Постанова від 18.06.2025 по справі 910/2816/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2025 р. Справа№ 910/2816/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 18.06.2025,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025

у справі №910/2816/25 (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни

до ОСОБА_1 (Відповідач - 1),

ОСОБА_2 (Відповідач - 3),

Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (Відповідач - 3)

про визнання недійсним права на зареєстрований промисловий зразок, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб", згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 №45874 - повністю, які належать Хлібураду Юрію Віталійовичу та Кондратенку Олександру Миколайовичу та зобов`язання Національного органу інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на реєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб" згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, Фізична особа-підприємець Артемчук Марина Олександрівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 про відмову у відкритті провадження у справі; направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду; стягнути судові витрати.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

24.03.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Хлібурада Юрія Віталійовича надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2816/25 за позовом Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсним права на зареєстрований промисловий зразок, зобов`язання вчинити дії; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2816/25.

07.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2816/25 в 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 призначено судове засідання з розгляду питання відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 на 30.04.2025; витребувано у Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни докази на підтвердження повноважень її представника - адвоката Ясниської Ольги Михайлівни.

26.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій остання просить надати її представнику - адвокату Ясниській Ользі Михайлівні можливість взяти участь у судовому засіданні у справі №910/2816/25, призначеному на 30.04.2025 o 12 год. 45 хв. у Північному апеляційному господарському суді - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою відеоконференцзв`язку.

27.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява, до якої долучено ордер серії ВХ №1092336 від 19.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку залишено без розгляду.

27.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Державної організації "УКРНОІВІ" надійшла заява про проведення судового засідання без участі їх представника.

29.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява про відкладення розгляду справи.

30.04.2025 через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу ордеру, до якої долучено ордер серії ВХ №1092336 від 19.03.2025.

30.04.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу ордеру серії ВХ №1092336 від 19.03.2025.

У судове засідання 30.04.2025 учасники провадження у справі не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання усі повідомлені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.05.2025 о 12 год. 00 хв., запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 16.05.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 21.05.2025.

13.05.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Хлібурада Юрія Віталійовича (Відповідач - 1) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач - 1 просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскільки ФОП Артемчук М.О. не довела суду, що в у спірних правовідносинах щодо визнання свідоцтва на промисловий зразок недійсним Відповідачі, які мають статус фізичної особи-підприємця, виступають як суб`єкти господарювання. Відповідно до судової практики, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця, при цьому, правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Як стверджує Відповідач - 1, позовні вимоги щодо недійсності охоронного документа, що підтверджує майнові права інтелектуальної власності фізичних осіб, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

14.05.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Державної організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (Відповідач - 3) надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Відповідач - 3 просить суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни - без задоволення, з огляду на наступне. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи, при цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 № 3688-XII (далі - Закон № 3688-XII) свідоцтво на промисловий зразок видається особі, яка має право на реєстрацію промислового зразка. Якщо право на реєстрацію промислового зразка мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво. За наведеним у статті 1 цього ж Закону визначенням терміну особа - це фізична або юридична особа. Відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі України промислових зразків (міститься в матеріалах справи), володільцями оскаржуваного свідоцтва України від 12.10.2023 № 45874 на промисловий зразок « 1.-3 НАСТІЛЬНА ГРА «БІЗІКУБ» є фізичні особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З огляду на наведене, спір стосується позбавлення фізичних осіб права власності на промисловий зразок шляхом визнання недійсними повністю права на зареєстрований згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 промисловий зразок « 1.-3 НАСТІЛЬНА ГРА «БІЗІКУБ», власниками якого є фізичні особи - Хлібурад Юрій Віталійович та ОСОБА_2 , та не відноситься до юрисдикції господарських судів України, відтак, права Позивача (Скаржника) не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, дійшовши правильних висновків, що оскільки Фізична особа - підприємець Артемчук Марина Олександрівна звертається до суду, як фізична особа-підприємець, проте, відповідачами у справі зазначає фізичних осіб Хлібурад Юрія Віталійовича та ОСОБА_2, тому за суб`єктним складом такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

19.05.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його представника, адвоката - Ясниську Ольгу Михайлівну ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/2816/25, призначеному на 28.05.2025 о 12:00, в режимі відоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

21.05.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Хлібурад Юрія Віталійовича надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його представника, адвоката - Щербакову Ольгу Сергіївну ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у судовому засіданні у справі №910/2816/25, призначеному на 28.05.2025 о 12:00, в режимі відоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 заяви Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни та ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; ухвалено, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25, призначений на 28.05.2025 о 12 год. 00 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1); роз`яснено, що представник Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни - адвокат Ясниська Ольга Михайлівна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та представник ОСОБА_1 - адвокат Щербакова Ольга Сергіївна ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у розгляді апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 оголошено перерву до 18.06.2025 о 09 год. 55 хв.

У судове засідання 18.06.2025 з`явилися в режимі відеоконференції представники Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни та Хлібурад Юрія Віталійовича.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просила суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скрагу, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 скасувати, направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Представники Хлібурад Юрія Віталійовича та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що Відповідач -1 та Відповідач- 2 звернулися до Скаржника із іншим позовом про заборону ФОП Артемчук Марині Олександрівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874, зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях та стягнення збитків у сумі 1 673 070, 00 грн (ухвалою Господарського суду міста Києва 24 від 14.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12174/24, розгляд справи триває). Скаржник вважає, що зазначений промисловий зразок не відповідає умовам надання правової охорони, а саме таким критеріям охороноздатності промислового зразка, як «новизна» та «індивідуальний характер», визначеним статтею 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі - Закон 3688-XII). На думку Скаржника, саме існування прав на промисловий зразок, зареєстрованих за Відповідачами-1, 2, порушує її право на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом не зазначено про те, що одним із відповідачів є Національний орган інтелектуальної власності, а статею 16 ГПК України визначено виключну підсудність справ. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12, якщо відповідачем або одним з відповідачів у справі виступає Державна служба інтелектуальної власності України, то справа в будь-якому разі відповідно до частини п`ятої статті 16 ГПК України підлягає розгляду господарським судом міста Києва.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Фізична особа - підприємець Артемчук Марина Олександрівна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хлібурад Юрія Віталійовича, ОСОБА_2, Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", у якому просила суд:

- визнати недійсними права на зареєстрований промисловий зразок " 1.-3. НАСТІЛЬНА ГРА "БІЗІКУБ", згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 - повністю, які належать Хлібураду Юрію Віталійовичу та Кондратенку Олександру Миколайовичу;

- зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на реєстрований промисловий зразок " 1.-3. НАСТІЛЬНА ГРА "БІЗІКУБ" згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб", згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 №45874 - повністю, які належать Хлібураду Юрію Віталійовичу та Кондратенку Олександру Миколайовичу та зобов`язання Національного органу інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на реєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб" згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Суд апеляційної інстанції погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних правовідносин.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №906/1027/24 зазначено, що критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2025 у справі №912/2027/24 зауважив, що наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 20 ГПК України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема, справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси.

Пунктами 15 і 16 частини першої "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

До початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" видача свідоцтва здійснюється Національним органом інтелектуальної власності в місячний строк з дня державної реєстрації промислового зразка. Свідоцтво видається особі, яка має право на реєстрацію промислового зразка. Якщо право на реєстрацію промислового зразка мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

За наведеним у статті 1 названого Закону визначенням терміну особа - це фізична або юридична особа.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі України промислових зразків станом на 10.03.2025, щодо свідоцтва України від 12.10.2023 № 45874 на промисловий зразок " 1.-3. НАСТІЛЬНА ГРА "БІЗІКУБ", володільцями названого свідоцтва України є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки Фізична особа - підприємець Артемчук Марина Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва, як фізична особа-підприємець, проте, відповідачами у справі зазначила саме фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому за суб`єктним складом такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що даний спір підлягає вирішенню в загальному суді, а тому правомірно відмовив у прийнятті позовної заяви Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб", згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 №45874 - повністю, які належать ОСОБА_1 та Кондратенку Олександру Миколайовичу та зобов`язання Національного органу інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на реєстрований промисловий зразок " 1.-3. Настільна гра "Бізікуб" згідно із свідоцтвом України від 12.10.2023 № 45874 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Таким чином, безпідставними є доводи апеляційної скарга відносно того, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки за суб`єктним складом сторін та характером спірних правовідносин спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Аналогогічна правова позиція викладена у постановах від 15.04.2025 у справі № 918/442/24, від 22.04.2025 у справі № 917/1281/24.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/2816/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2816/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 23.06.2025.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Т.П. Козир