брали участь в засіданні; при цьому, передбачена п.5.12 статуту можливість голосування шляхом використання засобів зв`язку на засіданнях правління та призначення генеральним секретарем ОСОБА_1. засідання правління на 15.02.2024 о 11:00 год. (тобто на ту саму дату та на той самий час, що і призначене президентом Федерації), свідчать про можливість прийняття участі членами правління (зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про яких зазначав позивач) одночасно в двох засіданнях правління - і під головуванням генерального секретаря, і під головуванням президента Федерації; той факт, що члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймали участь у голосуванні на засіданні правління Федерації 15.02.2024 під головуванням президента Федерації, не спростовує сам факт їх присутності та участі у цьому засіданні;

- наявні в матеріалах справи заяви свідків щодо участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних засіданнях правління є суперечливими, водночас подані відповідачем докази в частині доведення обставин присутності цих членів правління на засіданні під головуванням президента Федерації, є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем в обґрунтування заперечення присутності цих членів правління на засіданні під головуванням президента Федерації;

- доводи позивача про наявність відеозапису, на підтвердження того, що члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймали участь у засіданні правління Федерації 15.02.2024 під головуванням генерального секретаря, оцінюються критично, враховуючи передбачену п.5.12 статуту можливість голосування шляхом використання засобів зв`язку та те, що із відеозапису неможливо встановити всі можливі дії учасника засідання, що не може спростувати факт участі членів правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у той же час 15.02.2024, у засіданні правління Федерації під головуванням президента Федерації;

- доводи позивача про відсутність кворуму на засіданні правління Федерації 15.02.2024 (під головуванням президента Федерації) є безпідставними;

- доводи позивача про існування кількох редакцій протоколів одного ж і того засідання правління 15.02.2024 під головуванням президента Федерації також є безпідставними та необґрунтованими; стверджуючи про це, позивач не надав відповідних доказів;

- колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним протоколу правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_12 ; з огляду на похідний характер вимоги про скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу у її задоволенні також належить відмовити;

- позивач не довів, що спірними рішеннями (з усім питань порядку денного) було порушено його права та інтереси;

- враховуючи наявне у матеріалах справи листування, позивач, як і інші члени правління, був обізнаним із призначеним на 15.02.2024 засіданням правління Федерації (під головуванням ОСОБА_5 );

- після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України ОСОБА_1 на території Бельгії засновував благодійний фонд з співзвучною назві відповідача назвою Ukranian Equestrian Charity Foundation та, в подальшому, ОСОБА_1 , на бланках Федерації, за підписом генерального секретаря скерував листи до зарубіжних приватних компаній, організацій-членів Міжнародної федерації кінного спорту (FEI) з метою отримання грошової допомоги в адресу благодійного фонду; ці обставини досліджуються в рамках кримінального провадження №12024100070000223, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- позивач, звертаючись до суду з цим позовом, заявив вимогу саме про визнання недійсним протоколу правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря ОСОБА_12 , що є неналежним способом захисту порушених на думку позивача його прав та інтересів, і такий спосіб захисту порушених прав та/або інтересів не узгоджується (не передбачено) ні з ч.2 ст.20 ГК, ні зі статтями 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не надав представнику позивача часу та можливості скористатися своїм правом та змінити предмет позову, чим обмежив його право, передбачене ст.46 ГПК, а закриваючи 23.09.2024 підготовче засідання суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні усного клопотання представника позивача про оголошення 5 хвилинної перерви для узгодження із позивачем, який перебуває за кордоном, позиції щодо того чи підтримує він надалі позов чи бажає залишити його без розгляду чи відмовитись від нього; представнику позивача не надано часу та можливості скористатися своїм правом та змінити предмет позову, чим обмежено його право.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

35. 19.03.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. ОСОБА_1 посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з пунктами 1, 3, 4 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає, зокрема, таке:

1) щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин та висновку про наявність кворуму під час прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, щодо участі на засіданні правління 15.02.2024 членів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - суди не врахували висновки Верховного Суду:

- щодо стандарту доказування "вірогідності доказів", викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц); з оскаржуваних рішень не вбачається, на підставі яких доказів суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були присутні на засіданні правління; висновки судів про однозначну наявність кворуму (у частині участі членів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) є передчасними, зроблені з порушенням норм права, без належного дослідження доказів та обставин того, чи були 15.02.2024 ці члени присутні на засіданні правління Федерації під головуванням ОСОБА_5, яким чином їх було ідентифіковано, як враховувались їх голоси, чи могли вони одночасно приймати участь у двох засідання у один і той самий день і час, та інше;

- щодо того, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами в розумінні статей 73-76 ГПК, що узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19; суди фактично припускали, що члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 могли бути присутні в обох засіданнях одночасно, хоча у справі немає прямих доказів цього, і самі члени ОСОБА_3 та ОСОБА_4 це заперечують;

2) щодо начебто неналежного способу захисту, обраного позивачем - суди попередніх інстанцій у частині оцінки обраного позивачем способу захисту проявили надмірний формалізм, формально підійшли до розгляду справи та інтерпретації позовних вимог, не з`ясовували мету звернення з позовом, не керувалися принципом "суд знає закон", у результаті чого незаконно позбавили позивача права на суд та справедливий судовий розгляд; суди не звернули уваги на те, що зі змісту позовної заяви та мети позивача (поновлення свої корпоративних прав, поновлення на посаді керівника - генерального секретаря, з якого його було знято) вбачалось, що ним оскаржується саме рішення відповідача, що було оформлене у вигляді протоколу правління ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України"; у суді першої інстанції представник позивача до моменту закриття підготовчого провадження просив суд у відкладені справи або оголошення перерви хоча б на 5 хвилин для того аби узгодити позовні вимоги, або навіть вирішити питання про залишення позову у такій редакції без розгляду, однак суд протиправно відмовив представнику у цьому, позбавивши його такої можливості; суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені у:

- постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (п.6.46), від 20.09.2023 у справі №910/3453/22 (п.58), від 01.11.2023 у справі №910/7987/22 (п.5.30) (невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав);

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц (суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору; суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально);

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 (особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права);

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/1) щодо принципу jura novit curia ("суд знає закон").

3) щодо начебто відсутності порушення прав та інтересів позивача спірним рішенням (по всім питанням порядку денного) -під час розгляду справи суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №456/2-6/11, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №667/3881/15ц, від 27.08.2019 у справі №904/24/19, від 15.01.2020 у справі №913/285/19, від 28.03.2018 у справі №908/2027/16, від 07.07.2022 у справі №909/50/18:

- суди не врахували, що цей позов подано на захист права позивача на участь у діяльності органу управління ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України", де він на момент прийняття рішення займав посаду генерального секретаря (керівника), тобто в управлінні товариством, порядку скликання і проведення правління та правомочності цього рішення, оформленого протоколом від 15.02.2024, яким вирішено змінити особу генерального секретаря;

- на момент прийняття рішення позивач був членом ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України", що підтверджується матеріалами справи;

- оспорюване рішення правління зачіпає як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення, а тому не можна вважати, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивача;

4) щодо оцінки і застосування судом доказів начебто повідомлення позивача про засідання правління, призначеного на 15.02.2024: встановлюючи обставину належного повідомлення позивача, суди посилались у рішенні на докази, яких немає у справі; у матеріалах справи відсутні докази повідомлення членів правління про засідання, яке було вчинено президентом ОСОБА_5 ;

5) щодо оцінки і застосування судом наказу Міністерства юстиції України №1301: цей наказ є неналежним доказом і не повинен був братися до уваги, оскільки в рамках розгляду скарги досліджувалась виключно правомірність реєстраційних дій реєстратора Агафонової О.С. при вчиненні реєстраційної дії 1000741070034059330, і не досліджувались факти підробки чи внесення недостовірних відомостей до наданого на реєстрацію Протоколу; цей наказ жодним чином не спростовує позовні вимоги;

6) щодо оцінки і застосування судом доказів з кримінального провадження №12024100070000223: у матеріалах справи відсутній дозвіл слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування; справі відсутній жодний вирок суду відносно ОСОБА_1 щодо якихось шахрайських дій с грошима Федерації; це свідчить про з`ясування судом обставин на підставі недопустимих доказів;

7) суд необґрунтовано відхилив клопотання про виклик свідка для допиту: суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили письмові клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , нотаріально засвідчена заява якого була наявна в матеріалах справи;

8) суд не дослідив зібрані у справі докази: 1) відеозапис та протокол засідання комісії з етики, на якому члени ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однозначно заявили про свою неучасть у засіданні під головуванням ОСОБА_5 , і підтвердили свою участь у цей день на засіданні ОСОБА_1 ; 2) заяву члена ОСОБА_3 з ЕЦП; 3) копії протоколу засідання правління від 15.02.2024, який відрізняється за змістом відносно оскаржуваного у цій справі протоколу правління (питання 6 порядку денного), що був долучений до заяви ОСОБА_14 від 20.02.2024 на державну реєстрацію змін до юридичної особи.

37. 23.04.2025 через систему Електронний суд надійшов відзив Федерації, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

38. У відзиві Федерація зазначає, зокрема, таке:

1) щодо порушення п.5.9.5 статуту: суди правильно вказали, що статут Федерації не визначає форму доручення президента генеральному секретарю, не встановлено, що це доручення обов`язково повинно мати письмовий вигляд; отримавши повідомлення, позивач повинен був забезпечити його організацію;

2) щодо вибіркового запрошення до участі у засіданні правління:

- суд першої інстанції правильно встановив, що статут Федерації не встановлює певну процедуру, порядок скликання засідань правління, строки надсилання повідомлень, строки для зміни порядку денного, тощо; доводи скаржника про порушення "встановленої процедури" не є належним чином обґрунтованими;

- ОСОБА_1 знав про заплановане засідання (що безпосередньо він і підтверджує) правління 15.02.2024 за ініціативою президента; в матеріалах справи знаходиться скрін-шот повідомлення, яке було направлене всім членам правління та повторно наголошено про проведення такого засідання; у цьому повідомленні зазначена електронна адреса ОСОБА_1 ; замість того, щоб організувати таке засідання, генеральний секретар ініціює "своє" з іншим порядком денним та без можливості фізичної участі (офлайн), але ж на ту ж саму дату і на такий саме час; таке засідання було ініційоване ним лише за 1 день;

- в матеріалах справи також знаходяться докази направлення повідомлення членам правління у месенджері Whatsapр;

3) щодо невідповідності порядку денного, який був визначений президентом: статут Федерації не містить обов`язкових умов щодо прийняття порядку денного, його доповнення та/або зміну, не встановлює певних строків на такі дії, тощо; перед початком засідання правління 15.02.2024 під головуванням президента Федерації, він поставив на голосування затвердити порядок денний та більшість членів правління за це проголосувало; відсутні підстави для визнання рішень прийнятих на засіданні правління недійсними;

4) щодо відсутності у правління права на дострокове припинення повноважень генерального секретаря:

- припинення повноважень генерального секретаря Федерації відповідно до ч.3 ст.99 ЦК є дією уповноваженого органу Федерації, спрямованого на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №755/4056/17);

- в перші дні повномасштабного вторгнення російських військ на територію України ОСОБА_1 на території Бельгії засновував благодійний фонд з співзвучною назвою Ukranian Equestrian Charity Foundation та в подальшому, на бланках Федерації, за підписом генерального секретаря скерував листи до зарубіжних приватних компаній, організацій-членів Міжнародної федерації кінного спорту (FEI) з метою отримання грошової допомоги в адресу його власного благодійного фонду; ці обставини досліджуються в рамках кримінального провадження, в межах якого ОСОБА_1 оголошено підозру;

- завдяки неетичній поведінці ОСОБА_1 , його "діям за кордоном" набув розголос у медіа публікацій, які порочать імідж всеукраїнської громадської організації, підриває авторитет Федерації; такі публікації знаходяться в загальному доступі за наведеними посиланнями;

5) щодо відсутності кворуму:

- суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем докази не спростовують того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли прийняти участь у засіданні правління 15.02.2024 під головуванням президента; члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 могли приймати участь фактично в будь-яких інших засіданнях;

- відеозапис не дає достеменно встановити, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не брали участь також в іншому засіданні правління; і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 мали проблеми з відеозв`язком - чітко видно, що переважно ці особи приймають участь без відеозображення; ОСОБА_4 теж не приймав участь у голосуванні по деяким питанням засідання правління під головуванням ОСОБА_1;

- відеозапис Комісії з етики жодним чином не доказує правові підстави ОСОБА_1 за позовом, а взагалі є черговою маніпуляцією; всі питання, які ставились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже в собі містили "необхідну" відповідь, а також мали створити уяву, що нібито первісним ініціатором засідання правління був саме ОСОБА_1 ;

6) щодо надмірного формалізму з боку суду першої інстанції:

- позивач вважає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, оскільки зі змісту позовної заяви вбачалось, що він оскаржує саме рішення відповідача, що було оформлене у вигляді протоколу правління;

- це не відповідає дійсності; з позовної заяви вбачається, що позивач намагався визнати недійсним саме протокол (як документ) засідання правління від 15.02.2024 під головуванням ОСОБА_5 ;

- обраний позивачем спосіб захисту цивільного права як визнання недійсним протоколу засідання правління не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством;

7) інші заперечення щодо позиції позивача:

- 06.05.2024 Міністр юстиції ОСОБА_15 видав наказ №1301/7 про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного реєстратора;

- під час судового засідання 12.08.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що ним буде подаватись заява про зміну предмету позову, пов`язану з відміною декількох реєстраційних дій, здійснених відповідно до протоколу засідання правління під головуванням ОСОБА_5 ; суд надав таку можливість і оголосив перерву до 09.09.2024; замість заяви про зміну предмету позову, саме в день засідання 09.09.2024 (майже через місяць) позивач подав заяву про об`єднання справ; це фактично зловживання процесуальними правами з боку позивача, направленими на затягування розгляду справи;

- позивач (він це не заперечує) взагалі не є членом Федерації;

8) щодо стандарту доказування та вірогідності доказів: суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що із відеозапису неможливо встановити всі можливі дії учасника засідання, що не може спростувати факт участі членів правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у той же час 15.02.2024 у засіданні правління Федерації під головуванням президента Федерації;

9) щодо відсутності порушеного права: з серпня 2024 року ОСОБА_1 не є чинним членом Федерації; у Господарському суді міста Києва знаходилась справа №910/11331/24 за позовом ОСОБА_1 до Федерації про визнання недійсним протоколу засідання правління від 05.08.2024 в частині п.5.1 порядку денного (виключення ОСОБА_1 з членів Федерації), однак ОСОБА_1 залишив позов без розгляду; відповідно до норм статуту будь-які посади в керівних органах Федерації можуть займати лише її члени; навіть якщо уявити, що в межах цієї справи рішення було б прийняте на користь позивача, то воно не може бути ефективним та відновити його нібито порушене право;

10) щодо обрання неправильного способу захисту: формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі; саме позивач відповідальний за неналежне формулювання своїх позовних вимог, а ні формалізм з боку суду.

39. 11.06.2025 Федерація через систему Електронний суд подала додаткові пояснення у справі, в який зазначає таке:

- на початку січня 2024 в мережі інтернет (на офіційних інтернет-ресурсах провідних медіа) з`явилися статті щодо неетичної поведінки ОСОБА_1 , а саме, що він привласнив міжнародну благодійну допомогу; відповідні посилання були зазначені у відзивах на апеляційну та касаційну скарги;

- стало відомим, що Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12024100070000223, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України (далі - КК) (в подальшому перекваліфіковано на ч.5 ст.190 КК);

- за даними слідства, генеральний секретар Федерації у 2022 році, переїхавши до Королівства Бельгії, заснував та очолив там благодійну організацію з такою самою назвою з метою збору благодійної допомоги начебто для допомоги українському кінному спорту; використовуючи офіційний бланк української громадської організації, скеровував листи європейським компаніям із закликом надавати благодійну допомогу, втім, гроші збирав на рахунки своєї організації, а не тієї, листи від якої писав; іноземні організації на рахунок створеного підозрюваним фонду перерахували понад 790 тисяч євро, однак, частина грошей благодійників так і не потрапила до України та не була витрачена на підтримку кінного спорту; ОСОБА_1 оголошено про підозру і наразі, наскільки відомо, встановлюється його місцезнаходження;

- наведені обставини стали предметом розгляду питання №5 протоколу засідання Правління від 15.02.2024 щодо припинення повноважень Генерального секретаря; члени правління намагались розібратись у ситуації і це підтверджується питанням №4 протоколу;

- у цьому випадку формулювання підстави припинення повноважень не має істотного значення, оскільки повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені.

40. 17.06.2025 Федерація через систему Електронний суд подала додаткові пояснення, в яких вказує, що 17.06.2025 стало відомо про наявність заяви ОСОБА_3 від 16.06.2025, якою вона відмовляється від своєї попередньої заяви щодо неприйняття нею участі у засіданні правління Федерації, яке відбулося 15.02.2024 під головуванням президента Федерації ОСОБА_5 .

41. Верховний Суд у судовому засіданні 18.06.2025 взяв до уваги пояснення Федерації та відмовив у долученні нових доказів (заяви ОСОБА_3 від 16.06.2025), що відображено також у протоколі судового засідання.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

42. Верховний Суд ухвалою від 08.04.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 07.05.2025.

43. У судовому засіданні 07.05.2025 Верховний Суд оголосив перерву до 18.06.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо способу захисту

44. Суди попередніх інстанцій вважали, що позивач заявив вимогу про визнання недійсним саме протоколу правління Федерації, що є неналежним способом захисту порушених на думку позивача прав та інтересів, і такий спосіб захисту не узгоджується ні з ч.2 ст.20 ГК, ні зі статтями 15,16 ЦК. Суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не надав представнику позивача часу та можливості скористатися своїм правом та змінити предмет позову, чим обмежив його право, передбачене ст.46 ГПК.

45. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій проявили надмірний формалізм, не з`ясовували мету звернення з позовом, не керувалися принципом "суд знає закон", у результаті чого позбавили позивача права на суд та справедливий судовий розгляд; зі змісту позову та мети звернення з ним вбачалось, що позивач оскаржує саме рішення, що оформлене у вигляді протоколу. Також скаржник вказує, що у суді першої інстанції його представник до моменту закриття підготовчого провадження просив суд у відкладені справи або оголошення перерви для того, щоб узгодити позовні вимоги, або вирішити питання про залишення позову у такій редакції без розгляду, однак суд протиправно відмовив представнику у цьому, позбавивши його такої можливості.

46. ОСОБА_1 вважає, що суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені у: постановах: Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (п.6.46), від 20.09.2023 у справі №910/3453/22 (п.58), від 01.11.2023 у справі №910/7987/22 (п.5.30) (невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав); Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц (суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору; суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально); Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 (особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права); Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/1) щодо принципу jura novit curia ("суд знає закон").

47. Федерація у відзиві на касаційну скаргу вказує, що з позовної заяви вбачається, що позивач намагався визнати недійсним саме протокол (як документ) засідання правління від 15.02.2024 під головуванням ОСОБА_5; обраний позивачем спосіб захисту цивільного права (визнання недійсним протоколу засідання правління) не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством.

48. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

49. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК).

50. За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

51. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

52. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

53. Оцінка обраного позивачем способу захисту порушених прав за критерієм ефективності здійснюється у кожній окремій судовій справі з урахуванням конкретного предмета, підстави позову і мети звернення до суду, а також встановлених судами обставин.

54. У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, однією з вимог (в редакції уточненої позовної заяви, доданої до заяви про усунення недоліків позовної заяви) якого було "визнання недійсним протоколу правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_1".

55. Відповідно до ч.2 ст.20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

56. За своєю правовою природою рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом); у судовому порядку недійсним може бути визнане рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи, а не протокол загальних зборів, оскільки протокол є документом, який фіксує лише факт прийняття рішення загальними зборами і не є актом в розумінні ст.20 ГК.

57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, на яку посилається скаржник, вказала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

58. З обставин цієї справи вбачається, що позивач має на меті оскаржити саме рішення правління Федерації, що оформлене у вигляді протоколу, про припинення його повноважень як генерального секретаря.

59. Крім того, знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що з обґрунтування, наведеного у позовній заяві, вбачається, що він оскаржував рішення правління, оформлене протоколом, а не протокол як акт суб`єкта господарювання.

60. Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (постанови Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (п.6.46), від 20.09.2023 у справі №910/3453/22 (п.58), від 01.11.2023 у справі №910/7987/22 (п.5.30), на які посилається скаржник).

61. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

62. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували надмірний формалізм відносно розгляду позовних вимог (вказали, що вимоги про скасування протоколу засідання правління Федерації не є належним способом захисту).

63. Водночас, Верховний Суд зауважує, що обрання неналежного способу захисту не було єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ; суди дійшли таких висновків безпосередньо розглянувши спір по суті (тобто розглянули вимоги про визнання недійсними рішень правління, що містилися в оскаржуваному протоколі).

64. Скаржник також вказує, що у суді першої інстанції його представник до моменту закриття підготовчого провадження просив суд у відкладені справи або оголошення перерви для того, щоб узгодити позовні вимоги, або вирішити питання про залишення позову у такій редакції без розгляду, однак суд протиправно відмовив представнику у цьому, позбавивши його такої можливості.

65. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч.2 ст.202 цього Кодексу (ч.1 ст.216 ГПК).

66. У ч.1 ст.202 ГПК наведений вичерпний перелік випадків, за наявності яких суд відкладає розгляд справи. До таких випадків не належить окреме узгодження адвокатом, повноваження якого не обмежені, позовних вимог з клієнтом.

67. З огляду на це, необґрунтованими є доводи скаржника про обмеження його прав, передбачених ст.46 ГПК, у зв`язку з відмовою у відкладенні розгляду справи.

