Рішення від 13.06.2025 по справі 916/4665/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4665/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

розглянувши справу за позовом: Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Компания смазочных материалов Сиол (просп. Сенявіна, 7, м. Херсон, 73000) 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 3) фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) 4) фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1476267,82 грн,

за зустрічним позовом: фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070)

про визнання договору недійсним,

за зустрічним позовом: фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070)

про визнання договору недійсним,

за зустрічним позовом: фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070)

про визнання договору недійсним,

за участю представників учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Горик В.М.;

від відповідачів (позивачів за зустрічним позовом): не з`явились.

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Укрсиббанк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Компания смазочных материалов Сиол, фізичної особи ОСОБА_1 , фізичної особи ОСОБА_2 та фізичної особи ОСОБА_3 , в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 1476267,82 грн, з яких: 1336699,43 грн заборгованість за кредитом; 40561,56 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами; 99006,83 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

08.11.2024 до суду від фізичної особи ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява у цій справі до Акціонерного товариства Укрсиббанк , в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір поруки від 29.12.2021 № 288208, укладений між банком та ОСОБА_3

08.11.2024 до суду від фізичної особи ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява у цій справі до Акціонерного товариства Укрсиббанк , в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір поруки від 29.12.2021 № 288207, укладений між банком та ОСОБА_2

08.11.2024 до суду від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява у цій справі до Акціонерного товариства Укрсиббанк , в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір поруки від 29.12.2021 № 288206, укладений між банком та ОСОБА_1 .

Позиції учасників справи

Щодо позову Акціонерного товариства Укрсиббанк

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з банком кредитного договору від 29.12.2021 № 11529089000 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків у визначеному договором порядку, за виконання якого перед позивачем поручились відповідач-2, відповідач-3 та відповідач-4, уклавши з позивачем відповідні договори поруки від 29.12.2021 № 288206, від 29.12.2021 № 288207 та від 29.12.2021 № 288208.

У відзивах на позовну заяву відповідачі просять суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з таких підстав: відповідачами 2-4 не визнається обставина підписання договорів поруки; позивач заявив про стягнення заборгованості з відповідачів не як солідарних боржників, а окремо з кожного з них; банк при здійсненні розрахунку суми боргу врахував не всі платежі, які були здійснені за кредитним договором; позивач безпідставно здійснив нарахування процентів поза межами строку кредитування; відповідачі наголошують, що банк вже звертався до суду з аналогічним позовом, який судом було залишено без розгляду з підстав не подання банком на вимогу суду оригіналів договорів поруки.

Відповідачами було подано суду клопотання про призначення у справі економічної експертизи, на вирішення якої останні просили суд поставити наступне питання: в якому розмірі підтверджується заборгованість відповідача-1 перед банком за кредитним договором від 29.12.2021 № 11529089000. Позивачем були подані суду письмові заперечення на вказане клопотання, в яких банк не погоджується з доводами відповідачів про неврахування проведених часткових оплат за кредитним договором, зазначивши, що розрахунок банку є зрозумілим, містить всі необхідні дані, а тому для з`ясування обставин дійсної заборгованості спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, не є необхідними. У задоволенні клопотання відповідачів про призначення у справі економічної експертизи судом було відмовлено, про що у засіданні суду 28.01.2025 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог

В обґрунтування підстав зустрічних позовів фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на обставину не підписання ними спірних правочинів, при цьому, заявники наголосили, що після подання банком оригіналів оскаржуваних правочинів, позивачі за зустрічним позовом мають намір звернутись до суду з клопотаннями про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Також, у зустрічних позовних заявах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на те, що на час укладення спірних договорів поруки вони перебували поза межами України.

Під час розгляду справи відповідачами заявлялись суду клопотання про витребування у позивача оригіналів договорів поруки, при цьому вказане питання було вирішено судом в ухвалі суду від 12.11.2024. На виконання вимог ухвали суду позивач 06.12.2024 долучив до матеріалів справи оригінали (а.с. 8-18, т.3): кредитного договору від 29.12.2021 № 11529089000 з додатками та додатковими угодами; договору поруки від 29.12.2021 № 288206; договору поруки від 29.12.2021 № 288207; договору поруки від 29.12.2021 № 288208.

У відзиві на зустрічні позовні вимоги АТ «Укрсиббанк» просить суд відмовити позивачам у їх задоволенні, наголошуючи, що в матеріалах справи відсутні висновки почеркознавчої експертизи, які б підтвердили обставину не підписання позивачами оскаржуваних договорів поруки. При цьому, відповідач за зустрічними позовами вказує, що позивачі обрали невірний спосіб захисту порушених прав, адже у випадку відсутності волевиявлення сторони до вчинення правочину, такий правочин є неукладеним, а тому не може бути визнаний недійсним судом.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Укрсиббанк було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4665/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 12.11.2024 судом було призначено справу № 916/4665/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; постановлено розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначено у справі підготовче засідання на 06 грудня 2024 року об 11:00. Також, вказаною ухвалою суд витребував у Акціонерного товариства Укрсиббанк оригінали: кредитного договору від 29.12.2021 № 11529089000 з додатками та додатковими угодами; договору поруки від 29.12.2021 № 288206; договору поруки від 29.12.2021 № 288207; договору поруки від 29.12.2021 № 288208.

Ухвалами суду від 13.11.2024 судом були залишені без руху зустрічні позовні заяви відповідачів.

Ухвалами суду від 25.11.2024 судом були прийняті зустрічні позовні заяви фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Укрсиббанк про визнання договорів поруки недійсними, подані у справі № 916/4665/24, до спільного розгляду та об`єднані в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/4665/24, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.12.2024 суд задовольнив клопотання представника відповідачів про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

06.12.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 10 січня 2025 року о 12:00.

10.01.2025 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 28 січня 2025 року о 12:35.

28.01.2025 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 11 лютого 2025 року об 11:00.

11.02.2025 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 04 березня 2025 року о 12:00.

04.03.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 18 березня 2025 року о 14:45.

Судове засідання 18.03.2025 о 14:45 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 21.03.2025 призначено судове засідання у справі на 15 квітня 2025 року о 10:20.

Далі, судом оголошувались перерви у судових засіданнях: 15.04.2025 - до 02 травня 2025 року об 11:00; 02.05.2025 до 13 травня 2025 року о 10:05; 13.05.2025 - до 27 травня 2025 року о 12:00; 27.05.2025 до 13 червня 2025 року об 11:00.

У судовому засіданні 13.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

29.12.2021 між Акціонерним товариством Укрсиббанк (далі банк або кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компания смазочных материалов Сиол (далі клієнт або позичальник) був укладений кредитний договір № 11529089000 (а.с. 28-30, т.1), згідно з п. 1.1. якого банк надає клієнту кредит в сумі 5000000,00 грн, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається одним траншем в розмірі зазначеної суми кредиту. Кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 у кредитора для подальшого використання за цільовим призначенням.

За умовами п. 1.2. договору надання кредиту здійснюється з 29 грудня 2021 року. Клієнт зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 28 грудня 2023 року, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом. Клієнт зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі відповідно до умов договору на рахунок № НОМЕР_2 у кредитора, а якщо реквізити для погашення траншу зазначені в заяві на видачу траншу, то погашення здійснюється на зазначений рахунок.

Пунктом 1.3. договору визначено, що під терміном «плата за кредит» у даному договорі розуміються як проценти, так і комісії: для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 0% процентів річних; для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення; проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами; клієнт сплачує банку комісії згідно з додатком №1 до договору у порядку, визначеному Правилами. Цільове призначення (мета) кредиту: здійснення витрат для господарської діяльності позичальника, пов`язаних із запобіганням та подоланням наслідків виникнення та поширення спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (СОVID-19) в Україні, у тому числі від встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а саме на фінансування оборотного капіталу позичальника.

За умовами п. 2.1. договору виконання зобов`язань клієнта за договором забезпечується поруками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Додатком № 1 до договору (а.с. 30, т.1) погоджений тариф комісії за надання кредиту, який становить 0,50% від суми кредиту (або від траншу), який нараховується в день надання кредиту/траншу кредиту.

У додатку № 2 до договору погоджений графік погашення кредиту (а..с 31, т.1), яким сторони погодили, що наданий банком кредит у розмірі 5000000,00 грн має бути повернутий відповідачем-1 у повному обсязі до 28.12.2023.

29.12.2021 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (а.с. 32-37, т.1), відповідно до якої сторони визначили, що терміни, які використовуються в додатковій угоді вживаються у наступному значенні: UIRD український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 (три) місяці (джерело інформації про відповідний індекс https://bank.gov.ua/files/UIRD.xls). Перегляд (автоматичне перерахування) банком розміру базової процентної ставки за кредитом, наданим позичальнику, з урахуванням зміни зазначеного індексу, має здійснюватися кожного календарного кварталу; базова процентна ставка - розмір процентної ставки, що має бути сплачена банку як плата за користування позичальником кредитом, наданим йому банком в рамках додаткової угоди; ескроу рахунок - рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий Фондом в банку на договірній основі для зарахування на такий рахунок грошових коштів компенсації, що підлягають перерахуванню на користь позичальника; компенсаційна процентна ставка - частина базової процентної ставки, яка згідно з умовами Програми та додаткової угоди сплачується позичальником за рахунок власних коштів; компенсаційна частина процентів - різниця між повною сумою нарахованих процентів за користування позичальником кредиту протягом місяця, із застосуванням базової процентної ставки, та частиною суми нарахованих процентів за користування позичальником кредитом, яка підлягає сплаті позичальником за власні кошти протягом цього ж місяця, що розрахована із застосуванням компенсаційної процентної ставки; компенсація - грошові кошти, які надаються Фондом позичальнику в рамках державної підтримки на виконання Програми, з метою щомісячної часткової оплати нарахованих процентів за користування кредитом, що був отриманий позичальником на підставі укладеної з банком додаткової угоди. Розмір та порядок надання компенсації визначається цією додатковою угодою, Програмою; період відсутності коштів - неможливість здійснення банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, у зв`язку із відсутністю на ескроу рахунку необхідної суми коштів, впродовж не більше шести місяців поспіль; програма - затверджена Фондом в рамках повноважень, передбачених Порядком надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 28 (зі змінами), програма фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва, до реалізації якої в якості уповноваженого банку залучений банк; участь у програмі - час в межах строку кредитування, протягом якого позичальник відповідає всім вимогам, встановленим Програмою та цією додаткової угодою, що дає позичальнику право на сплату процентної ставки за кредитом за базовою процентною ставкою з отриманням компенсації; Фонд - Фонд розвитку підприємництва.

Згідно з п. 1, 3 додаткової угоди банк зобов`язується в рамках Програми та договору надати позичальнику кредит в національній валюті, гривня України, в сумі 5000000,00 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у цій додатковій угоді та Програмі. Кредит надається у вигляді одного траншу в розмірі зазначеної суми кредиту. Строк кредитування, що передбачає компенсацію 24 місяці.

Відповідно до підп. 4.1. п. 4 додаткової угоди процентна ставка за цією додатковою угодою є змінюваною. Позичальник погоджується, що застосування відповідного розміру процентної ставки за додатковою угодою визначена умовами цієї додаткової угоди та не потребує будь-яких додаткових письмових погоджень зі сторони позичальника та внесення змін до додаткової угоди.

За умовами підп. 4.2. п. 4. додаткової угоди банк здійснює нарахування процентів за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки, з одночасним розрахунком розміру компенсаційної процентної ставки як частини базової процентної ставки. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у такому розмірі: при дотриманні позичальником всіх умов Програми та/або додаткової угоди, які є необхідними для отримання позичальником державної підтримки, - у розмірі компенсаційної процентної ставки; при недотриманні позичальником умов Програми та/або додаткової угоди, які є необхідними для отримання позичальником державної підтримки, - у розмірі базової процентної ставки; у випадку та на період невиконання чи неналежного виконання та/або недотримання з будь-яких підстав зобов`язань/умов, встановлених відповідними пунктами договору та/або додаткової угоди - у розмірі підвищеної (штрафної) процентної ставки.

Згідно з підп. 4.3. п. 4. додаткової угоди розмір базової процентної ставки не може перевищувати розмір, який визначається за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) +5% та переглядається банком щоквартально. На дату підписання цієї додаткової угоди базова процентна ставка за користування кредитом з урахуванням Індексу UIRD (3 міс.) та із застосуванням передбаченої у п. 4.3.1 формули становить 11,9% (одинадцять цілих дев`ять десятих відсотків) річних, яка підлягає застосуванню для визначення зобов`язань позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до умов Програми. Максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути застосований за кредитом, не може бути вищим ніж 30 (тридцять) % річних. При цьому сторони домовились, що у випадках, коли розмір розрахованих процентів згідно наведеної у п. 4.3.1.додаткової угоди формули перевищує 30 (тридцять) % річних, базова процентна ставка буде становити 30 (тридцять) % річних. Перегляд (автоматичне перерахування) банком розміру базової процентної ставки за кредитом, наданим позичальникові, з урахуванням зміни зазначеного індексу, має здійснюватися кожного календарного кварталу, а саме: 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня кожного року протягом участі у програмі позичальником. У разі, якщо зазначені дати припадають на вихідний, святковий або інший неробочий день - відповідна зміна відбувається у наступний за вказаними датами робочий день місяця. У випадку неможливості визначення розміру Індексу UIRD (3 міс.), станом на дату перегляду базової процентної ставки, що сталося з незалежних від сторін обставин, для цілей визначення розміру базової процентної ставки на новий період (календарний квартал) застосовується Індекс UIRD (3 міс.), який буде можливо визначити на найближчу дату визначеного цим підпунктом періоду перегляду та зміни розміру базової процентної ставки. У випадку неможливості визначення розміру Індексу UIRD (3 міс.) відповідно до зазначених вище правил, що сталося з незалежних від сторін обставин, застосовується розмір базової процентної ставки, який був визначену на попередній період дії додаткової угоди (календарний квартал). Банк інформує позичальника про зміну розміру базової процентної ставки, що підлягає застосуванню у відповідному періоді (календарному кварталі) та розрахованої банком у відповідності до умов цієї додаткової угоди, протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів, що слідують за днем перегляду процентної ставки шляхом відправки через СДО повідомлення у вигляді належним чином оформленого документу в електронному вигляді або шляхом направлення поштового відправлення на адресу позичальника зазначену у додатковій угоді з описом вкладення та повідомленням про вручення або доставкою кур`єрською службою. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі базової процентної ставки: у випадку порушення позичальником умов Програми; та/або у випадку встановлення банком та/або Фондом фактів подання позичальником недостовірної/неправдивої інформації, наслідком чого стало неправомірна участь позичальника у Програмі, та/або ненадання позичальником інформації, яка є необхідною для отримання державної підтримки відповідно до умов Програми та/або використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням та/або у разі, якщо період відсутності коштів триває понад 6 місяців поспіль та/або у разі припинення/призупинення здійснення Фондом виплат державної підтримки у випадку настання будь-якої з подій: a) припинення фінансування Програми з боку держави та/або b) прийняття нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання Фондом, що унеможливлюють здійснення Фондом виплат державної підтримки, тощо.

Пунктом 4.4. додаткової угоди передбачено, що сума компенсації, яка підлягає сплаті Фондом за кредитом, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за користування кредитом протягом місяця із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих банком процентів за користування кредитом, визначеною з урахуванням вимог Програми та яка підлягає сплаті позичальником за кредитом (компенсаційна частина процентів). На дату підписання цієї додаткової угоди розмір компенсаційної процентної ставки становить: 0,00 % (нуль процентів) річних. Ставка у розмірі 0 (нуль) процентів річних діє на період строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 або обмежувальних заходів, пов`язаних з її поширенням та протягом 90 днів з дня його (їх) відміни; після їх скасування, розмір компенсаційної процентної ставки становить 3 (три) проценти річних. Правила визначення розміру компенсаційної процентної ставки викладені у Програмі. Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі компенсаційної процентної ставки, якщо позичальник відповідає/дотримується умов Програми, договору, додаткової угоди.

Відповідно до підп. 4.6. п. 4. додаткової угоди незважаючи на умови договору та Правил, за цією додатковою угодою в рамках Програми позичальником в день отримання кредиту одноразово сплачується на користь банку комісійна винагорода у розмірі 0,5% (нуль цілих п`ять десятих відсотка) від суми наданого кредиту, що встановлена у п. 1. додаткової угоди. Інші комісійні винагороди, крім вказаної у цьому пункті додаткової угоди, позичальником не сплачуються.

Згідно з підп. 4.7. п. 4 додаткової угоди проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку. При цьому, якщо останній день строку сплати процентів, або дата остаточного повного повернення Кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів, або повернення кредиту вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем. Проценти сплачуються у порядку, передбаченому Правилами та договором.

В матеріалах справи наявні копія та оригінал договору поруки від 29.12.2021 № 288206 (а.с. 41-43, т.1; а.с. 13-14, т.3), який містить підписи і відомості щодо його укладення у місті Херсоні між АТ «Укрсиббанк» (далі кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (далі поручитель) про таке.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника, яким є ТОВ КСМ «СИОЛ» (тих, що існують у теперішній час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі на підставі окремих договорів, що можуть бути укладені в рамках основного договору) щодо сплати: суми кредиту за основним договором у розмірі 5000000,00 грн; процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору; суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку. Порука за кожним з основних зобов`язань є окремою від порук за усіма іншими основними зобов`язаннями, і припинення або визнання недійсною поруки за одним з основних зобов`язань не припиняє поруки за будь-яким іншим основним зобов`язанням.

Згідно з п. 1.2. договору поруки поручителю добре відомі усі умови основного договору, зокрема, сума кредиту, процентна ставка, інші платежі за основним договором, терміни та строки виконання зобов`язань за основним договором, інші умови основного договору.

Пунктом 1.3. договору поруки визначено, що відповідальність поручителя за усіма у сукупності основними зобов`язаннями обмежується сумою, що становить 7500000,00 грн.

За умовами п. 1.4. договору поруки строк поруки становить 12 років з дня укладення цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки у разі порушення основного зобов`язання відповідальність поручителя і боржника є солідарною. Поручитель відповідає за основним зобов`язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручаться за виконання боржником такого основного зобов`язання, якщо договором з такою іншою особою не встановлено інше.

Згідно з п. 5.1. договору поруки він набирає чинності з дня його укладення та діє до припинення поруки.

Крім цього, в матеріалах справи наявна розписка ОСОБА_4 , яка підтвердила, що ознайомлена з договором поруки та надала згоду на його укладення (а.с. 44, т.1; а.с. 14, т.3).

Також в матеріалах справи наявні аналогічні за змістом договори поруки від 29.12.2021 № 288207 та від 29.12.2021 № 288208 (а.с. 45-52, т.1; а.с. 15-18, т.3), які містять дані щодо їх підписання і укладення між банком та відповідачами 3-4, як поручителями за виконання зобов`язань відповідачем-1 по кредитному договору, а також згоди відповідачів 3-4 на укладення цих договорів поруки.

11.04.2022 між позивачем та відповідачем-1 була укладена додаткова угода № 1 до договору (а.с. 38-39, т.1), якою, зокрема, п. 1.1.1. договору викладено у наступній редакції: «Банк надає клієнту кредит в сумі 4374998,00 грн, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається одним траншем в розмірі зазначеної суми кредиту». Відповідно до цієї додаткової угоди додаток № 2 до договору викладено у новій редакції (а.с. 40, т.1), якою строк повернення всієї суми кредиту визначений до 28.12.2023.

Як вбачається з наявної справі банківської виписки по рахунку відповідача-1 (а.с. 53-68, т.1), 30.12.2021 банк, на підставі кредитного договору від 29.12.2021 № 11529089000, надав відповідачу-1 кошти у розмірі 5000000,00 грн. Водночас, в порушення умов договору, відповідач-1 у визначений договором строк у повному обсязі не повернув банку отримані у користування кредитні кошти, у зв`язку чим залишок заборгованості відповідача-1 перед банком складає 1336699,43 грн. Крім цього, за відповідачем-1 рахується заборгованість за відсотками, яка, за розрахунком банку, становить: 40561,56 грн - за процентами за користування грошовими коштами (поточна); 99006,83 грн - за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (а.с. 69-80, т.1). Розрахунок процентів банком здійснено станом на 30.09.2024. Під час розгляду справи відповідачами до матеріалів справи були долучені докази здійснення часткових оплат по кредитному договору за період з 11.11.2022 по 29.02.2024 (а.с. 128-152, т.1), в цей же час, як встановлено судом, ці оплати були враховані банком при здійсненні розрахунку спірних у цій справі сум.

У зв`язку з тим, що відповідач-1 не виконав у повному обсязі взятих на себе зобов`язань у повному обсязі, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав до відповідачів, як солідарних боржників, з позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 1476267,82 грн, з яких: 1336699,43 грн заборгованість за кредитом; 40561,56 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами (поточні); 99006,83 грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

В цей же час, відповідачі 2-4 не визнають обставину підписання у місті Херсоні 29.12.2021 договорів поруки, копії та оригінали яких містяться в матеріалах справи. Зокрема, відповідачі 3-4 наголошують на тому, що на час укладення договорів поруки, останні перебували за межами території України. Так, згідно з відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.04.2024 № 24/04/24 (а.с. 22, т.2), у базі даних щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями міститься інформація, що у період з 01.09.2021 по 01.04.2024 громадяни України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виїхали з території України 07.09.2021, після чого ОСОБА_5 04.05.2022 в`їхала на територію України та в цей же день виїхала. Дані щодо повернення в ОСОБА_7 відсутні.

Водночас, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні висновки почеркознавчої експертизи щодо встановлення обставини підписання/не підписання відповідачами 2-4 договорів поруки. При цьому, після подання банком оригіналів договорів відповідачами в межах цієї справи відповідне клопотання до суду не заявлялось, оригінали договорів поруки підписантами не оглядались, зразки підписів підписантів - відповідачів 2-4 до суду не подавались.

Між цим, судом встановлено, що банк вже звертався до відповідачів з аналогічним позовом про стягнення заборгованості за кредитом, натомість, ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2024 у справі № 916/861/24, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 (а.с. 30-42, т.2), позов банку було залишено без розгляду з підстав неявки представника позивача у засідання суду.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Положеннями ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ГПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 4 статті 226 ГПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Позиція суду

На вирішення суду в межах цієї справи Акціонерним товариством Укрсиббанк переданий спір про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, заборгованості відповідача-1 перед банком, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язання за кредитним договором від 29.12.2021 № 11529089000.

В це же час, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до банку про визнання недійсними договорів поруки від 29.12.2021 № 288206, від 29.12.2021 № 288207 та від 29.12.2021 № 288208.

Приймаючи до уваги, що вимоги банку ґрунтуються, зокрема, на договорах поруки, які оскаржуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає необхідним спочатку надати оцінку вимогам позивачів за зустрічними позовними заявами.

Так, зустрічні позовні вимоги у цій справи ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують обставину підписання ними договорів поруки, якими забезпечено виконання зобов`язань відповідача-1 перед банком за кредитним договором. При цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали докази на підтвердження того, що на час укладення спірних договорів останні перебували за межами території України.

Суд виснує, що за своєю правовою природою спірний договір є правочином щодо забезпечення виконання зобов`язання, а отже для цього договору законом встановлена обов`язкова письмова форма укладення, яка передбачає необхідність підписання його учасниками справи, в тому числі позивачами за зустрічними позовами.

Як встановлено судом, подані до матеріалів справи банком договори поруки містять дані щодо їх підписання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в цей же час, в матеріалах справи відсутні висновки почеркознавчої експертизи на підтвердження того, що підписи від імені поручителів були виконані не ними, а іншими особами. При цьому суд зазначає, що після подання банком оригіналів договорів, позивачами за зустрічними позовами в межах цієї справи відповідні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявлялись, зразки підписів не надавались, не зважаючи на те, що у заявах по суті спору останні вказували, що такі клопотання будуть подані після надходження оригіналів документів. З урахуванням вказаного суд виснує, що позивачами за зустрічним позовом не доведено, що на спірних договорах містяться не їх підписи, а інших осіб, при цьому суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо наданих доказів на підтвердження перебування відповідачів 3-4 за кордоном, станом на 29.12.2021, суд зауважує, що за відсутності належних доказів того, що підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірних договорах поруки виконані не ними, а іншими особами, сама по собі обставина перебування вищевказаних осіб за кордоном не є безумовною підставою для визнання договорів недійсними, оскільки підписання договору може здійснюватися, в тому числі, шляхом передачі примірників договору засобами поштового зв`язку тощо (схожа позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21.11.2024 у справі № 910/14867/23).

Також суд звертає увагу на тому, що ОСОБА_1 , який заперечує обставину підписання договору поруки, не заперечує обставину укладення з банком кредитного договору. В цей же час, як вбачається зі змісту кредитного договору, він підписаний від відповідача-1 саме ОСОБА_1 , як директором товариства, та у п. 2.1. договору міститься посилання, що виконання зобов`язання відповідача-1 забезпечується порукою відповідачів 2-4, що свідчить про суперечливу поведінку позивача за зустрічним позовом та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України.

Отже, оцінивши наявні у справі докази та поведінку сторін, суд дійшов висновку, що позивачами за зустрічними позовами в межах цієї справи не доведена обставина того, що ними не були підписані з АТ «Укрсиббанк» договори поруки щодо забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором.

Крім цього, суд наголошує, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог АТ «Укрссиббанк», суд дійшов висновку про таке.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов`язання, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит у строки, погоджені сторонами у договорі, з урахуванням внесених змін, а також сплатити позивачу проценти за користування кредитом, в обумовлені договором терміни.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, надав відповідачу кредит у розмірі 5000000,00 грн, який відповідач зобов`язався повернути у строк до 28.12.2023, водночас, відповідач-1 прийняті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим у останнього рахується заборгованість перед банком.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом обставини наявності у відповідача-1 заборгованості перед позивачем за кредитним договором від 29.12.2021 № 11529089000 в розмірі 1336699,43 грн, позовні вимоги банку про стягнення коштів у зазначеному розмірі визнаються судом обґрунтованими.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів суми процентів, суд враховує висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 910/19891/20 та від 09.04.2025 у справі № 916/1690/24, у зв`язку з чим вважає безпідставним нарахування банком процентів поза межами строку кредитування, тобто після 28.12.2023. З урахуванням вказаного та приймаючи до уваги здійснені відповідачем-1 оплати після цієї дати, суд дійшов висновку, що доведеними є вимоги банку щодо стягнення суми процентів у розмірі 18500,54 грн.

Щодо заперечень відповідачів, які стосуються того, що позивач у прохальній частині позову заявив до стягнення заборгованість з відповідачів окремо, суд зазначає, що такі доводи судом відхиляються, адже зі змісту вимог позивача вбачається, що вимоги заявлені про солідарне стягнення, в цей же час суд зазначає, що врахування судом заперечень відповідачів в цій частині було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням господарського судочинства.

Також суд звертає увагу відповідачів, що обставина залишення судом без розгляду аналогічних вимог банку у справі № 916/861/24 не є перешкодою для повторного звернення банку до суду та не впливає на вирішення спору у цій справі.

За вищевикладених обставин та враховуючи, що фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 боргових зобов`язань за кредитним договором, заборгованість за кредитом у розмірі 1336699,43 грн та за процентами у розмірі 18500,54 грн слід стягнути з відповідача-1 солідарно з відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4, а отже позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір за позовом АТ «Укрсіббанк» слід покласти на відповідачів порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено повністю, витрати позивачів за зустрічним позовом, пов`язані з розглядом цієї справи, не підлягають відшкодуванню за рахунок інших учасників справи.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Укрсиббанк задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Компания смазочных материалов Сиол (просп. Сенявіна, 7, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 14142821) 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) 3) фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 4) фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) борг по тілу кредиту в сумі 1336699 грн 43 коп та борг по процентам в сумі 18500 грн 54 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компания смазочных материалов Сиол (просп. Сенявіна, 7, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 14142821) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в сумі 4065 грн 60 коп.

5. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в сумі 4065 грн 60 коп.

6. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в сумі 4065 грн 60 коп.

7. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Укрсиббанк (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в сумі 4065 грн 60 коп.

8. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи ОСОБА_1 відмовити повністю.

9. Судові витрати фізичної особи ОСОБА_1 за зустрічним позовом покласти на фізичну особу ОСОБА_1 .

10. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи ОСОБА_2 відмовити повністю.

11. Судові витрати фізичної особи ОСОБА_2 за зустрічним позовом покласти на фізичну особу ОСОБА_2 .

12. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи ОСОБА_3 відмовити повністю.

13. Судові витрати фізичної особи ОСОБА_3 за зустрічним позовом покласти на фізичну особу ОСОБА_3 .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 червня 2025 р.

Суддя Д.О. Бездоля