Постанова від 23.06.2025 по справі 910/1412/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р. Справа№ 910/1412/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Яценко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Київської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 16.04.2025

у справі №910/1412/25 (суддя В.В. Джарти)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНАПОЛІС"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Міськбуджитло"

про усунення перешкоди у володінні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:241:0034 шляхом зобов`язання знести об`єкти самочинного будівництва

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНАПОЛІС" про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:241:0034, яка знаходиться на вул. Голосіївській, 13-д у Голосіївському районі міста Києва, шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва: нежила будівля будівля складу матеріалів (літ. Д) загальною площею (кв.м): 11,4; будівля, виробнича ремтехмайстерня (літера Д) загальна площа (кв.м): 39,8; будівля, будівля трансформаторної підстанції (літера Д) загальною площею (кв.м): 2 та повернути Київській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 зупинено провадження у справі № 910/1412/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.

Приймаючи вказану ухвалу, суд виходив з того, що в межах розгляду справи №908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду буде досліджене питання належності відповідача у подібних спорах, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне зупинити провадження у справі №910/1412/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2025, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною ухвалою місцевого суду. При цьому апелянт посилається на те, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Також апелянт зазначає, що спірні правовідносини у даній справі за характером є відмінними ніж у справі № 233/2021/19.

Узагальнені доводи та заперечення проти апеляційної скарги

09.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач, з-поміж іншого, наголосив, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідача, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1412/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

29.04.2025 до суду від апелянта надійшла заява про долучення до апеляційної скарги докази сплати судового збору.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025, у зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1412/25.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025, справу №910/1412/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва про зупинення провадження у справі від 16.04.2025 у справі №910/1412/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи №910/1412/25 з Господарського суду Києва.

15.05.2025 матеріали справи №910/1412/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 ГПК України) (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлена неможливість розгляду справ. (аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №922/3114/20, від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17, від 16.01.2020 у справі №908/1188/19 та інших).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом спору у даній справі є вимога позивача про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача знести об`єкти самочинного будівництва та повернути Київській міській раді земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Зазначені вимоги обгрунтовані позивачем наявністю підстав застосування правової конструкції, передбаченої приписами статті 376 Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України.

Водночас, у провадженні Верховного Суду перебувала справа №908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005"; 3) Приватного підприємства "Терра Віта V" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Передаючи справу №908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі №205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, а не його забудовник.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05.02.2025 прийняла до розгляду справу №908/2388/21 та призначила її до розгляду.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в межах розгляду справи №908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду буде досліджене питання належності відповідача у подібних спорах.

З огляду на викладене, із урахуванням предмета і підстав позову у вказаних справах та з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі №910/1412/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування останнім норм п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України з урахуванням того, що у даному випадку предмет спору та зміст позовних вимог у вказаних справах стосуються питання визначення належного суб`єктного складу у подібних спорах.

Твердження апелянта про те, що спірні правовідносини у даній справі за характером є відмінними ніж у справі № 233/2021/19, критично оцінюються апеляційним судом, оскільки провадження у справі №910/1412/25 зупинено судом першої інстанції до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21, а не справи №233/2021/19, на яку посилається апелянт.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 у справі №910/1412/25 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Київську міську раду.

Матеріали справи №910/1412/25 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Яценко