Щодо порушення прав та інтересів позивача

68. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ОСОБА_1 не довів, що спірними рішеннями (з усіх питань порядку денного) було порушено його права та інтереси.

69. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що під час розгляду справи суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №456/2-6/11, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №667/3881/15ц, від 27.08.2019 у справі №904/24/19, від 15.01.2020 у справі №913/285/19, від 28.03.2018 у справі №908/2027/16, від 07.07.2022 у справі №909/50/18. Скаржник зазначає, що цей позов подано на захист права позивача на участь у діяльності органу управління Федерації, де він на момент прийняття рішення займав посаду генерального секретаря, а оспорюване рішення правління зачіпає як права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи, так і процедуру прийняття такого рішення, а тому не можна вважати, що оскаржуваним рішенням не порушуються права позивача.

70. Федерація у відзиві вказує, що у ОСОБА_1 відсутнє порушене право, оскільки з серпня 2024 року він не є чинним членом Федерації; за умовами статуту будь-які посади в керівних органах Федерації можуть займати лише її члени, тому задоволення позову не може бути ефективним та не може відновити нібито порушене право позивача.

71. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

72. Суди попередніх інстанцій встановили, що на засіданні правління 15.02.2024 під головуванням президента Федерації були вирішені такі питання: 1) про обрання секретаря засідання правління Федерації та уповноважити головуючого та секретаря засідання правління підписати цей протокол; 2) про фінансовий звіт ревізійної комісії за 2023 рік; 3) про розгляд бюджету Федерації на 2024 рік; 4) про звіт комісії стосовно перевірки діяльності Благодійного фонду Федерації кінного спорту України (The Ukrainian Equestrian Charity Foundation (UECF); 5) про припинення повноважень генерального секретаря у зв`язку з порушенням етики; 6) про обрання генерального секретаря Федерації; розгляд питання щодо приведення у відповідність відомостей щодо члена правління ОСОБА_16 ; 7) про створення відокремлених підрозділів, призначення або продовження повноважень керівників відокремлених підрозділів; 8) про призначення особи, яка має право представляти Всеукраїнську Федерацію кінного спорту України для здійснення реєстраційних дій; 9) різне.

73. На момент ухвалення цього рішення ОСОБА_1 був членом ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" та обіймав посаду генерального секретаря Федерації, який відповідно до п.5.9.1 статуту призначається правлінням терміном на 4 роки та є керівником Федерації.

74. У цій справі ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання недійсним протоколу правління Федерації від 15.02.2024, за підписом головуючого ОСОБА_11 та секретаря - ОСОБА_1.

75. Із заявлених позивачем вимог вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує всі прийняті правлінням Федерації рішення, а не лише в частині припинення його повноважень як генерального секретаря Федерації.

76. Суди попередніх інстанцій вказали, що ОСОБА_1 не довів, що спірними рішеннями (саме з усіх питань порядку денного) було порушено його права та інтереси.

77. При цьому, суди не робили висновків про те, що оспорюване рішення правління (в частині припинення повноважень генерального секретаря) не зачіпає права позивача щодо здійснення діяльності з управління юридичною особою як членом та керівником такої юридичної особи.

78. ОСОБА_1 вказує, що учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору про визнання недійсними рішень юридичної особи, у разі, якщо ці рішення прийняті у період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №456/2-6/11, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №667/3881/15ц, від 27.08.2019 у справі №904/24/19, від 15.01.2020 у справі №913/285/19, від 28.03.2018 у справі №908/2027/16, від 07.07.2022 у справі №909/50/18).

79. Втім, суди попередніх інстанцій не робили висновків про те, що ОСОБА_1 не може бути стороною цього спору.

80. Крім того, Верховний Суд у постановах, на які посилається скаржник, не робив висновків про порушення прав колишнього керівника юридичної особи, повноваження якого були припинені у зв?язку з порушенням етики.

81. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №456/2-6/11 досліджувала обґрунтованість зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі.

82. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №667/3881/15ц дійшов висновку, що розгляд позовних вимог про визнання права власності на частку у статутному капіталі підприємства віднесено до юрисдикції господарських судів.

83. Верховний Суд у постанові від 27.08.2019 у справі №904/24/19 розглянув спір про скасування рішення загальних зборів щодо ліквідації товариства; позовні вимоги були обґрунтовані тим, що рішення єдиного акціонера акціонерного товариства впливає на подальшу процедуру задоволення кредиторських вимог та реалізації заставного майна.

84. Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі №913/285/19 розглянув спір про визнання недійсним рішення учасника ТОВ "Сєвєродончанка" "Про повернення вкладів учасникам, які вийшли з товариства, у натуральній формі" в частині передачі у власність за актом приймання - передання об`єктів нерухомого майна. За обставинами справи №913/285/19 позивачка у 2008 році була виключена зі складу учасників товариства та згодом звернулася до суду з позовом про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної її частці, втім виконати таке рішення не змогла у зв?язку з відсутністю у товариства нерухомого майна.

85. Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №908/2027/16 розглянув спір за позовом іноземної компанії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні технології" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників з передачі в заставу/іпотеку нерухомого майна, як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

86. Верховний Суд у постанові від 07.07.2022 у справі №909/50/18 вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили наявності у справі доказів, зокрема, які були б надані позивачем та які б спростовували факт участі позивача на загальних зборах. До того ж, за обставинами справи №909/50/18 на оскаржуваних зборах приймалися рішення не про виключення позивача зі посади керівника товариства, а про надання згоди на укладання договорів та передачі майна.

87. Отже, постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені за неподібних до цієї справи правовідносин. Тому, доводи скаржника про неврахування висновків, викладених в них, є необґрунтованими.

