Постанова від 19.06.2025 по справі 904/354/24

Касаційний господарський суд верховного суду

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/354/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика смаку» (далі - Фабрика, позивач) - Кравченко І.В. (адвокат),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - Бондар О.В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 (головуюча - суддя Фещенко Ю.В.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 (головуючий - суддя Чус О.В., судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.)

у справі за позовом Фабрики

до Товариства

про стягнення заборгованості за договором про постачання продовольчих наборів від 23.12.2022 №23/12-1 у загальному розмірі 10 024 177,71 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення попередньої оплати, пені, інфляційних втрат і 3% річних.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фабрика звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства попередньої оплати за договором про постачання продовольчих наборів у загальному розмірі 10 024 177,71 грн, з яких: 8 007 500,00 грн попередньої оплати; 1 449 357,50 грн пені; 340 303,18 грн інфляційних втрат; 227 017,03 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання продовольчих наборів у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем здійснено попередню оплату, та неповерненням попередньої оплати позивачу у встановлений договором строк.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 06.05.2024, яке залишено без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 26.02.2025 у цій справі, позовні вимоги задовольнив повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Скаржник просив судові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Товариство у касаційній скарзі (в новій редакції) з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 77, 79, 86, 236 ГПК України, застосували ці норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.10.2023 у справі №902/567/21, від 22.06.2023 у справі №925/1238/22, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 15.02.2022 у справі №911/2403/18 та неправильно застосовували термін EXW (Incoterms 2010).

4.2. Також скаржник у касаційній скарзі (в новій редакції) з посиланням на пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 77, 79, 86, 236 ГПК України, застосували ці норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.10.2023 у справі №902/567/21, від 22.06.2023 у справі №925/1238/22, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, від 15.02.2022 у справі №911/2403/18 та неправильно застосовували термін EXW (Incoterms 2010), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та не взяли до уваги допустимі докази, що узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив:

- закрити касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України;

- у разі незакриття касаційного провадження, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін;

- стягнути з Товариства на користь Фабрики витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн, понесені останнім під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що:

- Фабрикою (замовник) і Товариством (постачальник) 23.12.2022 укладено договір постачання продовольчих товарів №23/12-1 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику продукти харчування та сушені продукти різні [продуктові набори] продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) 1) ДПНП-Р-1-ДПНП-Р-7 (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені Договором;

- у розділі 12 Договору вказані додатки до договору, а саме: згідно з пунктом 12.1 Договору додатком до Договору є рознарядка замовника на 1-му аркуші;

- у пункті 10.1 Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків та гарантійного строку - до повного їх завершення;

- доказів зміни, визнання недійсним Договору сторонами суду не надано;

- згідно з пунктом 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у такій редакції:

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-1"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-2"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-3"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-4"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750 грн. 00 коп.; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-5"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-6"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-7"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 15.01.2023 включно;

найменування товару - "Продуктові набори (раціони добових польових наборів продуктів) - ДПНП-Р-4"; загальна кількість - 3 575 комплектів; загальна вартість - 893 750,00 грн; строк постачання до 31.01.2023 включно;

- відповідно до пункту 3.1 Договору ціна Договору становить 75 075 000,00 грн, у тому числі, без ПДВ - 62 562 500,00 грн, ПДВ - 12 512 500,00 грн (за загальним фондом). Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, виданого постачальником.

6.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що як убачається з матеріалів справи, у відповідності до вказаних умов відповідачем виставлений рахунок на оплату від 23.12.2022 №266 товару на загальну суму 12 512 500,00 грн; сума ПДВ - 2 502 500,00 грн; всього із ПДВ - 15 015 000,00 грн, а саме:

- добовий польовий набір продуктів - Р-1 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-2 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-3 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-4 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-5 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-6 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ;

- добовий польовий набір продуктів - Р-7 у кількості 7 150 штук на суму 1 787 500,00 грн без ПДВ.

6.3. Судами попередніх інстанцій вказано, що згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення 50% попередньої оплати (авансу) на весь товар (кожну партію) відповідно до пункту 1.2 Договору протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, але не пізніше як за 35 днів до кінцевого строку постачання кожної партії згідно з умовами пункту 1.2 Договору. Решта вартості партії сплачується замовником протягом 3-х робочих днів від дати фактичної поставки партії одержувачу замовника та складання акта приймання-передачі у розмірі визначеного в пунктах 1.2, 3.1 і 4.1 Договору.

6.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаних зобов`язань, позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 8 007 500,00 грн за рахунком на оплату від 23.12.2022 №266, що вбачається з наявних в матеріалах справи:

- платіжної інструкції в національній валюті від 23.12.2022 №15029 на суму 7 507 500,00 грн із призначенням платежу «часткова передоплата за добовий набір згідно з рахунком №266 від 23.12.2022, у тому числі ПДВ 20% - 1 251 250 грн. 00 коп»;

- платіжної інструкції в національній валюті від 11.01.2023 №15156 на суму 500 000,00 грн із призначенням платежу «часткова передоплата за добовий набір згідно з рахунком № 266 від 23.12.2022, у тому числі ПДВ 20% - 83 333 грн. 33 коп».

6.5. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач свої зобов`язання щодо внесення попередньої оплати у встановлені Договором порядку, строк та розмірі виконав належним чином.

6.6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у розділі 5 Договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, а саме:

- товар постачається на умовах EXW - склад постачальника відповідно до Міжнародних правил з тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації до Договору [пункт 1.2 Договору] (пункт 5.1 Договору);

- постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором (пункт 5.2 Договору);

- підтвердження належним чином поставленої партії товару є підписання акта приймання-передачі, складеного замовником, після отримання кожної окремої партії товару одержувачем замовника (пункт 5.3 Договору);

- постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Завантаження товару в місці приймання здійснюється постачальником (пункт 5.4 Договору).

6.7. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що пунктом 6.3 Договору визначені зобов`язання постачальника, які передбачають, зокрема, такі обов`язки:

- забезпечити виробництво товару у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1 Договору);

- письмово, не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити, замовника, про дату готовності товару для відвантаження (підпункт 6.3.3 Договору);

- надати замовнику товар, визначений у пункті 1.2 Договору для приймання одержувачем замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах Договору (пункт 6.3.4 Договору);

- нести всі ризики, яких може зазнати товар до моменту належної його передачі та приймання одержувачем замовника (пункт 6.3.5 Договору).

6.8. Позивач посилається на те, що у встановлений Договором строк відповідач не повідомив позивача про дату готовності товару для відвантаження, а також у визначені Договором строки відповідач не здійснив поставку товару, за який позивачем внесена попередня оплата в загальній сумі 8 007 500,00 грн.

6.9. Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся із листом від 11.12.2023 №11/12-23 юр. до відповідача, в якому зазначено про те, що всупереч умовам договору поставки Товариство не забезпечило виробництво товару та не повідомило Фабрику про готовність товару для його відвантаження у місці поставки в строки, що визначені специфікацією та рознарядкою замовника за специфікацією. Як наслідок, постачання товару за Договором поставки так і не відбулося. Згідно з положеннями статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Позивач в листі наголосив на тому, що Фабрика розраховувала на поставку товару саме в строки, визначені умовами Договору, у цьому зв`язку в специфікації до Договору та рознарядці за специфікацією визначені відповідні дати постачання партій товару. При цьому, в поставці товару після настання вказаних дат Фабрика не заінтересована з огляду на неможливість задіяння товару у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим повідомляє про свою відмову від Договору. В листі позивач просив протягом 7-денного строку з дня одержання цього листа повернути Фабриці грошові кошти у сумі 8 007 500,00 грн, сплачені останнім в якості попередньої оплати за товар згідно з Договором поставки на користь Товариства, перерахувавши їх на поточний рахунок Фабрики, реквізити якого зазначені у Договорі. Докази направлення вказаного листа та отримання його відповідачем наявні в матеріалах справи.

6.10. Позивач посилається на те, що відповідачем вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

6.11. Суди попередніх інстанцій вказали, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем здійснено попередню оплату, та неповерненням попередньої оплати позивачу у встановлений Договором строк, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 8 007 500,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.4.8 Договору, позивач нарахував і просив суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 15.02.2023 до 14.08.2023 (181 день) в сумі 1 449 357,50 грн. На підставі статті 625 ЦК України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з лютого до грудня 2023 року у сумі 340 303,18 грн, а також, 3% річних за період прострочення з 15.02.2023 до 25.01.2024 у сумі 227 017,03 грн.

6.12. У свою чергу, відповідач посилається на те, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором в частині своєчасного виготовлення товару, за який позивачем здійснена попередня оплата, а також належним чином повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, на підтвердження чого відповідач долучив до матеріалів справи вказані нижче докази. Так, відповідач посилається на те, що:

1) згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 26 за січень 2023 року Товариством виготовлено продукцію в кількості 50 050,00 одиниць;

2) згідно з накладною на передачу готової продукції з виробництва на склад від 05.01.2023 №2, за підписом технолога та завідувача складу було передано 50 050,00 одиниць продукції;

3) вимогою-накладною від 05.01.2023 №4, вимогою-накладною від 05.01.2023 №5, вимогою-накладною від 05.01.2023 №6, вимогою-накладною від 05.01.2023 №7, вимогою-накладною від 05.01.2023 №8, вимогою-накладною від 05.01.2023 №9; вимогою-накладною від 05.01.2023 №10 підтверджується прийняття на склад готової продукції;

4) Товариством 10.01.2023 направлено Фабриці лист від 10.01.2023 №вих10/01/23 про готовність товару для відвантаження зі складу Товариства згідно із специфікацією до Договору (зі строком поставки до 15.01.2023), в кількості 25 025 одиниць. В листі було зазначено прохання повідомити про прибуття транспорту для організації навантажувальних робіт;

5) Товариством 25.01.2023 направлено Фабриці лист від 25.01.2023 №вих25/01/23 про готовність товару для відвантаження зі складу Товариства згідно із специфікацією до Договору (зі строком поставки до 31.01.2023), в кількості 25 025 одиниць. В листі було зазначено прохання повідомити про прибуття транспорту для організації навантажувальних робіт;

6) скріншоти переписки в месенджері "Telegram" свідчать, що працівників Фабрика 04.01.2023, 06.01.2023, 11.01.2023, 23.01.2023 також було повідомлено про готовність продукції та можливість відвантаження товарів зі складу постачальника. Відповідач посилається на те, що повідомлення про готовність партії товару надіслано на номер представника Фабрики 067-118-67-65 "Олена Фабрика Смаку". В підтвердження, що контакт 067-118-67-65 "Олена Фабрика Смаку" є представником позивача відповідач зазначив те, що згідно з аналітичними даними youcontrol, зазначений контакт зафіксований як контакт з тендерів що діє від імені Фабрики (https://youcontrol.com.ua/contractor/?id=15838949tb=tenders-contacts). Також представником відповідача - адвокатом Шпаковою Т.С. направлено адвокатський запит від 12.03.2024 №12/03-03 до Державного підприємства "Прозорро", у відповідь на який надійшов лист від 29.03.2024 №206/01/661/12, яким підтверджується, що Фабрика використовувала контактний номер - 067-118-67-65 для участі у закупівлі: https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2020-11-27-007768-b.

6.13. Суд апеляційної інстанції вказав, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном. Також, реалізація позивачем свого права на повернення передоплати товару, який не був поставлений, свідчить про його відмову від Договору та відповідно про припинення зобов`язань сторін за Договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

6.14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- у цій справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 8 007 500,00 грн;

- пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку недопоставки (часткової поставки), постачальник повертає замовнику попередню оплату в повному обсязі за непоставлений (недопоставлений) товар протягом 10-ти банківських днів після закінчення встановленого строку постачання в пункті 1.2 Договору;

- таким чином, граничним строком для повернення здійсненої позивачем за рахунком на оплату від 23.12.2022 №266 попередньої оплати в сумі 8 007 500,00 грн є 14.02.2023.

6.15. Колегія суддів апеляційної інстанції констатувала, що попередня оплата в сумі 8 007 500,00 грн повернута позивачеві не була, що сторонами не заперечується. Поставка товару відповідно до умов Договору не відбулася, в матеріалах справи відсутній підписаний акт приймання-передачі на підтвердження поставки партії товару, як того вимагає пункт 5.3 Договору.

6.16. При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність прострочення кредитора: порушення саме позивачем умов Договору в частині зобов`язання з прийняття товару та надання транспорту для його вивозу зі складу відповідача, виходячи з такого.

6.16.1. Відповідно до пункту 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що товар постачається на умовах EXW - склад постачальника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

6.16.2. Пунктом 6.3 Договору визначені зобов`язання постачальника, які складають, зокрема, такі обов`язки:

- забезпечити виробництво товару у строки, встановлені договором (підпункт 6.3.1 Договору);

6.13. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням умови поставки EXW (Інкотермс 2010) ключовим у вирішенні цього спору є встановлення належного/неналежного виконання свого обов`язку постачальником/відповідачем з виготовлення та повідомлення покупця/позивача про готовність товару до відвантаження в порядку, погодженому умовами Договору.

6.14. Апеляційний господарський суд акцентував увагу на тому, що сторонами у пункті 6.3 Договору узгоджено саме письмову форму сповіщення позивача про готовність товару для відвантаження, що у свою чергу, виключає необхідність встановлення факту повідомлення відповідачем позивача іншими способами.

6.15. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що електронна переписка в месенджері «Telegram», на яку посилається відповідач на підтвердження належного сповіщення позивача, не відповідає порядку повідомлення про готовність товару до відвантаження, визначеному у Договорі, відтак, не може слугувати належним та допустимим доказом належного сповіщення позивача у письмовій формі.

6.16. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було слушно зазначено про відсутність можливості достовірно встановити осіб, які здійснювали листування в месенджері «Telegram», а його функціонал дозволяє видалення повідомлень без залишення будь-яких слідів такого видалення та зауважено на тому, що відповідно до розділу ХІІІ Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін», сторонами Договору були визначені, зокрема, електронні адреси та мобільні номери телефонів обох сторін: електронні адреси позивача: fabrikasmaku@fabrika.odessa.ua, transport@fabrika.odessa.ua, та номер телефону +38096-016-70-20. Однак, відповідач долучив до матеріалів справи скріншоти переписки в месенджері «Telegram» на мобільний номер +38067-118-67-65, який не погоджувався сторонами Договору як офіційний засіб зв`язку, що додатково свідчить про неналежність вказаного доказу.

6.17. Суд апеляційної інстанції виснував, що дослідженню та оцінці підлягає факт саме письмового повідомлення позивача про готовність товару для відвантаження.

6.18. Так, у матеріалах справи наявний лист від 10.01.2023 №вих10/01/23, в якому зазначено про таке: «ТОВ "Олімпус Консалт" повідомляє про готовність товару до відвантаження зі складу ТОВ "Олімпус Консалт" згідно з специфікацією до договору № 23/12-1 від 23.12.2022 (зі строком поставки до 15.01.2023):

- добовий польовий набір продуктів - Р-1 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-2 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-3 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-4 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-5 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-6 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-7 у кількості 3 575 штук.

- просимо завчасно повідомити відповідального менеджера про прибуття транспорту для організації навантажувальних робіт».

6.19. Також матеріали справи містять лист від 25.01.2023 №вих25/01/23, в якому зазначено про таке: «ТОВ "Олімпус Консалт" повідомляє про готовність товару до відвантаження зі складу ТОВ "Олімпус Консалт" згідно з специфікацією до договору №23/12-1 від 23.12.2022 (зі строком поставки до 31.01.2023):

- добовий польовий набір продуктів - Р-1 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-2 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-3 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-4 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-5 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-6 у кількості 3 575 штук;

- добовий польовий набір продуктів - Р-7 у кількості 3 575 штук.

6.20. Суд апеляційної інстанції вказав, що:

- на підтвердження факту направлення листа від 10.01.2023 №вих10/01/23 (повідомлення про готовність товару згідно із специфікацією до Договору) відповідач надав до матеріалів справи накладну про відправку №0216061015, оформлену на бланку SkyNet Worldwide Express, в якій вантажовідправником (графа "consignor") зазначено Товариство (вул. Данила Галицького, 2А, м. Дніпро), вантажоодержувачем (графа "consigneе") - зазначено Фабрику (вул. Середньофонтанська, 19Б, офіс 263, м. Одеса); у графі "shippers reference" (у перекладі - "довідка вантажовідправника") зазначена дата та час - 10.01.2023 - 15:00; у нижній графі міститься надпис: «час 15:10, дата 10.01.2023, документи повернуті відправнику, так як отримувач за адресою відсутній»;

- на підтвердження факту направлення листа від 25.01.2023 №вих25/01/23 (повідомлення про готовність товару згідно із специфікацією до Договору) відповідач надав до матеріалів справи накладну про відправку №0216061030, оформлену на бланку SkyNet Worldwide Express, в якій вантажовідправником (графа "consignor") зазначено Товариство (вул. Данила Галицького, 2А, м. Дніпро), вантажоодержувачем (графа "consigneе") - зазначено Фабрику (вул. Середньофонтанська, 19Б, офіс 263, м. Одеса); у графі "shippers reference" (у перекладі - "довідка вантажовідправника") зазначена дата та час - 25.01.2023 - 15:00; у нижній графі міститься надпис: «час 15:10, дата 25.01.2023, документи повернуті відправнику, так як отримувач за адресою відсутній».

6.21. Колегія суддів апеляційної інстанції констатувала, що зазначені вище листи від 10.01.2023 №вих10/01/23 та від 25.01.2023 №вих25/01/23 позивачу так і не були доставлені. Зі змісту вказаних накладних вбачається така причина невручення: «документи повернуті відправнику, так як отримувач за адресою відсутній».

6.22. Надаючи оцінку належному/неналежному виконанню свого обов`язку відповідачем (не пізніше ніж за 2 робочі дні, повідомити замовника про дату готовності товару для відвантаження), колегія суддів апеляційної інстанції також врахувала наявний у матеріалах справи лист ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" від 21.03.2024 за вих.01/03/2024, наданий у відповідь на адвокатський запит від 20.03.2024 №20/3-24-1, зі змісту якого слідує, що на даний час та на час відправки кореспонденції, про яку йдеться в запиті, ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" не має і не мало представництва та представників в м. Дніпро та в м. Одеса. ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" призупинило поштову та кур`єрську діяльність в Україні з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації - 24.02.2022; з січня 2013 року нумерація декларацій кур`єрської служби ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" (SkyNet Worldwide Express LLC) складається з 12-ти цифр; копія декларації додається; надані копії документів №0216061015 та №0216061030 не належать ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес"; з Товариства в січні 2023 року і взагалі ніякої співпраці не було; ТОВ "Скайнет Вордвайд Експрес" не приймало поштові відправки та не отримувало грошових коштів за доставки в тому числі за деклараціями №0216061015, №0216061030; у ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" не зареєстровано надання послуг будь-якої кореспонденції для Товариства; декларації №0216061015, №0216061030 не зареєстровані в нашій компанії та вважаються недійсними; копія декларації ТОВ "Скайнет Ворлдвайд Експрес" додається.

6.23. Доводи апеляційної скарги стосовно відправлення зазначених листів кур`єром фізичною особою-підприємцем Булавін С.С. (далі - ФОП Булавін С.С.) із використанням накладних SkyNet Worldwide Express оцінені судом апеляційної інстанції критично, оскільки матеріали справи не містять доказів відправлення листів-повідомлень про готовність товару саме ФОП Булавіним С.С. Відсутні й будь-які розрахункові документи, які б засвідчували оплату кур`єрських послуг ФОП Булавіна С.С. зі сторони відповідача за доставку спірних листів. Відтак, встановити в межах господарського процесу особу, яка здійснювала заповнення накладних SkyNet Worldwide Express №0216061015, №0216061030 та здійснювала їх доставку, не вбачається можливим. Факт підроблення зазначених накладних SkyNet Worldwide Express №0216061015, №0216061030, на який посилається позивач, не може бути встановлений в межах цієї справи, а підлягає доведенню в порядку кримінального судочинства.

6.24. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доказам, що були надані сторонами на підтвердження або спростування факту належного письмового повідомлення відповідачем позивача про готовність товару для відвантаження, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що застосуванню підлягає стандарт доказування "вірогідності доказів".

6.25. Застосовуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що докази, надані на підтвердження факту відсутності належного письмового повідомлення відповідачем позивача про готовність товару для відвантаження є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування відповідної обставини.

6.26. Суд апеляційної інстанції виснував, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 8 007 500,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

6.27. Доводи апеляційної скарги про незацікавленість позивача у поставці товару відповідачем, відсутність вимоги про повернення суми попередньої оплати тривалий час після настання строку поставки, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують право покупця на повернення попередньої оплати: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

6.28. Посилання відповідача на власні внутрішні документи про виготовлення 50 050 одиниць спірної продукції, що були складені відповідачем в односторонньому порядку, оцінюються судом апеляційної інстанції критично та не свідчить про передачу товару позивачу.

6.29. Суд апеляційної інстанції вказав, що інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, водночас не доводячи його незаконності та необґрунтованості, а тому не можуть бути підставами для його скасування.

6.30. Щодо стягнення з відповідача 1 449 357,50 грн пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, зокрема про таке.

6.31.1. У розділі 7 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема:

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при постачанні товарів, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.4 Договору (пункт 7.2 Договору);

- за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.4.5 Договору);

- за порушення строку повернення попередньої оплати, визначеної пунктом 7.3 Договору, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% від не повернутої суми попередньої оплати (від кожної партії товару) за кожний день прострочення (пункт 7.4.8 Договору);

- сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню замовником за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення) [пункт 7.4.10. договору].

6.31.2. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.4.8 Договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 15.02.2023 до 14.08.2023 (181 день) в сумі 1 449 357,50 грн, що розрахована методологічно та арифметично правильно, відтак, відповідна вимога, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає задоволенню.

6.32. Щодо стягнення з відповідача 340 303,18 грн інфляційних втрат та 227 017,03 грн 3% річних за період прострочення з 15.02.2023 до 25.01.2024, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про таке.

6.32.1. Оскільки правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

6.32.2. З огляду на встановлені обставини прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 340 303,18 грн інфляційних втрат та 227 017,03 грн - 3 % річних, за перевіреним та здійсненим судом першої інстанції власним розрахунком.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Суд протокольною ухвалою від 06.05.2025 постановив розглядати клопотання про закриття касаційного провадження спільно з розглядом касаційної скарги.

7.3. У судовому засіданні 06.05.2025 було оголошено перерву до 10.06.2025.

7.4. Ухвалою Суду від 15.05.2025 постановлено, зокрема, заяву представника Фабрики про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №904/354/24 призначеного на 10.06.2025 о 12:00, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

7.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/354/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.6. Від Фабрики 04.06.2025 до Суду надійшли заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат.

7.7. Судове засідання 10.06.2025 не відбулося, оскільки, у зв`язку з технічним збоєм із 12:45 год. 6 червня 2025 року призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду, приймання кореспонденції та процесуальних документів, їх обробка, автоматизований розподіл та розгляд (у тому числі проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв?язку), направлення судових рішень, повернення судового збору та надання інших судових послуг сторонам процесу та іншим особам, що підтверджується відповідними актами.

7.8. Ухвалою Суду від 10.06.2025 повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги Товариства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №904/354/24 відбудеться 19.06.2025.

7.9. Від Фабрики 11.06.2025 до Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

7.10. Від Товариства 12.06.2025 до Суду надійшли пояснення у справі.

7.11. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 19.06.2025 долучив вказані вище заперечення та пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пунктах 4.1 і 4.2 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

8.10. Предметом розгляду у цій справі є стягнення попередньої оплати, пені, інфляційних втрат і 3% річних.

8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання продовольчих наборів у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, та неповерненням попередньої оплати позивачу у встановлений договором строк.

8.11. Предметом розгляду справи №902/567/21 було:

- визнання недійним договору міни;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуван;

- визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру частки його учасника.

8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється власником 90 % статутного капіталу товариства. На думку позивача, договір міни, а також акт приймання-передачі укладенні з грубим порушенням його корпоративних прав, а відтак підлягають визнанню недійсними, а реєстраційна дія, вчинена на підставі вказаних правочинів, підлягає скасуванню.

8.11.2. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21, такого змісту (у редакції, зазначеній у касаційній скарзі):

«Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів… . Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND

OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

8.12. Предметом розгляду справи №925/1238/22 було:

- встановлення, що договір купівлі-продажу є розірваним;

- стягнення суми авансу за договором купівлі-продажу, 3 % річних за несвоєчасне повернення суми боргу, інфляційних втрат за несвоєчасне повернення суми боргу.

8.12.1. Позовні вимоги мотивовані неповним поверненням відповідачем авансу за договором купівлі-продажу, який, на думку позивача, є розірваним.

8.12.2. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2023 у справі №925/1238/22, такого змісту (у редакції, зазначеній у касаційній скарзі):

«49. У статті 664 ЦК України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

50. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства».

8.13. Предметом розгляду справи №916/3027/21 було стягнення передоплати за договором поставки.

8.13.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем і відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується первинними документами (виставленими рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату), відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач - прийняти та оплатити його. На виконання цього договору позивач здійснив попередню оплату товару (будівельного профілю), однак відповідач не здійснив поставку товару та відмовляється в добровільному порядку повернути отримані кошти.

8.13.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 Велика Палати Верховного Суду вказала таке (у редакції, зазначеній у касаційній скарзі):

«35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах».

8.14. Предметом розгляду справи №911/2403/18 було зобов`язання вчинити дії з поставки товару, стягнення пені та штрафу.

8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару (сорго) за договором поставки, право вимоги за яким перейшло до позивача згідно з договором відступлення права вимоги (цесії).

8.14.2. Товариство зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2022 у справі №911/2403/18, такого змісту (у редакції, зазначеній у касаційній скарзі):

«Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), видання МТП № 560, «E» - термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця.

Згідно з вказаними Правилами, EXW, EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця), термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов`язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу. Цей термін не слід застосовувати, коли покупець не в змозі виконати експортні формальності, прямо чи посередньо. За таких обставин має застосовуватися термін FCA, за умови, що продавець погоджується нести витрати й ризики, пов`язані з завантаженням товару.

Із зазначених Правил убачається, що термін умов поставки «EXW» покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, від виконання Покупцем визначених умовами Договору поставки дій (отримання Товару на умовах «EXW») залежить виникнення у Продавця зустрічного обов`язку щодо передачі Товару.

… «Суд враховує поведінку Покупця за Договором поставки, а саме те, що протягом всього розгляду даної справи він стверджував про неповідомлення Продавцем про готовність Товару (сорго) до передання, у той же час Покупець не вчинював жодних активних дій з моменту укладення Договору поставки до звернення з даним позовом, щодо направлення листів Продавцю з проханням повідомити про готовність Товару (сорго) до передання, щодо направлення свого представника для перевірки наявності Товару.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що звернення до суду з даним позовом, за наявності зазначених вище обставин, свідчить про намагання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» отримати невиправдані додаткові прибутки, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості».

8.15. З огляду на вищевикладене, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах 925/1238/22, №916/3027/21, №911/2403/18 дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, є схожими, з огляду на предмет і підстави позову, вид договору, який став підставою виникнення правовідносин (договори купівлі-продажу та поставки), нормативно-правове регулювання.

8.16. Що ж до справи №902/567/21, то правові висновки, які висловлені Верховним Судом у ній стосувалися норм процесуального права, застосування яких, з огляду на процесуальний характер цих норм, є загальним під час вирішення питання вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України) і їх оцінки (стаття 86 ГПК України).

8.17. Отже, з огляду на наведене у пунктах 8.10 - 8.16 цієї постанови, відсутні підстави для закриття провадження у справі в силу приписів статті 296 ГПК України, а тому клопотання позивача про закриття слід залишити без задоволення.

8.18. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.18.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.18.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.19. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.20. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем перераховано попередню оплату, а відповідач обов`язок з письмового повідомлення про дату готовності товару для відвантаження не виконав, товар у визначений Договором строк не було постановлено, а також Товариство не повернуло Фабриці суму попередньої оплати в силу приписів Договору.

8.21. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до такого:

- на думку скаржника, суди попередніх інстанцій були зобов`язані встановити обставини: 1) чи був товар готовий до передання покупцеві (позивачу); 2) чи був покупець (позивач) проінформований про готовність товару до передання; 3) чи був товар ідентифікований для його передання (позивачу), вказуючи при цьому на приписи статті 664 ЦК України;

- відповідач вважає, що він довів факт направлення позивачу повідомлення про готовність до відвантаження товару;

- на думку Товариства, Фабрика була обізнана про готовність до відвантаження товару, втім не виконала обов`язку щодо отримання товару, ураховуючи умови поставки, а саме EXW - склад постачальника.

8.22. Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.23. Згідно із статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

8.24. Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

8.25. Верховний Суд виходить з того, що зі сталих правових позицій щодо визначення характеру спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, конструкція вказаної норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.

8.26. Зі змісту судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили, що саме Товариством, як продавцем, не було виконано обов`язок, передбачений умовами Договору стосовно письмового повідомлення Фабрики про готовність товару, товар у встановлений Договором і специфікацією до нього строк не поставлено, а тому відповідач зобов`язаний повернути попередню оплату, з огляду на умови Договору та приписи статті 693 ЦК України.

8.27. Суд виходить з того, що у постановах у справах №925/1238/22 та №911/2403/18 Верховний Суд у справах щодо повернення попередньої оплати вказував, зокрема на таке:

- товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування;

- термін умов поставки «EXW» покладає мінімальні обов`язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення;

- Суд враховував поведінку покупця за договором поставки, а саме те, що протягом всього розгляду справи він стверджував про неповідомлення продавцем про готовність товару (сорго) до передання, у той же час покупець не вчинював жодних активних дій з моменту укладення договору поставки до звернення з позовом, щодо направлення листів продавцю з проханням повідомити про готовність товару (сорго) до передання, щодо направлення свого представника для перевірки наявності товару.

8.28. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи/покликання/аргументи відповідача, не врахували вказане вище, та достеменно не з`ясували обставини, зокрема, щодо (1) готовності/неготовності товару, (2) повідомлення/неповідомлення продавцем покупця про готовність товару, поведінку покупця, зокрема, виконаного у формі повідомлення без урахування, яка ділова практика склалася між позивачем і відповідачем у процесі виконання, укладених ними договорів, у тому числі, щодо звичної для них форми комунікації. Суди фактично зосередились на формі повідомлення відповідачем про готовність товару. Втім, не дослідили питання готовності/неготовності товару.

8.29. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.30. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.31. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).

8.32. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.33. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.34. Щодо посилань скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, та не взяли до уваги допустимі докази, слід зазначити таке.

8.35. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив таке:

- сторонами у пункті 6.3 Договору узгоджено саме письмову форму сповіщення позивача про готовність товару для відвантаження, що у свою чергу, виключає необхідність встановлення факту повідомлення відповідачем позивача іншими способами;

- електронна переписка в месенджері «Telegram», на яку посилається відповідач на підтвердження належного сповіщення позивача, не відповідає порядку повідомлення про готовність товару до відвантаження, визначеному у Договорі, відтак, не може слугувати належним та допустимим доказом належного сповіщення позивача у письмовій формі;

- судом першої інстанції було слушно зазначено про відсутність можливості достовірно встановити осіб, які здійснювали листування в месенджері «Telegram», а його функціонал дозволяє видалення повідомлень без залишення будь-яких слідів такого видалення та зауважено на тому, що відповідно до розділу ХІІІ Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін», сторонами Договору були визначені, зокрема, електронні адреси та мобільні номери телефонів обох сторін: електронні адреси позивача: fabrikasmaku@fabrika.odessa.ua, transport@fabrika.odessa.ua, та номер телефону +38096-016-70-20. Однак, відповідач долучив до матеріалів справи скріншоти переписки в месенджері «Telegram» на мобільний номер +38067-118-67-65, який не погоджувався сторонами Договору як офіційний засіб зв`язку, що додатково свідчить про неналежність вказаного доказу;

- дослідженню та оцінці підлягає факт саме письмового повідомлення позивача про готовність товару для відвантаження.

8.36. Верховний Суд виходить з того, що:

- за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14);

- тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову;

- отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19;

- згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19;

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- у цьому випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Такий же стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 щодо використання електронних доказів зазначила таке:

« 31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону №851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону №851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

8.38. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про неналежність та недопустимість електронної переписки у месенджері «Telegram» суперечить вищевказаним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду та свідчать про порушення норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76, 77, 79, 86, 96 ГПК України.

8.39. Таким чином, доводи касаційної скарги, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові.

8.40. Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та заперечення відповідача.

8.41. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.42. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.43. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.44. З огляду на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.45. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.4. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

10.2. Розподіл/покладення витрат на професійну правничу допомогу також не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №904/354/24 скасувати.

4. Справу №904/354/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	19.06.2025
Оприлюднено	25.06.2025
Номер документу	128346899
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них

Малашенкова Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні