Постанова

від 09.12.2010 по справі 3/332-4031

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" грудня 2010 р.

Справа № 3/332-4031

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом: Суб‘єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1  .

до відповідача: Тернопільської об‘єднаної   державної податкової інспекції   (код ЄДРПОУ 21131189) м. Тернопіль вул. Білецька,1 .

за участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_1 -  суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області  від 13.06.2001р.

                           ОСОБА_2 –представник по довіреності №6-730 від 11.12.2008р.

від відповідача:  не з’явився  

Суть справи:       

          До господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява за  позовом Суб‘єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1  АДРЕСА_1  до  відповідача Тернопільської об’єднаної   державної податкової інспекції  м. Тернопіль вул. Білецька, 1,  в якій позивач просить:

     * визнати протиправною та скасувати  першу податкову вимогу   Тернопільської об’єднаної   державної податкової інспекції    від 04.09.2006 року №1/273356402  по сплаті  податкового боргу за узгодженим  податковим зобов’язанням в сумі 15844 грн. 50 коп., в тому числі основного платежу в сумі 10563,00 грн. та 5 281 грн. 50 грн.  штрафних (фінансових) санкцій.

     * судові витрати  покласти на відповідача.

Відповідач  своїм конституційним правом на захист   скористався, явку свого представника в судове засідання  не  забезпечив ,   проти позову заперечує, посилаючись на те, що перша податкова  вимога  Тернопільської об’єднаної   державної податкової інспекції    від 04.09.2006 року №1/273356402 винесена  у відповідності чинного законодавства України, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог позивача.

В порядку ст. ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства  України  в розпочатому судовому засіданні роз’яснено права  представників сторін та особам, які беруть участь   у справі.

Під час судового розгляду адміністративної справи, в порядку ст. ст. 41, 42   КАС України,  здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” (компакт-диск CD-R, серійний номер 9QA608283048D09).

Ухвалою суду  від 29 жовтня 2009 року  зупинено провадження у адміністративній справі №3/332-4031,   до вирішення справи  №6/150-3207(14/255-3441).

           Після усунення обставин , що зумовили  зупинення  провадження по даній справі ,  ухвалою  господарського суду   Тернопільської області  від  30.11.2010р.  поновлено   провадження   у справі  №3/332-4031 та розгляд справи    призначено  на 09 грудня   2010 року на 10:00 год.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи , суд встановив наступне:

   Тернопільська об’єднана   державна податкова інспекція 04.09.2006 року винесла першу податкову  вимогу   №1/273356402,  згідно якої   Суб’єкту підприємницької діяльності  - фізичній особі  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 нараховано суму податкового боргу  за узгодженими податковими  зобов’язаннями  в розмірі 15844 грн. 50 коп. , в тому числі 10563 грн. 00 коп. основного платежу  по податку на додану вартість  із вироблених  в Україні товарів (робіт, послуг) та 5 281 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

 Підставою для винесення першої податкової  вимоги   №1/273356402 від 04.09.2006 року послужив акт перевірки  від 26.05.2006 року №11249/17-326/НОМЕР_1 "Про результати  невиїзної  документальної перевірки  ПП  ОСОБА_1  по питанню  взаєморозрахунків  з УПП „УкрТехМаш” за період з 01.08.2005 року по 31.08.2005 року".

В даному акті перевірки  Тернопільська об’єднана   державна податкова інспекція відмітила наступне:

Підприємець ОСОБА_1  03.12.2004 року  зареєструвався  в Тернопільській ОДПІ  платником податку  на додану вартість, свідоцтво №80018240. Облік операцій , пов’язаних з визначенням податку на додану вартість  проводиться  в реєстрі  отриманих  та виданих податкових накладних.

Перевіркою повноти та своєчасності  поданні в ДПІ  податкової звітності  по податку на додану вартість порушень не встановлено.. Декларація  по податку на додану вартість  до Тернопільської ОДПІ подана своєчасно , податковий період –місяць.

В склад  податкового кредиту  включена  вартість  закуплених  підприємцем для подальшої реалізації товарно –матеріальні цінності.

Податковий кредит  за період, який підлягає перевірці  включає в себе  придбання підприємцем товарно –матеріальних цінностей.

Перевіркою правильності  віднесення до складу  податкового кредиту  сум ПДВ  встановлено:

- за період з 01.08.2005 року  по 31.08.2005 року  підприємець ОСОБА_1 одержав в УПП „УкрТехМаш” (ідент. код 33011784) товарно –матеріальні цінності , а саме: зварювальний апарат „Kamitech- 250 А” , згідно податкової накладної:

№24  від 30.08.2005р.  на суму 63380 , 00 грн. в т.ч ПДВ - 10563 грн. 33 коп. Оплата за придбаний  товар проведена  в безготівковій формі 30.08.2005 року  платіжне доручення №29  сума податку на додану вартість  по податковій накладній №24 від 30.08.2005 року  відображена в реєстрі отриманих  та виданих податкових накладних  та включено до податкового кредиту  за серпень 2005 року  згідно декларації по ПДВ.

Згідно довідки  адресного довідкового бюро  УМВСУ в Тернопільській області  від 07.12.2005 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (засновник, директор, головний бухгалтер) УПП „УкрТехМаш” помер 17.07.2005 року.

У відповідності  п.18 Порядку заповнення податкової декларації,  затвердженої наказом ДПА України  від 30 травня 1997 року №165 із змінами і доповненнями , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 „... всі складені  примірники  податкової  накладної підписуються особою  уповноваженою  платником  податку здійснювати  поставку товарів (послуг) та скріплюється  печаткою  такого платника податку –продавця...”.

В силу ч.3 ст.207  ЦК України,   використання  при здійсненні угод  факсимільного відтворення  підпису з допомогою засобів  механічного або іншого копіювання  електронно –цифрового підпису  або іншого аналогу  власноручного підпису дозволяється у випадках  встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або по письмовій згоді сторін , в  яких повинні  міститися взірці  відповідного аналогу  їх власноручного підпису.

Оскільки,  податкова накладна  є звітним документом , що засвідчує  факт придбання , продажу товарів (робіт, послуг) виконаних робіт , наданих, отриманих послуг, складені  екземпляри податкової накладної повинні бути підписані  власноручно , уповноваженим  платником  податку, здійснювати продажу  товарів (робіт, послуг)  особою  без використання аналогів  відтворення  власного підпису (факсимільного підпису).

Враховуючи , що вказана особа –ОСОБА_5 (засновник, директор, головний бухгалтер) УПП „УкрТехМаш” не міг провести даної операції , скласти  та підписати  податкову накладну , чим порушено  п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України  „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168-97 –ВР з наступними змінами і доповненнями.

Виходячи  з вищенаведеного, в порушення п.п.7.2.1. п.7.2. п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"  з наступними  змінами і доповненнями приватним підприємцем ОСОБА_1 завищено  податковий кредит  по декларації  за серпень 2005 року  на суму 10563,33 грн.

Згідно вимог ст.5 Закону України „Про порядок  погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетами  та державними цільовими фондами” у разі  коли платник  податків вважає , що контролюючий орган  невірно визначив  суму податкового зобов’язання  або прийняв  будь –яке інше рішення , що суперечить   чинному законодавству  з питань оподаткування, або виходить  за межі його компетенції , встановленої законом , такий платник  податків має право  звернутися до контролюючого органу  із скаргою  про перегляд рішення , яка подається у письмовій формі  та може супроводжуватися  документами  , розрахунками  та доказами , які платник  податків вважає за потрібне надати.

Позивачем було  використано своє право на оскарження  , однак в задоволенні такої скарги було відмовлено.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2008 року  суддя  Стопник  С.Г. виніс  ухвалу  , згідно  якої  прийняв справу №14/265-3522 за  позовом Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції  до  відповідачів - Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" та  Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним господарського зобов'язання   до свого провадження ,  присвоїв їй номер 13/147-3127(14/265-3522)  та  провадження у справі припинив , відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

29 жовтня 2008 року відповідною ухвалою суддя  Шумський І.П.  справу №14/255-3441  за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до  відповідача  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000861704/0/32161 від 30.05.06р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 15844,50 грн., у т.ч. 10563 грн. за основним платежем та 5281,50 грн. за штрафними санкціями прийняв до  свого провадження, поновив та присвоїв справі новий №6/150-3207(14/255-3441).

  14 січня  2009 року  (суддя  Шумський  І.П. ) виніс  постанову   по справі №6/150-3207 (14/255-3441) , згідно  якої  , у  задоволенні  позовних вимог  відмовив.

Не  погодившись   з  даною  постановою , Суб'єкт підприємницької діяльності  - фізична  особа ОСОБА_1  подав   апеляційну  скаргу.

   За  таких обставин ,  18.02.2009р.   із  супровідним  листом  №371   матеріали  справи  №6/150-3207 (14/255-3441)  було направлено  у Львівський  апеляційний  адміністративний  суд  для  апеляційного  провадження.

          Постановою  Львівського   апеляційного  адміністративного   суду   від 26 жовтня 2010  року  апеляційну  скаргу суб‘єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1  залишено  без задоволення  , постанову  господарського  суду  Тернопільської області   від 14.01.2009р.  у справі №6/150-3207(14/255-3441)  -  без змін.

Оскільки,  постанова  господарського  суду  Тернопільської області   від 14.01.2009р.  у справі №6/150-3207(14/255-3441)  вступила в законну силу,   а тому рішення у справі №6/150-3207(14/255-3441)  є преюдиційним при розгляді  даної справи.   

У  відповідності до ст.. 69 Кодексу адміністративного судочинства України ,  доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

         Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

         Стаття 70  КАС України , зазначає , що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

         Згідно ст.. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

        В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи  можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про  відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

       Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

       Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на  які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

        В силу ст. 72 Кодексу адміністративного  судочинства України , обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

       Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

       Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

       Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

    Оцінивши представлені документальні докази, вислухавши доводи та заперечення  представників сторін, господарський суд  Тернопільської області прийшов до переконання, що перша податкова  вимога   №1/273356402, згідно якої   Суб’єкту підприємницької діяльності  - фізичній особі  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) АДРЕСА_1 нараховано суму податкового боргу  за узгодженими податковими  зобов’язаннями  в сумі 15844 грн. 40 коп. , в тому числі 10563 грн. 00 коп. основного платежу  по податку на додану вартість  із вироблених  в Україні товарів (робіт, послуг) та 5 281 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій Тернопільською об’єднаною   державною податковою інспекцією   винесено правомірно і на законних підставах.

          При таких обставинах, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною та скасування  першої податкової вимоги   Тернопільської об’єднаної   державної податкової інспекції    від 04.09.2006 року №1/273356402, документально не обґрунтовані  і такі що не підлягають задоволенню.   

До господарського суду Тернопільської області поступило  клопотання  б/н та б/д (вх.. 19773(н)  від 09 грудня 2010 року)   подане  позивачем про зупинення  провадження у справі №3/332-4031 до  винесення  постанови Вищим адміністративним судом України, у зв’язку   із  відкриттям  касаційного  провадження   за  скаргою  ОСОБА_1 на постанову Львівського  апеляційного  адміністративного  суду   від 26.10.2010р.  у справі №6/150-3207(14/255-3441) .  

Розглянувши подане  клопотання ,  суд  вважає ,  що дане клопотання   документально  не  обґрунтоване  та  заявлене  безпідставно , з огляду на наступне:

         Як вбачається  із ухвали Вищого адміністративного  суду  України  від 25.11.2010р. за №К-37522/10 , касаційне  провадження  за  скаргою СПД –ФО ОСОБА_1  відкрито ,  проте   не вирішено  питання про зупинення  виконання  судових  рішень, які оскаржуються.

          У відповідності  до  ч.1 п.5 ст. 215 Кодексу  адміністративного  судочинства України, суддя-доповідач   протягом  десяти  днів  після  відкриття касаційного провадження: вирішує питання про зупинення  виконання  судових  рішень, які оскаржуються.

          Оскільки ,  постанова  господарського  суду  Тернопільської області   від 14.01.2009р.  у справі №6/150-3207(14/255-3441)  вступила у законну силу,  суд не  знаходить  підстав   для  задоволення  вказаного  клопотання,  а  тому  відмовляє у його  прийнятті.

   Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72,  76, 77, 79, 80, 86, 122, 133, 138, 158, 160, 161, 162 , 163 , 165,  167 Кодексу адміністративного судочинства  України, Законом України „Про податок на додану вартість ”,  суд

ПОСТАНОВИВ:

   1 . В клопотанні  Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1   про  зупинення  провадження   у справі №3/332-4031 , відмовити.

          2.  В позові по даній справі,   відмовити.

3. Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі "14"  грудня 2010 року  до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

4. Постанову направити сторонам по справі.

Суддя