88. ОСОБА_1 в частині доводів про порушення його прав також наголошує на тому, що було порушено процедуру прийняття рішення. Втім, скаржник не обґрунтовує свої доводи з посиланням на п.1 ч.2 ст.287 ГПК, зокрема, не вказує, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування норми права не застосували суди попередніх інстанцій.

Щодо кворуму та осіб, які взяли участь у засіданні правління під головуванням президента Федерації

89. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що засідання правління Федерації 15.02.2024 (під головуванням ОСОБА_5) було правомочним, оскільки у ньому брало участь більше половини (8 з 14 членів) членів правління, що підтверджується реєстром осіб, які брали участь в засіданні; можливість голосування шляхом використання засобів зв`язку свідчить про можливість участі членів правління ОСОБА_3 , ОСОБА_4 одночасно в двох засіданнях правління; той факт, що ці особи не вмикали відеокамеру, не виступали, і не приймали участь у голосуванні на засіданні правління під головуванням президента Федерації, не спростовує сам факт їх присутності та участі у цьому засіданні.

90. Суди вказали, що заяви свідків щодо участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних засіданнях правління є суперечливими; подані відповідачем докази в частині доведення обставин присутності цих членів правління на засіданні під головуванням президента Федерації є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем на їх спростування. Суди критично оцінили доводи ОСОБА_1 про наявність відеозапису, зокрема, вказавши, що статут дозволяє брати участь в засіданні і голосувати шляхом використання засобів зв`язку, а з відеозапису неможливо встановити всі можливі дії учасника засідання, що не може спростувати факт участі членів правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у засіданні правління Федерації під головуванням президента Федерації.

91. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо стандарту доказування "вірогідності доказів", викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц), а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, що узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

92. Скаржник наголошує, що з оскаржуваних рішень не вбачається, на підставі яких доказів суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були присутні на засіданні правління; висновки судів про однозначну наявність кворуму (у частині участі членів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) є передчасними, зроблені з порушенням норм права, без належного дослідження доказів та обставин того, чи були 15.02.2024 ці особи присутні на засіданні правління Федерації під головуванням ОСОБА_5, яким чином їх було ідентифіковано, як враховувались їх голоси, чи могли вони одночасно приймати участь у двох засідання у один і той самий день і час, та інше.

93. У відзиві на касаційну скаргу Федерація вказує, що суди дійшли правильного висновку, що надані позивачем докази не спростовують того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не могли прийняти участь у засіданні правління 15.02.2024 під головуванням президента; члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 могли приймати участь фактично в будь-яких інших засіданнях; відеозапис не дає достеменно встановити, що ці особи не брали участь також в іншому засіданні правління; і ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 мали проблеми з відеозв`язком та приймали участь без відеозображення; ОСОБА_4 теж не приймав участь у голосуванні по деяким питанням засідання правління під головуванням ОСОБА_1

94. Верховний Суд погоджується з позицією скаржника в цій частині з огляду на таке.

95. ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України" є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивного напрямку зі статусом юридичної особи. Федерація діє на підставі законодавства, цього статуту та принципів Міжнародної Федерації кінного спорту Європейської федерації кінного спорту, Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA).

96. Виконавчо-керівним органом в період між конференцією є правління Федерації у складі 14 осіб, очолюване президентом, а за його відсутності - генеральним секретарем (п.5.5.1 статуту).

97. Засідання вважається правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини членів правління (п.5.5.4 статуту).

98. Пункт 5.12 статуту допускає можливість голосування шляхом використання засобів зв`язку на засіданнях правління та ревізійної комісії.

99. Звертаючись із позовом у цій справі, ОСОБА_1 вважав, що засідання правління Федерації 15.02.2024 за головуванням президента Федерації ОСОБА_5 було неправомочним та не мало кворуму, оскільки у цьому засіданні не брали участь члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а у протоколі зазначено неправдиві відомості про начебто їхню участь.

100. Як встановили суди попередніх інстанцій, 15.02.2024 у режимі відеоконференції відбулося два засідання правління ГО "Всеукраїнська Федерація кінного спорту України": одне за головуванням президента Федерації - ОСОБА_5, інше - за головуванням генерального секретаря ОСОБА_1

101. Відповідно до протоколу від 15.02.2024 (за головуванням генерального секретаря Федерації ОСОБА_1) на засіданні були присутні більше половини членів правління (8 членів з 14), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .

102. З протоколу від 15.02.2024 (за головуванням президента Федерації ОСОБА_5 ) вбачається, що на засіданні правління Федерації були присутні: ОСОБА_5 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , запрошені особи без права голосу: ОСОБА_2 . Реєстр осіб, які брали участь у цьому засіданні є додатком до протоколу.

103. Отже, з оскаржуваних рішень вбачається, що члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в один і той самий день були присутні на засіданні членів правління і за головуванням ОСОБА_1 , і за головуванням ОСОБА_5 .

104. При цьому, суди посилалися на засади змагальності сторін та стандарт доказування "вірогідності доказів".

105. Відповідно до ст.86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

106. Відповідно до ст.79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

107. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

108. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

109. Суди попередніх інстанцій вважали, що на засіданні правління Федерації за головуванням президента Федерації ОСОБА_5 був наявний кворум, що підтверджується реєстром осіб, які брали участь в засіданні, а той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймали участь у голосуванні на засіданні правління Федерації 15.02.2024 під головуванням президента Федерації, не спростовує сам факт їх присутності та участі у цьому засіданні.

110. Однак, з оскаржуваних рішень не вбачається, ким і коли був складений цей реєстр; за яким принципом встановлювалась присутність членів правління на засіданні; чи наявний відеозапис засідання правління Федерації під головуванням ОСОБА_5 ; з якої причини члени правління ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймали участь у голосуванні.

111. Суди попередніх інстанцій також вказали, що наявні в матеріалах справи заяви свідків щодо участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних засіданнях правління є суперечливими, а подані відповідачем докази в частині доведення обставин присутності цих членів правління на засіданні під головуванням президента Федерації є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем на їх спростування.

112. Втім, суди в оскаржуваних судових рішеннях не обґрунтували, в чому полягає суперечливість заяв свідків щодо участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних засіданнях правління.

113. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

114. Однак, суди попередніх інстанцій не зазначили, які саме докази, подані відповідачем, є більш вірогідними в частині доведення обставин присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на засіданні правління під головуванням ОСОБА_5 , ніж докази, подані позивачем.

115. Також, суди не обґрунтували, з огляду на що надані відповідачем докази щодо доведення обставин присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на засіданні правління є більш вірогідними, ніж докази, подані позивачем, як заперечення цих обставин.

116. Тому, знайшли підтвердження доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо стандарту доказування "вірогідності доказів", який закріплений у ст.79 ГПК.

117. Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

118. З огляду на вищезазначене, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції має чітко встановити осіб, які були присутні на засіданні правління Федерації під головуванням ОСОБА_5, яким чином їх було ідентифіковано, як відбувалось голосування та враховувались голоси членів правління, чи могли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одночасно приймати участь у двох засідання у один і той самий день і час, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо повідомлення про засідання правління

119. У касаційній скарзі ОСОБА_1 щодо обставин повідомлення його про засідання правління, призначеного на 15.02.2024, вказує, що суди посилались у рішенні на докази, яких немає у справі; у матеріалах справи відсутні докази повідомлення членів правління про засідання, яке було проведено президентом ОСОБА_5 . Скаржник зазначає, що у справі тільки наявне листування електронною поштою від імені невідомої особи - ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (без електронно-цифрового підпису), а не з офіційної адреси Федерації чи президента ОСОБА_5 . При цьому, скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК.

120. У відзиві на касаційну скаргу Федерація зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що статут Федерації не встановлює певну процедуру, порядок скликання засідань правління, строки надсилання повідомлень, строки для зміни порядку денного, тощо; ОСОБА_1 знав про заплановане засідання (що безпосередньо він і підтверджує) правління 15.02.2024 за ініціативою президента; в матеріалах справи знаходиться скрін-шот повідомлення, яке було направлене всім членам правління та повторно наголошено про проведення такого засідання; у цьому повідомленні зазначена електронна адреса ОСОБА_1 ; в матеріалах справи також знаходяться докази направлення повідомлення членам правління у месенджері Whatsapр.

121. Щодо доводів скаржника в цій частині Верховний Суд зазначає таке.

122. Суди попередніх інстанцій вказали, що повідомлення про скликання засідання правління від 25.01.2024 було направлене членам правління, у тому числі генеральному секретарю Федерації, зокрема, засобами поштового зв`язку (а.с.13-16 т.2); безпосередня участь членів правління у такому засіданні (згідно реєстру осіб, які брали участь в засіданні) підтверджує, що повідомлення про таке засідання було здійснене президентом Федерації належним чином та у розумний строк.

123. Суди попередніх інстанцій, досліджуючи обставини повідомлення про скликання засідання правління, використали конструкцію "зокрема, засобами поштового зв`язку".

124. Втім, суд першої інстанції не вказав, якими саме доказами підтверджується факт повідомлення позивача про засідання правління або його фактична обізнаність, про яку стверджує відповідач. Також суд не встановив, чи направлялося на електронну пошту чи іншими засобами зв`язку та чи отримував ОСОБА_1 повідомлення про проведення засідання. Суд апеляційної інстанції цієї помилки не виправив.

125. Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

126. Згідно з частинами 1, 3 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

127. Обов`язок з доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

128. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 ст.86 ГПК).

129. З оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не дослідили листування, здійснене електронною поштою, як підтвердження повідомлення про проведення зборів правління, а отже, не надали оцінку належності, допустимості, достовірності цих доказів.

130. З огляду на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК), суд першої інстанції має встановити ці обставини під час нового розгляду справи.

131. Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК, знайшла своє підтвердження.

Щодо відомостей з кримінального провадження

132. ОСОБА_1 , у касаційній скарзі вказує, що у матеріалах справи відсутній дозвіл слідчого на розголошення відомостей досудового розслідування з кримінального провадження №12024100070000223; у справі відсутній жодний вирок суду відносно ОСОБА_1 щодо якихось шахрайських дій із грошима Федерації; це свідчить про з`ясування судом обставин на підставі недопустимих доказів (постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №1202410007000022). Звертає увагу на презумпцію невинуватості та зазначає, що єдиним доказом на підтвердження вини особи може бути вирок суду, який набрав законної сили. При цьому, скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК.

133. Верховний Суд щодо цих доводів зазначає таке.

134. У розумінні ст.77 ГПК допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

135. Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ варто дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №903/34/22.

136. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №910/3493/21, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17.

137. Суди попередніх інстанцій лиш вказали про те, що обставини того, що "після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України ОСОБА_1 на території Бельгії засновував благодійний фонд з співзвучною назві відповідача назвою Ukranian Equestrian Charity Foundation та, в подальшому, ОСОБА_1 , на бланках Федерації, за підписом генерального секретаря скерував листи до зарубіжних приватних компаній, організацій-членів Міжнародної федерації кінного спорту (FEI) з метою отримання грошової допомоги в адресу благодійного фонду" досліджуються в рамках кримінального провадження №12024100070000223, відомості щодо якого внесено до ЄРДР.

138. Відповідно до частин 1, 2 ст.222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

139. Отже, ст.222 Кримінального процесуального кодексу України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 20.10.2021 у справі №910/10222/19, від 30.09.2021 у справі №927/741/19, від 06.07.2022 у справі №914/1979/18, від 04.02.2025 у справі №922/1076/22.

140. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п.4 ч.3 ст.310 ГПК).

141. Отже, визначення допустимості відомостей досудового розслідування ставиться в безпосередню залежність від наявності/відсутності дозволу слідчого або прокурора на розголошення таких відомостей.

142. З оскаржуваних рішень не вбачається, чи встановили суди попередніх інстанцій наявність/відсутність дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей кримінального провадження, зокрема, постанови про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №1202410007000022.

143. В свою чергу, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

144. З огляду на це, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК, знайшла своє підтвердження, а обставини наявності/відсутності дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей кримінального провадження мають бути перевірені під час нового розгляду справи.

Щодо наказу Міністерства юстиції України

145. Скаржник щодо оцінки і застосування судом наказу Міністерства юстиції України №1301 зазначає, що цей наказ є неналежним доказом і не повинен був братися до уваги, оскільки в рамках розгляду скарги досліджувалась виключно правомірність реєстраційних дій реєстратора Агафонової О.С. при вчиненні реєстраційної дії 1000741070034059330, і не досліджувались факти підробки чи внесення недостовірних відомостей до наданого на реєстрацію протоколу; цей наказ жодним чином не спростовує позовні вимоги. При цьому, скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК

146. Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника з огляду на таке.

147. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

148. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК).

149. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14.

150. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають встановленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №916/1828/22).

151. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст.86 ГПК).

152. Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, не вважали, що наказ Міністерства юстиції України №1301 є неналежним доказом. В свою чергу, доводи скаржника про зворотне зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

153. Тому, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.4 ч.3 ст.310 ГПК, не знайшла свого підтвердження.

Щодо клопотання про виклик свідків

154. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили письмові клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , нотаріально засвідчена заява якого була наявна в матеріалах справи. При цьому, скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, визначену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.3 ч.3 ст.310 ГПК.

155. Верховний Суд погоджується із цими доводами скаржника з огляду на таке.

156. Свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини (частини 1, 2 ст.66 ГПК).

157. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст.87 ГПК).

158. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ч.2 ст.87 ГПК).

159. Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (ч.1 ст.89 ГПК).

160. Отже, свідок може бути викликаний у судове засідання за таких умов:

- особа обізнана про будь-які обставини, що стосуються справи;

- обставини, про які відомо свідку, не можуть бути відображені у відповідних документах;

- обставини, викладені свідком у заяві, суперечать доказам або викликають сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

161. Правовий аналіз наведених положень статей 86, 88, 89 ГПК свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №901/2027/13, від 26.05.2022 у справі №908/2828/19).

162. Як вбачається з постанови суду апеляційної інстанції, в апеляційній скарзі містилося клопотання про виклик до суду під час апеляційного перегляду та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , нотаріально засвідчені заяви яких наявні у матеріалах справи.

163. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що показання свідка ОСОБА_5 були суперечливими із позицією позивача, показаннями свідка ОСОБА_4 та іншими доказами у справі, зокрема, наявному відеозапису засідання правління під головуванням ОСОБА_1

164. Крім того, як вже було зазначено вище, суди попередніх інстанцій вважали, що наявні в матеріалах справи заяви свідків щодо участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у різних засіданнях правління є суперечливими.

165. Не зважаючи на це, суди попередніх інстанцій, всупереч наведеної вище позиції Верховного Суду, відмовили у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит свідків.

166. Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку з п.3 ч.3 ст.310 ГПК, є обґрунтованою.

167. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.3 ч.3 ст.310 ГПК).

168. За таких обставин, доводи скаржника про необґрунтоване відхилення судами попередніх інстанцій клопотань учасника справи, що унеможливило встановлення всіх обставин справи, знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.

169. З огляду на це, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

170. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

171. За приписами п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

172. Відповідно до ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд 1) не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, 2) необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

173. Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а також порушення ними норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст.300 ГПК).

174. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

175. З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою з`ясування тих питань, на які колегія суддів звернула увагу вище в цій постанові.

176. Під час нового розгляду суд першої інстанції має:

- чітко зазначити, які саме докази, подані відповідачем, є більш вірогідними в частині доведення обставин присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на засіданні правління під головуванням ОСОБА_5 , ніж докази, подані позивачем;

- встановити осіб, які були присутні на засіданні правління Федерації під головуванням ОСОБА_5, яким чином їх було ідентифіковано, як відбувалось голосування та враховувались голоси членів правління, чи могли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одночасно приймати участь у двох засідання у один і той самий день і час;

- встановити, чи був ОСОБА_1 повідомлений про засідання правління Федерації під головуванням її президента; якими доказами це підтверджується;

- встановити, чи отримала Федерація дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування; якщо так, то в якому обсязі таке розголошення є можливим;

- викликати та допитати свідків, нотаріально засвідчені заяви яких наявні в матеріалах справи;

- дослідити надані сторонами докази, оцінити ключові доводи сторін з урахуванням правових висновків, що викладені у цій постанові, і встановити ті обставини, на важливість яких звернула увагу колегія суддів.

177. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

178. З огляду на те, що Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/6333/24 скасувати.

3. Справу №910/6333/24 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко