Постанова від 27.05.2025 по справі 911/782/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р. Справа№ 911/782/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі №911/782/24 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електроград"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус"

про стягнення 549 273,86 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус"

до Приватного акціонерного товариства "Електроград"

про розірвання договору №26-04/2021 від 26.04.2021

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Електроград" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" (далі - відповідач) про стягнення 549 273,86 грн, з яких 490 080,00 грн боргу, 48 054,68 грн пені, 4 733,00 грн 3% річних, 6 406,18 грн втрат від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не здійснено оплату за розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект, ціна без ПДВ - 408 400,00 грн (разом з ПДВ 490 080,00 грн). Також, у зв`язку з несвоєчасним внесенням попередньої оплати відповідачем позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

17.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Електроград" про розірвання договору № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Зустрічний позов мотивований тим, що ТОВ "НВП Енергостатус" здійснено попередню оплату в розмірі 50% обумовленої сторонами в договорі та специфікації та сплачено на користь ПрАТ "Електроград" кошти в розмірі 2 839 920,00 грн, що також встановлено під час розгляду судами справ № 910/5251/22 та № 910/3642/23.

Враховуючи, що ПрАТ "Електроград" не здійснювалась поставка такого товару як розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 комплект, відповідно не настав обов`язок щодо здійснення оплати, а зважаючи, що умови договору не виконуються вже протягом більше трьох років, поставка обладнання мала була виконана протягом 65 календарних днів, а також на те, що ТОВ "НВП Енергостатус" втратило інтерес до придбання такого товару у ПрАТ "Електроград", позивач просить суд розірвати договір поставки № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Короткий зміст оскарженого рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" та Приватним акціонерним товариством "Електроград" договір № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Електроград" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" 3 028,00 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що вимога ПрАТ "Електроград" до ТОВ "НВП Енергостатус" про стягнення боргу в розмірі 490 080,00 грн за відсутності повідомлення про готовність такого товару до відвантаження, а також відсутності доказів оплати такого товару є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Крім того, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, нарахованих на таку заборгованість як похідні від вимоги про стягнення боргу, також не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача за зустрічним позовом, суд дійшов висновку, що з огляду на ненадання ПрАТ "Електроград" суду доказів виконання ним обов`язку з поставки розподільчого пристрою РУ-10 кВ, а також зважаючи на те, що з моменту здійснення попередньої оплати минуло вже більше трьох років, вимога ТОВ "НВП Енергостатус" про розірвання договору № 26-04/2021 від 26.04.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Електроград" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" витрати на правничу допомогу в розмірі 47 124,00 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд виходив з того, що розрахунок попередніх судових витрат окремо за первісним та за зустрічним позовом, оскільки обидва позови були об`єднані в межах одного провадження, підготовку та підписання як відзиву на позов, так і зустрічного позову здійснено одним і тим же представником об`єднання (Іоніцой-Доценко О.П.), як і представництво в суді під час розгляду даної справи., є необгрунтованим. Також суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі в загальному розмірі 2 000,00 доларів США є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору у даній справі, у зв`язку з чим суд вважав за доцільне обмежити розмір таких витрат, які підлягають покладенню на відповідача за зустрічним позовом, до 47 124,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Електроград" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 16,09.2024 та додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №911/782/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю; відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог; стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини, які суд вважав доведеними, не підтверджені. При цьому скаржник стверджує, що:

- відповідач не виконав своїх зобов`язань у частині здійснення 50 % попередньої оплати замовленого обладнання для покриття витрат на виготовлення продукції, чим не надав можливість позивачу приступити к виконанню його зобов`язань по виготовленню замовленого обладнання, поставки його відповідачу відповідно до п. 2.2 договору (протягом 65 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати);

- так, як вже було встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили (№910/5251/22 та №910/3642/23), строк поставки товару не настав. Передоплата за спірний товар здійснена не була, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом. Спірний товар виготовлений та готовий до відвантаження, замовник цей товар не оплатив, а суд своїм рішенням надав можливість відповідачу не оплачувати цей товар, що призводить до прямої шкоди матеріальним інтересам позивача за основним позовом. У даній справі істотне порушення умов укладеного договору вчинене саме відповідачем за основним позовом, адже останній не здійснив оплату за замовлений товар.

Стосовно додаткового рішення, то апелянт вказує, що останнє підлягає скасуванню у зв`язку із скасуванням основного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача за первісним позовом

24.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

Відповідач за первісним позовом, з-поміж іншого наголошує на тому, що доводи позивача за первісним позовом про те, що суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не направлялась на адресу відповідача "повідомлення про готовність товару до відвантаження, у свою чергу претензії, які направлялись на адресу відповідача за первісним позовом, мають всі необхідні риси, що притаманні такому повідомленню - є абсолютно не підтверджуються матеріалами справи та є безпідставними.

Також відповідач за первісним позовом зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено факт здійснення відповідачем за первісним позовом передоплати за спірний товар, про що вже неодноразово зазначалося і не спростовано скаржником; висновки судів, на які посилається скаржник в частині ненастання строку поставки товару за договором, є не преюдиційними фактами (обставинами) в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, а тлумаченням судом відповідних умов Договору та Специфікації, тобто правовою оцінкою обставин справи, а не самими обставинами справи.

Також відповідач за первісним позовом зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 42 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяви і клопотань сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 апеляційну скаргу у справі №911/782/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

16.12.2024 матеріали справи №911782/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025, у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Тарасенко К.В. у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/782/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.01.2025, справу №911/782/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Демидова А.М., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №911/782/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

03.02.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №911/782/24. Судове засідання призначено на 06.03.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/782/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03.03.2025, справу №911/782/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розгляд справи відкладено на 13.03.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/782/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.03.2025, справу №911/782/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №911/782/24 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач) Тарасенко К.В., Кравчук Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2025.

Розгляд справи відкладено на 25.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 задоволено клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Електроград" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 25.03.2025 оголошено перерву на 22.04.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/782/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.04.2025, справу №911/782/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

22.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Електроград" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №911/782/24 , спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), суддів: Сибіга О.М., Кравчука Г.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2025.

26.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про визнання доказу недопустимим.

У судовому засіданні 27.05.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 27.05.2025 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення по справі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.04.2021 ПрАТ "Електроград" (постачальник) і ТОВ "НВП Енергостатус" (покупець) укладено Договір № 26-04/2021, за умовами п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені Договором, передати товар у власність покупця, в певній кількості, що відповідає якості і за погодженою ціною, а останній - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у Договорі (пункт 1.1 Договору);

Відповідно до п. 1.2 Договору відомості про товар, у тому числі найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна ціна товару, що поставляється, визначається специфікаціями та технологічною документацією, яка підписується сторонами одночасно з підписанням Договору і з моменту її узгодження сторонами стає його невід`ємною частиною, та містить інформацію щодо кодів УКТ ЗЕД товару.

Згідно з п. 2.1 Договору умови поставки товару визначаються сторонами у специфікації.

Як погоджено сторонами в п. 2.2 Договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах, зазначених в специфікації № 1 до Договору, пунктів 4.1 та 4.2, протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів після погодженої сторонами необхідної технічної документації, одержання передоплати, передбаченої пунктом 3.2 Договору, заявки покупця на відвантаження партії товару.

Згідно з п. 2.4 Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцеві у власність, що засвідчує видаткова накладна, підписана вповноваженими представниками сторін, або акту приймання-передачі й необхідних документів, зазначених у даному Договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість товару визначається сторонами в національній валюті України і передбачається в специфікації № 1, що додається до Договору.

Покупець здійснюється 50% (п`ятдесят) передплату за партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виписки рахунку, решта 50% (п`ятдесят) по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Допускається 100% передоплата вартості товару, вказаного у специфікації № 1 (пункт 3.2 Договору);

Як визначено п. 9.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами обов`язків за Договором, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами розрахунків.

Крім того, 26.04.2021 сторонами було також підписано Специфікацію, відповідно до умов якої сторони узгодили поставку такого обладнання:

- 2БКТП "Каскад-4" 630/100,4-УТ (корпус + сторона 0,4) у кількості 1 (одна) штука, ціна без ПДВ - 2 068 600, 00 грн;

- розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект, ціна без ПДВ - 408 400,00 грн;

- трансформатор ТМГ- 630/10/0,4 у кількості 2 (дві) штуки, ціна без ПДВ - за одну штуку 149 000 грн, а за дві - 298 000,00 грн;

Разом до сплати 3 330 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 555 000 грн (пункт 1 Специфікації);

- умовами оплати, погодженими у вказаній Специфікації, визначено, що покупець здійснює 50% (п`ятдесят) передплату за партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виписки рахунку, решта 50% (п`ятдесят) - по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Допускається 100% передоплата вартості товару, вказаного у специфікації (пункт 2 Специфікації);

- умови поставки: об`єкт покупця (пункт 4 Специфікації).

У п. 4.2 Специфікації сторони погодили, що монтаж на фундамент (встановлення кабельних підвалів, корпусів, даху та герметизація стикових місць) здійснюються силами Постачальника.

Договір та Специфікація підписані уповноваженими особами позивача та відповідача у даній справі.

Позивач за первісним позовом додав до справи видаткову накладну № ЄЛ00/00091 від 16.11.2021, яка підписана позивачем за первісним позовом, згідно з якою поставлено товар на суму 2 839 920,00 грн, а саме 2БКТП "Каскад-4" 630/100,4-УТ (корпус + сторона 0,4) у кількості 1 шт., а також трансформатор ТМГ- 630/10/0,4 у кількості 2.

Крім того, судом встановлено, що між сторонами були наявні судові спори, а саме: у справах № 910/5251/22 та № 910/3642/23 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" до Приватного акціонерного товариства "Електроград".

Так, у справі № 910/5251/22 Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" заявлено вимоги про зобов`язання відповідача поставити товар відповідно до договору поставки від 26.04.2021 № 26-04/2021 (далі - Договір) та специфікації від 26.04.2021 № 1 (далі - Специфікація) з таким найменуванням та кількістю: 2БКТП "Каскад -4" 630/100,4-УТ (корпус + сторона0,4) у кількості 1 (одна) штука; розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект; трансформатор ТМГ- 630/10/0,4 у кількості 2 (дві) штуки, а також стягнення 647 479,73 грн пені.

Рішенням суду від 25.10.2022 у справі № 910/5251/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що не настав строк поставки, оскільки покупцем (ТОВ "НВП Енергостатус") здійснено перерахування на користь відповідача 2 839 920 грн, тобто оплачено товар не у повному обсязі (100% вартості товару), а отже, за висновком суду у вказаній справі № 910/5251/22 строк поставки товару, враховуючи узгоджені сторонами умови Договору та Специфікації, не настав.

У справі № 910/3642/23 Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" заявлено вимоги про стягнення з ПрАТ "Електроград" коштів у розмірі 918 428,00 грн як відшкодування на ремонтно-будівельні роботи, проведення яких необхідно для усунення виявлених дефектів блочної комплектної трансформаторної підстанції, а також 1 492 515,60 грн штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань (поставки товару).

Рішенням суду від 26.07.2023 у справі № 910/3642/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ПрАТ "Електроград" в частині стягнення 918 428,00 грн, суд вказав, що під час розгляду вказаної справи ТОВ "НВП Енергостатус" не надано доказів на підтвердження того, що підтоплення БКТП "КАСКАД-4"-630/10/0,4-У1 сталося саме в результаті неналежного здійснення монтажу Постачальником, оскільки ні актом про фактичну якість від 07.09.2022, ні висновком експертного дослідження не встановлено, що вищезазначені дефекти утворилися внаслідок виконання Постачальником монтажних робіт, визначених Специфікацією.

Відмовляючи у вимозі про стягнення 1 492 515,60 грн штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань (поставки товару), суд послався на преюдиційність фактів, встановлених у рішенні суду від 25.10.2022 у справі № 910/5251/22, а саме стосовно того, що строк поставки товару не настав.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ПрАТ "Електроград" просить суд стягнути з ТОВ "НВП Енергостатус" 490 080,00 грн боргу, 48 054,68 грн пені, 4 733,00 грн 3% річних, 6 406,18 грн втрат від інфляції, посилаючись на те, що відповідачем за первісним позовом не здійснено оплату за розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 (один) комплект, ціна без ПДВ - 408 400,00 грн (разом з ПДВ 490 080,00 грн), а також нараховує 3% річних, інфляційні втрати та пеню у зв`язку з несвоєчасним внесенням попередньої оплати відповідачем за первісним позовом.

Заявляючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ "НВП Енергостатус" вказує на те, що ним здійснено попередню оплату в розмірі 50% обумовленої сторонами в договорі та специфікації та сплачено на користь ПрАТ "Електроград" кошти в розмірі 2 839 920,00 грн, що також встановлено під час розгляду судами справ № 910/5251/22 та № 910/3642/23.

При цьому враховуючи, що ПрАТ "Електроград" не здійснювалась поставка такого товару як розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 комплект, відповідно не настав обов`язок щодо здійснення оплати, а зважаючи, що умови договору не виконуються вже протягом більше трьох років, поставка обладнання мала була виконана протягом 65 календарних днів, а також на те, що ТОВ "НВП Енергостатус" втратило інтерес до придбання такого товару у ПрАТ "Електроград", сторона просить суд розірвати договір поставки № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Крім того, ТОВ "НВП Енергостатус" вказує, що ним надсилався проект додаткової угоди від 24.10.2024 про внесення змін до договору та специфікації щодо виключення розподільчого пристрою РУ-10 кВ у кількості 1 комплект з переліку обладнання, яке має постачатись згідно з умовами договору № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 вказаної норми якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Щодо первісних позовних вимог

Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, а також підтверджується рішеннями суду у справах № 910/5251/22 та № 910/3642/23, ТОВ "НВП Енергостатус" здійснено попередню оплату, погоджену сторонами в договорі та специфікації, а саме в розмірі 1 665 000,00 грн, в подальшому сплачено 1 174 920,00 грн, загалом 2 839 920,00 грн.

Таким чином, останнім як покупцем, виконано зобов`язання в частині внесення 50% попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виписки рахунку.

При цьому, як погоджено сторонами в п. 3.2 договору, решта 50% вноситься по факту надіслання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів надіслання ПрАТ "Електроград" та отримання ТОВ "НВП Енергостатус" повідомлення про готовність товару до відвантаження, а відтак у ТОВ "НВП Енергостатус" не виник обов`язок щодо внесення оплати за розподільчий пристрій РУ-10 кВ у кількості 1 комплект.

Крім того, ПрАТ "Електроград" вказано, що він ще навіть не приступив до виготовлення такого товару.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимога ПрАТ "Електроград" до ТОВ "НВП Енергостатус" про стягнення боргу в розмірі 490 080,00 грн за відсутності повідомлення про готовність такого товару до відвантаження, а також відсутності доказів оплати такого товару є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, нарахованих на таку заборгованість, як похідні від вимоги про стягнення боргу, також не підлягають задоволенню, про що правомірно виснував суд першої інстанції.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" до Приватного акціонерного товариства "Електроград" про розірвання договору №26-04/2021 від 26.04.2021, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 654 ЦК України).

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ЦК України).

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ЦК України).

Судом встановлено, що сторонами в п. 3.2 договору погоджено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах, зазначених у специфікації № 1 до Договору, пунктів 4.1 та 4.2, протягом 65 календарних днів після погодженої сторонами необхідної технічної документації, одержання передоплати, передбаченої пунктом 3.2 Договору, заявки покупця на відвантаження партії товару.

Так, попередню оплату товару в розмірі 50% (1 665 000,00 грн) ТОВ "НВП Енергостатус" здійснено 29.04.2021, поряд з цим доказів поставки розподільчого пристрою РУ-10 кВ у кількості 1 комплект в строк, передбачений п. 3.2 договору, матеріали справи не містить.

Крім того, з наданих позивачем за первісним позовом (ПрАТ "Електроград") документів вбачається, ним отримувалась додаткова угода від 24.10.2023, в якій останній просив виключити розподільчий пристрій РУ-10 кВ з переліку товару, що підлягає поставці за умовами договору № 26-04/2021 від 26.04.2021.

Проте, сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов поставки.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що ПрАТ "Електроград" не надано суду доказів виконання ним обов`язку з поставки розподільчого пристрою РУ-10 кВ, а також зважаючи на те, що з моменту здійснення попередньої оплати минуло вже більше трьох років, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога ТОВ "НВП Енергостатус" про розірвання договору № 26-04/2021 від 26.04.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що направлені ним на адресу відповідача за первісним позовом претензії від 19.10.2023 та від 13.11.2023 з вимогою здійснити оплату за замовлене обладнання, мають всі необхідні риси, що притаманні "повідомленню про готовність товару до відвантаження", є безпідставними та відхиляються апеляційним судом, оскільки, по-перше, в позовній заяві та в апеляційній скарзі позивачем за первісним позовом ствержувалось, що останній не приступив до виготовлення розподільчого пристрою РУ-10 кВ "через відсутність авансування з боку відповідача за первісним позовом". Ідентичні доводи викладені позивачем за первісним позовом у претензіях, адресованих відповідачу за первісним позовом.

По-друге, позивач за первісним позовом у своїй претензії від 13.11.2023 особисто зазначив про відсутність повідомлення про готовність товару до відвантаження. Тобто, позивач за первісним позовом заперечує наявність повідомлення про готовність товару до відвантаження, що є логічним в розрізі його тверджень про те, що товар не було виготовлено.

До того ж колегія суддів констатує, що претензії (від 19.10.2023 та від 13.11.2023) за своїм змістом не можуть вважатись "повідомленню про готовність товару до відвантаження", оскільки не містять такої інформації, яка б свідчила про готовніст товару до відвантаження.

Решта доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі зводяться лише до невірного тлумачення скаржником умов укладеного з відповідачем за первісним позовом договору та є намаганням перекласти відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань на іншу сторону.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Електроград".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 95 768,76 грн ТОВ "НВП Енергостатус" до суду надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 163 від 26.03.2024; додаткової угоди № 1 від 01.04.2024; додаткової угоди № 1/1 від 03.06.2024; платіжних інструкцій № 6713 від 03.04.2024 на суму 23 442,00 грн та № 6780 від 25.04.2024 на суму 23 682,00 грн; рахунку на оплату № 50 від 02.04.2024 на суму 23 442,00 грн; рахунку на оплату № 66 від 25.04.2024 на суму 23 886,00 грн; рахунку на оплату № 186 від 19.09.2024 на суму 48 644,76 грн.

Відповідно до укладеного між позивачем за зустрічним позовом та Адвокатським об`єднанням "АВЕР ЛЕКС" договору 26.03.2024, сторонами погоджено:

- об`єднання за завданням клієнта зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору);

- згідно з п. 5.1 договору оплата послуг об`єднання здійснюється на підставі виставлених рахунків.

- пунктом 5.2 вказаного договору погоджено, що клієнт зобов`язаний сплачувати рахунки об`єднання протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання;

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 9.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.047.2024 сторонами погоджено, що об`єднання за завданням клієнта зобов`язується забезпечити представництво інтересів клієнта під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 911/782/24.

Пунктом 2 вказаної угоди сторонами погоджено, що вартість послуг об`єднання за цією угодою становить 1000 доларів США, який розраховується за курсом НБУ станом на день виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди сторонами погоджено, що об`єднання виставляє клієнту два рахунки, кожен з яких становить гривневий еквівалент 500 доларів США, а клієнт зобов`язується сплатити перший рахунок 05.04.2024, а другий - 30.04.2024.

Крім того, 03.06.2024 між позивачем за зустрічним позовом та об`єднанням укладено додаткову угоду № 1/1 щодо надання клієнту послуг з підготовки проекту та подання до Господарського суду міста Києва зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" ("Позивач") до ПрАТ "Електроград" (код ЄДРПОУ 30734728) ("Відповідач") про розірвання Договору № 26-04/2021 від 26.04.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" та Приватним акціонерним товариством "Електроград", у межах справи № 911/782/24 за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОГРАД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" про стягнення 549 273,96 грн, а також здійснення представництва інтересів Клієнта під час розгляду Господарським судом міста Києва вказаної судової справи.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1/1 від 03.06.2024 Сторони погодили, що вартість послуг Об`єднання за цією Додатковою угодою становить гривневий еквівалент 1000 (одна тисяча доларів США), 00 центів, без урахування ПДВ, який розраховується за курсом НБУ станом на дату цієї Додаткової угоди.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "НВП Енергостатус", колегія суддів враховує, що розгляд даної справи не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, заявлений представником відповідача за первісним позовом розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною відповідачем роботою в суді першої інстанції. Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розрахунок попередніх судових витрат окремо за первісним та за зустрічним позовом є необгрунтованим, оскільки обидва позови були об`єднані в межах одного провадження, підготовку та підписання як відзиву на позов, так і зустрічного позову здійснено одним представником об`єднання (Іоніцой-Доценко О.П.), як і представництво в суді під час розгляду даної справи.

Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат відповідача за первісним позовом на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачем за первісним позовом, становить 47 124,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 16.09.2024 та додаткового рішення від 07.10.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції

У відповідності до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №911/782/24 відповідач за первісним позовом повідомив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 42 000,00 грн.

В подальшому, 22.04.2025, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про розподіл судових витрат, відповідно до якого просив суд стягнути з позивача за первісним позовом судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн, до якого долучив докази на підтвердження розміру таких судових витрат, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 163 від 26.03.2024; копію додаткової угоди №4 від 19.02.2025; рахунок на оплату № 50 від 03.03.2025; рахунок на оплату № 98 від 22.04.2025; платіжну інструкцію № 7743 від 12.03.2025.

Разом із цим, за ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що копії договору про надання правничої допомоги №163 від 26.03.2024 р., додаткової угоди №4 від 19.02.2025 до договору на надання правничої допомоги, якими безпосередньо визначений розмір та порядок сплати ТОВ "НВП Енергостатус" наданих йому адвокатських послуг, не були подані разом із відзивом на апеляційну скаргу, хоча ці документи існували на момент подачі відзиву до суду апеляційної інстанції.

Отже, відповідач за зустрічним позовом при зверненні до суду з відзивом на апеляційну скаргу письмово не повідомив суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив встановити додатковий строк на їх подачу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про не дотримання відповідачем за первісним позовом строків для подання до суду доказів, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електроград" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та додаткове рішення від 07.10.2024 у справі №911/782/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Електроград".

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Енергостатус" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення.

Матеріали справи №911/782/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коробенка Г.П. у відпустці з 03.06.2025 по 09.06.2025 та перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці з 09.06.2025 по 22.06.2025, повний текст постанови складено та підписано 23.06.2025

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга