Рішення від 23.02.2021 по справі 916/1423/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1423/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/1423/18

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м.Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457)

до відповідача: Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ - 39441717)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722).

про зобов`язання укласти договір

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про зобов`язання Одеської митниці ДФС укласти з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) у редакції, викладеній у позовній заяві.

Позивач обґрунтовував власні вимоги тим, що 03.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Одеською митницею ДФС (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ-160. За умовами договору оренди, зокрема, пункту 5.9. цього договору, відповідач зобов`язався укласти з ДП "Одеський морський торговельний порт" (правонаступником якого є адміністрація, позивач) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, однак відповідний договір у добровільному порядку між сторонами не укладено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково; визнано укладеним договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання), укладений між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" і Одеською митницею ДФС в редакції, зазначеній у резолютивній частині постанови апеляційного суду.

Постановою 19.06.2019 Верховний Суд касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнив частково, рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №916/1423/18 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Рішенням 15.10.2019 Господарський суд Одеської області у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Одеської митниці ДФС про зобов`язання укласти договір відмовив.

Постановою 20.02.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) залишив без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 - без змін.

Постановою 18.09.2020 Верховний Суд касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнив частково, рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №916/1423/18 скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020р., справу №916/1423/18 передано на розгляд судді Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 23.10.2020р. прийняла відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2020р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, відповідно до положень ст. 177 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.01.2021 року у справі №916/1423/18 судом було задоволено клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про витребування доказів, а саме доказів які підтверджують правонаступництво Одеської митниці ДФС.

Ухвалою господарського суду Одеської області віл 19.01.2021р. було здійснено заміну третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області на його правонаступника Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.2020р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Відповідач при новому розгляду в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 07.12.2020р. (вх. ГСОО №54001/20 від 16.12.2020р.), від 23.12.2020р. (вх. №55867/20 від 31.12.2020р.), від 21.01.2021р. (вх. ГСОО №3230/21 від 27.01.2021р.), та від 27.01.2021р. (вх. ГСОО №3987/21 від 03.03.2021р).

При новому розгляді відзив на позовну заяву або письмові пояснення по суті справи з урахуванням постанови Верховного суду від 18.09.2020р. від відповідача до суду не надходили.

01.02.2021р. за вх. №2800/21 до суду від Державної митної служби України в особі Одеської митниці надійшла заява, згідно якої останній на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2021р. повідомив суд що станом на 28.01.2021 Одеська митниця Держмитслужби в стані припинення. 03.12.2020 створено Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Одеську митницю Держмитслужби ще не реорганізовано до Одеської митниці Державної митної служби України.

Представник третьої особи при новому розгляду в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.12.2008 р. між РВФДМУ по Одеській області (Орендодавець) та Одеською Митницею ДФС (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-160, відповідно до умов п.1.1 якого за актом приймання-передачі, що є додатком до договору, у строкове платне користування до орендаря перейшли, зокрема, нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. №073000) загальною площею 1438,30 кв.м, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

За умовами договору оренди державного нерухомого майна від 03.12.2008 р. № ДФ-160 балансоутримувачем орендованого відповідачем майна (інв. №073000) було визначено Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт» .

Відповідно до Закону України «Про морські порти України» , що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов`язань щодо них відповідно до розподільчих балансів.

ДП «АМПУ» було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів.

Відповідно до розподільчого балансу станом на 13.06.2013р. та акту приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань до ДП «АМПУ» як правонаступника було передано від ДП «ОМТП» певні основні засоби, в тому числі нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. № 073000), які знаходяться в користуванні відповідача відповідно до договору оренди № ДФ-160 від 03.12.2008 р. Крім того, ДП «АМПУ» як правонаступнику ДП «ОМТП» було передано всі права та зобов`язання за договором оренди № ДФ-160 від 03.12.2008 р.

Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 13.06.2013 р. Адміністрація є правонаступником ДП «ОМТП» за договором оренди № ДФ-160 від 03.12.2008 р. з відповідними правами і обов`язками та виступає балансоутримувачем орендованого майна за цим договором.

Крім того, 27.09.2016р. між РВФДМУ по Одеській області (Орендодавець) та Одеською митницею ДФС (Орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 03.12.2008р. нерухомого майна, що належить до державної власності, яким п.1.1 договору викладено у новій редакції, та, крім іншого, зазначено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, зокрема, нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ДП «АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту), нежитлові приміщення загальною площею 1438,30 кв.м., територіально розташовані в будинку морського вокзалу (інв. №073999) за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6 .

Позивач також зауважує, що відповідно до п. 5.9 договору оренди Орендар зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом укладання протягом 15 робочих днів після підписання договору з Балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Будь-яких змін до п.5.9 договору оренди сторонами не вносилося.

Позивач також посилається на п.10.4. Договору оренди, згідно з яким у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

За даними позивача відповідач продовжує використовувати орендовані приміщення, Договір оренди є чинним.

Листами від 13.09.2017р. за вих. № 33А/1962 та від 16.03.2018 р. за вих. №19-33А/492 балансоутримувач звернуся до Одеської Митниці ДФС з пропозицією підписати два екземпляри договору на відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) на підставі п.5.9 договору оренди № ДФ - 160 від 03.12.2008р., однак відповіді отримано не було, а два примірника договору на відшкодування експлуатаційних витрат залишились не підписаними.

Позивач вважає, що обов`язок Орендаря з укладання договорів по утриманню орендованого майна, зокрема, про відшкодування витрат балансоутримувача за сплату комунальних послуг прямо передбачений умовами п.5.9 Договору та безумовно виступає правовою підставою для здійснення такого правочину, тому в разі відмови орендаря від укладення договору балансоутримувач має право на судовий захист в обраний ним спосіб.

Крім того, позивач вказує, що обов`язок укласти Договір про відшкодування експлуатаційних витрат прямо передбачений не тільки умовами Договору оренди, а і звичаями ділового обороту, оскільки п. 5.13 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. №1774, передбачено обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням нерухомого майна, протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Позивач також зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010р. №751 «Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю» не передбачено жодного переліку надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій . Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1994р. №100 встановлено, що утримання і ремонт у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні ( крім облаштування інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю), покладається на Міністерство інфраструктури (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державну фіскальну службу (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

За таких обставин, позивач вважає, що жодним із наведених нормативно-правових актів не передбачено, що забезпечення орендованих Одеською Митницею ДФС приміщень послугами з електропостачання та водовідведення, теплопостачання, а також утримання мереж водопостачання та водовідведення, повинно здійснюватися безоплатно, за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.

У якості нормативного обґрунтування позову ДП «АМПУ» послалося на положення ст.187 Господарського кодексу України, відповідно до якої спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

За таких обставин, позивач вважає, що ним обрано належний спосіб захисту порушеного права, який відповідає ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, позивач зауважив, що згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.5 зазначеної статті за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному ж випадку надання комунальних послуг здійснюється на протязі всього строку дії договору оренди, який є чинним станом на даний час. Тобто, має місце постійне споживання послуг Орендарем та їх відповідне надання балансоутримувачем протягом дії договору та користування об`єктом оренди. При цьому, умови п.5.9 договору містять обов`язок Орендаря щодо укладання договору на відшкодування експлуатаційних витрат, але не містять строку, протягом якого балансоутримувач може звернутися з пропозицією укласти відповідний договір.

За таких обставин, оскільки порушення прав балансоутримувача мають тривалий характер, на думку позивача, постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права окремо., і перебіг позовної давності у даному випадку починається з дати відмови відповідача від пропозиції щодо укладання договору на запропонованих балансоутримувачем умовах.

При цьому, позивач зауважив, що у правовідносинах що склалися у Одеської митниці ДФС виникає прямий обов`язок щодо укладання договору про відшкодування витрат, в той же час у балансоутримувача- ДП «АМПУ» з`являється право на захист своїх порушених прав та інтересів, що стало підставою для направлення на адресу Орендаря пропозиції щодо укладання договору, адже, згідно ч.2 ст.184 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У даному випадку, вимогою виступає самостійна пропозиція ДП «АМПУ» , що стала наслідком постійного щомісячного споживання Одеською Митницею ДФС комунальних послуг.

Враховуючи все викладене, позивач вважає, що наявні підстави для зобов`язання Одеської Митниці ДФС укласти договір на відшкодування витрат за спожиті послуги з тепло, водопостачання та водовідведення з ДП «АМПУ» в особі її відокремленого структурного підрозділу - Одеської філії ДП «АМПУ» (адміністрація Одеського морського порту) у запропонованій позивачем редакції з урахуванням уточненої редакції п.7.4 Договору, наданої при попередньому новому розгляді: - Договір укладається на строк до 31.12.2019р., набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, в разі наявності. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Згідно із ст.631 ЦК України умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2015р.).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) направлені на визнання договору про відшкодування експлуатаційних витрат - укладеним, в зв`язку з нездійснення відповідачем дій направлених на укладення значеного договору.

Відповідно до ч.1 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Приписами ч. ч. 1-3 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів. Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (частина перша статті 187 ГК України).

Отже, законодавцем визначено загальні критерії щодо можливості розгляду судом переддоговірних спорів, до яких, зокрема, віднесено переддоговірні господарські спори, укладення яких є обов`язковим в інших випадках, встановлених законом.

Як передбачено частиною другою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України №2269-ХІІ, чинного на момент звернення позивача з цим позовом до суду (13.07.2018), укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, законом в імперативному порядку визначено необхідність дотримання при укладенні договору оренди державного майна певних істотних умов, які визначаються Типовим договором оренди державного майна, розробленим та затвердженим Фондом державного майна України.

Типовим договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом ФДМУ №1774 від 23.08.2000 та чинним у новій редакції відповідно до наказу ФДМУ №1329 від 09.08.2007, було передбачено як істотну умову договору оренди обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю (пункт 5.13).

Отже, переддоговірний спір щодо укладення з балансоутримувачем орендованого державного майна договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, законодавцем віднесено до категорії переддоговірних спорів, укладення яких є обов`язковим в інших випадках передбачених законом. Ухиляння сторони договору оренди від прийнятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди на підставі типового договору, затвердженого компетентним державним органом, відповідно до вимог спеціального закону, надає право третій особі відповідно до статті 511 ЦК України вимагати такого виконання зобов`язаною особою (орендарем) в судовому порядку. Отже, згідно з частиною третьою статті 179 ГК України такі переддоговірні спори можуть розглядатися судами.

Господарські договори, за приписами частини сьомої статті 179 ГК України, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, законодавцем регламентовано можливість застосування при укладенні господарських договорів як приписів, передбачених Господарським кодексом України, так особливостей укладення певних видів договорів, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

Частиною восьмою статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України №2269-ХІІ визначено, що відносини оренди об`єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про морські порти України".

Частиною третьою статті 11 Закону України "Про морські порти", регламентовано, що адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку. У відповідних випадках та в порядку, встановленому актами законодавства України, здійснюються також перевірки рівня іонізуючого випромінювання, фітосанітарний, ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, медичний огляд пасажирів, екіпажів, бригад тощо з метою виявлення осіб з симптомами інфекційних хвороб.

