Рішення від 24.06.2025 по справі 420/8602/25

Справа № 420/8602/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 березня 2025 року надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10622/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10628/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року;

- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, код 44069166, за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал», код 00383708, витрати зі сплати судового збору, які дорівнюють 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» за період діяльності з 01.01.2018 року по 30.09.2024 року та складено акт №7068/15-32-07-05-20 від 20.02.2025 року.

11 березня 2025 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення: №10622/15-32-07-05-25 від 20.02.2025 згідно якого встановлено порушення п.199.1 ст.199, п.199.2 ст.199, п.199.3 ст.199, п.199.4 ст.199 та п.199.5 ст.199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, нарахована сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, що становить сімдесят три тисячі двісті двадцять грн. 00 коп, яка складається з податкового зобов`язання на суму 66564,00 грн. та штрафу у сумі 6656,00 грн.; №10628/15-32-07-05-25 від 20.02.2025, згідно якого встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних на суму ПДВ 66564,00 грн., за що застосовано штраф на загальну суму тринадцять тисяч вісімсот дев`ять гривень 03 копійки.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем рішення є протиправними та не ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з огляду на те, що придбана жерсть є сировиною для виробництва кришок і в процесі переробки повністю перетворюється на нові товари - самі кришки та металобрухт як відходи, які мають різні коди УКТЗЕД і не є ідентичними товарами. Відтак, реалізація металобрухту не є реалізацією частини початкової сировини, а продаж відходів не підлягає коригуванню ПДВ за п. 199.1 ст. 199 ПКУ, оскільки відходи не є товаром, який отриманий у результаті неповного використання або невикористання сировини, а є окремим самостійним продуктом виробництва.

Позивач стверджує, що ним не порушено норм чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив Головного управління ДПС в Одеській області обґрунтовується наступним

Відповідач зазначає, що не визнає позов та не погоджується з доводами позивача, вважаючи, що позов не підлягає задоволенню з огляду на норми Податкового кодексу України, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України, зокрема нормам Податкового кодексу України (ПКУ). Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПКУ база оподаткування визначається за балансовою вартістю або вартістю придбання товарів. Порядок формування податкового кредиту регламентовано п. 198.3 ст. 198 ПКУ, що передбачає врахування фактичних сум сплаченого податку за придбані товари і послуги. Водночас, п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов`язує платника нараховувати податкові зобов`язання у разі початку використання товарів у операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.

Відповідач звертає увагу на положення ст. 199 ПКУ, які регламентують розподіл податкового кредиту у випадках, коли товари або послуги використовуються одночасно в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях. Зокрема, п. 199.1 ст. 199 встановлює обов`язок платника нарахувати податкові зобов`язання пропорційно частці використання у неоподатковуваних операціях. Подальші пункти (199.2 199.5) визначають методику розрахунку цієї частки та порядок її відображення у податковій декларації, також водночас, абзац 3 п. 199.6 ст. 199 ПКУ передбачає виключення із зазначених правил у частині постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в результаті переробки сировини на виробництві. Ця норма була чинною для періоду, що розглядається, оскільки скасування її відбулося лише з 1 січня 2022 року. Тому підхід відповідача базується і на врахуванні цієї законодавчої особливості у даному випадку жерсть, придбана платником податку, використовується одночасно як сировина для виробництва оподатковуваних ПДВ товарів (кришок) і для отримання металобрухту (неоподатковуваної операції). З огляду на це, нарахування податкових зобов`язань пропорційно частці неоподатковуваних операцій за п. 199.1 ст. 199 ПКУ є право мірним і відповідає букві закону.

Крім того, згідно наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 (із змінами), яким визначено порядок подання декларації з ПДВ та щорічного коригування податкових зобов`язань на підставі фактичних обсягів оподатковуваних і неоподатковуваних операцій. Це підтверджує правомірність донарахування ПДВ у випадку, якщо металобрухт утворився в процесі переробки жерсті.

Таким, чином встановлено, що ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛIГРАФМЕТАЛ» на порушення 189.1 ст. 189, 198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199, п.199.2 ст.199, п.199.3 ст.199, п.199.4 ст.199, п.199.5 ст.199, п.199.6 ст.199 ПК УКРАЇНИ не здійснено перерахунок частки використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях та неоподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів придбання та не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК УКРАЇНИ, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 66 564 грн., у тому числі: за січень 2022 у сумі 1 486 грн., за лютий 2022 у сумі 1 751 грн., за лютий 2023 у сумі 1 101 грн., за березень 2023 у сумі 6 184 грн., за липень 2023 у сумі 12 739 грн., за серпень 2023 у сумі 10 901 грн., за вересень 2023 у сумі 18 503 грн., за жовтень 2023 у сумі 6 190 грн., за грудень 2023 у сумі 1 454 грн., за лютий 2024 у сумі 579 грн., за березень 2024 у сумі 4 492 грн., за травень 2024 у сумі 1 184 грн.

ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» на порушення п.199.1 ст.199, п.201.1 ст.201 ПК України, п.11 Порядку № 1307 не здійснено перерахунок частки використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях та неоподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів придбання та не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України і не складено та не зареєстровано зведені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму коригування податкових зобов`язань на частку нарахованого податку під час придбання або виготовлення товарі/робіт/ необоротних активів, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (детально наведено в п.п.3.1.2.1 п.3.1.2 акту перевірки).

На підставі Акту від 20.02.2025 року № 7068/15-32-07-05-20 винесені податкові повідомлення - рішення: від 11.03.2025 № 10622/15-32-07-05-25 форма «Р» за платежем 14010100 (податок на додану вартість) на загальну суму 73 220 грн., у т.ч. основний платіж у сумі 66 564 грн., штрафна санкція 6 656 грн., від 11.03.2025 № 10628/15-32-07-05-25 форма «ПН» за платежем 14010100 (податок на додану вартість) на загальну суму 13 809,03 грн., у т.ч. штрафна санкція 13 809,03 грн.

З огляду на викладене, Головне управління ДПС в Одеській області наполягає на відмові у задоволенні позову, оскільки його вимоги суперечать чинному законодавству щодо оподаткування ПДВ при одночасному використанні товарів у оподатковуваних і неоподатковуваних операціях.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

09 квітня 2025 року від Головного управління ДПС Україні в Одеській області надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження за (вхід. №ЕС/33962/25).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

11 квітня 2025 року від Головного управління ДПС України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вхід. №ЕС/34748/25).

17 квітня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив з додатками за (вхід. №ЕС/36685/25).

Станом на 24 червня 2025 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Приватне акціонерне товариство «Завод Чорноморполіграфметал» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований: як платник податків та платник єдиного внеску у Головному управлінні Державної податкової служби в Одеській області та Малиновській Державній податковій інспекції з 21.09.2021 року, відомості внесені до реєстру за номером №1005561070031004199, місцезнаходження вул. Привозна, буд. 1, м. Одеса, Одеська область, 65098, код ЄДРПОУ 00383708.

Основний вид економічної діяльності: 25.92 Виробництво легких металевих паковань.

Інші види діяльності: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 68.20 Надання з оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 38.32 Відновлення відсортованих відходіз; 22.19 Виробництво інших гумозих виробів; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; 28.96 Виробництво машин і устатковання для виготовлення пластмас і гуми; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.01.2025 року №118-п, проведена документальна планова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» за період діяльності з 01.01.2018 року по 30.09.2024 року, перевірка проводилась з 24.01.2025 року до 13.02.2025 року.

Позивача було проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 08.01.2025 року, №59/КПР/15-32-07-01-13, яке надіслано 08.01.2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення №6502616476510, разом з копією наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 07.01.2025 №118-п.

Перевірку проведено з відома генерального директора приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» Грабовського Миколи Дмитровича та головного бухгалтера Мізюк Світлани Анатоліївни.

За результатами проведеної перевірки ГУДПС в Одеській області складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» за період діяльності з 01.01.2018 року по 30.09.2024 року з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 7068/15-32-07-05-20 від 20.02.2025 року, відповідно до висновку якого, перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.199.1 ст.199, п.199.2 ст.199, п.199.3 ст.199, п.199.4 ст.199, п.199.5 ст.199, п.199.6 ст.199 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 66 564 грн., у тому числі: за січень 2022 у сумі 1 486 грн., за лютий 2022 у сумі 1 751 грн., за лютий 2023 у сумі 1 101 грн., за березень 2023 у сумі 6 184 грн., за липень 2023 у сумі 12 739 грн., за серпень 2023 у сумі 10 901 грн., за вересень 2023 у сумі 18 503 грн., за жовтень 2023 у сумі 6 190 грн., за грудень 2023 у сумі 1 454 грн., за лютий 2024 у сумі 579 грн., за березень 2024 у сумі 4 492 грн., за травень 2024 у сумі 1 184 грн.; п.201.10 ст.201 ПК України, частині відсутності реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 66 563,81 грн. та порушення строків реєстрації податкових накладних за листопад 2019 року, липень 2021 року, червень 2023 року, жовтень 2023 року, січень 2024 року, липень 2024 року у сумі 17 731,96 грн.

На підставі Акту перевірки від 20.02.2025 року № 7068/15-32-07-05-20 ГУ ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення - рішення: від 11.03.2025 року № 10622/15-32-07-05-25 форми «Р» за платежем 14010100 (податок на додану вартість) на загальну суму 73 220 грн., у т.ч. основний платіж - 66 564 грн., штрафна санкція 6 656 - грн., від 11.03.2025 року № 10628/15-32-07-05-25 форми «ПН» за платежем 14010100 (податок на додану вартість) на загальну суму 13 809,03 грн., у т.ч. штрафна санкція 13 809,03 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела та висновки суду

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 86.8. ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 1 січня 2027 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2027 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у п. 23 підрозд. 2 розд. XX ПК України, звільняються від оподаткування ПДВ.

При цьому, металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів (стаття 1 Закону України від 05 травня 1999 року №619-XIV «Про металобрухт»).

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (стаття 1 Закону України від 05 березня 1998 року №187/98-ВР «Про відходи»).

Порядок формування податкового кредиту у разі, якщо придбані товари/послуги використовуються одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, встановлено ст. 199 ПК України.

Згідно з п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до п.199.2 ст.199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з п.199.3 ст.199 ПК України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Згідно з п. 199.4 ст.199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Згідно з п. 199.5 ст.199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм п/п. 199.2 - 199.4 ст. 199 ПК України, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов`язань, зазначених у п.199.1 ст.199 ПК України.

Результати перерахунку сум податкових зобов`язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року.

Згідно з абзацом 3 п. 199.6 ст. 199 ПК України правила цієї статті не застосовуються в разі:

- постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Відповідно до Закону України від 30.11.2021 № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» абзац третій пункту 199.6 ст.196 виключено, а сама норма даного пункту перестає діяти з 01.01.2022 року.

Особливості заповнення податкової декларації з ПДВ (далі - декларація) регламентуються наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, із змінами і доповненнями.

Перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється в таблиці 2 додатка 6 (Д6) до декларації шляхом визначення суми коригування податкових зобов`язань, нарахованих протягом поточного року.

При цьому при здійсненні платниками перерахунку сум ПДВ за підсумками календарного року у спеціальному полі "ЧВ" додатка 6 до декларації зазначається частка використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, розрахована в грудні за відповідний календарний рік.

Згідно акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, зокрема, про те, що ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛIГРАФМЕТАЛ» на порушення 189.1 ст. 189, 198.5 ст. 198, п.199.1 ст.199, п.199.2 ст.199, п.199.3 ст.199, п.199.4 ст.199, п.199.5 ст.199, п.199.6 ст.199 ПК УКРАЇНИ не здійснено перерахунок частки використання придбаних товарів та послуг в оподатковуваних операціях та неоподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів придбання та не нараховані податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1ст.189 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній сумі 66 564 грн.

Перевіркою, на підставі вищенаведеного, також встановлено що на порушення вимог п.п.6 п.10 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, із змінами і доповненнями, ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛIГРАФМЕТАЛ» додаток 6 до Декларації з податку на додану вартість до контролюючого органу не подавався.

Відповідач обгрунтовує свою позицію щодо правомірності ППР, що оскаржуються за цим позовом, посилаючись на наступні норми Податкового кодексу України: п.199.1 - у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях».

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

В Акті відповідачем зазначено та відносно чого позивач не заперечує наступне: у періоді з 01.01.2018 року по 30.09.2024 року, без урахування періоду перебування ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2%, загальна сума реалізації металобрухту (відходи жерсті колючка), відходи та брухт чорних металів, відходи алюмінію, латуні (стружка), відходи свинцю, ін. в кількості 290,99 тон складає 1 188 368,78 грн.

Також в ході перевірки, на підставі наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку, даних інформаційних баз ДПС України встановлено, що відходи металобрухту (відходи жерсті колючка), відходи та брухт чорних металів, відходи алюмінію, латуні (стружка), відходи свинцю, ін. виникли в процесі виробництва готової продукції, для виготовлення якої ПРАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ» було придбано: відповідну сировину, а саме: жерсть.

За даними Таблиці 1 (Акт, стор.55) придбано 534 тони жерсті за 35 117 607 грн, тобто, по ціні близько 65 800 грн/тонна.

При цьому, відповідач визнає, що відходи металобрухту не придбані, а виникли в процесі виробництва із сировини жерсті. Тобто: відходи металобрухту із жерсті не є жерсть. Або: жерсть і відходи жерсті не є один і той же товар.

Судом встановлено, що позивач є металообробним виробничим підприємством і, серед іншого, виробляє кришки СКО з харчової жерсті у зв`язку з чим виникають відходи металобрухту. Жерсть, як сировина, придбавається позивачем по імпорту в ПДВ-оподатковуваних операціях. При цьому виникає податковий кредит. Виготовлена продукція (кришки металеві I-82, III-82, III-66) реалізуються в ПДВ-оподатковуваних операціях, а відходи (брухт чорних металів) в неоподатковуваних. Ця обставина не заперечується відповідачем.

Відповідач до спірних правовідносин застосовує норму ст.199.1 ПК України, а саме: вважає, що виріб з придбаної жерсті (сировина - товар) кришка металева, що реалізується в оподатковуваній операції (як товар), є частиною тієї самої придбаної жерсті, що реалізується в оподатковуваній операції, та відходи, що реалізуються в неоподатковуваній операції (як товар), теж є частиною тієї самої придбаної жерсті, але реалізуються в неоподатковуваній операції.

Тобто, відповідач вважає, що позивачем придбавається жерсть, яка потім частково використовується в оподатковуваних операціях (реалізація кришки), а частково в неоподатковуваних (реалізація металобрухту), відтак на думку відповідача, позивач зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1, на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) під час придбання жерсті податку, яка відповідає частці її використання в неоподатковуваних операціях (реалізація відходів).

Разом з тим, суд не погоджується із зазначеною позицію відповідача, виходячи з наступного.

Гіпотеза норми п. 199.1 ст. 199 ПК України «у разі якщо придбані ... товари... частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні…».

За структурою речення цієї норми зрозуміло, що йдеться про один і той же товар, який придбаний, а потім він же, цей самий товар, частково використовується в оподатковуваних операціях (скажімо поставляється/реалізується), а частково в неоподатковуваних операціях (теж поставляється/ реалізується).

При цьому, Податковим кодексом України поняття «товар» визначено у п.п. 14.1.244 та п.14.1.80 п. 14.1 ст. 14:

- 14.1.244 - товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення;

- 14.1.80. - ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.

З наведених понять вбачається, що ознаки таких товарів як жерсть, кришка, металобрухт різні, а це означає, що товари різні.

Гармонізована система опису та кодування товарів (Гармонізована система, ГС) міжнародна номенклатура товарів, розроблена Всесвітньою митною організацією.

На ГС базується Українська класифікація товарів зовнішньо-економічної діяльності (УКТЗЕД).

Кожен з трьох товарів позивча має свої характеристики та код УКТЗЕД.

Жерсть - товар «Ж» за УКТЗЕД має код 7210 12 20 00. При придбанні сплачено ПДВ виник податковий кредит. Далі цей товар не використовується ані в оподатковуваних операціях, ані в неоподатковуваних, оскільки в процесі переробки він зник.

З товару «Ж» у зв`язку з його переробкою у виробничому процесі позивача виникає (створено/виготовлено) новий товар кришка металева - товар «К», котрий за УКТЗЕД має код 8309 90 90 00, і який буде продано з ПДВ.

Неминуче (бо неможливо з квадрата вирізати круг без відходів) виникає ще один товар відходи/(металевий брухт) «Б», за УКТЗЕД має код 7204 30 00 00, який може бути проданий (реалізований) без ПДВ. Проте це не товар «Ж», це товар «Б».

Вартість сировини (товар «Ж»), використаної у виробничому процесі нового товару (товар «К») повністю входить до вартості товару «К» (що підтверджується бухгалтерськими документами, які були подані до перевірки), а значить нараховується відповідне податкове зобов`язання, що повністю закриває податковий кредит.

Наступні документи містять ознаки (характеристики) жерсті, кришки, металобрухту, які чітко відрізняють ці товари одне від одного:

- Жерсть біла електролітичного лудіння в рулонах Стандарт JIS G3303 ДСТУ ISO 11949:2019, гармонізований з європейськими стандартами;

- Кришки металеві до скляних банок і пляшок з вінцем горловини типу ІІІ ТУ У 46.72.103-2000; Кришки металеві до скляних банок і пляшок з вінцем горловини типу І номер 82 ТУ У 25.9-2036229-005:2020;

- Метали чорні вторинні (Брухт металевий) ДСТУ 4121-2002.Метали чорні вторинні (Брухт металевий) ДСТУ 4121:2022.

Співставлення цін придбаного товару (жерсть - 65500 грн./тонна), товару, проданого в оподатковуваних операціях (кришка близько 80000 150000 грн./тонна), товару, проданого в неоподатковуваних операціях (металевий брухт/відходи) близько 4000,00 грн/тонна) додаткове свідчення того, що це - різні товари.

Таким чином, гіпотеза норми п.199.1 не може бути застосована до господарських операцій у спірних правовідносинах, оскільки мають місце різні товари, а отже, застосування цієї норми є безпідставним та протиправним.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду в постанові від 07.07.2021 року у справі №540/726/19, де касаційний суд вказав, що: «металосировина, у зв`язку із придбанням якої сплачені позивачем суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу з виготовлення продукції з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності; технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач відповідно до пункту 23 Підрозділу II Перехідних положень ПК України мав право поставляти та поставляв без нарахування ПДВ; реалізовуваний позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях; зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті «б» пункту 198.5 статті 198 ПК України товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту».

З урахуванням правової позиції Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував пункт 198.5 статті 198 ПК України для нарахування «компенсуючих» податкових зобов`язань.

Придбана позивачем металосировина, за якою було сплачено ПДВ, була повністю використана у виробництві продукції, що реалізовувалась в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. У процесі виробництва неминуче утворювалися відходи - металобрухт, реалізація якого, згідно з пунктом 23 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ, здійснювалася без нарахування ПДВ.

Такий металобрухт не був окремо придбаний і не використовувався з метою здійснення неоподатковуваних операцій.

Відповідно, ці відходи не є товарами, які були придбані або виготовлені платником і частково використані в неоподатковуваних операціях у розумінні підпункту «б» пункту 198.5 ПКУ, що виключає необхідність коригування податкового кредиту.

Відтак суд приходить до висновку, що у позивача не було підстав для складення на суму ПДВ 66563,81 грн. податкових накладних по операціях, які звільняються від оподаткування ПДВ та відповідно у контролюючого органу відсутні законні підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за операціями з реалізації металевого брухту, що за чинним законодавством України звільнені від оподаткування ПДВ та відсутні підстави для нарахування штрафу через не складання податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин або без правильної оцінки встановлених обставин, прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо нарахування суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на сімдесят три тисячі двісті двадцять гривень (ППР 10622) та нарахування штрафу в розмірі тринадцять тисяч вісімсот дев`ять гривень 03 коп. за відсутності складення та реєстрації податкових накладних коригування на суму ПДВ 66563,81 грн. (ППР 10628).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При розгляді даної справи судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №540/726/19.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 2422 грн. 40 коп., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10622/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №10628/15-32-07-05-25 від 11.03.2025 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Завод Чорноморполіграфметал» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Завод Чорноморполіграфметал» (вул. Привозна, буд. 1, м. Одеса, Одеська область, 65098, код ЄДРПОУ 00383708);

Відповідач: Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 4406916).

Суддя С.О. Cтефанов