Постанова

від 25.01.2011 по справі 2/184-09

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р. Справа № 2/184-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Грязнов В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - директор ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 дов.№1-14-2719 від 01.01.2011 року.

Від відповідача (за первісним позовом) - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.12.11 р., у справі № 2/184-09 (суддя Мельник П.А.).

за первісним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі елентричні мережі"

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс"

про стягнення в сумі 48 670 грн. 07 коп.

та за зустрічним позовом: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс"

до: Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі елентричні мережі"

про стягнення 47 000,000 грн., сплачені за договором від 07.11.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2010 року по справі №2/184-09 первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с.Ст.Прилука, вул.Гагаріна, 49, код 33762737) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Липовецькі елентричні мережі" (22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Некрасова, 12, код 25510251) 48 670,65 грн. заборгованості за виконані роботи, 486,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" подав апеляційну скаргу. В якій просить:

Стасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2010 року у справі №2/184-09;

Відмовити відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»в особі структурної одиниці «Липовецькі електричні мережі»в задоволенні позову.

ОСОБА_4 договори від 07 листопада 2008 року укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс», м.Вінниця та структурною одиницею «Липовецькіелектричні мережі»відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго», Вінницька область, м.Липовець недійсними;

ОСОБА_4 № 1145 без дати, ОСОБА_4 № 1146 без дати недійсними;

Стягнути з структурної одиниці «Липовецькі електричні мережі»відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс», кошти в сумі 47000 грн сплачені за договорами від 07 листопада 2008 року;

Стягнути з структурної одиниці «Липовецькі електричні мережі»відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс»328,35грн сплаченого держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процес у в сумі 236 грн.

Скаржник посилається на наступні обставини:

07 листопада 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс», м.Вінниця та структурною одиницею «Липовецькі електричні мережі»відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго», Вінницька область, м.Липовець було укладено два договори по монтажу живлення деревообробного цеху та автопослуги (далі Договори). Господарський суд прийшов до висновку що данні договори за своєю природою є договорами підряду. З даним висновком господарського суду не погоджуємось, тому що відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Параграф 3 глави 61 Книги п'ятої Цивільного кодексу регулює відносини, що склалися в процесі капітального будівництва. Частина 5 ст. 318 Господарського кодексу України визначає умови які спрямовані на забезпечення належного виконання сторонами договору підряду зокрема, це : найменування сторін; місце і дата укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору. У Постанові Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. N668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»предметом договору підряду є роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта, обов'язок щодо виконання яких покладається на підрядника. Власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) до їх здачі замовникові є підрядник.

У договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

ОСОБА_5, умовами даних договорів не визначено найменування об'єкта будівництва, основні параметри, склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією, порядок вводу об'єкта в експлуатацію, а тому вважаємо, що спірні договори не є різновидом договору підряду.

Проаналізувавши текст спірного договору, однозначно визначити, якими нормами матеріального права врегульовано правовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс»та структурною одиницею «Липовецькі електричні мережі»відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго», що випливають із договорів укладених 07 листопада 2008 року неможливо, оскільки вони містять такі внутрішні суперечності, які унеможливлюють віднесення їх до будь-якого виду договорів, передбачених чинним законодавством. А це, в свою чергу, робить неможливим конкретизувати права та обов'язки сторін у договорі.

Договори від 07 листопада 2008 року передбачають монтаж живлення деревообробного цеху та автопослуги, але фактично це будівництво на території, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком плюс», трансформаторної станції, а тому відповідно до ч.2 ст. 882 Цивільного кодексу України у прийнятті робіт повинні брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здавання-прийняття об'єкта будівництва оформляється спеціальним актом, що підписується сторонами, а також представниками уповноважених органів. Акти №1146 та №1145, які були передані на підпис керівнику ТОВ «Агроком плюс», не являються підтвердженням передачі замовнику виконаних робіт, так як ні актах №1146 та №1146 відсутня печатка ТОВ «Агроком плюс», не визначено назву створеного об'єкта, відсутні підписи уповноважених органів, що в подальшому унеможливлює здійснення державної реєстрації створеного об'єкта.

Господарський суд не надав правової оцінки ОСОБА_5 №1146 та № 1145.

Вважає помилковим висновок господарського суду про те ,що позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договорах підряду належним чином, оскільки оспорюванні ОСОБА_5 та ОСОБА_5 вводу в експлуатацію не являються актами виконаних робіт у розуміння ст.882 Цивільного кодексу України.

В оспорюваних ОСОБА_5 містиься іформація про матеріали та затрати на соціальні виплати. Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторисна документація (кошторис) є документом, який встановлює вартість робіт кожного етапу договору, у розрізі окремих статей витрат виконавця (в т.ч. вартості обладнання, програмного забезпечення), що розробляється та подається на затвердження замовнику виконавцем, після затвердження замовником стає невід'ємною частиною договору та є підставою для оплати виконаних на етапі робіт.

ОСОБА_5 не можуть бути кошторисом у розумінні ст. 844 Цивільного кодексу України та спірного договору. Вона є загальною ціною договору, яка визначена орієнтовно та дорівнює загальній вартості всіх робіт за договором.

Відповідно до ч.2 ст. 202 Цивільного кодексу України двосторонній чи багатосторонній правочин є договором. Так, ст. 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 215 Цивільного кодекау України визначає підстави недійсності правочину у випадках коли зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства та правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, є всі підстави вважати, що договори від 07 листопада 2008 року та ОСОБА_5 №1145 та №1146, які є додатком до них, мають бути визнанні судом недійсними.

Відповідно ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки недійсності правочину, зокрема недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового розгляду.

Представники відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечують доводи апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню не підлягає.

Місцевим господарським судом не порушені норми матеріального та процесуального права. З"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного:

7 листопада 2008 року між СО „Липовецькі електричні мережі" ВАТ "АК Вінницяобленерго" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Агроком плюс" були укладені два Договори на загальну суму 95 670,65 грн., згідно яких „Підрядник"- СО "Липовецькі ЕМ" виконали роботи по монтажу живлення деревообробного цеху та автопослуги, а „Замовник"- ТОВ" Агроком плюс" прийняли виконану роботу та згідно Договорів (п.1) зобов'язався оплатити виконані роботи згідно пред'явленого рахунка Підрядника.

Належність виконання посвідчується Актами виконаних робіт №№ 1145 та 1146.

Згідно п. 2 Договорів від 07 листопада 2008 року в вартість робіт, отриманих по даних договорах, включено вартість обладнання і матеріалів, що в загальному становить 95 670, 65 грн.

Згідно п.2.2 Договорів платежі здійснюються Замовником шляхом перерахування на поточний рахунок Підрядника грошових коштів у порядку і у строки, передбачені Графіком оплати.

Але ТОВ "Агроком плюс" не були належним чином виконані умови, викладені у зазначеному графіку, відбулась лише часткова проплата вказаної заборгованості в сумі 47 000,00 грн., а саме:

- згідно прибуткового касового ордера № 4210 від 24.12.2008 року на суму 40 000,00 грн.;

- згідно прибуткового касового ордера № 1131 від 15.04.2009 року на суму 3 000,00 грн.;

та згідно платіжного доручення від 30.04.2009 р. № 37 про сплату 4 000,00 грн.

Таким чином, неоплаченою відповідачем залишилась 48 670,65 грн. заборгованості, який в добровільному порядку не повертає, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

В зустрічній позовній заяві від 14 вересня 2010 року ставиться вимога про визнання недійсними договорів від 07.11.2008 року та актів № 1145 від №1146 без дати та про стягнення 47 000,000 грн., сплачені згідно договорів від 07.11.2008 р.

Зустрічний позов мотивований тим, що умовами спірних договорів не визначено найменування об'єкта будівництва, основні параметри, склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією, порядок вводу об'єкта в експлуатацію, а тому, як вважає відповідач, дані спірні договори не є різновидом договору підряду, оскільки містять внутрішні суперечності, що в свою чергу, робить неможливим конкретизувати права та обов"язки сторін у договорі.

Крім того, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), акти №1146 та №1145, які були передані на підпис керівнику ТОВ «Агроком плюс», не являються підтвердженням передачі замовнику виконаних робіт, так як на вказаних актах відсутня печатка товариства, не визначено назву створеного об"єкта та відсутні підписи уповноважених органів, що в подальшому унеможливлює здійснення державної реєстрації створеного об'єкта.

За таких підстав, відповідач просить суд вказані договори від 07 листопада 2008 року та акти №1145 та №1146, які є додатком до них, визнати недійсними.

Також, в зустрічній позовній заяві ставиться питання про стягнення 47 000,000 грн. з позивача, сплачені за договором від 07.11.2008 р.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду приймає до уваги, що:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договора від 07 листопада 2008 р. є договорами підряду.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договорах підряду від 07.11.08 р. належним чином, що стверджується підписаними актами №№1145 та 1146 та актом робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта КТП 10/0,4 - 400 КВТ від 03.02.09 р..

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 48 670,65 грн. про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Не визнаючи позовні вимоги, відповідач вважає, що вказані договори слід визнати судом недійсними.

Зміст договору передбачає волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків у межах наданих їм договором.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.5 Договорів сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт становить 95 670,65 грн. (41 703,72 грн. + 53 966,83 грн.)

Позиція відповідача стосовно недійсності вчинення правочинів є помилковою і судом оцінюється критично та до уваги не береться, оскільки, як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо об"єму та вартості виконаних позивачем робіт по монтажу живлення деревообробного цеху та наданих автопослуг.

Крім того, по Договорах від 07.11.08 р. відповідачем здійснювались часткові проплати за виконані роботи, таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично визнано борг перед позивачем.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 48 670,65 грн. за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору та актів відповідає фактичним обставинам справи.

В силу п.2 ст.882 ЦК України Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Твердження відповідача про нездачу трансформаторної підстанції в експлуатацію судом спростовуються, оскільки із наданого до матеріалів справи позивачем акту робочої приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.02.2009 р. чітко вбачається, що він підписаний директором ОСОБА_6, скріплений печаткою підприємства та підписаний іншими членами робочої приймальної комісії.

Таким чином, суд прийшов до висновку що ОСОБА_6 своїм підписом на акті від 03.02.09 р. фактично підтвердив отримання збудованого об'єкта в експлуатацію.

Сторонами відповідно до ст. 203 ЦК України при укладенні і виконанні договору, дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Агроком Плюс" на рішення господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2010 року по справі №2/184-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 02 грудня 2010 року по справі №2/184-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи №2/184-09 повернути в господарський суд Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Тимошенко О.М.