Також, відповідно до частин першої-другої статті 15 цього Закону визначено загальну мету та повноваження адміністрації морських портів України, до яких, зокрема, віднесено: утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту; забезпечення створення рівних і конкурентних умов ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту. У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об`єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Отже, до компетенції адміністрації морських портів України належить як надання комунальних послуг (послуг електропостачання, водопостачання та водовідведення) орендарям державного майна порту, переданого їй у відання, так укладення договорів з відшкодування вартості наданих нею послуг, з урахуванням особливостей укладення та виконання договорів оренди об`єктів портової інфраструктури, що перебувають у державній власності, балансоутримувачем яких є адміністрація.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач (ДП "Адміністрація морських портів України"), як балансоутримувач орендованого відповідачем (Одеською митницею ДПС) майна, у липні 2018 року звернувся з позовом про зобов`язання укласти договір про відшкодування експлуатаційних витрат (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) у певній редакції, яка була зазначена ним у резолютивній частині його позовної заяви, надавши при цьому докази дотримання загальної процедури укладення господарських договорів у порядку статті 181 ГК України.

Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Так, як встановлено судом Адміністрацією Одеського морського порту було направлено лист 13.09.2017 року за вих. № 33А/1962 на адресу Одеської митниці ДФС з проектами договорів згідно з п.5.9 договору оренди нерухомого майна від 03.12.2008 року №ДФ-160 на відшкодування експлуатаційних витрат: водопостачання, водовідведення та теплопостачання та відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, - для підписання та повернення з метою подальшого узгодження.

16.03.2018 року адміністрацією направлено лист за вих.№19-33А/492 з посиланням на вищезазначений лист від 13.09.2017 року та проханням погодити вказані договори.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 ГК України).

Слово "зобов`язувати" в українській мові має декілька значень: накладати на кого-небудь якісь обов`язки, примушувати когось виконувати що-небудь ; примушувати кого-небудь триматися, поводитися певним чином (Словник української мови в 11 томах, том 3, стор. 675). Отже, словосполученням "про зобов`язання укласти договір у певній редакції, наданій позивачем" позивач відобразив своє волевиявлення до вступу у зобов`язальні правовідносини з відповідачем на умовах запропонованої ним редакції договору та просив суд примусити відповідача до цього.

Суд зазначає, що вимога позивача зводилася до необхідності укласти такий договір у судовому порядку, оскільки відповідач, прийнявши на себе зобов`язання щодо укладення договору про відшкодування на користь третьої особи (балансоутримувача) комунальних витрат, пов`язаних з орендою державного майна, відмовився від їх виконання та заперечував укладення договору про відшкодування комунальних витрат на користь цієї особи.

Відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 ГК України, одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як встановлено судом за змістом прохальної частини позовної заяви, позивач просив зобов`язати відповідача укласти договір на відшкодування експлуатаційних витрат у певній редакції, наведеній ним відповідно до статей 20, 179-181, 187 ГК України, тобто шляхом укладення договору за рішенням суду.

Отже, на думку суду визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що за законом можливе спонукання до укладення договору за рішенням суду за умови виникнення переддоговірного спору якщо (з таких підстав): укладення договору необхідне у сфері державних закупівель; обов`язковість укладення договору прямо передбачена законом; укладення договору випливає з попереднього договору; укладення договору передбачене будь-яким іншим договором; укладення договору випливає з умов мирової угоди, затвердженої судом.

При цьому, переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону або таке укладення передбачено будь-якою іншою угодою сторін. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

При цьому суд зазначає, що звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

На думку суду, зобов`язання відповідача щодо укладення такого договору було визначено в силу закону (відповідно частини другої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції Закону України №2269-ХІІ, чинній на час звернення до суду, та Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом ФДМУ №1774 від 23.08.2000 та чинним у новій редакції відповідно до наказу ФДМУ №1329 від 09.08.2007, як нормативного акта, дотримання якого є обов`язковим за цим законом). Зазначене в цілому також узгоджується з частиною сьомою статті 179 ГК України про укладення господарських договорів за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 1 Закону України «Про морські порти України» визначено, що адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що адміністрація морських портів України або власник морського терміналу на безоплатній основі надає у користування приміщення для організації пункту пропуску через державний кордон України, де здійснюються в установленому законодавством порядку прикордонний, митний, санітарно-карантинний та екологічний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Так, статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Утримання будинків і прибудинкових територій - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Із системного аналізу зазначених норм матеріального права можна зробити висновок, що чинним законодавством на Міністерство інфраструктури покладені лише витрати на утримання орендованих приміщень у вигляді забезпечення експлуатації та/або ремонту приміщень, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території.

Отже, послуги з водопостачання, електропостачання, теплопостачання та відведення стічних вод, - забезпечення електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків, - є комунальними послугами, вартість яких має бути відшкодована відповідачем позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Також, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом

Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Разом із тим ч. 4 ст. 13 цього самого закону, пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Отже, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" також прямо передбачений обов`язок на укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, у нашому випадку на відшкодування експлуатаційних витрат відповідно до умов Договору.

Проте, відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору про відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію з підстав того, незважаючи на те, що укладення цього договору передбачене п. 5.9. договору оренди нерухомого майна, укладеного між відповідачем з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, тобто, є обов`язковим в силу умов договору оренди.

Отже дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт наявності у Одеської митниці ДФС обов`язку щодо укладення Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що випливає зі змісту п. 5.9 Договору оренди № ДФ-160 нерухомого майна, що належить до державної власності від 03.12.2008р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також проаналізувавши положення Договору про відшкодування експлуатаційних витрат, у запропонованій позивачем редакції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) у даній справі - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Крім того, в постанові Верховного суду від 18.09.2020р. зазначено зокрема, що судами попередніх інстанцій не виконав вказівок касаційного суду згідно постанови 19.06.2019 у цій справі, прийнятої за наслідком скасування попередньо прийнятих судами рішень, зокрема, встановлення початку і закінчення перебігу позовної давності за договором оренди, що має значення для правильного розгляду клопотання відповідача про застосування позовної давності, яка не співпадає зі строком виконання зобов`язань за договором оренди.

При новому розгляду відповідачем відповідне клопотання не подавалось, проте враховуючи вказівку Верховного суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з метою захисту порушених Митницею прав та законних інтересів Адміністрації, остання звернулася до суду з позовом про зобов`язання Орендаря укласти договір про відшкодування витрат за послуги з водопостачання та водовідведення та таким чином визнати встановленими відповідні господарські правовідносини між Балансоутримувачем та Орендарем.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Разом із тим ст. 253 Цивільного кодексу України, визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 5 цієї самої статті за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Разом, як зазначає позивач надання комунальних послуг здійснюється протягом дії договору оренди та по сьогоднішній день включно, тобто має місце постійне споживання послуг Відповідачем та їх відповідне надання Позивачем протягом дії договору та користування орендованим майном.

Ухилення орендаря від укладення згаданого договору є порушенням зобов`язання, передбаченого договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Невиконання такого зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір і після спливу визначеного 15-денного строку протягом всього строку оренди з ініціативи балансоутримувача, з огляду на те, що Одеська митниця ДФС з 03.12.2008 користувалася і продовжує користуватися приміщеннями за договором оренди державного майна, не відшкодовуючи балансоутримувачеві такого майна витрати на його утримання.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд зазанчає, що п. 5.9 Договору обов`язок щодо укладання договору на відшкодування експлуатаційних витрат покладено на Відповідача, від якого він ухилився та порушив право Адміністрації. При цьому умовами Договору не визначено строку, протягом якого з пропозицією укласти відповідний договір може звернутися балансоутримувач, тобто Адміністрація.

Водночас за приписами ст.ст. 640, 641 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Вимогою у даному випадку - виступає самостійна пропозиція Адміністрації, що стала наслідком постійного щомісячного споживання відповідачем комунальних послуг.

Таким чином, у даних господарських правовідносинах у відповідача виникає прямий обов`язок щодо укладання договору про відшкодування витрат, від якого він ухиляється, в той же час у Адміністрація з 'являється право на захист своїх порушених прав та інтересів.

Як встановлено судом Адміністрацією було направлено листи (№ 33А/1962 від 13.09.2017р. та № 19-33А/492 від 16.03.2018 р.) з пропозицією щодо укладання договору.

Отже, перебіг позовної давності за спором у цій справі починається з дати відмови відповідача від пропозиції Адміністрації щодо укладання договору на запропонованих нею умовах.

Враховуючи те, що мала місце несплата Відповідачем комунальних послуг, спожитих ним, ухилення Відповідача від укладання договору на компенсацію витрат Балансоутримувача суд вважає що строк позовної давності за позовною вимогою не сплинув, з огляду ще й на те, що з пропозицією укласти такий договір Позивач звернувся до відповідача 13.09.2017 р. та 16.03.2018 р.

Що вказівок Верховного суду на пункт 2.4.19 договору, суд зазначає що порядок оплати визначається п.3.3. Договору - тобто по тарифам, що діяли на момент надання послуг, а тому пункт 2.4.19 слід розуміти як такий, що після укладання Договору, Відповідач має сплатити за всі отримані ним послуги починаючи з 01.01.2015 р. з урахуванням п.3.3. Договору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м.Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457) до Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ - 39441717) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 43015722) - задовольнити повністю.

2. Визнати укладеним між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі її відокремленого структурного підрозділу - Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) та Одеською митницею ДФС договір відшкодування експлуатаційних витрат в наступній редакції:

ДОГОВІР №

Про відшкодування експлуатаційних витрат

м. Одеса "___"

---

20____ р.

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ , назване в подальшому Виконавець в особі першого заступника начальника Одеської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України Зубика Олександра Петровича, діючого на підставі Положення про Одеську філію державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрацію Одеського морського порту) та Довіреності від 07 листопада 2017р. № 7076, з однієї сторони, і ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС, назване в подальшому Замовник , в особі начальника

---

, діючого на підставі

---

---

, з іншої сторони, разом іменовані Сторони , а кожна окремо Сторона , уклали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Виконавець надає послуги з:

- видачі питної води на об`єкти Замовника ;

- прийом господарсько-побутових стоків у систему каналізації Виконавця ;

- утримання теплового обладнання та мереж теплопостачання (надалі послуги) відповідно з Додатком № 1 Перелік об`єктів Замовника .

Послуги з подачі холодної та гарячої води надаються:

в межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною

Послуги з прийому стоків холодного і гарячого водопостачання надаються:

в межах показників якості, встановлених для Замовника Правилами прийому стічних вод .

Послуги з теплопостачання надаються:

в межах якості до затвердженого температурного графіку, та згідно договірних обов`язків за умови додержання Замовником належного технічного стану установок, що використовують тепло та внутрішніх (Замовника) теплових мереж.

1.2. Замовник своєчасно сплачує за надані йому послуги водопостачання, водовідведення, теплопостачання, забезпечує належну експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання, приладів і пристроїв на них, у відповідності з Правилами, перерахованими в п. 2.1. цього договору та діючого законодавства України.

1.3.Загальна сума договору на 2018 рік складає

---

гривень (

---

---

гривень _____ копійок), в т.ч. водопостачання та водовідведення -

---

гривень; теплопостачання -

---

гривень), (в т.ч. ПДВ -

---

гривень).

1.4. Загальна сума договору може бути змінена в залежності від фактичного споживання послуг та змін тарифів.

Зміни у Договір вносяться та оформлюються додатковою угодою.

2. ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Сторони зобов`язуються керуватися чинними нормативними актами: - Законом України Про питну воду та питне водопостачання ;

- Законом України Про житлово-комунальні послуги ;

- Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжилкомунхоза України від 27.06.2008 р. № 190 (далі Правилами водокористування );

- Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення , затвердженими наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.1995 р. № 30 (далі Правила експлуатації );

- Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій у систему каналізації м. Одеси , затвердженими рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.07г. № 632 (далі Правилами приймання стічних вод );

- Технічними умовами, існуючими ГОСТ, іншими нормативними актами, прийнятими в установленому законом порядку.

- ПТЕТУіМ п.5.14; Закон України Про теплопостачання ; Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність ; СНіП 2.04.05 91 Опалення, вентиляція та кондиціювання .

2.2. Виконавець зобов`язується:

2.2.1. Подавати Замовнику холодну і гарячу воду (далі воду) цілодобово або за графіком, приймати стоки відповідно до стану мереж і споруд водопроводу та каналізації, забезпечувати теплопостачання об`єктів Замовника згідно Наказів Про початок та закінчення опалювального сезону затверджених начальником Адміністрації Одеського морського порту.

2.2.2. Ставити Замовника до відома про припинення подачі води та прийому стоків, припинення теплопостачання не менше ніж за десять днів (за винятком перерви, що виникла в наслідок аварії або дії непереборної сили).

2.2.3. Виконувати розрахунок спожитих Замовником послуг згідно з нормами СНІП 2.04.01-85 та СНІП 2.04.03-85 та на підставі вихідних даних, що були надані Замовником.

2.2.4. Щомісяця, не пізніше 27-го числа звітного місяця, оформлює та підписує двосторонній Акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) .

2.3. Виконавець має право:

2.3.1. Вимагати своєчасної та повної оплати послуг, наданих Замовнику.

2.3.2. Відмовитися від виконання зобов`язань, передбачених п.2.2.1. цього договору, у разі порушення Замовником п. 2.4.15. цього договору, при виникненні заборгованості.

2.3.3. Перевіряти технічний стан систем водопостачання-водовідведення, теплопостачання Замовника на предмет наявності витоків, нераціонального використання питної води, контролю якості стічних вод, стану приладів обліку тепла, води та стоків.

2.3.4. Спільно з представником Замовника знімати контрольні показання приладів обліку тепла, води та стоків.

2.3.5. В разі невиконання п.2.4.10. та п.2.4.15. цього Договору обмежувати споживання води та тепла до рівня екологічної броні, попередивши телефонограмою за один робочий день.

2.4. Замовник зобов`язується:

2.4.1. Утримувати в належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі, мережі теплопостачання, обладнання, прилади та пристрої, що знаходяться у нього на балансі.

2.4.2. Проводити скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановленої Правилами приймання стічних вод .

2.4.3. При зміні банківських, платіжних та поштових реквізитів, форми власності, найменування підприємства, характеру та обсягів водоспоживання та водовідведення, теплопостачання, кількості споживачів, тимчасове або постійне відключення від систем водопостачання-водовідведення, теплопостачання, сповіщати Виконавця письмово в термін за 10 днів до моменту виникнення.

2.4.4. У разі передачі об`єкта на баланс новому власникові, у строк трьох робочих днів після його передачі прибути для звірки розрахунків та оплати, погасити наявну заборгованість і подати заяву про розірвання договору.

2.4.5. Забезпечити належний санітарно-технічний стан приміщень індивідуальних теплових пунктів, підвищувальних насосних станцій, вузлів обліку води та стоків, а також збереження і цілісність запірної арматури, контрольно вимірювальних приладів, приладів обліку тепла, води і стоків, пломб, в тому числі дроту, та інших знаків встановлених працівниками Замовника та Держстандарту на прилади обліку тепла, води та стоків, фланцеві і штуцерні з`єднання, запірну арматуру (при наявності).

2.4.6. Забезпечити безпечний і вільний доступ представникам Виконавця для перевірки технічного стану внутрішніх інженерних систем, зняття показань приладів обліку тепла, води і стоків, відбору проб питної води та стоків. Своєчасно і в повному обсязі виконувати приписи Виконавця.

2.4.7. Відшкодовувати матеріальний збиток, нанесений системам каналізації, спорудам, обладнання і пристроям, а також водним об`єктам викликаний скиданням ненормативно-очищених стічних вод у каналізацію.

2.4.8. При призупиненні (припиненні) водопостачання-водовідведення з теплопостачання в відповідно з п.2.3.2. цього договору Замовник проводить відшкодування витрат Виконавця пов`язаних з припиненням та поновленням послуг водопостачання-водовідведення, теплопостачання у відповідності з діючими тарифами або калькуляцією (кошторисом).

У разі виконання Замовником робіт по призупиненні (припиненні) і відновленні водопостачання- , водовідведення, теплопостачання своїми силами або силами третіх осіб, виконує зазначені роботи у присутності представника Виконавця.

2.4.9. Щомісяця, за встановленою формою з 16 по 20 число місяця в письмовому вигляді, надавати відомості про водоспоживання та водовідведення, теплопостачанні своїх об`єктів.

2.4.10. До 30 числа звітного місяця, Замовник повинен підписати та повернути Виконавцю Акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) .

2.4.11. Здійснювати державну повірку приладів обліку тепла, води та стоків в строк встановлений діючим законодавством України, якщо такі прилади обліку встановлено Замовником.

2.4.12. 3а приписом Виконавця робити заміну приладів обліку тепла, води і стоків на іншій типо-розмір відповідно з об`ємом фактичного теплопостачання, водопостачання.

2.4.13. При виході з ладу приладу обліку тепла, води або стоків, негайно поставити до відома Виконавця, в 10- ти денний термін у присутності або за дозволом представника Виконавця виконувати роботи по їх заміні на новий за рахунок власних коштів. Всі роботи, пов`язані з ремонтом мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, монтажем, демонтажем приладів обліку тепла, води та стоків, ремонтом, реконструкцією вузлів або вводів здійснюються тільки після повідомлення Замовником відповідних служб Виконавця. У разі виключення приладу обліку тепла, води та стоків з Державного реєстру України в період експлуатації приладів, Замовник може використовувати прилад до закінчення терміну експлуатації визначеного паспортом, після чого зобов`язаний за свій рахунок замінити на прилад занесений до Державного реєстру України.

2.4.14. Отримувати технічні умови і погоджувати проектну документацію з Виконавцем з підключення нових об`єктів, по всіх об`єктах капітального будівництва, ремонту, реконструкції, технічного переоснащення, пристрої вузлів обліку тепла, води та стоків.

2.4.15. Своєчасно і в повному обсязі оплачувати послуги.

2.4.16. При виході з ладу приладів обліку тепла, води та стоків з причин, не залежних від Замовника, останній зобов`язаний виконати їх заміну в порядку визначеному п. 2.4.13. цього договору, при цьому кількість спожитого тепла, відпущеної води та прийнятих стоків за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначаються за середньодобовими споживанням за попередні два розрахункові місяці. Наступне визначення обсягів тепла, води, стоків здійснюється за нормами споживання (згідно Додаток № 2 Розрахунок теплових навантажень та водогосподарського балансу ) до установки приладу обліку.

2.4.17. У разі зміни теплових навантажень будівлі, характеру, обсягів, цільового призначення будівлі та водоспоживання-водовідведення, Замовник зобов`язаний у місячний термін надати Виконавцю скоригований розрахунок теплових навантажень будівлі, водогосподарського балансу і при необхідності виконати приписи Виконавця відповідно до п. 2.4.11. цього договору.

2.4.18. В разі відсутності приладів обліку водопостачання, водовідведення та теплопостачання приймати всі міри по встановленню приладів обліку.

2.4.19. Після підписання Договору оплатити послуги за період з 01.01.2015 року за тарифами, які діють на момент укладання Договору.

2.5. Замовник має право:

2.5.1. На забезпечення теплоенергією, холодною і гарячою водою, якість якої відповідає ДСанПіН 2.2.4-171-10 Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною .

2.5.2. Отримувати інформацію щодо розміру тарифів, умов та режимів споживання.

2.5.3. Підключати субспоживачів до систем теплопостачання, водопроводу та каналізації що належать йому, дозволяти здійснювати забір води, тепла та скидання стоків стороннім споживачам з письмового дозволу Виконавця.

3. ПОРЯДОК І ТЕРМІНИ РОЗРАХУНКІВ

3.1. Облік спожитих послуг здійснюється за показниками приладів обліку тепла, води та стоків, встановлених на об`єктах Замовника, або розрахунковим шляхом у разі відсутності або неможливості встановлення приладів обліку.

У випадках перебоїв у теплопостачанні, водопостачанні не з вини Замовника, розрахунок за відпущене тепло, воду при відсутності приладів обліку тепла, води та стоків проводиться за час фактичної подачі тепла, води. Факт відсутності тепла, води встановлюється представниками Замовника та Виконавця з складанням акту. У разі відсутності підписаного сторонами акту, послуги теплопостачання, водопостачання-водовідведення вважаються наданими в повному обсязі.

3.2. Оплата послуг проводиться не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Виконавця.

3.3. Оплата здійснюється за тарифами, що діють на момент отримання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, затверджених у встановленому чинним законодавством порядку та затверджені наказом Начальника адміністрації Одеського морського порту. На момент укладення договору діють такі тарифи:

- відшкодування експлуатаційних витрат на утримання мереж водопостачання та - видача питної води (з міського водопроводу) від водопровідної мережі ОФ ДП АМПУ :_40,00 грн. за 1 м 3 (без урахування ПДВ);

- видача питної води (з артезіанських свердловин) від водопровідної мережі ОФ ДП АМПУ : _46,55_грн. за 1 м 3 (без урахування ПДВ);

- видача питної води від водопровідної мережі ОФ ДП АМПУ (без урахування території транзитно-вантажного терміналу та автобази):_43,93 грн. за 1 м 3 (без урахування ПДВ);

- прийом господарсько-побутових стоків у систему каналізації ОФ ДП АМПУ : 50,339 грн. за 1 м 3 (без урахування ПДВ);

- Відшкодування витрат на виробництво теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії від котельні №6 (на природному газі): 3 659,03 грн. за 1 Гкал (без урахування ПДВ);

- Відшкодування витрат на виробництво теплової енергії, її транспортування та постачання від котельні №6 (на дизельному паливі) - 5 582,20 грн. за 1 Гкал (без урахування ПДВ);

У разі зміни тарифів, оплата Замовником наданих йому послуг проводиться за новими тарифами, без зміни інших умов договору.

ПДВ нараховується згідно чинного законодавства.

Відомості про зміну діючих тарифів Замовник отримує через повідомлення на поштову та електронну пошту, зазначену в цьому Договорі.

3.4. Рахунки направляються Замовнику на його фактичну адресу рекомендованим листом з повідомленням та електронну пошту вказану в договорі. Датою вручення рахунку Замовнику вважати дату відновлення електронного листа.

3.5. Замовник зобов`язаний письмово довести до відома Виконавця про неотримання рахунка за надані послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

3.6. Обсяги стоків, що відводяться від Замовника, приймаються рівними обсягам спожитої води або визначаються за показаннями приладу обліку стоків відповідно до п.п. 3.14, 5.29 Правил водокористування . Об`єм, скинутих Замовником зливових стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно п.4.10. Правил водокористування та ДСТУ 3013-95.

3.7. Нарахування платежу за скидання ненормативно-очищених стоків проводиться згідно з Правилами приймання стічних вод .

3.8. У разі зменшення кількості об`ємів споживання при проведенні розрахунків за діючими нормами, перерахунок проводиться з наступного місяця, після надання відомості. Виконавець не несе відповідальності за несвоєчасне подання Замовником відомостей про зменшення обсягів споживання.

3.9. У розрахунках між Замовником та субспоживачем Виконавець не бере участі, й суперечки з таким розрахунком не розглядає.

3.10. Виконавець має статус платника податку на прибуток на загальних умовах.

3.11. Замовник є не прибутковою організацією.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

4.1. У разі несвоєчасного перерахування платежів Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

4.2. Одностороння відмова Виконавця від виконання зобов`язань згідно п.2.2.1. цього договору, передбачений п.2.3.2. договору, не звільняє Замовника від відповідальності за порушення зобов`язань і від виконання своїх зобов`язань за даним договором.

4.3. Виконавець не несе відповідальність за теплопостачання, водопостачання-водовідведення субспоживачів у разі відключення Замовника від мереж теплопостачання, водопостачання-водовідведення за заборгованість, недотримання умов договору або порушення законодавчих актів України.

4.4. При виконанні своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони, їх афілійовані особи, працівники або посередники не виплачують, не пропонують виплати і не дозволяють виплату будь-яких грошових коштів або передачу цінностей та будь-якого майна, прямо або опосередковано, будь-яким особам за вчинення чи не вчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання обіцянки неправомірної вигоди або отримання неправомірної вигоди від таких осіб.

При виконанні своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони, їх афілійовані особи, працівники або посередники не здійснюють дії, що кваліфікуються застосовним для цілей цього Договору законодавством, як давання/одержання хабара, комерційний підкуп, а також дії, що порушують вимоги чинного законодавства України та міжнародних актів про протидію легалізацію (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом та законодавства про боротьбу з корупцією.

У разі вчинення однією із Сторін дій, заборонених у цьому розділі, інша Сторона має право зупинити виконання Договору на будь-який строк, письмово повідомивши про це іншу сторону.

5. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

5.1. Усі спори, пов`язані з цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

5.2. Усі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, розв`язуються згідно з чинним законодавством України в суді.

6. ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

6.1. Жодна зі сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань після укладення цього договору, якщо невиконання буде наслідком перерахованих нижче обставин: стихійні лиха (блискавки, смерчі, наводнення, урагани, пожежі, землетрусу, обмерзання), війна або військові дії, страйки, масові заворушення, акти законодавчої влади, роблять неможливим, повністю або частково, виконання умов цього договору та виникли після його укладання.

Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо вплине на виконання зобов`язань в строк, встановлений у договорі, то цей термін пропорційно відсувається на час дії відповідних обставини.

У випадку, якщо форс-мажорні обставини тривають більше за один календарний місяць, то Сторони повинні домовитись про подальшу дію цього Договору. При цьому Виконавець та Замовник зобов`язані здійснити взаєморозрахунки за фактично виконані зобов`язання.

Факти настання обставин, перерахованих вище, повинні бути підтверджені документом компетентного органу.

7. ДОДАТКОВІ УМОВИ

7.1. З усіх питань, не врегульованих цим договором, сторони керуються "Правилами водокористування", "Правилами приймання стічних вод", Правилами експлуатації та чинним законодавством України.

7.2. За відсутності акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності за стан інженерних мереж Замовника та Виконавця, межа визначається:

- З водопроводу - у точці підключення водопровідного вводу Замовника (з колодязем і запірною арматурою) до вуличної розподільчої водопровідної мережі, що обслуговується Виконавцем;

- По каналізації - в точці підключення каналізаційного випуску Замовника (включаючи контрольний колодязь) до вуличної каналізаційної мережі, що обслуговується Виконавцем.

7.3. Всі права та обов`язки Державного підприємства Адміністрація морських портів України (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передачі товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим Договором, виконуються Одеською філією Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрацією Одеського морського порту) .

7.4. Цей Договір укладається на строк до 31 грудня 2019 року, набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін, в разі наявності. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно із ст. 631 ЦК України умови цього Договору розповсюджуються на взаємовідносини Сторін, які виникли до його укладання, а саме з 01.01.2015р.

7.5. Умови цього договору мають однакову обов`язкову силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа. Письмовий документ із змінами та доповненнями складається у двох примірниках та є невід`ємною частиною даного Договору.

7.6. Дія цього договору припиняється за домовленістю сторін та з інших установленим цим договором та чинним законодавством підстав.

7.7. Цей договір складено української мовою у двох примірниках, один з яких зберігається у Виконавця, а другий у Замовника.

7.8. Додатки:

Додаток №1 Перелік об`єктів Замовника .

Додаток №2 Розрахунок теплових навантажень та водогосподарського балансу .

8. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН:

ВИКОНАВЕЦЬ: ЗАМОВНИК:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ОДЕСЬКА МИТНИЦЯ ДФС

АДМІНІСТРАЦІЯ

МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14 Юр. адреса: 65078, м.Одеса, вул.

Ідентифікаційний код ДП АМПУ 38727770 вул. Гайдара, 21-А

ІПН 387277726597 Факт, адреса: 65078, м.Одеса,

в особі Одеської філії Державного підприємства вул. Гайдара, 21-А

Адміністрація морських портів України інд.код 39441717

65026, м. Одеса, Митна пл.,1 р/р 35210024089204, 35225224089204

Ідентифікаційний код Держказначейська служба України м.Київ

Одеської філії ДП АМПУ 38728457 МФО 820172

Телефон/факс: 729-44-67 Є неприбутковою організацією

E-mail: nav@ods.uspa.gov.ua Тел. (048)734-28-00, 734-28-04

Банківські реквізити: Тел./факс (048)734-28-05

р/р НОМЕР_1 в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК E-mail: od@customs.minrd.gov.ua

м.Київ МФО 820172

---

/О.П. Зубик/

---

---

(підпис) М.П. Флії (підпис) М.П.

Перший заступник начальника Одеської філії ДП Начальник Одеської митниці ДФС

АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

(адміністрація Одеського морського порту)

Додаток № 1 до Договору

№ ____ ___

---

20 р.

Про відшкодування експлуатаційних витрат

ПЕРЕЛІК

ОБ`ЄКТІВ ЗАМОВНИКА

1. Теплопостачання

№ з/пПідрозділПрилад облікуПримітки 1.Одеська митниця ДФС SA-94/1 №011409 8,51 % від загального споживання; додатково 0,49 Гкал в опалювальний сезон на підігрів гарячої води

2. Водопостачання та водовідведення:

№ з/пПідрозділГор/холПрилад облікуПримітки 1.Одеська митниця ДФС -

Водовідведення дорівнює споживанню води.

У разі заміни, зняття і установки нового розрахункового приладу обліку Замовника оформляється двосторонній акт заміни.

В разі відсутності приладів обліку, обсяг спожитих комунальних послуг Замовником визначається згідно з додатком №2.

---

/О.П. Зубик/

---

---

(підпис) М.П. Флії (підпис) М.П.

Перший заступник начальника Одеської філії ДП Начальник Одеської митниці ДФС

АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

(адміністрація Одеського морського порту)

Додаток № 2 до Договору

№ ____ ___

---

20 р.

Про відшкодування експлуатаційних витрат

Розрахунок теплових навантажень

та водогосподарського балансу

Замовник: Одеська митниця ДФС

Розрахунок виконай згідно даних Замовника:

1. Розрахунок теплопостачання на опалення:

а) Витрати тепла на опалення приміщень Qot = qo* V* ( Тв - Th )* a*k пот, ккал/год

де qo - теплова характеристика приміщень, ккал/м куб.*год*град;

V - обсяг будівлі по зовнішньому замірюванню, м куб;

Тв - середня температура повітря в приміщенні, приймається + 18 С;

Тн - розрахункова температура зовнішнього повітря, (Th = -18 С);

а - коефіцієнт, що враховує витрати тепла на підігрів зовнішнього повітря, що надходить в приміщення шляхом інфільтрації через нещільність в огорожах приймається 1,1;

k пот - коефіцієнт втрат тепла в теплотрасs.

Тн, С V, м куб. go k потаТв, С Qот, ккал/год Qот, Гкал/меспримітка -18 4314,9 0,43 1,0 1,1 18 73474,12 53,78

2.Розрахунок водоспоживання та водовідведення

Розрахунок виконай згідно Поточних індивідуальних норм водоспоживання

Розрахунок споживання води згідно норм та ДБН В.2.5-64:2012

СпоживачКількістьНорма, м.куб.Кількість роб. днів в міс.Водоспож. за місяць (з урах. втрат), м куб./місВодовідвед. за місяц, м куб./місКількість гор. води, м куб.Витраті тепла на підігрів води, Гкал Службовці, чол. 24 0,015 22 8,70 8,70 3,80 0,19 Вологе прибирання, м.кв. 1438,3 0,0015 22 52,12 52,12 0,00 0,00 Душ. сітки, шт. 1 0,5 30 16,47 16,47 8,89 0,44 Всього: 77,28 77,28Всього: 0,63 Всього:Кількість: Водоспоживання, м куб. 77,28 Водовідведення, м куб. 77,28 Підігрів води, Гкал 0,63Тільки в зимовий час Опалення, Гкал 53,78Тільки в зимовий час В разі виникнення змін в розрахунках сторони підписують двосторонній акт без змін інших умов цього договору.

Перший заступник начальника Одеської філії ДП Начальник Одеської митниці ДФС

АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

(адміністрація Одеського морського порту)

---

/О.П. Зубик/

---

---

(підпис) М.П. Флії (підпис) М.П.

Перший заступник начальника Одеської філії ДП Начальник Одеської митниці ДФС

АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ

(адміністрація Одеського морського порту)

3. Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м.Одеса, вул. Гайдара, буд.21, корпус А, код ЄДРПОУ - 39441717) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа, 1, м.Одеса, 65026; код ЄДРПОУ 38728457) судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна)грн

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 05 березня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна