Постанова від 19.06.2025 по справі 320/46140/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа № 320/46140/24

адміністративне провадження № К/990/13494/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амберкінг Юкрейн»

до Державної служби геології та надр України,

третя особа: Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Потенціал-Полісся»

про визнання протиправними дій,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Амберкінг Юкрейн»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (прийняту у складі колегії: судді-доповідача Ключковича В.Ю., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Амберкінг Юкрейн» (далі - ТОВ «Амберкінг Юкрейн», позивач, скаржник) звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач), третя особа - Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України» (далі - ДНВП «Геоінформ України»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Потенціал-Полісся» (далі - ТОВ «Потенціал-Полісся»), в якому просило: визнати протиправними та скасувати дії Держгеонадра щодо державної реєстрації (перереєстрації) РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року робіт з геологічного вивчення надр «Детальна геолого-економічна оцінка запасів бурштину ділянки Осів з метою збільшення площі геологічного вивчення (розширення меж спеціального дозволу)» за ТОВ «Потенціал-Полісся».

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є переможцем аукціону та законним надрокористувачем ділянки надр Осів-7, що підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами №5610 від 25 січня 2024 року. Водночас 21 вересня 2023 року відповідачем було здійснено державну реєстрацію (перереєстрацію) робіт з геологічного вивчення надр (далі - РДГВН) з державним реєстраційним номером У-23-176/1 за ТОВ «Потенціал-Полісся», що, за твердженням позивача, є протиправною дією, оскільки межі зареєстрованої ділянки частково накладаються на межі ділянки Осів-7, стосовно якої у позивача вже наявний чинний спеціальний дозвіл.

3. Позивач вважає, що реєстрація РДГВН відбулася всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема Порядку державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр від 14 червня 2013 року №263, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 червня 2013 року № 263 (далі - Порядок № 263), оскільки координати, зазначені у формі №3-ГР, поданій ТОВ «Потенціал-Полісся», перетинаються з межами родовища Вільне, запаси якого затверджені Протоколом ДКЗ №560 від 2000 року та яке перебуває на державному обліку. Згідно з пунктом 12 зазначеного Порядку № 263, така обставина є самостійною підставою для відмови в державній реєстрації робіт з геологічного вивчення надр, а тому дії відповідача щодо реєстрації відповідної РДГВН є незаконними.

4. Незважаючи на подальше скасування 18 січня 2024 року відповідачем вказаної РДГВН, позивач вказує, що вчинене порушення не було усунене в повному обсязі, оскільки залишаються чинними негативні юридичні наслідки такої реєстрації, які продовжують впливати на реалізацію його прав як надрокористувача, зокрема шляхом створення передумов для оскарження результатів аукціону з боку ТОВ «Потенціал-Полісся».

5. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дій відповідача протиправними з метою поновлення свого порушеного права.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Держгеонадра з реєстрації (перереєстрації) РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року були вчинені з порушенням п. 1.4. Порядку №263, оскільки координати поданої ТОВ «Потенціал-Полісся» форми №3-ГР перетинаються з родовищем Вільне (запаси затверджені Протоколом ДКЗ №560 від 2000 року), яке обліковується Державним балансом запасів корисних копалин України, що прямо забороняє реєстрацію таких робіт.

8. Суд зазначив, що відповідач допустив порушення законного інтересу позивача шляхом протиправної реєстрації (перереєстрації) форми 3-ГР, що створило ситуацію, за якої у разі оскарження ТОВ «Потенціал-Полісся» дій відповідача щодо проставлення у журналі державної реєстрації РДГВН відмітки «скасовано», помилково зареєстрована форма №3-ГР може відновити свою дію, що, у свою чергу, надасть цій третій особі судову презумпцію легітимності такої реєстрації.

9. На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку, що самостійне скасування відповідачем державної реєстрації (перереєстрації) РДГВН не усуває допущене ним порушення вимог Порядку №263, і що єдиним ефективним способом захисту інтересів позивача є визнання таких дій протиправними та скасування саме судом вчиненої відповідачем реєстрації РДГВН з підстав протиправності.

10. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що опис робіт та досліджень, побудований на відомостях, що викликають об`єктивні сумніви в їх достовірності, що додатково спростовує правомірність реєстрації РДГВН. Таким чином, позивач, як добросовісний надрокористувач, який за результатами аукціону став його переможцем, має право не допустити настання будь-яких негативних наслідків для себе.

11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду відповідач вже скасував оскаржуване рішення, тобто реєстрація РДГВН з номером У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року була припинена до подання позову, а тому предмет спору відсутній.

13. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не був суб`єктом спірних правовідносин на момент їх виникнення, а саме на 21 вересня 2023 року, оскільки спеціальний дозвіл №5610 позивач отримав лише 25 січня 2024 року. На цій підставі зауважив, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, і що відсутність порушених прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, ТОВ «Амберкінг Юкрейн» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року.

15. На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Амберкінг Юкрейн» зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень статті 55 Конституції України, Кодексу України про надра (далі - КУпН), порушенням положень статті 5 КАС України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17, від 14 липня 2021 року у справі №160/661/19, від 16 вересня 2021 року у справі №2-а/514/10/17.

16. Скаржник вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність матеріально-правової заінтересованості є передчасними, необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, обмежують право позивача на доступ до правосуддя та ефективний судовий захист.

17. На думку позивача, реєстрація (перереєстрація) РДГВН з № У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року є протиправною, спричинила негативні юридичні наслідки, які не усунуто навіть після її скасування 18 січня 2024 року, та поставила під загрозу реалізацію прав позивача як надрокористувача ділянки Осів-7.

18. Скаржник наголошує, що самостійне виправлення помилки відповідачем не забезпечило повного відновлення прав позивача і не ліквідувало юридичні підстави для оскарження результатів аукціону ТОВ «Потенціал-Полісся».

19. Також зазначається, що скасування реєстрації РДГВН є лише технічною дією, яка не замінює визнання її протиправності судом, що є необхідною передумовою для повного захисту прав.

20. Позивач вважає себе потерпілим від порушення законного інтересу, оскільки оскаржувані дії перешкоджають реалізації законного права на користування надрами ділянки Осів-7, що не було належним чином враховано судом апеляційної інстанції.

21. У касаційній скарзі скаржник наводить висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 та від 16 вересня 2021 року у справі №2-а/514/10/17 про те, що позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому та висновки , викладені у постанові від 14 липня 2021 року у справі №160/661/19, де зазначено, що Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму яких буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

22. Позивач також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 5 КАС України, у подібних правовідносинах у контексті вирішення питання наявності у позивача (скаржника) права на звернення до суду, у разі існування реально порушеного законного інтересу, а також щодо вибору способу судового захисту порушеного права позивача (скаржника) та наслідків застосування обраного способу судового захисту, при оскарженні неправомірних дій суб`єкта владних повноважень.

23. На обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач також зазначає, що він фактично позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у інших судових справах (господарських справах №910/441/25, №910/12055/24) за позовом ТОВ «Потенціал-Полісся», в яких оскаржуються результати аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами ділянки Осів-7 та заявлені вимоги про визнання недійсними спеціального дозволу на користування надрами ділянки Осів-7. У вказаних судових справах позивач-скаржник є учасником справи, а позовні вимоги ТОВ «Потенціал-Полісся» обґрунтовані наявністю зареєстрованої РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

24. Касаційна скарга надійшла до суду 31 березня 2025 року.

25. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 320/46140/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

26. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 червня 2025 року.

27. При розгляді цієї справи в касаційному порядку скаржником заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участі його представника та клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2025 року.

Позиція інших учасників справи

28. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Амберкінг Юкрейн» не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 08 квітня 2025 року, згідно даних про доставку в кабінет Електронного Суду, Держгеонадра, ТОВ «Потенціал-Полісся» та ДНВП «Геоінформ України» отримано 10 квітня 2025 року о 23:14, представником ТОВ «Потенціал-Полісся» зазначену ухвалу отримано 22 травня 2025 року о 18:34.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

29. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 12 вересня 2023 року до Держгеонадра надійшла заява з доданими до неї документами Товариства з обмеженою відповідальністю «ХУПО СЕ ТРЕЙД» від 12 вересня 2023 року № 1209/1 (вхідний Держгеонадр від 12 вересня 2023 року № 173-ПР/1-23) щодо ініціювання продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні (електронних торгах) ділянки Осів-7, розташованої на території Сарненського району Рівненської області.

30. ТОВ «Потенціал-Полісся» від 15 вересня 2023 року за №55/1 надіслано пакет документів для проведення перереєстрації РДГВН (замість У-23-55/1) «Детальна геолого-економічна оцінка запасів бурштину ділянки Осів з метою збільшення площі геологічного вивчення (розширення меж спеціального дозволу)».

31. За результатами опрацювання та перевірки ДНВП «Геоінформ України» наданого пакету документів, 21 вересня 2023 року робота була перереєстрована під державним реєстраційним номером У-23-176/1.

32. Супровідним листом ДНВП «Геоінформ України» від 25 вересня 2023 року №05/305-3637 на електронну адресу третьої особи направлено зазначену форму №3-гр. Заявки з пакетами документів ТОВ «Потенціал-Полісся» щодо перереєстрації форми №3-гр з державним номером У-23-55/1.

33. 02 жовтня 2023 року відповідач звернувся до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з листом, у якому просив розглянути питання про надання погодження ділянки надр, яка пропонується для виставлення на аукціон (електронні торги) з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ) бурштину ділянки Осів-7, розташованої на території Сарненського району Рівненської області.

34. 16 жовтня 2023 року у відповідь на лист відповідача від 02 жовтня 2023 року, Міндовкілля надало лист, яким висловило свою згоду щодо включення ділянки Осів-7, розташованої на території Сарненського району Рівненської області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) бурштину, до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, за умов визначених у такому листі. Законодавством не визначено форми такого погодження з огляду на що, даний лист є погодженням Міндовкілля в розумінні статті 16 Кодексу України про надра.

35. 14 грудня 2023 року відповідачем було прийнято наказ №645 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)", відповідно до пункту 8 Додатку №1 якого до переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон було включено ділянку - Осів 7.

36. 04 січня 2024 року відбувся аукціон з продажу ділянки надр Осів-7, учасником та переможцем якого є позивач.

37. 09 січня 2024 року ДНВП «Геоінформ України» отримало лист Держгеонадра №85/08/2-24 від 09 січня 2024 року щодо опрацювання заяви ТОВ «Потенціал-Полісся» №1 від 05 січня 2024 року про те, що останній просить визнати аукціон від 04 січня 2024 року в частині лоту спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянка Осів - 7 за номером лоту SUE001-UA- 20231215- 30164 таким, що не відбувся.

38. В ході опрацювання зазначеного вище листа третьої особи 2, ДНВП «Геоінформ України» встановило, що роботи з геологічного вивчення надр: «Детальна геолого-економічна оцінка запасів бурштину ділянки Осів з метою збільшення площі геологічного вивчення (розширення меж спеціального дозволу)» (форми №3-ГР У-23-176/1) зареєстровано помилково.

39. Так, координати ділянки розширення меж, зазначені у поданій ТОВ «ПОТЕНЦІАЛ-ПОЛІССЯ» формі №3-ГР від 15 вересня 2023 року, перетинаються з координатами родовища Вільне (запаси затверджені Протоколом ДКЗ №560 від 2000 року), яке обліковується Державним балансом запасів корисних копалин України та яке не розробляється.

40. У зв`язку із ситуацією, що склалась, ДНВП «Геоінформ України» наказом від 12 січня 2024 року № 2 ініційовано внутрішнє службове розслідування.

41. ДНВП «Геоінформ України» звернулось до Держгеонадра із листом від 12. січня 2024 року №05/305-0108 про погодження проставлення у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр відповідної відмітки про скасування.

42. Держгеонадра листом від 16 січня 2024 року №296/05/2-24 рекомендувало вжити заходів відповідно до норм чинного законодавства та зазначило, що не заперечує щодо проставлення у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, в примітках, відмітки про скасування РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1.

Позиція Верховного Суду

43. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

44. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

47. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

48. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про надра, Порядком №263.

49. Згідно з частинами першою та другою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

50. Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

51. Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

52. Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування (частина перша статті 4 Кодексу України «Про надра»).

53. У відповідності до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

54. За змістом статті 14 Кодексу України про надра, такі надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, отримання геотермальної енергії (теплової енергії надр), експлуатації підземних споруд, пов`язаної із запобіганням підтопленню навколишнього природного середовища внаслідок закриття шахт; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади) (крім нафтогазоносних надр); виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

55. Статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у строкове платне користування. Спеціальний дозвіл на користування надрами надається на строк, визначений заявником, та становить від 3 до 50 років. У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

56. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

57. Відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення та території Автономної Республіки Крим порядок проведення аукціонів с продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

58. Частиною першою статті 19 зазначеного Кодексу визначено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

59. Частиною третьою статті 24 Кодексу України Про надра визначено, що права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою.

60. Згідно з частиною першою статті 61 Кодексу України про надра державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

61. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).

62. Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, є уповноваженим органом з питань реалізації угод про розподіл продукції.

63. Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадра є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

64. Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну геологічну службу України" від 04 листопада 1999 року №1216-XIV (далі - Закон №1216-XIV) Державну геологічну службу України складають: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр; державні підприємства, установи та організації, які входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

65. Відповідно до статті 6 Закону №1216-XIV, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, належить державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр; видача суб`єктам господарювання ліцензій на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, здійснення контролю за дотриманням ними ліцензійних умов.

66. Згідно із пунктом 4 Положення № 1174 Держгеонадра, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державну реєстрацію та веде державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державний баланс запасів корисних копалин; державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; державний облік підземних вод та водного кадастру; каталог відомостей про геологічну інформацію; здійснює державну реєстрацію та веде облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), розпоряджається геологічною інформацією в установленому порядку тощо.

67. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 вересня 2023 року ТОВ «Потенціал Полісся» за №55/1 на електронну адресу відповідача (вх. 13464-ЗА/1-23 від 15.09.2023) надіслала пакет документів для проведення перереєстрації РДГВН «Детальна геолого-економічна оцінка запасів бурштину ділянки Осів з метою збільшення площі геологічного вивчення (розширення меж спеціального дозволу)».

68. За результатами опрацювання та перевірки поданих ТОВ «Потенціал-Полісся» документів відповідно до вимог Порядку № 263, ДНВП «Геоінформ України» здійснило державну реєстрацію робіт з геологічного вивчення надр під реєстраційним номером У-23-176/1 та направило зареєстровану форму №3-гр на електронну адресу заявника супровідним листом.

69. Водночас, у зв`язку із виявленням помилкової реєстрації РДГВН, листом від 18 січня 2024 року № 05/305-0179 ДНВП «Геоінформ України» повернуло пакет документів надрокористувачу із зауваженнями та повідомило ТОВ «Потенціал Полісся» про те, що роботи з геологічного вивчення надр: «Детальна геолого-економічна оцінка запасів бурштину ділянки Осів з метою збільшення площі геологічного вивчення (розширення меж спеціального дозволу)» зареєстровано помилково, та, відповідно до пункту 3.2. Порядку № 263, у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр в графі «примітка» щодо РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 проставлено відмітку «скасовано».

70. При цьому надалі, 04 січня 2024 року було проведено аукціон за спеціальним дозволом на користування надрами ділянки надр Осів-7.

ТОВ «АМБЕРКІНГ ЮКРЕЙН» є переможцем цього аукціону та надрокористувачем за спеціальним дозволом на користування надрами №5610 від 25 січня 2024 року, що надає право на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) Ділянки Осів-7 (площею 83,76 га, корисна копалина - бурштин, строком на 7 років, Рівненська область, Сарненський район, 4.5 км на північ від села Осова).

71. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, мотиви ухвалених ними рішень та доводи касаційної скарги, суть спору у цій справі зводиться до необхідності вирішення питання, чи є скасування адміністративним органом РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1, здійснене після виявлення порушень у порядку її реєстрації, достатнім способом усунення негативних наслідків для позивача, чи такі дії підлягають визнанню протиправними в судовому порядку для належного захисту його прав та інтересів як переможця аукціону і надрокористувача ділянки Осів-7.

72. У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу є передчасними, формальними та такими, що не відповідають обставинам справи. Скаржник вважає, що дії відповідача щодо реєстрації РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 були вчинені з порушенням Порядку №263, спричинили негативні юридичні наслідки для позивача, які не були усунуті навіть після скасування реєстрації, а тому підлягають визнанню протиправними в судовому порядку.

73. Аналізуючи доводи касаційної скарги в контексті обставин, що встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вказує таке.

74. Відповідно до статті 2 Закону №1216-XIV геологічне вивчення надр - спеціальні роботи і дослідження, спрямовані на одержання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства.

75. Також частини 1 та 2 статті 39 Кодексу України про надра встановлюють, що роботи і дослідження, пов`язані з геологічним вивченням надр, підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку з метою узагальнення і максимального використання результатів вивчення надр, а також запобігання дублюванню зазначених робіт. Державну реєстрацію та облік робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

76. Відповідно до Порядку № 263 державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (РДГВН) - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

77. За приписами пунктів 1.2, 1.4, 1.5 Порядку № 263 дія цього Порядку регулює відносини, що виникають під час здійснення господарської діяльності з геологічного вивчення, у тому числі на стадії дослідно-промислової розробки, яка провадиться на ділянках надр, і поширюється на суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які мають намір проводити роботи і дослідження з геологічного вивчення надр у межах території України та її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

78. Відповідно до пункту 1.3. Порядку № 263 державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом додання електронними засобами інформації, зазначеної у пункті 3.3 розділу III цього Порядку, на переліку об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр.

79. Пунктом 1.4 Порядку № 263 визначено, що державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:

діючого спеціального дозволу на користування надрами;

затвердженого в установленому порядку пооб`єктного плану виконавця РДГВН;

висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.

80. Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 263 для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються такі документи:

перелік РДГВН;

копія документа, на основі якого проводяться РДГВН (спеціальний дозвіл на користування надрами, пооб`єктний план геологорозвідувальних робіт, геологічне (технічне) завдання, висновок щодо доцільності розподілу запасів тощо);

ситуаційний план або картограма з контурами площ чи району проведення РДГВН (залежно від виду робіт та площі їх проведення).

81. Відповідно до п. 3.2. Порядку №263 документи, що відповідають вимогам пункту 3.1 цього розділу, реєструються в журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, який ведеться окремо на кожний календарний рік.

У журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, зазначаються: державний реєстраційний номер об`єкта РДГВН; дата реєстрації Переліку РДГВН; найменування та місцезнаходження (прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання) виконавця РДГВН; джерело фінансування РДГВН; кількість робіт, зареєстрованих РДГВН; примітка (інформація про тимчасове зупинення, остаточне зупинення, перереєстрацію РДГВН, анулювання тощо). Реєстраційний номер РДГВН складається з першої букви слова "Україна" (У), слідом за нею, через риску, двох останніх цифр позначення року початку проведення робіт (00, 01 ...), далі, через риску, реєстраційного номера поданого Переліку РДГВН у журналі державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (який щороку починається з першого номера), і, через косу риску, порядкового номера робіт у Переліку РДГВН. 3.3. На зареєстрованому Переліку РДГВН під реквізитом «Форма № 3-гр» та у верхньому правому куті відповідних картограм електронними засобами додається інформація щодо реєстраційного номера РДГВН, кількості зареєстрованих робіт, дати запису та власного імені, прізвища уповноваженої особи Держгеонадр відповідного зразка. Також, на зареєстрованому Переліку РДГВН у графі «Державний реєстраційний номер об`єкта РДГВН» відповідного об`єкта зазначається державний реєстраційний номер РДГВН, структура якого визначена у абзаці дев`ятому пункту 3.2 цього розділу. Файл форми з вищезазначеною інформацією у форматі PDF/A підписується відповідно до законодавства про електронний документообіг з накладенням на нього уповноваженою особою Держгеонадр електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

82. Відповідно до пункту 3.5. Порядку №263 у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено у разі: невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 розділу І цього Порядку; визнання поданих РДГВН такими, що знаходяться в стадії виконання іншими надрокористувачами (дублювання робіт); неподання виконавцем РДГВН звітних матеріалів про результати завершення зареєстрованих РДГВН.

83. У постановах Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 0640/4277/18 та від 27 вересня 2023 року у справі № 240/3448/19 зазначено, що державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі, зокрема, висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об`єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку. Для проведення державної реєстрації виконавець РДГВН направляє заяву, до якої додаються документи, передбачені пунктом 1.7 наказу № 263. У разі невідповідності поданих документів вимогам пункту 1.7 розділу І цього Порядку у державній реєстрації РДГВН може бути відмовлено. У цих справах Суд також наголосив, що державна реєстрація РДГВН є одним із етапів отримання в майбутньому спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовища.

84. З аналізу норм Кодексу України про надра, Порядку №263 та практики Верховного Суду вбачається, що державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (РДГВН), є обов`язковим процедурним етапом, який передує та слугує підставою для подальшого оформлення спеціального дозволу на користування надрами. Внесення запису до журналу реєстрації та присвоєння державного номера РДГВН засвідчує прийнятність та допустимість таких робіт, а також формує офіційне підґрунтя для наступних кроків щодо отримання спеціального дозволу. У свою чергу, уповноважений орган вправі відмовити у реєстрації РДГВН, якщо встановить, що подані суб`єктом відомості є недостовірними, дублюють наявні зареєстровані роботи або не відповідають вимогам пункту 1.7 Порядку №263. Важливо, що пункт 3.2 Порядку № 263 не передбачає повноваження щодо скасування державної реєстрації РДГВН.

85. Разом з тим Суд зауважує, що для вирішення спірного у цій справі питання важливо проаналізувати не тільки нормативно-правове регулювання процедури державної реєстрації робіт з геологічного вивчення надр, а й юридичну природу такої дії, її кваліфікацію як адміністративного акта, а також наслідки її реалізації в контексті можливого порушення прав та інтересів інших суб`єктів, зокрема надрокористувачів, які набули права на відповідні ділянки надр у передбаченому законом порядку.

86. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ (далі - Закон № 2073-ІХ), адміністративна процедура - це встановлений законом порядок прийняття адміністративним органом індивідуального адміністративного акта за результатом розгляду справи стосовно прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

87. Згідно пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт - це індивідуальний правовий акт, прийнятий адміністративним органом в межах його компетенції в результаті розгляду справи в адміністративному провадженні, який спрямований на набуття, зміну або припинення прав та/або обов`язків конкретної фізичної чи юридичної особи.

88. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

89. Враховуючи наведені норми в контексті спірних правовідносин, Суд наголошує, що здійснення державної реєстрації РДГВН відповідає ознакам адміністративної процедури, а сам факт реєстрації РДГВ є адміністративним актом, оскільки:

- приймається уповноваженим суб`єктом владних повноважень - Держгеонадрами у межах компетенції, визначеної законодавством;

- здійснюється на підставі звернення конкретного суб`єкта господарювання;

- впливає на правовий статус цього суб`єкта, оскільки відкриває шлях до подальшого отримання спеціального дозволу на користування надрами та до фактичного здійснення геологорозвідувальних робіт.

90. Таким чином, державна реєстрація РДГВН є результатом індивідуального адміністративного провадження, в межах якого уповноважений орган перевіряє подані суб`єктом документи, вносить відповідні відомості до журналу, присвоює унікальний державний реєстраційний номер та формує форму №3-ГР як підтвердження реєстрації. Така дія є формою реалізації владних управлінських функцій, має разовий характер, не потребує подальших дій з боку адміністративного органу та вичерпується її виконанням, що також відповідає ознакам індивідуального акта у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

91. Відповідно до частини другої статті 76 Закону № 2073-IX , виконаний адміністративний акт не може бути відкликаний, визнаний недійсним або скасований у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків. Такий адміністративний акт може бути визнаний протиправним у порядку, встановленому законом.

92. З такими положеннями Закону № 2073-ІХ узгоджується усталена та послідовна позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 2 березня 2023 року у справі № 9901/61/20 щодо питання скасування суб`єктом видання акта індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання, оскільки таке скасування дестабілізує суспільні відносини та порушує принцип правової визначеності.

93. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16, а також постановах Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18, Суд наголосив, що ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання.

94. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів у цих справах дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення (індивідуальні акти суб`єкта владних повноважень) суперечать принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення може відповідати ознакам «свавільного» рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

95. Така правова позиція також відповідає загальному підходу, висловленому Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп та від 16 квітня 2009 року № 7 рп/2009, за змістом яких, суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між суб`єктами владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

96. Таким чином, державна реєстрація РДГВН як індивідуальний адміністративний акт, що вичерпав свою дію фактом виконання - внесенням запису до журналу та формуванням форми №3-гр, - не може бути скасована адміністративним органом, який її видав, у позасудовому порядку. Навіть якщо орган визнав наявність процедурної помилки, відповідне рішення може бути визнано протиправним і скасоване лише в судовому порядку, з урахуванням правової природи акта як такого, що породжує юридичні наслідки (зокрема, створює можливість для ТОВ «Потенціал-Полісся» претендувати на подальше оформлення спеціального дозволу на користування надрами у межах ділянки, що частково збігається з ділянкою, надрокористувачем якої є позивач, або мотивувати незаконність отримання ТОВ «Амберкінг Юкрейн» статусу надрокористувача). Скасування цього акта в адміністративному порядку, шляхом внесення до журналу відмітки «скасовано», не може вважатися таким, що повною мірою усуває правові наслідки протиправної дії, не гарантує відсутність юридичних ризиків для осіб, які добросовісно набули права, зокрема й на підставі результатів аукціону щодо спеціального дозволу, а також не забезпечує стабільності правовідносин у сфері надрокористування.

97. Навіть після скасування її здійснив (в позасудовому порядку), ТОВ «Потенціал-Полісся» використовує сам факт реєстрації РДГВН як аргумент у судовому процесі, наслідки якого прямо стосуються прав позивача, який, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставинами, є переможцем цього аукціону та надрокористувачем за спеціальним дозволом на користування надрами №5610 від 25 січня 2024 року, що надає право на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислова розробка родовищ) Ділянки Осів-7 (площею 83,76 га, корисна копалина - бурштин, строком на 7 років, Рівненська область, Сарненський район, 4.5 км на північ від села Осова).

98. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ «Амберкінг Юкрейн», у зв`язку з відсутністю матеріально-правової заінтересованості позивача у цій справі. Колегія суддів наголошує, що протиправна реєстрація РДГВН на користь ТОВ «Потенціал-Полісся» з моменту її здійснення створила стан правової невизначеності щодо ділянки надр Осів-7 та заклала об`єктивні передумови для порушення прав будь-якої особи, яка в майбутньому законно набула б права на користування цією ділянкою, зокрема переможця відповідного аукціону. Таким чином, законний інтерес позивача полягає не лише в захисті від уже реалізованих загроз його правам, а й в усуненні первісної причини такої правової невизначеності, що виникла внаслідок протиправних дій відповідача.

99. За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

100. Також, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

101. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

102. У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 620/3527/20 зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (статті 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

103. У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

104. Аналізуючи поняття «інтересу» Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 14 липня 2021 року у справі №160/661/19, від 16 вересня 2021 року у справі №2-а/514/10/17, від 20 грудня 2023 року у справі № 826/16590/18 та від 20 серпня 2024 року у справі №640/5376/21 вказав, що для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Як уже зазначалось, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

105. У зв`язку з цим Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скасування державної реєстрації (перереєстрації) РДГВН з державним реєстраційним номером У-23-176/1 від 21 вересня 2023 року, здійснене відповідачем на підставі його внутрішнього листування, не усуває допущеного порушення вимог Порядку №263.

Суд першої інстанції правильно вказав, що у разі оскарження третьою особою (ТОВ «Потенціал-Полісся») дій відповідача щодо проставлення у журналі державної реєстрації відмітки «скасовано», є ризик відновлення дії помилково зареєстрованої форми №3-ГР, що може надати третій особі процесуальну перевагу у вигляді судової презумпції легітимності відповідної реєстрації.

106. З огляду на викладене, зважаючи на доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 5 КАС України, у подібних правовідносинах у контексті вирішення питання наявності права на звернення до суду у разі існування реально порушеного законного інтересу, а також щодо вибору способу судового захисту порушеного права позивача та наслідків застосування обраного способу судового захисту, Суд наголошує, що єдиним ефективним способом забезпечення стабільності правовідносин та належного захисту інтересів позивача у цій справі є визнання дій відповідача з державної реєстрації (перереєстрації) РДГВН з державним номером У-23-176/1 протиправними та скасування відповідного адміністративного акта.

Враховуючи природу РДГВН як індивідуального адміністративного акта одноразової дії, який вичерпав свою дію фактом виконання (внесенням запису до журналу та формуванням форми №3-гр), а також з огляду на те, що таке рішення було прийнято з порушенням вимог Порядку №263 та без належного підтвердження права заявника на проведення робіт у межах спірної ділянки, Суд доходить висновку, що скасування цієї реєстрації у позасудовому порядку суб`єктом, який її здійснив, не усуває правових наслідків її вчинення.

Насамперед, наявність запису в журналі реєстрації, навіть із приміткою «скасовано», не позбавляє особу, на користь якої цей запис було внесено, можливості використовувати наявний факт такої реєстрації для оскарження дій, вчинених іншими суб`єктами стосовно ділянки надрокористування Осів-7, зокрема, дій ТОВ «Амберкінг Юкрейн», яке є переможцем аукціону та надрокористувачем на підставі спеціального дозволу №5610 від 25 січня 2024 року.

Такий підхід не лише забезпечує повне відновлення порушеного права позивача, а й має істотне превентивне значення для утвердження принципу правової визначеності та стабільності правовідносин у сфері надрокористування. Судове рішення, що остаточно встановлює протиправність первинної реєстрації, запобігає подальшим спробам використання таких неправомірних актів, навіть за умови їх формального адміністративного скасування та сприяє формуванню практики відповідального здійснення повноважень з боку уповноважених суб`єктів владних повноважень.

107. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статті 55 Конституції України, Кодексу України про надра, статті 5 КАС України та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 лютого 2019 року у справі 522/3665/17, від 14 липня 2021 року у справі №160/661/19, від 16 вересня 2021 року у справі №2-а/514/10/17 знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

108. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

110. За правилами частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

111. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постановою суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року необхідно скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року залишити в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

112. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

113. Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

114. Водночас відповідно до частини першої цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

115. З огляду на це, судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 4844,80 грн, згідно платіжної інструкції № 159 від 28 березня 2025 року, підлягають відшкодуванню ТОВ «Амберкінг Юкрейн» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Амберкінг Юкрейн» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року скасувати, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амберкінг Юкрейн» (код ЄДРПОУ 44950460) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031) 4844 (чотири тисячi вiсiмсот сорок чотири) гривень 80 коп судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа