Рішення від 11.06.2025 по справі 593/1324/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 593/1324/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №593/1324/24

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО (96025, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський р-н, село Ішунь, вул. Леніна, буд. 109, код ЄДРПОУ 37014354)

про припинення трудових відносин

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 особисто;

Шеремат С.О. ордер;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО та просив суд постановити рішення, яким Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО (Код за ЄДРПОУ: 37014354) на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 01.09.2024 року. Зобов`язати державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ ІШУНЬ-АГРО (Код за ЄДРПОУ: 37014354), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ ІШУНЬ-АГРО (Код за ЄДРПОУ: 37014354) з 01.09.2024 року.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 03.10.2024 справа 593/1324/24 направлена за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.11.2024 матеріали справи №593/1324/24 передані для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2024р. було прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання державного реєстратора до вчинення певних дій.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20.03.2025 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання державного реєстратора до вчинення певних дій закрито, в порядку пункту 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

27.03.2025р. за вх. №28346/25 до Приморського районного суду міста Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією, а саме до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2025 матеріали справи № 593/1324/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання державного реєстратора до вчинення певних дій були направлені до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 справу № 593/1324/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

Ухвалою від 15.04.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

18.04.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №12591/25) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2025р. провадження по справі №593/1324/24 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.05.2024р. підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про причини нез`явлення суд не повідомив та відзиву на позов не надав.

При цьому, суд зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадський формувань, місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО є Автономна Республіка Крим, Красноперекопський р-н, село Ішунь, вул. Леніна, буд. 109.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1207-УІІ тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20.02.2014р.

У п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення передбачений вимогами ст.12 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, згідно з якою, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

На виконання вимог цього Закону судом здійснювалося повідомлення відповідача шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, протоколом зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО з 11.05.2012р., його було обрано на посаду директора Товариства.

Факт прийняття на посаду директора, як зазначає позивач, підтверджується відповідним записом про керівника юридичної особи (відповідача), який внесений до Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО.

За посиланнями позивача, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО, засновниками (учасниками) останнього є: ОСОБА_2 , Компанія «ГНРАЛО ІНВЕСТ», ОСОБА_3 .

Як вказує позивач, після анексії Криму Російською Федерацією в 2014р. він покинув тимчасово окуповану територію півострова та з того часу по теперішні зв`язок з Відповідачем у нього відсутній.

13.08.2024, керуючись ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 звернулась до учасників Відповідача із заявою про звільнення з посади директора товариства за власним бажанням, шляхом відправлення відповідної заяви поштою з описом вкладення за адресами учасників (засновників)товариства.

Крім того, як зазначає позивач він вжив заходів щодо скликання позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО для розгляду питання про його звільнення, шляхом направлення учасникам Відповідача повідомлення про проведення загальних зборів призначених на 01.09.2024 року, на порядок денний яких було винесено питання про звільнення з посади директора ТОВ ІШУНЬ-АГРО громадянина ОСОБА_1 з 01.09.2024р.

Однак, загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО не відбулись у зв`язку з неприбуттям учасника Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО та відсутністю кворуму.

За посиланнями позивача, ним дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений ст. 38 КЗпП України. Однак, з незалежних від позивача причин, а у зв`язку з неявкою всіх учасників, скликані ним загальні збори учасників ТОВ не відбулися.

Отже, приймаючи до уваги, що загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО не відбулися, питання щодо звільнення за власним бажанням з посади директора Товариства з обмеженою ІШУНЬ-АГРО ОСОБА_1 не вирішено, останній звернулась до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 № 2275-VIII до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

В силу вимог ч. 3 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Частинами 2-5 ст. 32 вказаного Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

З наведених норм слідує, що вирішення питання про припинення повноважень директора товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства. Виключна компетенція полягає в тому, що лише єдиний орган (збори учасників товариства) може вирішувати вказане питання.

Для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу директор за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень та обрання нового директора. При цьому, директор має дотриматись вимог ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ ІШУНЬ-АГРО згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ ІШУНЬ-АГРО, яке оформлено протоколом від 11.05.2012р. Разом з тим, у 2024 році ОСОБА_1 було висловлено волевиявлення на припинення трудових відносин з відповідачем.

13.08.2024 ОСОБА_1 було направлено на адресу учасників ТОВ ІШУНЬ-АГРО, тобто ОСОБА_3 та «ГЕРАЛО ІНВЕСТ» заяву від 13.08.2024 про звільнення та повідомлення від 13.08.2024 про проведення 01.09.2024р. загальних зборів.

Викладене дозволяє суду дійти висновку, що позивачем було дотримано порядок скликання загальних зборів ТОВ ІШУНЬ-АГРО з метою вирішення питання про звільнення позивача.

Проте, загальні збори учасників ТОВ ІШУНЬ-АГРО, які були скликані ОСОБА_1 на 01.09.2024р., не відбулися у зв`язку з неявкою учасників товариства на збори. Неявка учасників товариства на збори фактично підтверджується відсутністю будь-якого рішення, яке загальні збори мали прийняти 01.09.2024р..

Таким чином, питання припинення повноважень ОСОБА_1 як директора ТОВ ІШУНЬ-АГРО не було вирішено у визначеному законом порядку, що свідчить про порушення прав позивача на припинення своїх повноважень як директора ТОВ ІШУНЬ-АГРО з незалежних від нього причин.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Враховуючи дотримання ОСОБА_1 порядку повідомлення учасників ТОВ ІШУНЬ-АГРО про проведення загальних зборів з метою розгляду його заяви про звільнення за власним бажанням, на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу Законів про працю, приймаючи до уваги відсутність рішення загальних зборів учасників ТОВ ІШУНЬ-АГРО про звільнення позивача, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог в частині припинення трудових відносин у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України.

При наданні оцінки вимогами ОСОБА_1 про припиненими трудових відносин з 01.09.2024р., тобто дати я передує ухваленню даного рішення та набрання ним законної сили, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Господарський суд зазначає, що трудові відносини між сторонами будуть припинені з дати набрання судовим рішенням законної сили, оскільки створення/зміна або припинення правовідносин сторін на підставі судового рішення саме з дня набрання ним законної сили узгоджується із такими ознаками судового рішення, яке набрало законної сили, як виконуваність та обов`язковість. При цьому, суд зазначає що констатація ретроспективного припинення трудових відносин у господарських спорах не передбачена законом.

З викладених обставин суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині визнання припиненими трудових відносин з дати, яка передує даті ухвалення рішення. При цьому, суд зазначає, що дана частина вимог не може бути розцінена в якості окремої вимоги.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження, у тому числі, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Господарський суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством, а тому рішення суду у даній справі (№593/1324/24) після набрання ним законної сили є підставою для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО (96025, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський р-н, село Ішунь, вул. Леніна, буд. 109, код ЄДРПОУ 37014354) - задовольнити частково.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО (96025, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський р-н, село Ішунь, вул. Леніна, буд. 109, код ЄДРПОУ 37014354) з дати набрання рішенням законної сили, на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІШУНЬ-АГРО (96025, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський р-н, село Ішунь, вул. Леніна, буд. 109, код ЄДРПОУ 37014354) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 червня 2025 р.

Суддя К.Ф. Погребна