Ухвала від 23.06.2025 по справі 923/1139/17

УХВАЛА

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 923/1139/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (колегія суддів у складі: Таран С.В.- головуючий, Богатир К.В., Поліщук Л.В.) щодо перегляду ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019

у справі № 923/1139/17

за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

до Приватного акціонерного товариства "Приват"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31.05.2025 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі № 923/1139/17.

Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.02.2018 відкрито провадження у справі №923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват".

Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.10.2018 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Пономаренка А.О.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17, визнано вимоги АТ Комерційний банк "Приватбанк" до Приватного акціонерного товариства "Приват" в сумі 1327844,96 грн. основної заборгованості як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; визначено, що кредитор АТ Комерційний банк "Приватбанк" із вимогами в сумі 1327844,96 грн. не є конкурсним кредитором, а його вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; затверджено вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Приват", відповідно до якого визнано вимоги:

- Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області в сумі - 19524,00 грн. судового збору - перша черга, 1019116 грн. 30 коп.- третя черга, 151762 грн. 43 коп. - шоста черга;

- Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - 7048,00 грн. судового збору - перша черга, 43366617 грн. 48 коп. - третя черга, 20055406 грн. 10 коп. - шоста черга.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 22.04.2025 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредиторських вимог до Приватного акціонерне товариство "Приват" у розмірі нарахованої винагороди у сумі 1327844,96 грн відмовити у повному обсязі. Також скаржником було подано до Суду клопотання про поновлення на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 не було залучено до участі у даній справі, у зв`язку з чим про існування ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 він дізнався лише 14.04.2025 внаслідок укладення договору про надання правової допомоги від 10.04.2025 та, відповідно, отримання уповноваженим представником скаржника доступу до матеріалів електронної справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 з наданням доказів, що їх підтверджують.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що несвоєчасне оскарження ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який, обіймаючи посаду керівника юридичної особи-боржника та будучи належним чином повідомленим про існування даної справи, не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.

В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ОСОБА_1 надав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 зазначив про відсутність у матеріалах справи доказів отримання апелянтом поштової кореспонденції, надісланої останньому судом та ліквідатором, а також про те, що скаржник ще в червні місяці 2022 року евакуювався з міста Херсон, яке перебувало в тимчасовій окупації, та зареєструвався як біженець у Болгарії, де самостійно не міг зайти в електронний кабінет, адже, будучи особою похилого віку, не навчився ним користуватися. Крім того, скаржник стверджував про відсутність оскаржуваної ухвали у матеріалах електронної справи і те, що він вже був звільненим з посади директора Приватного акціонерного товариства "Приват" станом на момент звернення до суду з заявою про порушення даної справи про банкрутство.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі № 923/1139/17. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана скаржником із значним пропуском строку на апеляційне оскарження, без належного обґрунтування поважності причин пропуску вчасного подання апеляційної скарги та без підтвердження обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції від 27.05.2025 та направити справу № 923/1139/17 до Південно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.

Пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду -протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Обов`язок з доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, її постановлено 21.02.2019, а її повний текст складено та підписано 22.02.2019.

Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17 є 04.03.2019.

ОСОБА_1 звернувся 22.04.2025 з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі №923/1139/17, тобто із значним пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження (через 6 років та 2 місяці після ухвалення судового рішення першої інстанції).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 08.10.2021 до Господарського суду першої інстанції від ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" в межах справи про банкрутство №923/1139/17 надійшов позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь Приватного акціонерного товариства "Приват" 65947319,27 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Копія вказаного позовної заяви була направлена ОСОБА_1 за адресою, яка вказана скаржником у апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються описом вкладення у цінний лист від 30.09.2021 (т. VI а.с. 212).

Розпорядженням голови Верховного Cуду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області змінено та станом на сьогодні справи підсудні Господарському суду Херсонської області розглядаються Господарським судом Одеської області.

Копія ухвали Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 про прийняття вказаної позовної заяви до розгляду в межах провадження у справі №923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват" та відкриття провадження було надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: м. Херсон, вул. Гончарна, 81, між тим остання повернулася на адресу суду з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511914352041 (т.VIІ а.с.139).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в подальшому низка інших ухвал суду першої інстанції, якими вирішувалися процедурні питання, пов`язані з рухом справи, також надсилалися ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за адресою: м. Херсон, вул. Гончарна, 81, проте поверталися до Господарського суду Одеської області суду з проставленими на конверті позначками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" послуги поштового зв`язку - продукт діяльності оператора поштового зв`язку з прийманням, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновок Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Господарський суд Одеської області, направляючи скаржнику рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №923/1139/17 за належною поштовою адресою, яка вказана самим скаржником в апеляційній скарзі, вжив усіх належних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про існування справи № 923/1139/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Приват" та розгляду питання про покладення на останнього субсидіарної відповідальності, передумовою для чого стало, у тому числі, визнання оскаржуваною ухвалою вимог кредиторів і затвердження їх реєстру, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

ОСОБА_1 зареєстрував електронний кабінет в системі ЄСІТС ще 12.11.2020.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 у справі №923/1139/17 була надіслана скаржнику до його електронного кабінету та доставлена останньому 18.09.2024 о 15:41.

Всі подальші ухвали Господарського суду Одеської області, якими вирішувалися процедурні питання, пов`язані з рухом справи, а також заява ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Приват" про збільшення позовних вимог також були доставлені до електронного кабінету ОСОБА_1 .

Отже, суд апеляційної інстанції спростував доводи ОСОБА_1 про те, що він був позбавлений можливості дізнатися про обставини справи № 923/1139/17 раніше ніж з квітня 2025 року.

Також, судом враховано,, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) поновлення пропущеного процесуального строку.

Зважаючи на викладене, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Надавши оцінку зазначеним доводам та визнавши неповажними наведені ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, Південно-Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019 у справі № 923/1139/17 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, у зв`язку з відсутністю об`єктивно непереборних та пов`язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Приписами частини другої статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другої статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Оцінивши доводи скаржника, мотиви ухвалення оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 27.05.2025 у справі № 923/1139/17 щодо перегляду ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019, є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 923/1139/17 на підставі частини 2 статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 923/1139/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 щодо перегляду ухвали Господарського суду Херсонської області від 21.02.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков