Рішення від 09.06.2025 по справі 916/91/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/91/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,

при секретарі судового засідання Задорожному А.О.

за участі представників:

прокурор: Ейсмонт І.С.;

від позивача: Асташенкова О.І.;

від відповідача: Яновський В.С.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд.307; код ЄДРПОУ 32431592);

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 10-а; код ЄДРПОУ 04056902);

про стягнення 7 893 014,05 грн.,

1. Суть спору.

13.01.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№97/25) Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 7 893 014,05 грн, з яких 4 662 456,74 грн основна заборгованість, 527 667,57 грн 3 % річних та 2 703 189,74 грн інфляційне нарахування.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт відповідачем здійснено будівництво багатоквартирного будинку, готовність до експлуатації якого визначено актом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 05.03.2021. Між тим, ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН не було сплачено на користь позивача внесок пайової участі в розмірі - 4 662 456,74 грн., у зв`язку з чим прокурор просить стягнути суму боргу, 3 % річних та інфляційне нарахування.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 20.01.2025 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради.

23.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№2502/25).

04.02.2025 від Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову у даній справі (вх.№2-140/25), у якій прокурор просить:

- накласти арешт на грошові кошти що належать ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» у межах суми позовних вимог на загальну суму 7 893 014,05 грн.;

- накласти арешт на нерухоме майно, яке належать ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН», у межах суми позову 7 893 014,05 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвалою суду від 06.02.2025 заяву Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-140/25 від 04.02.2025) по справі №916/91/25 задоволено, вжито заходи забезпечення позову по справі №916/91/25, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 307; код ЄДРПОУ 32431592) які знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 307; код ЄДРПОУ 32431592), у межах суми позову - 7 893 014,05 грн.

14.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№5118/25) та клопотання про перенесення розгляду справи (вх.№5177/25).

17.02.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх.№5239/25).

У судовому засіданні 17.02.2025, суд встановив строки для подачі відповіді на відзив до 21.02.2025 та для заперечень до 03.03.2025 та без оформлення окремого документа оголосив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.03.2025 о 15:30.

20.02.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№5825/25) та заперечення на клопотання про закриття провадження (вх.№5836/25).

10.03.2025 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх.№7715/25).

12.03.2025 до суду надійшла заява відповідача про залучення до участі у справі співвідповідача (вх.№8217/25).

13.03.2025 до суду надійшла заява із запереченнями на залучення співвідповідача до участі у справі (вх.№8288/25).

У судовому засіданні 13.03.2025, суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про задоволення усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та призначив наступне підготовче засідання на 03.04.2025 о 12:45

31.03.2025 від відповідача надійшла відповідь на заперечення (вх.№10134/25), (вх.№10145/25) та клопотання про залучення документів (вх.№10155/25).

02.04.2025 від відповідача надійшов відзив (вх.№10635/25).

03.04.2025 від представника прокуратури надійшли заперечення (вх.№10666/25) (вх.№10681/25).

10.04.2025 до суду від Одеської міської ради надійшло клопотання про залучення документів (вх.№11607/25).

У судовому засіданні 03.04.2025, суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про задоволення усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та призначив наступне підготовче засідання на 10.04.2025 об 11:00.

10.04.2025 до суду від Одеської міської ради надійшло клопотання про залучення документів (вх.№11607/25).

У судовому засіданні 10.04.2025, суд без оформлення окремого документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.05.2025 об 15:00.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 по справі №916/91/25 апеляційну скаргу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 про забезпечення позову по справі №916/91/25 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 про забезпечення позову по справі №916/91/25 залишено без змін.

05.05.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення (вх.№14269/25).

У судовому засіданні 05.05.2025, суд без оформлення окремого документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 09.06.2025 о 14:30.

09.06.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№18140/25).

У судовому засіданні 09.06.2025 суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 19.06.2025.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси.

У якості обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 28.08.2017 № ОД 112172440419, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» у період з 01.09.2017 по 05.03.2021 здійснено будівництво об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)».

Прокурор вказує, що управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 12.03.2021, на підставі акту готовності об`єкту до експлуатації від 05.03.2021, ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» видано сертифікат №ОД122210305606, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Також прокурор зазначає, що станом на дату початку будівництва об`єкту «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва)» була чинною ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (виключено на підставі Закону № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»), відповідно до якої, встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та поза-майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягала у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Крім того прокурор зазначає, що станом на дату початку будівництва об`єкту «Будівництво житлового 2- секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва)» діяло рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 12-VII «Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї» зі змінами та доповненнями та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 339 від 27.11.2014 «Про затвердження методики визначення пайової участі замовників у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси».

Як стверджує прокурор, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради неодноразово направлялись листи на адресу ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» (від 23.02.2017 № 02-03/53, від 25.04.2017 № 02-03/53) з вимогою надати належним чином завірені копії документів для залучення замовника на створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста Одеси.

Проте відповідач договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)» з Одеською міською радою не укладав, що підтверджується листами Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 24.09.2024 № 02-03/568 та від 14.11.2024 № 02-03/688.

Разом із тим прокурор вважає, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Також Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси, вказує, що оскільки відповідачем договір про пайову участь з Одеською міською радою не укладався, а будівництво об`єкту розпочато 01.09.2017, у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Одеської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Прокурором здійснено розрахунок розміру пайової участі за об`єктом нерухомості в даній справі таким чином 18 389, 7 м2 (загальна площа квартир будинку) х 12 676 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків) що становить 4 662 156, 74 грн.

Крім того, з урахуванням постанови Верховного суду від 04.05.2022 по справі №925/683/21, за час прострочення ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» прокурором здійснено нарахування процентів та індексу інфляції, які на думку прокурора повинні бути розраховані з моменту засвідчення готовності об`єкта до експлуатації, тобто з 12.03.2021 та по 18.12.2024, що становить розмір 2 703 189,74 грн. інфляційних втрат та 527 667, 57 грн. 3 % річних.

Таким чином прокурор просить суд стягнути з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» 4 662 156, 74 грн. - заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, 527 667, 57 грн 3 % річних, та 2 703 189, 74 грн інфляційне нарахування.

Також прокурор вказує, що нездійснення Одеською міською радою відповідного захисту, а саме не пред`явлення протягом тривалого часу до суду позову про стягнення з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» коштів пайової участі, стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України.

Щодо тверджень відповідача про застосування строку позовної давності до даного спору, прокурор зазначає, що навіть якщо строк позовної давності обраховувати з дати введення об`єкта до експлуатації 12.03.2021, який розпочався у період дії карантину та зупинений у період дії воєнного стану, то строк позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду не пропущений.

3.2. Аргументи ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН».

У відзиві на позовну заяву, ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» заперечує проти наведених Заступником керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси обставин та правових підстав позову та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» зазначає, що зверталося із листами до Управління капітального будівництва Одеської міської ради з якими були надані копії документів для розрахунку (визначення) розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, що запитувались УКБ ОМР у зв`язку з майбутнім будівництвом ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1, у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва) та майбутнім будівництвом 21-поверхових житлових будинків (№ 21/2 21/3, 21/4) з приміщеннями громадського призначення (2-га черга будівництва) у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця.

Так листом ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» від 24.02.2020р. вих. № 24-02 повідомив Управління капітального будівництва Одеської міської ради, що запитувані копії документів вже раніше подавались ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» для розрахунку (визначення) розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва. Але УКБ ОМР розрахунок розміру щодо пайової участі щодо об`єкта будівництва не був наданий. Отже ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» виконав свій обов`язок щодо надання відповідних документів для визначення розміру щодо пайової участі щодо об`єкта будівництва, укладення договору.

Відповідач вважає, що жодним актом законодавства, зазначеним в позовній заяві не встановлено зобов`язань, а також розміру і порядку сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту чи коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) після 2020-го року.

Таким чином, відповідач вважає, що ним не порушено жодні вимоги законодавства щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту чи коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі). У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У заяві про закриття провадження у справі, ТОВ «ТК «ДЕЛЬФІН» зазначає, що про наявність будь-яких претензій до відповідача з приводу сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту чи коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) стало відомо тільки в момент отримання позовної заяви, уже в 2025-му році. До цього, протягом майже чотирьох років після введення об`єкту до експлуатації жодних претензій до відповідача не надходило.

Крім того відповідач стверджує, що позивач міг дізнатися і знав про офіційну дату засвідчення готовності об`єкту до експлуатації з 12.03.2021 року. Отже, трирічний строк на момент пред`явлення позивачем даного позову (13.01.2025 року) сплив, що є підставою для відмови у позові, у зв`язку з чим, просить застосувати позовну давність до даного спору.

Також, у клопотанні про залучення до участі у справі співвідповідача відповідач вказує, що фактична відсутність вимог з боку міської ради протягом майже чотирьох років свідчить про її бездіяльність, що може бути підставою для перегляду належного суб`єкта відповідальності за позовом, у зв`язку з чим просить залучити Одеську міську раду як співвідповідача у даній справі.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

Як встановлено судом, 28.08.2017 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 112172440419, що вбачається з відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (т.1, а.с.18-21).

На підставі виданого дозволу, у період з 01.09.2017 по 05.03.2021, здійснено будівництво об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)».

Згідно Акту готовності об`єкта до експлуатації (т.1, а.с.22-26) 05.03.2021 було закінчено будівництво об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)», характер будівництва нове, місцерозташування об`єкта згідно з документом що дає право на виконання будівельних робіт м. Одеса, Суворовський р-н., вул. Штильова, буд. 21/1, у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця.

Житловий будинок має зокрема такі показники: площа житлового будинку 26 891,746 кв.м. (за проектом) та 24 548,5 кв.м. (за результатами технічної інвентаризації); загальна площа квартир 18 347,70 кв.м. (за проектом) та 18 389,70 (за результатами технічної інвентаризації).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об`єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови 1122.1.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 12.03.2021, на підставі акту готовності об`єкту до експлуатації від 05.03.2021, видано сертифікат №ОД122210305606, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (т.1, а.с.31).

Відповідно до зазначеного сертифікату, об`єкт будівництва має такі основні показники: найменування об`єкта згідно з проектом «Будівництво житлового 2- секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва)», дата початку будівництва 01.09.2017, дата завершення будівництва 05.03.2021, загальна площа квартир у будинку становить 18 389, 7 кв.м. Замовником об`єкта будівництва є ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН».

Відомості щодо видачі ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» сертифікату № ОД122210305606 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (т.1, а.с.27-30).

Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси 06.09.2024 за № 53-7025вих-24 до Одеської міської ради скеровано лист щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (т.1, а.с.31-34).

Відповідно до зазначеного листа, Суворовська окружна прокуратура міста Одеси повідомляла Одеську міську раду, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді встановлено факт безпідставного збереження грошових коштів, призначених для сплати пайової участі ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» на користь Одеської міської ради у зв`язку із будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1 (будівництво житлового 2-секційного 21- поверхового будинку). Під час ревізії фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Одеської міської ради за період з 01.01.2020 по 30.09.2023, проведеної Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області установлено, що на порушення частини 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, п.2.2.37 Положення про УКБ ОМР, п. 7, п. 8 Положення № 5446-VII, УКБ ОМР не надано на розгляд Комісії документи для визначення розміру пайової участі по 22-м замовникам житлових об`єктів будівництва (в т.ч. ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін»), розпочатих до 2020 року, які станом на 30.09.2023 введено в експлуатацію та, як наслідок, не стягнуто з замовників будівництва кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого бюджетом Одеської міської територіальної громади недоотримано кошти.

Також, Суворовська окружна прокуратура зазначала, що ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» безпідставно не сплачено грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Одеської міської ради у зв`язку із будівництвом об`єкта за адресою: M. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1, однак належних заходів Одеською міською радою для усунення виявлених порушень по даний час не вжито, у зв`язку з чим просила, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надати на електронну пошту окружної прокуратури інформацію:

- чи сплачено ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» кошти пайової участі у добровільному порядку, надавши копії підтверджуючих документів;

- чи вживались Одеською міською радою заходи щодо стягнення коштів пайової участі із ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін», надавши копії підтверджуючих документів (претензії, листування, позови, тощо).

У разі неусунення порушень діючого законодавства, встановлених контролюючим органом, прокуратура просила повідомити про причини та надати відповідний розрахунок розміру пайової участі за вищевказаним об`єктом, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Листом від 24.09.2024 № 2-03/568 (т.1, а.с.35-40) Управління капітального будівництва Одеської міської ради на запит прокурора повідомлено про направлення листа на адресу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про необхідність сплати пайової участі.

Також згідно даного листа Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, у відповідності до Закону України № 132-1Х повідомлено про розрахунок пайової участі для ТОВ «ТК «Дельфін». Таким чином, із застосуванням опосередкованої вартості 1 кв.м. спорудження житла, яка згідно наказом Міністерства розвитку громад та території України від 02.12.2019 № 286 для Одеської області складає в розмірі 12 044,00 грн, вартість будівництва житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва) складатиме:

26 891,76 кв.м. х 2% х 12 044,00 грн. = 6 477 687,15 грн., де:

26 891,76 кв.м. загальна корисна площа об`єкта;

2% розмір залучення коштів для об`єктів житлового призначення згідно із ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

12 044 грн. опосередкована вартість 1 кв.м.

Одночасно, окружну прокуратуру повідомлено що до компетенції Управління не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, а тому на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради 12.08.2024 № 02-05/724-юр надані всі наявні в Управлінні матеріали для проведення позовної роботи.

Окружною прокуратурою на адресу Одеської міської ради повторно направлено лист від 09.10.2024 №53-7971вих-24 (т.1, а.с.41) щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 14.11.2024 № 02-03/688 (т.1, а.с.42) на запит прокурора повторно повідомлено про направлення листа на адресу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про необхідність сплати пайової участі.

В матеріалах справи наявні копії листів Управління капітального будівництва Одеської міської ради які були направлені на адресу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН», а саме 65102, м. Одеса, Миколаївська дорога, 307, проте не були отримані адресатом та повернулися відправнику з відміткою про повернення, зокрема лист Управління №02-05/471-юр від 19.06.2024 (т.1, а.с.47-48 на звороті) та лист Управління №02-05/653-юр від 29.07.2024 (т.1, а.с.45-46 на звороті).

Також в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» за вих№24-02 від 24.02.2020 (т.1, а.с.113) адресованого начальнику Управління капітального будівництва Одеської міської ради, в якому зазначається, що ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» було отримано лист Управління №02-05/132-07 від 22.01.2020 в якому було витребувано перелік документів для розгляду питання визначення розміру пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси. З приводу чого ТОВ «Туристичний комплекс «Дельфін» зазначало що витребувані Управлінням документи вже подавалися Товариством раніше (копії додаються), а саме: у листі від 15.06.2017р. за № 25 та листах від 28.08.2018р. за №№ 11, 12, 13, відповідно.

Повідомленням №53-1021ВИХ-24 від 26.12.2024 (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру») Суворовська окружна прокуратура звернулася до Одеської міської ради, в якому зазначила, що прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлені підстави для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради шляхом пред`явлення позову до ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 3% річних та інфляційного нарахування у зв`язку із будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1. У зв`язку з чим, на реалізацію вимог абз.3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Суворовська окружна прокуратура повідомила, що позовна заява найближчим часом буде скерована до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Так Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси з урахуванням підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ здійснено розрахунок пайової участі за об`єктом будівництва ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» складає 4 662 156,74 грн. що складається з 18 389, 7 м2 (загальна площа квартир будинку) х 12 676 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).

Також, у зв`язку з несплатою ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» розміру пайової участі, на суму 4 662 156,74 грн. та протягом періоду з 12.03.2021 по 18.12.2024, прокурором здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 2 703 189,74 грн. та 3 % річних в розмірі 392 770,74 грн.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Бюджетна система України згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Відповідно до п. 4-1 ч.1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Тобто, орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави в галузі бюджету, фінансів, цін та у галузі будівництва є Одеська міська рада.

Судом встановлено, що Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси було скеровано лист від 06.09.2024 за №53-7025вих-24 до Одеської міської ради щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту (т.1, а.с.31-34).

Відповідь на вказаний лист було надано Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради листом від 24.09.2024 № 2-03/568, згідно якого прокурора повідомлено про направлення листа на адресу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про необхідність сплати пайової участі. Крім того було повідомлено про розрахований розмір пайової участі ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» та зазначено, що до компетенції Управління не входять повноваження щодо здійснення позовної роботи зі стягнення коштів пайової участі, а тому на адресу Юридичного департаменту Одеської міської ради був скерований лист та надані всі наявні в Управлінні матеріали для проведення позовної роботи.

Суворовською окружною прокуратурою на адресу Одеської міської ради повторно направлено лист від 09.10.2024 №53-7971вих-24 (т.1, а.с.41) щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Листом Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 14.11.2024 №02-03/688 (т.1, а.с.42) на запит прокурора повторно повідомлено про направлення листа на адресу ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про необхідність сплати пайової участі.

Водночас жодних інших дій Одеською міською радою, Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Юридичним департаментом Одеської міської ради вжито не було.

У зв`язку з чим, Суворовська окружна прокуратура звернулася до Одеської міської ради з повідомленням (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), в якому зазначила, що прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлені підстави для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради шляхом пред`явлення позову до ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» про стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 3% річних та інфляційного нарахування у зв`язку із будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1.

Таким чином, суд доходить висновку, що прокурор у даній справі, відповідно до вимог ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Господарський суд зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Так, судом встановлено, що 28.08.2017 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 112172440419, а саме на будівництво об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)», замовником якого є ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН».

У період з 01.09.2017 по 05.03.2021, на підставі зазначеного дозволу було здійснено будівництво вказаного об`єкта та на підставі акту готовності об`єкту до експлуатації від 05.03.2021, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 12.03.2021 видано сертифікат №ОД122210305606, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції що була чинною станом на дату початку будівництва об`єкту), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Частиною дев`ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції що була чинною станом на дату початку будівництва об`єкту), було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Між тим, як було встановлено судом, між Одеською міською радою та ТОВ «ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС «ДЕЛЬФІН» договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Одеси укладено не було.

Разом із тим, за змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинно бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23.

Так, суд вказує, що станом на дату початку будівництва об`єкту «Будівництво житлового 2- секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд. 21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1-а черга будівництва)» діяло рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 12-VII «Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї» зі змінами та доповненнями та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 339 від 27.11.2014 «Про затвердження Методики визначення пайової участі замовників у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси».

Відповідно до п. 1.3 Методики визначення пайової участі замовників у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 27.11.2014 (далі - Методика), залучення до Пайової участі є обов`язковим для всіх замовників (фізичних осіб-підприємців, фізичних та юридичних осіб), які здійснили, здійснюють або мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміну функціонального призначення, реставрацію будь-яких об`єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об`єкта будівництва (реконструкції), окрім випадків, передбачених п. 1.10 цієї Методики.

Пунктом 1.4. Методики визначалось, що Пайова участь сплачується замовниками згідно з договором про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, укладеним між замовником та виконавчим комітетом Одеської міської ради, окрім випадків, передбачених п. 1.17 цієї Методики.

Пунктом 2.1. Методики визначалось, що замовник, фізична або юридична особа, яка здійснила, здійснює або має намір здійснити будівництво, реконструкцію, перепрофілювання, переобладнання, зміну функціонального призначення будь-яких об`єктів (в тому числі жилих будинків, квартир на нежилі) на території міста Одеси, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, крім випадків, передбачених пп. 1.10 Методики.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон №3038-VI), яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону №132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Також установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в чинній редакції до 01.01.2020 року) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, зазначила таке «разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.»

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:

"- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин;

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування".

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX. При цьому відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Одеською міською радою прийнято рішення від 11.12.2019 № 5445-VII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16 грудня 2015 року № 12-VII "Про утворення комісії з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси та затвердження Положення про неї".

У постанові від 23.05.2024 у справі №915/149/23 (п.62-66) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі №910/20216/21.

Враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2017 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради у 2020 здійснювалося листування з приводу надання ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН документів для визначення розміру пайової участі останнього як замовника будівництва об`єкта «Будівництво житлового 2-секційного 21-поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Штильова, буд.21/1 у межах вулиць Штильова, Миколаївська дорога, вул. Красна та залізниця (1- а черга будівництва)» у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, та подальшої сплати такого розміру пайової участі.

Водночас судом встановлено, що вказане листування до сплати ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН не призвело, у зв`язку з чим, останнім не було виконано обов`язку з перерахування до бюджету міста Одеси пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Разом з тим господарський суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до правових висновків сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 вказав, що замовник будівництва (Відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (Позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Як було вже зазначено судом, підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону №132- ІХ визначається, що розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Водночас, Наказом Міністерства розвитку громад та територій України за №311 від 16.12.2020 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (станом на 01 жовтня 2020 року)», вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на момент введення об`єкта в експлуатацію (09.03.2021) по Одеській області складає 12 676 грн/ м2.

Між тим судом встановлено, що згідно листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради №02-03/688 від 14.11.2024, розрахунок розміру пайової участі за об`єктом, складає 6 817 599 грн. = 26 891, 76 м2 х 12 676 грн/м2 х 2%, де:

26 891, 76 м2 - загальна площа будівлі;

12 676 грн/м2 - вартість спорудження житла по Одеській області;

2% - ставка розміру пайової участі для житлових будинків.

Однак, як правильно було визначено прокурором у позовній заяві, відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ розмір пайової участі розраховується відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла, які встановлюються для вартості 1 кв.м загальної площі квартир будинку.

Так, прокуратурою здійснено розрахунок розміру пайової участі за вказаним об`єктом, та визначено що він становить 4 662 156,74 грн. = 18 389, 7 м2 х 12 676 грн/м2 х 2%, де

18 389, 7 м2 - загальна площа квартир будинку;

12 676 грн/м2 - вартість спорудження житла по Одеській області;

2% - ставка розміру пайової участі для житлових будинків.

Таким чином, суд погоджується з прокурором, що розмір пайової участі, що мав бути сплачений ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН складає 4 662 156,74 грн.

Водночас, у зв`язку з тим, що відповідачем не було виконано свого обов`язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, господарський суд доходить висновку, що позов прокурор у вказаній частині підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 4 662 156,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку здійсненого прокурором розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, З урахуванням постанови Верховного Суду від 05.05.2022 по справі №925/683/21, встановив що такий розрахунок є правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 703 189,74 грн. та 3 % річних у розмірі 527 667,57 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси заявлені в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН про стягнення на користь Одеської міської ради заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси в розмірі 4 662 456,74 грн., 3 % річних в розмірі 527 667,57грн., інфляційне нарахування в розмірі 2 703 189,74 грн., є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачем під час розгляду справи, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо тверджень відповідача про сплив строку позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність відповідно до вимог ст.256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, заява про застосування позовної давності може подаватися стороною лише до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 923/1137/21.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 911/1014/20).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, постанову 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц).

Як зазначає відповідач у заяві про закриття провадження (вх.№5239/25 від 17.02.2025) враховуючи те, що за дати 12.03.2021 минуло вже значно більше трьох років, то сплив строк позовної давності щодо позовних вимог заявлених у позовній заяві Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про стягнення грошових коштів у розмірі 7 893 014,05 грн.

Водночас, суд зазначає, що 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також, згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відміна карантину відбулась на підставі Постанови Кабінету Міністрів №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

До відміни карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а саме 15.03.2022 року, Верховною Радою України прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнені пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

В подальшому 08.11.2023 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», відповідно до якого пункт 19 прикінцевих та перехідних положень ЦК України змінено і викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Виходячи з вищенаведених положень законодавства, за всіма вимогами, що виникли після березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, строки вважаються продовженим на підставі п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 7 Прикінцевих положень ГК України.

З огляду на зазначені обставини, строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки його перебіг зупинено на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відтак, суд відхиляє заяву відповідача стосовно застосування наслідків спливу позовної давності.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом.

Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Суворовської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради цілком обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору у розмірі 94 716,17 грн та витрат зі сплати судового збору за забезпечення позову в розмірі 1211,20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд.307; код ЄДРПОУ 32431592) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси 4 662 456/чотири мільйони шістсот шістдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят шість/грн 74 коп., 3 % річних в розмірі 527 667/п`ятсот двадцять сім тисяч шістсот шістдесят сім/грн 57 коп., інфляційне нарахування в розмірі 2 703 189/два мільйони сімсот три тисячі сто вісімдесят дев`ять/грн 74 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЕЛЬФІН (65102, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд.307; код ЄДРПОУ 32431592) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552; /р №UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172) витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 94 716/дев`яносто чотири тисячі сімсот шістнадцять/грн 17 коп. та за забезпечення позову в розмірі 1 211/одна тисяча двісті одинадцять/грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 червня 2025 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська