Рішення

від 02.12.2010 по справі 2/184-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/184-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 грудня 2010 р.           Справа 2/184-09

за первісним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі", 22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Некрасова, 12     

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком плюс", 22511, Вінницька область, Липовецький район, с.Ст.Прилука, вул.Гагаріна, 49    

про стягнення 48 670,65 грн.  

та за зустрічним позовом : ТОВ "Агроком плюс" (21000, м.Вінниця, вул.Визволення, 8, к.62)

до: ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі ЕМ" (22500, Вінницька область, м.Липовець, ул.Некрасова, 12)

про визнання недійсними договору від 07.11.2008 року та актів № 1145 від №1146 без дати та про стягнення 47 000,000 грн., сплачені за договором від 07.11.2008 р.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача :   Безпалько В.П.,  Жук В.О.- за довіреностями;

          відповідача : Лещенко В.М., Присяжнюк О.В.- за довіреностями.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов  ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" про стягнення 48670,07 грн. заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.08.09 р. порушено провадження  у справі №  2/184-09 та призначено засідання на 07.10.09 р.

Вказана ухвала неодноразово оскаржувалась в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, 14 вересня 2010 року  до суду надійшла зустрічна  позовна заява ТОВ "Агроком плюс"  до ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі ЕМ" про визнання недійсними договору від 07.11.2008 року та актів № 1145 від №1146 без дати та про стягнення 47 000,000 грн., сплачені за договором від 07.11.2008 р.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовільнити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 07 листопада 2008 року між СО „Липовецькі електричні мережі" ВАТ "АК Вінницяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агроком плюс" були укладені два Договори на загальну суму 95 670,65 грн., згідно яких „Підрядник"- СО "Липовецькі ЕМ" виконали роботи по монтажу живлення деревообробного цеху та автопослуги, а „Замовник"- ТОВ" Агроком плюс" прийняли виконану роботу та згідно Договорів (п.1) зобов'язався оплатити виконані роботи згідно пред'явленого рахунка Підрядника.

Належність виконання посвідчується Актами виконаних робіт №№ 1145 та 1146.

Згідно п. 2 Договорів від 07 листопада 2008 року в вартість робіт, отриманих по даних договорах, включено вартість обладнання і матеріалів, що в загальному становить 95 670, 65 грн.

Згідно п.2.2 Договорів платежі здійснюються Замовником шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника грошових коштів у порядку і у строки, передбачені Графіком оплати.

Але ТОВ "Агроком плюс" не були належним чином виконані умови, викладені у зазначеному графіку, відбулась лише часткова проплата вказаної заборгованості в сумі 47 000,00 грн., а саме:

- згідно  прибуткового касового ордера № 4210 від 24.12.2008 року на суму 40 000,00 грн.;

- згідно прибуткового касового ордера № 1131 від 15.04.2009 року на суму 3 000,00 грн.;

та згідно платіжного доручення від 30.04.2009 р. № 37 про сплату 4 000,00 грн.

Таким чином, неоплаченою відповідачем залишилась  48 670,65 грн. заборгованості, який в добровільному порядку не повертає, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

В зустрічній позовній заяві від 14 вересня 2010 року ставиться вимога про визнання недійсними договорів від 07.11.2008 року та актів № 1145 від №1146 без дати та про стягнення 47 000,000 грн., сплачені згідно договорів від 07.11.2008 р.

Зустрічний позов мотивований тим, що умовами спірних договорів не визначено найменування об'єкта будівництва, основні параметри, склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією, порядок вводу об'єкта в експлуатацію, а тому, як вважає відповідач, дані спірні договори не є різновидом договору підряду, оскільки містять внутрішні суперечності, що в свою чергу, робить неможливим конкретизувати права та обов"язки сторін у договорі.

Крім того, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), акти №1146 та №1145, які були передані на підпис керівнику ТОВ «Агроком плюс», не являються підтвердженням передачі замовнику виконаних робіт, так як на вказаних актах відсутня печатка товариства, не визначено назву створеного об"єкта та відсутні підписи уповноважених органів, що в подальшому унеможливлює здійснення державної реєстрації створеного об'єкта.

За таких підстав, відповідач просить суд вказані договори від 07 листопада 2008 року та акти №1145 та №1146, які є додатком до них, визнати недійсними.

Також, в зустрічній позовній заяві ставиться питання про стягнення 47 000,000 грн. з позивача, сплачені за договором від 07.11.2008 р.

Позивач за первісним позовом  в наданих усних поясненнях та направленому відзиві за № 513 від 21.10.10 р. проти зустрічного позову заперечує, мотивуючи свої доводи тим, що відповідачем безпідставно заявлено вимоги зустрічного позову, оскільки виконані роботи фактично повинні бути оплачені в повному обсязі.

Сторони заявили, що надали всі докази необхідні для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що первісний позов ТОВ підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договора від 07 листопада 2008 р. є договорами підряду.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України  замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договорах підряду від 07.11.08 р. належним чином, що стверджується підписаними актами №№1145 та 1146 та актом робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта КТП 10/0,4 -  400 КВТ від 03.02.09 р..

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі  48 670,65 грн. про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Не визнаючи позовні вимоги, відповідач вважає, що вказані договори слід визнати судом недійсними.

Зміст договору передбачає волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків у межах наданих їм договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.5 Договорів сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт становить 95 670,65 грн.  (41 703,72 грн. + 53 966,83 грн.)

Позиція відповідача стосовно недійсності вчинення правочинів є помилковою і судом оцінюється критично та  до уваги не береться, оскільки, як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо об"єму та вартості виконаних позивачем робіт по монтажу живлення деревообробного цеху та наданих автопослуг.

Крім того, по Договорах від 07.11.08 р. відповідачем здійснювались  часткові проплати за виконані роботи, таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично визнано борг перед позивачем.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 48 670,65  грн. за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом тим, дослідивши матеріали зустрічного позову ТОВ "Агроком плюс"  до ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі ЕМ" про визнання недійсними договору від 07.11.2008 року та актів № 1145 від №1146 без дати та про стягнення 47 000,000 грн., сплачені за договором від 07.11.2008 р., надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.2 ст.882 ЦК України  Замовник  організовує  та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Твердження відповідача про нездачу трансформаторної підстанції в експлуатацію судом спростовуються, оскільки із наданого до матеріалів справи позивачем акту робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.02.2009 р. чітко вбачається, що він підписаний директором Онищуком В.В., скріплений печаткою підприємства та підписаний іншими членами робочої приймальної комісії.

Таким чином, суд приходить до висновку що Онищук В.В. своїм підписом на акті від 03.02.09 р. фактично підтвердив отримання збудованого об'єкта  в експлуатацію.

Відносно посилання відповідача на недійсність вчинення сторонами вказаних правочинів слід зазначити наступне.

Як визначає ст.215 ЦК України підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені зокрема частиною 2 ст. 203 України.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновків що відповідачем  не надано достатніх доказів на підставі яких суд мав би прийти до висновку про наявність законних підстав визнати вчинені правочини недійсними з виникненням у ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі" майнових зобов'язань по відношенню до ТОВ "Агроком Плюс".

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 837, 853, 854 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд - 

ВИРІШИВ :

   1. Первісний позов  задовільнити.

2.Стягнути з  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с.Ст.Прилука, вул.Гагаріна, 49, код 33762737) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі" (22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Некрасова, 12, код 25510251)  48 670,65 грн. заборгованості за виконані роботи, 486,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ігформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

     4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

     5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  06 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу   22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Некрасова, 12

3 - відповідачу   Вінницька область, Липовецький район, с.Ст.Прилука, вул.Гагаріна, 49