Ухвала від 20.06.2025 по справі 947/19036/25

Справа № 947/19036/25

Провадження № 1-кс/947/8508/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2025 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника «ТОВ Сайбрідж Технолоджіс», ТОВ «АКТИВ +» адвоката ОСОБА_4 , представника ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 під час розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62023000000000194 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, детективи відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023000000000194 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Офіс Генерального прокурора.

Досудове розслідування проводиться щодо ухилення від сплати податків, легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, незаконних схем надання фінансовими компаніями незаконних послуг, у тому числі, із використанням цінних паперів, інститутів спільного інвестування та удаваних фінансових правочинів, вчинені у порушення обов`язків здійснення первинного фінансового моніторингу і спрямованих на приховування, маскування походження майна, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені прокурором письмово.

У ході досудового розслідування кримінального провадження, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: системний блок Lenovo s/n: S4FQ7466; системний блок Lenovo s/n: S4DR5177; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7708; системний блок Lenovo s/n: S4DR5327; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7480; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7659; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7877; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7887; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7634; системний блок Lenovo s/n: S4FQ7941; системний блок Lenovo s/n:S4FQ7539; системний блок Lenovo s/n: S4DR5297; системний блок Lenovo s/n: S4FQ8017; системний блок Lenovo s/n: S4DR5183; системний блок DELL s/n: 3BBB132; системний блок DELL s/n: F2RC132; системний блок HP s/n: CZCG437MDQ; ноутбук Lenovo s/n: R8-KMPDT; Iphone IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ; договір оренди № 02/10/23/204 від 02.10.2023 на 5 арк.; акт передачі об`єкта оренди на 3 арк.; копію договору №101224/6 від 10.12.2024 на 8 арк.; платіжні доручення у кількості 3 шт.; витяг з реєстру адвокатів; рахунок на оплату № 43; договір оренди № 140255/6 від 14.02.2025 з додатками на 9 арк., які мають значення для кримінального провадження.

Зазначені вилучені речі та документи визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні та долучені до матеріалів досудового розслідування у ньому.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про арешт майна та просив його задовольнити.

Представник «ТОВ Сайбрідж Технолоджіс», ТОВ «АКТИВ +» адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення на клопотання, окремо у судовому засіданні зазначив, що «ТОВ Сайбрідж Технолоджіс» фактично здійснює свою господарську діяльність за адресою: м.Київ, вул..Джонса Гарета, 8, літ 20к, юридична адреса підприємства: м.Київ, вул.Жилянська, 68, оф. 204, що орендує інша особа, тому зазначене підприємство не має жодного відношення до будь-якого майна, що вилучене в рамках слідчих дій у кримінальному провадженні. Так, згідно договору суборенди №02/10/23/204 від 02.10.2023 року, що укладений між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_5 зазначені приміщення використовуються останнім. Просив під час розгляду клопотання прокурора взяти до уваги вищенаведене.

Представник ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, окремо зауважив, що згідно договору суборенди №02/10/23/204 від 02.10.2023 року, що укладений між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_5 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 використовується ФОП ОСОБА_5 , який не має жодного відношення до ОСОБА_9 та інших фігурантів, що за версією органу досудового розслідування можуть бути причетними до кримінального правопорушення. Так, вилучена комп`ютерна техніка не має жодного доказового значення та не відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК України. Зауважив, що прокурором у клопотанні не доведено причетності власника вилучених системних блоків ФОП ОСОБА_5 та власників мобільних телефонів ОСОБА_6 , ОСОБА_10 до кримінального провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно власникам.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представників власників майна, доводи учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не у повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Прокурор у клопотанні недостатньо обґрунтував зв`язок між майном, що належить ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 до предмету досудового розслідування, а також ланцюг фінансово-господарських взаємовідносин між вищезазначеними особами та ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , що, за версією органу досудового розслідування, в період 2020-2025 років використали кошти на загальну суму понад 500 млн грн від прихованої підприємницької діяльності їх та підконтрольних їм суб`єктів господарювання, дохід від якої легалізували шляхом придбання рухомого, нерухомого майна, а також статутних капіталів ряду суб`єктів підприємницької діяльності, тобто вчинили дії, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації), а також у вказаний період ухилились

від сплати податку на доходи фізичних осіб, не визначив, які саме ознаки речових доказів, що передбачені ст.98 КПК України воно має, в чому полягає порушення ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України в діяльності зазначених ФОП.

Крім того, під час розгляду клопотання представником ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надано копію договору суборенди №02/10/23/204 від 02.10.2023 року укладеного між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_5 який свідчить про використання останнім нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що потребує додаткової перевірки з боку органу досудового розслідування, для з`ясування наявності підстав застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з урахуванням дотримання законності та додержання прав та законних інтересів власників майна та третіх осіб.

За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів, слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

На підставі викладеного, вважаю, що клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки не містить повну інформацію щодо вилученого майна та обґрунтування підстав та мети для накладення арешту, у зв`язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про арешт майна у кримінальному провадженні №62023000000000194 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України - повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1