Рішення від 12.06.2025 по справі 912/162/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 рокуСправа № 912/162/25

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНКОД АЙТІ КОМПАНІ" (просп. Науки, 56, офіс 444 Г, м. Харків, 61072)

до: Фізичної особи - підприємця Гримача Дмитра Борисовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 27 579,00 грн

секретар судового засідання - Коваленко Т.А.

від позивача - Паркулаб А.В., адвокат, ордер серія АР №1218474 від 20.01.25, в режимі відеконференції;

від відповідача - Гримач Дмитро Борисович, особисто, паспорт серія НОМЕР_1 ;

у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНКОД АЙТІ КОМПАНІ" (далі - ТОВ "ДЗЕНКОД АЙТІ КОМПАНІ") до Фізичної особи - підприємця Гримача Дмитра Борисовича (далі - ФОП Гримач Д.Б.) з вимогою про стягнення сплачених авансових платежів у розмірі 27 579,00 грн, з покладенням судових витрат.

Рішенням від 27.05.2025 у задоволенні позову відмолено повністю.

03.06.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, в якій Фізична особа-підприємець Гримач Дмитро Борисович просить покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНКОД АЙТІ КОМПАНІ" 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухввалою суду від 09.06.2025 розгляд заяви Фізичної особи - підприємця Гримача Дмитра Борисовича про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу у справі призначено на 12.06.2025.

11.06.2025 до суду від позивача надійшло заперечення щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

У судовому засіданні 12.06.2025 позивач та відповідач підтримали заявлені клопотання.

Розглянувши заявлені клопотання та заслухавши пояснення позивача та відповідача господарський суд зазначає таке.

За наслідками розгляду заяви суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 3ст. 123 ГПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост. 126 ГПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістомст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Витрати на професійну правничу допомогувідносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи (п. 1 ч. 2ст. 123ГПК України), при цьому положеннями ст.124та129 ГПК Україниустановлений порядок, алгоритм дій сторони, яка бажає, щоб її витрати на правничу допомогу були компенсовані за рахунок іншої сторони. Так, спочатку разом із першою заявою по суті кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести (ч. 1ст. 124 ГПК України), а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2ст. 124 ГПК України).

У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8ст. 129 ГПК України).

Застосування механізму "попереднього визначення судових витрат" фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином відреагувати та сам факт поданого позову, у тому числі врахувати позицію відповідача, який заперечуючи позовні вимоги користується послугами адвоката та несе відповідні витрати на правничу допомогу, а також підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.

Відтак,ГПК Українивизначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу (у тому числі і на правничу допомогу) зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п`яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень, оскільки у статті передбачене модальне дієслово: "може".

У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для відповідача є відзив на позов. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (ч. 1ст. 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2ст. 161 ГПК України).

У свою чергу, докази в підтвердження судових витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Поряд з цим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8ст. 129 ГПК України).

У справі суд установив, що ФОП Гримач Дмитро Борисович першу процесуальну заяву - відзив на позов, подав до суду 30.01.2025 (а.с. 37-41). Заявлений відповідачем орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат становив - 5 000 грн. Однак відповідний Договір та квитанцію про оплату професійних правничих послуг адвоката на цю суму не було подано разом із жодною заявою по суті.

Заяви про намір подати докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, відповідач ні в заявах по суті справи, ні в судових засіданнях не зробив. Договір про надання професійної правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера № 13 від 24.01.2025, який фіксує сплату послуг за цим Договором у розмірі 5 000 грн, було подано суду лише 03.06.2025, тобто поза межами визначеного законодавством строку (а.с. 151-152).

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованим та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечуєдотримання принципу змагальності.

24.03.2025 ФОП Гримачем Дмитром Борисовичем подано заяву про відкладення судового засідання, до якої додано договір про надання професійної правничої допомоги від 21.03.2025, ордер на представництво інтересів в судах адвокатом Усатенком Юрієм Юрійовичем №1108194 від 21.03.2025, квитанцію до прибуткового касового ордера №47 від 21.03.2025 на суму 20000,00 грн ( а.с. 102-107).

За умовами договору від 21.03.2025 встановлено, що Адвокатське об`єднання "Усатенко і Усатенко" від імені якого діє керуючий партнер Усатенко Юрій Юрійович, який діє на підставі Статуту, назване у подальшому "Адвокатське об`єднання", з одного боку, і ФОП Гримач Дмитро Борисович, названий у подальшому "Клієнт, з іншого боку, уклали договір" про надання правової допомоги (а.с. 107-107 з об.), за п. 1.1 якого Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання в інтересах Клієнта надавати йому професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити грошову винагороду (гонорар) Адвокатському об`єднанню за надання професійної правничої допомоги, а також фактичні витрати пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору Адвокатське об`єднання бере на себе надання наступної правничої допомоги: представництво в господарській справі №912/162/25 в Господарському суді Кіровоградської області.

Оплата робіт (наданих послуг) визначена розділом 4 Договору та вартість професійної правничої допомоги складає 20000 грн; розмір витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорар адвоката за даним договором є фіксованим.

Договір підписано сторона та скріплено печаткою Адвокатське об`єднання.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з висновків Великої Палати Верховного Суду у справі від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Однак, всупереч чіткій вимозі процесуального законодавства, ані матеріли справи, ані заява відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як і не містить підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що позбавляє суд можливості визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Частина 4ст. 129 ГПК Україниурегульовує, що відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, можливе лише у разі задоволення позову, у разі відмови у позові та у разі часткового задоволення позову. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 4ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані із розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Отже вимога відповідача про стягнення 20 000 грн судових витрат за "Представництво в господарській справі № 912/162/25 в Господарському суді Кіровоградської області" не відповідає вимогам щодо подання до суду детальності опису робіт (наданих послуг) та не дозволяє встановити складові такого "представництва" і співмірність вартості таких складових.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (Постанова КГС ВС від 20.08.2020 по справі № 910/3437/19).

Суд зазначає, що в усіх заявах по суті, відповідач заявляв, що судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката склали 5 000 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі№ 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).

У розумінні положень ч. 5ст. 126 ГПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5ст. 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункт 269).

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Такі правові висновки було підтверджено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Враховуючи вищезазначене в сукупності та заперечення позивача щодо присудження на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, суд висновує, що витрати ФОП Гримача Дмитра Борисовича на правничу допомогу не підлягають розподілу за рахунок ТОВ "ДЗЕНКОД АЙТІ КОМПАНІ" через: недотримання ФОП Гримачем Дмитром Борисовичем процесуального порядку їх визначення, а саме подання попереднього розрахунку судових витрат (на суму 5 000 грн) з першою процесуальною заявою по суті спору у значно меншому розмірі ніж заявлено у заяві про ухвалення додаткового рішення; неподання вчасно доказів на підтвердження судових витрат на суму 5 000 грн; неподання підписаного акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (на загальну суму 25 000,00 грн), що позбавляє суд можливості визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного суд виснує, що витрати відповідача на правничу допомогу адвоката мають бути покладені на відповідача на підставі недоведеності реальності заявлених витрат.

Керуючись ст. 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Гримача Дмитра Борисовича від 03.06.2025 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу у справі відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Повний текст додаткового рішення складено - 23.06.2025.

Суддя М.С. Глушков