Ухвала від 16.06.2025 по справі 916/1423/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1423/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши заяву (вх.№2-868 від 09.06.2025р.) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) про заміну сторони виконавчого провадженні по справі №916/1423/18

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м.Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457)

до відповідача: Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ - 39441717)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722).

про зобов`язання укласти договір

Представники сторін:

Від позивача (заявника): не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Рішенням господарського суду від 23.02.2021р. позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до Одеської митниці ДФС за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях був задавлений повністю. Визнано укладеним між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі її відокремленого структурного підрозділу - Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) та Одеською митницею ДФС договір відшкодування експлуатаційних витрат. Стягнуто з Одеською митницею ДФС на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) судовий збір в сумі 1 921грн.

26.03.2021р. на виконання рішення суду від 23.01.2021р. Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.

09.06.2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (за вх. №2-868/25) про заміну сторони виконавчого провадженні по справі №916/1423/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 було прийнято заяву ержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) про заміну сторни по справі №916/1423/18 та призначено її до розгляду в засіданні суду.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області листом №167-08-06/4203 від 31.05.2021р. повідомило заявника, що під час розгляду наказу по справі №916/1423/18 Управлінням встановлено відсутність відкритих рахунків Одеської митниці ДФС у 2021 році у зв?язку з її реорганізацією шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби (постанова КМУ від 02.10.2019 №858). Листом від 31.03.2025 №16-06-06/3696 Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області повернуло Адміністрації без виконання наказ Господарського суду Одеської області від 26.03.2021 по справі №916/1423/18.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі Янголенко проти України від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження, який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення

Частиною 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництво як інститут процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

У постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).

Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №5010/2403/2011-14/120).

Зазначеною статтею Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв`язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі, заміни кредитора або боржника у зобов`язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст.513 Цивільного кодексу унормовано, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція у таких правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 по справі №910/5737/15-г, від 20.03.2020 по справі № 906/703/16, від 06.02.2020 по справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 по справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 по справі № 5023/5604/11, від 02.11.2022 по справі №905/306/17.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення

Частиною 1 ст. 106 Цивільного кодексу передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Положеннями ч.5 ст.107 Цивільного кодексу України, юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Як встановлено судом, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено як юридичні особи за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» Одеську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби» останній погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р. №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу У країни» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридичну особу - Одеську митниця ДФС (код ЄДРПОУ 20984091) 20.07.2023 - припинено (запис №1005561120033053786).

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. №895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби реорганізовано територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у тому числі Одеську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).

Також, абз.2 ч.2 зазначеної Постанови визначено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до п.1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим п.3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються.

Відповідно до абз. 4 ч.3 зазначеної Постанови, Державній митній службі постановлено забезпечити утворення територіальних органів Державної митної служби відповідно до статті 211 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.

Разом з цим, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020р. № 460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів, відповідно до статті 211 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, статті 546 Митного кодексу України та на виконання абзацу третього завдання 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2020р. №569-р Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику, з метою забезпечення належного здійснення митної політики в частині реалізації концепції єдиної юридичної особи та визначення умов її належного функціонування, наказано утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, зокрема, Одеську митницю.

Як вбачається із наданого заявником витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Одеська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ - 43333459, з 05.11.2020р. перебуває у стані припинення, про що до реєстру внесено запис №100556127011072181.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489 затверджені положення про територіальні органи Держмитслужби, зокрема Положення про Одеську митницю.

Згідно п.1 Положення про Одеську митницю, визначено, що Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митний орган, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ.

Водночас, п. 16 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 №489 визначено, що митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках.

При цьому, згідно п. 7 Положення про Державну митну службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р № 227, Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021р. № 472 розпочато роботу митниць як відокремлених підрозділів Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно ч.5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи те, що Одеську митницю ДФС реорганізовано, шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби яка перебуває в стані припинення, та її повноваження перейшли до правонаступника Державної митної служби України в особі Одеської митниці, суд вважає за можливе задовольнити заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та замінити боржника у наказі Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. по справі №916/1423/18 про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) судовий збір в розмірі 1921 грн, з Одеської митниці ДФС, а саме Одеську митницю ДФС на її правонаступника Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (вх.№2-868 від 09.06.2025р.) в порядку ст. 334 ГПК України по справі №916/1423/18 задовольнити.

2.Замінити боржника у наказі Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. по справі №916/1423/18 про стягнення з Одеської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) судовий збір в розмірі 1921 грн, з Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ - 39441717) на Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11Г, код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена 23.06.2025р.

Суддя Погребна Катерина Федорівна