Постанова від 18.06.2025 по справі 175/18075/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2470/25 Справа № 175/18075/24 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Славутич» , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Руденко Вікторія Аркадіївна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення права власності

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Славутич» (далі - ФГ «Славутич»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення права власності.

Одночасно із позовом було подано заяву про його забезпечення шляхом накладання арешту із забороною ОСОБА_2 і будь-яким іншим особам, які діють в її інтересах та/або за її дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна картоплесховища загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112 до набрання рішенням суду законної сили, а також заборонити суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані за державною реєстрацією речових прав щодо картоплесховища, загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року скасувати та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він звернувся до суду з позовом, предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на те, що даний договір є фраудаторним та порушує його права, оскільки укладений ФГ «Славутич» з метою уникнення відповідальності у вигляді повернення заборгованості за договором процентної позики №201219 від 20 грудня 2019 року. Згідно з умовами договору процентної позики, виконання зобов`язання позичальника ( ОСОБА_3 ) забезпечується укладанням договорів поруки, за якими поручителями позичальника є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ФГ «Славутич». Вказував, що боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє вочевидь недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Зазначав, що на день звернення з цим позовом минуло чотири роки з дня не виконаних зобов`язань ОСОБА_3 і ФГ «Славутич» ані в добровільному порядку, ані за рішенням суду. Звертав увагу, що забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

28 січня 2025 року ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року справу призначено до розглядуза правилами загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві не обґрунтовано необхідність та відповідність виду забезпечення позову який також зазначено у заяві; крім того не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, також не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а у заяві лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вище зазначеного, тобто з наведеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 унормовано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Положеннями ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За змістом ст.151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт,чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ «Славутич», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Руденко В.А., Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та поновлення права власності.

Підставою для забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що ФГ «Славутич» є поручителем по договору позики між ним та ОСОБА_3 та відчуження належного ФГ «Славутич» на користь ОСОБА_2 нерухомого майна відбулося з метою уникнення відповідальності у вигляді повернення заборгованості.

Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосовування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Колегією суддів встановлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ФГ «Славутич» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором процентної позики № 201219 від 20 грудня 2019 року у розмірі 1011739,75 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року залишено без змін.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, за таких обставин, на думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У зв`язку із чим, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву, саме в частині заборони ОСОБА_2 і будь-яким іншим особам, які діють в її інтересах та/або за її дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна картоплесховища загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112. Та в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані за державною реєстрацією речових прав щодо картоплесховища, загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112.

Підстав для накладення арешту колегія суддів не вбачає.

За таких обставин ухвалу неможна визнати обґрунтованою, оскільки вона не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.376 ЦПК України з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року про забезпечення позову - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

До набрання рішення суду законної сили по цивільній справі №175/18075/24 - заборонити ОСОБА_2 і будь-яким іншим особам, які діють в її інтересах та/або за її дорученням, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна картоплесховища загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов`язані за державною реєстрацією речових прав щодо картоплесховища, загальною площею 749,3 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ) на земельній ділянці загальною площею 0,2783 га, кадастровий номер 1221486800:02:006:00112.

В іншій частині заяви - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Вступну та резолютивну частини проголошено 18 червня 2025 року.

Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.

Судді: