Постанова від 12.06.2025 по справі 925/1137/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2025 р. Справа № 925/1137/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.06.2025

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс»

про ухвалення додаткового рішення

в межах розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЗ»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2024

повне рішення складене 21.11.2024

у справі № 925/1137/24 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс»

про стягнення 872 885,63 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" (позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 872 885,63 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2024 у справі № 925/1137/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 30.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2024 у справі № 925/1137/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 925/1137/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2024 залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції

19.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" до Північного апеляційного господарського суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій викладено прохання стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" понесені судові витрати на правову допомогу.

Заяву обґрунтовано тим, що у відзиві на апеляційну скаргу визначено попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого у зв`язку з розглядом справи відповідач очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 36 000,00 грн.

Крім того, 19.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення доказів на підтвердження сплати адвокатських послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у суді апеляційної інстанції

Згідно протоку передачі судової справи (заяви) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 19.05.2025 матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" про ухвалення додаткового рішення в межах судової справи № 925/1137/24 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" про ухвалення додаткового рішення в межах справи № 925/1137/24 призначено до розгляду на 12.06.2025.

15.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" надійшли заперечення щодо витрат відповідача на правову допомогу.

Явка представників учасників справи

04.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" надійшла заява про проведення засідання без участі представника позивача.

12.06.2025 в судове засідання з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс", заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/1137/24 просив задовольнити.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" про ухвалення додаткового рішення, перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви, джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Так, при поданні відзиву на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат складає 36 000,00 грн.

Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що постанова апеляційного суду у справі № 925/1137/24 була ухвалена 15.05.2025, заява про ухвалення додаткового рішення подана 19.05.2025, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 36 000,00 грн. відповідачем подано копії: рахунку-фактури № 1 від 03.03.2025, акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2025, платіжної інструкції № 9068 від 02.04.2025, рахунку-фактури № 2 від 20.03.2025, акту № 2 приймання-передачі наданих послуг від 20.03.2025, платіжної інструкції № 9067 від 02.04.2025, акту № 4 приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2025, рахунку-фактури № 4 від 15.05.2025, платіжної інструкції № 9294 від 19.05.2025.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Снарк» (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 2102/25.

03.03.2025 між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт № 1 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги: (1) вивчення та опрацювання апеляційної скарги з додатками, ознайомлення з матеріалами справи. Формування попередньої правової позиції в справі - 4000,00 грн. (1 год.); (2) підготовки процесуальних документів по справі. Відзив на апеляційну скаргу - 16 000,00 грн. (4 год.).

20.03.2025 між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт № 2 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги: участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та підсистеми «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку - 10 000,00 грн. (1 год.).

15.05.2025 між адвокатським об`єднанням та клієнтом складено та підписано акт № 4 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги: участь у судовому засіданні 15 травня 2025 року - 10 000,00 грн. (1 год.).

Загальна вартість наданих послуг за цими актами становить 40 000,00 грн.

На оплату наданих послуг адвокатським об`єднанням було виставлено рахунки-фактури № 1 від 03.03.2025, № 2 від 20.03.2025, № 4 від 15.05.2025 на загальну суму 40 000,00 грн., які клієнтом оплачено відповідно до платіжних інструкцій № 9068 від 02.04.2025, № 9067 від 02.04.2025, № 9294 від 19.05.2025.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» у суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Захаровою Тетяною Володимирівною на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ № 1282788 від 24.02.2025, виданого Адвокатським об`єднання «Снарк» згідно договору № 2102/25 від 21.02.2025.

Вищенаведені документи у сукупності підтверджують факт понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» судових витрат на правову допомогу у даній справі на суму 40 000,00 грн., яка встановлена у формі погодинної оплати.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОЗ» подало заперечення щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» судових витрат на правову допомогу, в яких зазначає, що заявлений розмір витрат є завищеним.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч. 5 - 7, 9 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Дослідивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОЗ», що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи, а також часом витраченим адвокатом на надання послуг.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» у суді апеляційної інстанції брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що, відповідно, не потребувало витрат часу на відрядження до суду та часу очікування судового засідання.

Колегія суддів, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та заперечення позивача, дійшла висновку не присуджувати відповідачеві, на користь якого ухвалено судове рішення, всю суму витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам відповідача щодо розподілу відповідних витрат, та заперечення позивача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Триплекс Плюс» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" про ухвалення додаткового рішення по справі №925/1137/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОЗ" (вул. Незалежності, 126 с. Антипівка, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36774750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триплекс Плюс" (пр.-т Яворницького Дмитра, 107 А, м. Дніпро, ідентифікаційний код 44684506) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Матеріали справи №925/1137/24 повернути до Господарського суду Черкаської області, доручивши видати наказ на виконання даної додаткової постанови.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 20.06.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко