Постанова

від 06.03.2014 по справі 3/332-4031

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Справа № 4532/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Клюби В. В., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Тернопільської області від 09 грудня 2010 року в справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2006 року Господарським судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 04 вересня 2006 року №1/273356402.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до п.п. 5.2.3, 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Вказує, що всупереч норм чинного законодавства та не приймаючи до уваги порушення провадження в справі №14/255-3441 господарським судом 04.09.2006 року за №1/273356402 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією на адресу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 була надіслана перша податкова вимога з повідомленням, що станом на 04.09.2006 року сума податкового боргу складає 15844,50 грн. та попереджено, що починаючи з 01.09.2006 року на всі активи розповсюджується право податкової застави.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 09 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що постанова господарського суду Тернопільської області від 14.01.2009 року в справі №6/150-3207 (14/255-3441) якою в задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення №0000861704/0/32161 від 30.05.2006 року вступила в законну силу, а тому вона має преюдиційний характер.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в результаті розслідування кримінальної справи №165724 не було встановлено вини позивача з приводу одержання товару та відшкодування ПДВ згідно договору купівлі-продажу укладеного 15.06.2005 року між УПП «УкрТехМаш» та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. Зазначає також, що судом не взято до уваги те, що податкового повідомлення - рішення оскаржувалось не лише до податкових органів, але і в судовому порядку, отже до винесення остаточного рішення по справі про скасування податкового повідомлення - рішення №0000861704/0/32161 від 30.05.2006 року податкове зобов'язання вважається неузгодженим. Перша податкова вимога №1/273356402 від 04.09.2006 року була винесена в той час, коли розглядається по суті позовна заява про скасування податкового повідомлення - рішення на підставі якого і була винесена перша податкова вимога.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України кожного зобов'язано сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30.05.2006 року Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення - рішення №0000861704/0/32161, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 10563 грн. та 5281,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення податкове повідомлення - рішення слугував акт перевірки від 26.05.2006 року №11249/17-326/НОМЕР_1 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП ОСОБА_1 по питанню взаєморозрахунків з УПП «УкрТехМаш» за період з 01.08.2005 року по 31.08.2005 року».

Зазначене податкове повідомлення - рішення позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції 08.06.2006 року, до ДПА в Тернопільській області 07.07.2006 року.

Встановлено також те, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція 04.09.2006 року винесла першу податкову вимогу №1/2733, згідно якої суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 нараховано суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 15844 грн. 50 коп., в тому числі 10563 грн. основного платежу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 5281 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція винесла першу податкову вимогу посилаючись на узгодження податкового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу про правомірність винесенняя першої податкової вимоги №1/2733 з огляду на наступне.

Пунктом 5.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до п. 5.2.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Із зазначеного вище випливає, що останнім днем подачі скарги до ДПА України є 26 серпня 2006 року, оскільки рішення ДПА в Тернопільській області про результати розгляду повторної скарги було отримано позивачем 16 серпня 2006 року.

Згідно п. 5.3.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що позивач мав право до 05 вересня 2006 року самостійно погасити узгоджену суму податкового зобов'язання.

При цьому, відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Із матеріалів справи вбачається, що перша податкова вимога №1/2733 винесена 04 вересня 2006 року, тобто із порушенням п. 5.2.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 09 грудня 2010 року в справі № 3/332-403 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 04 вересня 2006 року №1/273356402.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. В. Клюба

А. І. Рибачук