Постанова від 17.06.2025 по справі 910/12975/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р. Справа№ 910/12975/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Войцеховський М.Ю., Ночвай Д.М.

від прокуратури: Стретович М.О.;

перевіривши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 (повний текст складено 03.03.2025)

у справі №910/12975/24 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт"

про визнання частково недійсним договору та стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Новогуйвинської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" про визнання частково недійсним договору про закупівлю товарів НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнення ІНФОРМАЦІЯ_8.

Позов обґрунтований тим, що товар, який поставлявся відповідачем за договором про закупівлю товарів НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, звільняється від оподаткування відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а тому відповідний пункт договору про включення до вартості товару податку на додану вартість має бути визнаний недійсним та, як наслідок, - отримані відповідачем кошти зі сплати вказаного податку підлягають поверненню позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі №910/12975/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним пункт 4.1 договору про закупівлю товарів НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, укладеного між Новогуйвинською селищною радою Житомирського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт", в частині включення до ціни товару суми ПДВ у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" на користь Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області грошові кошти у сумі 33 600 грн 00 коп., сплачених в якості ПДВ.

Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у сумі 6 056 грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що кінцевим отримувачем товару, який зазначений у видатковій накладній № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код УКТ ЗЕД НОМЕР_2) за договором про закупівлю товарів НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, укладеним між позивачем та відповідачем, є саме Збройні сили України, зокрема Військова частина НОМЕР_1 , що свідчить про здійснення відповідачем операції з поставки товару, яка (операція) на період воєнного стану звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/12975/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- оскільки товар, який був поставлений за Договором, не був імпортований спеціально для цієї закупівлі, а був ввезений як звичайний товар зі сплатою ПДВ і згодом проданий Позивачу, сертифікат кінцевого споживача не видавався і не міг бути виданий, оскільки в цій операції не було зовнішньоекономічного договору;

- укладений між сторонами Договір не визначає конкретну особу, для якої призначений Товар, із перелічених у пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ;

- за умовами Договору єдиним та безпосереднім отримувачем Товару є Позивач;

- норма пп.5 п.32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначає лише два способи визначення кінцевого споживача товарів для звільнення операції від оподаткування ПДВ (сертифікат або умова договору), та не передбачає врахування будь-яких відомостей з інших джерел.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12975/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 28.04.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів на підтвердження повноважень адвоката Ночвай Д.М. на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт".

Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 17.06.2025.

Позиції учасників справи

22.05.2025 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 17.06.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, водночас 17.06.2025 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 17.06.2025 за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У березні 2024 року Новогуйвинською селищною радою були проведені відкриті торги з особливостями, предметом закупівлі яких були ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікатор закупівлі НОМЕР_5).

За результатами вищевказаних торгів ІНФОРМАЦІЯ_3 між Новогуйвинською селищною радою (замовник) та ТОВ "Європа Арм Спорт" (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів НОМЕР_4, за умовами якого постачальник, на підставі заявок покупця, зобов`язується поставити покупцю товар з предметом закупівлі: "ІНФОРМАЦІЯ_4), а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості у власність та оплатити його (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна, загальна сума закупівлі встановлюються за результатами закупівлі проведеної за процедурою відкритих торгів із особливостями і зазначаються в специфікації (додаток 1), яка підписується уповноваженими представниками сторін договору, скріплюється печатками сторін (у разі їх використання) і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума закупівлі товару по договору становить ІНФОРМАЦІЯ_7 грн, у тому числі ПДВ - в сумі ІНФОРМАЦІЯ_8, та складається з вартості усіх партій товару, які закуповуються покупцем за цим договором.

Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем відповідної суми коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються після прийняття товару у власність покупця, що підтверджується видатковою накладною, в якій зазначено номенклатуру (асортимент), кількість і ціна товару, який перейшов у власність покупця, та загальна сума для оплати товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 договору).

Специфікацією, що є додатком №1 до договору, сторони узгодили поставку ІНФОРМАЦІЯ_5. на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_6, в тому числі ПДВ - ІНФОРМАЦІЯ_8.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу обумовлений сторонами товар на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_7 грн, що підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на суму ІНФОРМАЦІЯ_7 (в тому числі ПДВ - ІНФОРМАЦІЯ_8).

Зі свого боку позивач повністю сплатив вартість поставленого йому товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 381 від 12.04.2024 на суму ІНФОРМАЦІЯ_7 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказує, що пункт 4.1 договору НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 про включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8 суперечить вимогам пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, якою передбачено, що на період військового стану звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, закупівля яких здійснюється для потреб оборони.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що кінцевим отримувачем товару, який зазначений у видатковій накладній № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код УКТ ЗЕД НОМЕР_2) за договором про закупівлю товарів НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3, укладеним між позивачем та відповідачем, є саме Збройні сили України, зокрема Військова частина НОМЕР_1 , що свідчить про здійснення відповідачем операції з поставки товару, яка (операція) на період воєнного стану звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Однак колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді прокурор, посилаючись на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", вказав, що договір між позивачем та відповідачем був укладений всупереч вимогам законодавства щодо визначення ціни товару з включенням податку на додану вартість, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У даному випадку прокурор, звертаючись до суду, позивачем визначив Новогуйвинську селищну раду, як замовника закупівлі та головного розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля товару.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже Новогуйвинська селищна рада, як сторона договору та орган місцевого самоврядування, у розумінні ст. 22 БК України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Житомирська окружна прокуратура зверталася до Новогуйвинської селищної ради з листами № 51-84-3933 вих-24 від 16.05.2024, №51-84-6852 вих 24 від 16.09.2024 та № 51-84-5591вих-24 від 24.07.2024, в яких повідомляла позивача про протиправне включення до ціни договору суми ПДВ та безпідставне отримання цих коштів відповідачем, а також просила інформувати прокуратуру про те, чи вживатимуться заходи, спрямовані на повернення коштів.

На вказані листи окружної прокуратури Новогуйвинська селищна рада листами № 05-18/1040 від 24.06.2024 та № 05-20/1262 від 30.07.2024 повідомила про те, що питання повернення суми ПДВ за договором НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на стадії досудового врегулювання, проте, наміру на звернення до суду з відповідним позовом не виказала.

Надалі листом № 05-20/1568 від 23.09.2024 Новогуйвинська селищна рада звернулася до прокуратури з проханням здійснювати представництво в суді законних інтересів селищної ради у зв`язку з нездатністю самостійного вжиття заходів на захист порушених прав через відсутність коштів для сплати судового збору.

На вказаний лист відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Житомирська окружна прокуратура направила лист від 12.03.2024 № 50-77-1172ВИХ-24, в якому повідомила про пред`явлення прокуратурою позову в інтересах Новогуйвинської селищної ради.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону господарський суд повинен оцінювати на підставі законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК).

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума закупівлі товару по договору становить ІНФОРМАЦІЯ_7 грн, у тому числі ПДВ - в сумі ІНФОРМАЦІЯ_8, та складається з вартості усіх партій товару, які закуповуються покупцем за цим договором.

Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України

За змістом підпунктів а) і б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).

Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, підприємства, які є виконавцями (співвиконавцями) державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, зокрема, тепловізійні біноклі, монокуляри та бінокуляри, прилади нічного бачення (біноклі та монокуляри), що класифікуються у товарних підкатегоріях 8525 89 00 10, 8525 89 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Отже, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за умови, якщо:

- товари, щодо яких здійснюються такі операції, належать до категорії товарів, які визначені у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України та класифікуються у товарних позиціях згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), визначеною Законом України "Про митний тариф України" від 19.10.2022 №2697-IX;

- кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб`єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.

Тобто, визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб`єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб`єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, кінцевими отримувачами.

Відповідний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24 при застосуванні підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у аналогічних правовідносинах.

Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов`язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.

Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб`єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).

Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).

Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб`єкту.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на приписи підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначення суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб`єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.

Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, визначальним є документальне визначення суб`єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.

У зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що застосування нульової ставки ПДВ, передбаченої Постановою № 178, можливе незалежно від того, чи є кінцевий отримувач стороною договору, оскільки відповідні доводи не відповідають приписам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Водночас матеріали справи не містять, а сторони не надали сертифікату кінцевого споживача, в якому було б зазначено, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору також не визначають, що кінцевим отримувачем відповідних товарів буде будь-яка особа з переліку, визначеного підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Тобто, відсутність такого документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, та відповідно, про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

При цьому, є необґрунтованими посилання прокурора та врахування судом першої інстанції акту приймання-передачі від 19.04.2024, укладеного між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якого Новогувинська селищна рада передала військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, майно, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 та реквізити платіжної інструкції № 381 від 12.04.2024 з призначення платежу: матеріально-технічне забезпечення підрозділів територіальної оборони п. 21 розп. КМУ № 181 від 24.02.2022 (ІНФОРМАЦІЯ_9); оскільки вказані докази не є тими документами, які відповідно до підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК визначають (підтверджують) кінцевого отримувача товарів, що мало б наслідком звільнення операцій щодо їх постачання від оподаткування ПДВ, внаслідок чого можна було б стверджувати про те, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з цим договором товарів на момент його укладення суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання прокурора та висновки суду першої інстанції, що спірний товар закуповувався для забезпечення потреб територіальної оборони відповідно до Програми забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки, оскільки у договорі, укладеному між учасниками справи, відсутнє посилання на відповідну Програму.

Більше того, тендерна документація, на підставі якої були проведені відкриті торги із закупівлі тепловізорів (ідентифікатор закупівлі НОМЕР_5), також не містить посилань на Програму забезпечення територіальної оборони на 2023-2025 роки або на те, що відповідний товар буде закуповуватись для потреб територіальної оборони або для забезпечення Збройних Сил України.

При цьому, висновок суду першої інстанції, що специфіка товару свідчить про те, що селищній раді, яка не відноситься до військових формувань, недоцільно було закуповувати ІНФОРМАЦІЯ_1 для власних потреб, є лише припущенням суду першої інстанції.

При цьому колегія судів наголошує, що лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК документальне підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.

Стосовно посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2025 у справі №908/2672/23, що критерієм для застосування нульової ставки ПДВ є не наявність суб`єкта як сторони договору, а фактичне використання товару відповідно до визначеної державної мети, колегія суддів зазначає наступне.

У справі №908/2672/23 предметом розгляду були вимоги заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах: Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до ТОВ "Параллель-М ЛТД" про: визнання недійсними пункту 5.3 договору поставки нафтопродуктів від 11.03.2022 №0453/22/О, укладеного між Управлінням та ТОВ "Параллель-М ЛТД", а також положень "Специфікації", наведених в додатку №1 до договору, в частині включення до договірної ціни суми ПДВ у розмірі 239 976 грн; стягнення з ТОВ "Параллель-М ЛТД" на користь Управління 239 976 грн безпідставно сплачених за договором поставки у вигляді ПДВ.

Позовні вимоги у вказаній справі, на відміну від цієї справи, були обґрунтовані неправомірним включенням до ціни договору поставки суми ПДВ та подальше її перерахування постачальнику в порушення положенням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі Постанова КМУ №178) та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК.

Як вбачається із змісту постанови від 22.01.2025, у справі № 908/2672/23 Верховний Суд досліджував постанову КМУ №178 та норми підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК.

Водночас у цій справі підставою для звільнення операцій з постачання на митній території України закуповуваних за цим договором товарів визначено підпункт 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, положення якого застосуються за визначених у цій нормі умов, зокрема якщо кінцевим отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору визначено суб`єктів, перерахованих у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, що є відмінним від застосованих Верховним Судом у справі №908/2672/23 підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та Постанови КМУ №178, а саме у контексті визначення суб`єкта кінцевого отримувача відповідних товарів відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами відповідного договору.

Крім цього колегія суддів зауважує, що вказуючи на застосування розміру ПДВ за нульовою ставкою, Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №908/2672/23 виходив з того, що положення Постанови КМУ №178 підлягають застосуванню незалежно від того, що сторона договору поставки не є суб`єктом, визначеним у підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та у Постанові КМУ №178, а у тексті договору узгоджено про спрямованість поставленого товару на задоволення потреб таких суб`єктів (пункт 5.32).

Так, Верховний Суд виходив з того, що: (1) зміст преамбули договору поставки у взаємозв`язку з його предметом свідчить про те, що правочин укладено з метою реалізації Програми, спрямованої саме на забезпечення обороноздатності підрозділів Головного управління Національної поліції у Луганській області в умовах воєнного стану (пункт 5.28); (2) преамбула договору відіграє важливу роль у тлумаченні його змісту, оскільки не тільки відображає узгоджене волевиявлення сторін щодо прав і обов`язків, визначених договором, а також його цільове призначення (пункт 5.29); (3) включення до преамбули договору поставки посилання на відповідну Програму, спрямовану на забезпечення обороноздатності підрозділів Головного управління Національної поліції у Луганській області під час воєнного стану, є ключовим аспектом, який підкреслює специфіку поставленого товару та особливості відповідної господарської операції, а відповідач мав можливість врахувати зазначене ще при формуванні умов договору поставки (пункт 5.30); (4) за встановленими судами попередніх інстанцій Програма визначає цільове призначення товару, що постачається, та встановлює його використання виключно для потреб правоохоронних органів у період дії воєнного стану, що свідчить про його спеціальний статус та характер. Відтак наявність такого положення у преамбулі договору свідчить про узгоджену позицію сторін щодо спрямованості товару на забезпечення конкретних суспільно значущих потреб, що унеможливлює його використання для інших цілей. Таким чином включення до договору поставки положень щодо виконання Програми є достатнім свідченням спеціальної спрямованості товару, що постачається (пункт 5.31).

Водночас, у даній справі прокурором не доведено наявності сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб`єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб`єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.

Також колегія суддів зауважує, що позивач, як замовник відповідної закупівлі та суб`єкт, який відповідно до своїх повноважень здійснює у межах відповідних видатків місцевих бюджетів фінансування заходів з оборони, у тому числі військових частин, не був позбавлений можливості, якщо скорочені строки здійснення закупівлі та необхідності передачі товарів військовій частині не передбачали можливості отримати сертифікат кінцевого споживача від такої військової частини, ініціювати включення до договору умов щодо суб`єкта кінцевого отримувача товарів, операції щодо постачання яких відповідно підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК підлягають звільненню від оподаткування ПДВ за вищенаведених умов, що, в свою чергу, давало б підстави при укладанні договору погодити з постачальником вартість (ціну) закуповуваних згідно з цим договором товарів без ПДВ та, відповідно, не витрачати бюджетні кошти на покриття суми ПДВ.

А тому, оскільки в матеріалах справи відсутні докази документального підтвердження суб`єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК, колегія суддів дійшла до висновку про недоведення прокурором правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 4.1. договору в частині включення суми ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних за цим договором товарів.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як було встановлено вище, оплату за товар згідно накладної № НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 у сумі ІНФОРМАЦІЯ_7 грн, у тому числі ПДВ 20 % - ІНФОРМАЦІЯ_8, здійснено позивачем на підставі Договору НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

З огляду на викладене вище, оскільки прокурором не доведено правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, а тому у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8 за Договором, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12975/24 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12975/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12975/24 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ідентифікаційний код 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа Арм Спорт" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 39, ідентифікаційний код 30307697) 7 267,20 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/12975/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.06.2025

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко