Постанова від 04.06.2025 по справі 910/19501/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа№ 910/19501/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Дешевий О.А.

від відповідача 1: Мишастий А.О.

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024

у справі № 910/19501/23 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сноук"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг"

про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" про визнання недійсним з моменту вчинення договору від 23.07.2021 про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною за №320, номер запису 43137204, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право власності відповідача на 97/100 частин нежилих приміщень (в літ. А), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі №910/19501/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 3, 6, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 13, 23 Закону України "Про іпотеку" та встановленими судом обставинами недоведеності позивачем порушення оскаржуваним договором його прав та законних інтересів, що виключає можливість задоволення вимоги про визнання недійсним договору, як основної вимоги за позовом, а також вимоги про скасування реєстрації права власності, як похідної від вимоги про визнання недійсним договору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, позивач посилається на недотримання судом при ухваленні рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права. Так, судом першої інстанції не було надано належної оцінки підставам позову у редакції поданої позивачем та прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмету позову. Також зауважив на безпідставності висновку суду першої інстанції про те, що оскаржуваний договір не порушує прав або ж законних інтересів позивача у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23 та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Союзафрик груп", ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вирішено визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 23.07.2021 між ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", посвідчений приватним нотаріусом Тверською І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 320, відомості про який 23.07.2021 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 43137204.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 43137204 від 23.07.2021 приватного нотаріуса Тверської І. В. про державну реєстрацію за ТОВ "Союзафрик груп" права власності на 97/100 частин нежитлових приміщень (літ. "А"), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СНОУК" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 910/19501/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 зокрема призначено справу №910/19501/23 до розгляду на 30.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.05.2025, 21.05.2025 - до 28.05.2025.

У судовому засіданні 28.05.2025 повідомлено сторін про те, що оголошення постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/19501/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 відбудеться 04.06.2025.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Судом встановлено, що 24.10.2006 між Акціонерним товариством "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна" (назва якого в подальшому змінена на ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна") (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 610-34, згідно з яким банк надав позичальнику кредит на придбання об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 29.12.2006 між банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно з яким ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" передало в іпотеку нерухоме майно загальною площею приміщень 3881,90 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки від 29.12.2006 предмет іпотеки сторони за домовленістю оцінюють у 48 624 497,39 грн.

Пунктом 4.3 договору іпотеки від 29.12.2006 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

21.02.2014 між ПАТ "Енергобанк" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи.

На забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором між ОСОБА_1 та ТОВ "Ройланс-Україна" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 21.02.2014, за умовами якого ТОВ "Ройланс-Україна" передало ОСОБА_1 в іпотеку 97/100 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 2.2 договору іпотеки від 21.02.2014 іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки не є предметом іпотеки за іншими зобов`язаннями, окрім забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед боржником на підставі договору іпотеки від 29.12.2006 зі всіма змінами та доповненнями, за яким було передано майно в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавця перед боржником за договором про надання кредиту від 24.10.2006 № 610-34.

Відповідно до пункту 3.1 договору іпотеки від 21.02.2014 іпотекодавець погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без попередньої згоди іпотекодержателя вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчеперелічених дій (в тому числі укладати відповідні правочини): зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт предмета іпотеки (зокрема, здійснювати перепланування) чи іншим способом змінювати цільове призначення предмета іпотеки; передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Пунктом 8.3 договору іпотеки від 21.02.2014 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за договором депозиту.

Таким чином щодо предмета іпотеки - 97/100 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, існували як попередня іпотека (іпотекодержателем за якою було ПАТ "Енергобанк"), так і наступна іпотека (іпотекодержателем за якою є позивач у цій справі).

Господарський суд міста Києва, розглядаючи справу № 910/14476/19, установив, що 12.02.2015 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних і рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу, а 12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації банку.

03.11.2016 між ПАТ "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп" (далі - ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп") (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "Енергобанк" відступив новому кредитору права вимоги до позичальника за кредитним договором (ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна").

Цього ж дня між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ "Енергобанк" відступило новому кредитору права вимоги за договором іпотеки.

04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" укладено договір поруки, згідно з яким ТОВ "АК Консалтинг" поручилося перед ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" за виконання ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" своїх зобов`язань за кредитним договором.

08.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) і ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю права вимоги за договором іпотеки у зв`язку з погашенням ТОВ "АК Консалтинг" частини заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 747 000,00 грн.

09.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор відступив право вимоги до боржника за кредитним договором. Станом на день укладення цього договору заборгованість боржника перед первісним кредитором за кредитним договором становила 2 842 058,66 грн.

Під час розгляду справи № 910/12344/22 за позовом ТОВ "Союзафрик груп" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, в постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 встановлено, що з 03.11.2016 права кредитора за основним зобов`язанням та попереднього іпотекодержателя щодо 97/100 частин нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок вчинення цих правочинів набуло ТОВ "ФК Інвест Балтик Груп".

04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" було укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ "АК Консалтинг" поручилося перед фінансовою компанією за виконання іпотекодавцем (ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал партнерс Україна") своїх зобов`язань за кредитним договором.

08.11.2016 через погашення за договором поруки частини заборгованості власника 97/100 частин нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за кредитним договором між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 29.12.2006.

08.11.2016 права попереднього іпотекодержателя щодо 97/100 частин нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок укладення зазначеного договору набуло ТОВ "АК Консалтинг".

09.11.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги та всі інші права до боржника за кредитним договором в порядку і в обсязі, що визначені цим договором, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, але не виключно, пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України.

09.11.2016 згідно з договором відступлення до ТОВ "АК Консалтинг" перейшло право вимоги за кредитним договором (за основним зобов`язанням), що було забезпечено первісною іпотекою, предметом якої є 97/100 визначеної в натурі частини нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

18.12.2018 ТОВ "АК Консалтинг" у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет попередньої іпотеки та зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно, а саме: 97/100 частини нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Обставини щодо виникнення речових прав на нерухоме майно, які встановлені в постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/14476/19, яка набрала законної сили, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують доказування, оскільки у цій справі № 910/19501/23 беруть участь учасники справи № 910/14476/19 - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" та ТОВ "АК Консалтинг", щодо яких ці обставини встановлені судовим рішенням.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/14476/19 визнано недійсним договір від 08.11.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 29.12.2006, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг", що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2221, а також скасовано наступні рішення державних реєстраторів, прийняті на його підставі.

Отже, з 29.09.2020 (день набрання законної сили постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/14476/19) права попереднього іпотекодержателя щодо 97/100 частини нежитлового будинку (літ. "А") загальною площею 3802,30 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, знову повернулися до ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп".

Після визнання в судовому порядку недійсним договору від 08.11.2016 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 29.12.2006, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Балтик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг", на підставі нотаріально посвідчених правочинів речові права іпотекодержателя на нерухоме майно, а саме: на 97/100 частини нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, послідовно перейшли від ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Резолюція" (далі - ТОВ "Бізнес Резолюція"), а потім - до ТОВ "Союзафрик груп", після чого на підставі укладеного ТОВ "Союзафрик груп" 23.07.2021 з попереднім власником - ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ТОВ "Союзафрик груп" набуло право власності на нерухоме майно.

Зміна речових прав іпотеки відбувалася на підставі попереднього вчинення послідовних правочинів з відступлення права кредитора за основним зобов`язанням за кредитним договором від 24.10.2006 № 610-34, а саме: договору про відступлення права вимоги від 20.07.2017, укладеного між ТОВ "АК Консалтинг" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичні рішення" (змінено назву на ТОВ "Бізнес Резолюція"), а потім договору про відступлення права вимоги, укладеного від 25.06.2021 між ТОВ "Бізнес Резолюція" та ТОВ "Союзафрик груп" (новий кредитор).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12344/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2021№ 4167/5, яким скасовано право власності, в тому числі ТОВ "Союзафрик груп" на нерухоме майно 97/100 частини будівлі, яка була предметом попередньої та наступної іпотеки за укладеними договорами іпотеки.

26.05.2021 між ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Бізнес Резолюція" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель набуває права вимоги первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 29.12.2006, укладеним між ПАТ "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна", правонаступником якого є ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (боржник за договором про надання кредиту від 24.10.2006 № 610-34).

09.07.2021 між ТОВ "Бізнес Резолюція" та ТОВ "Союзафрик груп" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ "Бізнес Резолюція" (первісний іпотекодержатель) відступило ТОВ "Союзафрик груп" 97/100 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею нежитлових приміщень 3802,30 м2. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

23.07.2021 між ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (іпотекодавець) та ТОВ "Союзафрик груп" (іпотекодержатель) укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель набуває право власності на належне іпотекодержателю нерухоме майно - 97/100 частин нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 7 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 передбачено, що майно на момент укладення цього договору нікому не продане, під арештом не знаходиться, а також прав та обтяжень щодо нього у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесено. У разі виникнення порушення права третіх осіб у зв`язку з укладенням цього договору іпотекодавець зобов`язується задовольнити вимоги третіх осіб за власний рахунок, розуміючи при цьому, що предмет іпотеки не може бути використаний для задоволення вимог третіх осіб.

Право власності на майно виникає в іпотекодержателя з моменту його державної реєстрації (пункт 1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021).

Відповідно до пункту 12 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, за даними Єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України, записи щодо ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" відсутні.

ТОВ "Союзафрик груп" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 зареєструвало за собою право власності на 97/100 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

09.09.2020 постановою Київського апеляційного суду у справі № 758/6543/20 задоволено заяву ОСОБА_1 про накладення арешту; вирішено накласти арешт на будинок (літ. "А"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , вважаючи порушеними свої права внаслідок укладення 23.07.2021 між ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" договору про задоволення вимог іпотекодержателя та державної реєстрації за ТОВ "Союзафрик груп" права власності на 97/100 частин нежитлових приміщень (літ. "А"), які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Підставою позовних вимог з урахуванням заяви про зміну підстави позову від 12.02.2024, за доводами ОСОБА_1 , є отримання ТОВ "Союзафрик груп" права вимоги щодо основного зобов`язання за кредитним договором не в повному обсязі. ОСОБА_1 також зазначав, що ТОВ "Союзафрик груп" право вимоги за договором попередньої іпотеки отримало не від особи, яка мала право його передавати. ОСОБА_1 вважав, що ТОВ "Союзафрик груп", звернувши стягнення на предмет іпотеки та уклавши оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, вчинило такі дії, не маючи права на забезпечення (іпотеку) та не маючи всього обсягу вимог за кредитним договором, які були забезпечені такою іпотекою.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач-1, ТОВ "СНОУК" та ТОВ "АК Консалтинг" посилаються на те, що позивачем не доведено, що оскаржуваним договором порушуються права позивача у даній справі.

Господарський суд першої інстанції, розглянувши справу № 910/19501/23, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що оскаржуваним договором від 23.07.2021 про задоволення вимог іпотекодержателя права позивача як наступного іпотекодержателя цього майна не порушуються. Такого висновку суд дійшов, посилаючись на ст.ст. 13, 23 Закону України "Про іпотеку". В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір укладено в період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 у справі № 758/6543/20; крім того, позивач вказує, що ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна" під час укладення оскаржуваного договору діяло недобросовісно, не отримавши попередньої згоди позивача (попереднього іпотекодержателя) на укладення вказаного договору.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Колегія суддів відзначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 згідно з поданою позовною заявою були обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, укладений між ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", вчинений у період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 у справі № 758/6543/20. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" під час укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 діяло недобросовісно, оскільки не отримало попередньої згоди позивача на укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021. ОСОБА_1 також зазначав, що порушення його цивільного права полягає у неможливості звернення до ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" як майнового поручителя ПАТ "Енергобанк".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав до Господарського суду міста Києва заяву про зміну підстави позову від 12.02.2024, яка протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнята до розгляду. У цій заяві ОСОБА_1 зазначав, що він обґрунтовував позовні вимоги посиланням на наявність арешту щодо предмета іпотеки на момент укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 та наявності на нього зареєстрованого права наступної іпотеки на той самий предмет іпотеки. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що він обґрунтовував позовні вимоги неотриманням іпотекодавцем попередньої згоди на укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, ігноруванням іпотекодержателем початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем як наступним іпотекодержателем. Водночас, як зазначав ОСОБА_1 , ознайомившись із запереченнями ТОВ "Союзафрик груп", він вважає за необхідне подати заперечення та заявити про зміну підстав позову в порядку, передбаченому статтею 46 Господарського процесуального кодексу України. Нові підстави позову, як зазначав ОСОБА_1 у заяві про зміну підстави позову, зводяться до того, що ТОВ "Союзафрик груп" отримало право вимоги щодо основного зобов`язання за кредитним договором не в повному обсязі, та право вимоги за договором попередньої іпотеки ТОВ "Союзафрик груп" отримало не від особи, яка мала право його передавати. ОСОБА_1 вважав, що ТОВ "Союзафрик груп", звернувши стягнення на предмет іпотеки та уклавши оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, вчинило такі дії, не маючи права на забезпечення (іпотеку) та не маючи всього обсягу вимог за кредитним договором, які були забезпечені такою іпотекою.

ОСОБА_1 , звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23, в якості доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначав, що господарський суд першої інстанції, досліджуючи та перевіряючи підстави позову, які були зазначені в позовній заяві, не дослідив підстави позову, наведені в заяві про зміну підстави позову від 12.02.2024, яка протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнята до розгляду. Натомість, як наголошував ОСОБА_1 в апеляційний скарзі, господарський суд першої інстанції зазначив, що його позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021, укладений між ТОВ "Союзафрик груп" та ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", вчинений у період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 у справі № 758/6543/20; ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" під час укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 діяло недобросовісно, оскільки не отримало попередньої згоди позивача на укладення оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 в апеляційний скарзі стверджує, що господарський суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23, не перевірив підстави позову, наведені позивачем у заяві про зміну підстави позову від 12.02.2024.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, досліджуючи і перевіряючи підстави позову, які були зазначені в позовній заяві, без врахування підстав позову, викладених в заяві позивача про зміну підстав позову.

Так, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір укладено в період, коли існувала судова заборона (арешт) щодо майна, накладена постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020 у справі № 758/6543/20; крім того, позивач вказує, що ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна" під час укладення оскаржуваного договору діяло недобросовісно, не отримавши попередньої згоди позивача (попереднього іпотекодержателя) на укладення вказаного договору.

При цьому 12.02.2024 було прийнято заяву позивача про зміну підстав позову у якій позивач обґрунтував свою вимогу визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 тим, що до ТОВ "Союзафрик Груп" не перейшло право вимоги по Договору іпотеки від 29.12.2006 за реєстровим №6485, а право вимоги по Договору про надання кредиту від 24.10.2006 перейшло не в повному обсязі. Отже, товариство не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки як іпотодержатель у цих зобов`язаннях.

Колегія суддів відзначає, що такі підстави позову не досліджувались судом першої інстанції. Зокрема, судом не досліджувались обставини та факти, встановлені судами у справі № 910/11681/19 у їх взаємозв`язку із обставинами у справі № 910/14476/19, які мають преюдиційний характер для сторін цього спору. Обставини, встановлені судами в зазначених справах, стосуються відповідачів у цій справі - ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА", як безпосереднього учасника таких справ, та ТОВ "Союзафрик Груп", як особа, яка набула прав вимоги за вказаними договором кредиту та договором іпотеки, тобто правонаступником у відповідних зобов`язаннях (схожі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного суду від 15 вересня 2022 року у справі 910/12525/20). Із зазначених в заяві про зміну підстав позову обставин можна дійти до наступних висновків. ТОВ «ФК «ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП» придбаваючи у АБ "ЕНЕРГОБАНК" право вимоги до ТОВ "РОЙЛАНС-УКРАЇНА" (змінено назву на ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА") за Договором про надання кредиту №610-34 від 24 жовтня 2006 року в розмірі 9 589 058,66 грн., враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "РОЙЛАНС-УКРАЇНА" та АБ "ЕНЕРГОБАНК" на суму 6 562 022,15 грн., фактично отримало право вимоги по кредиту в розмірі 3 027 036,51 грн. (9 589 058,66 грн. - 6 562 022,15 грн.). Погашення кредиту було забезпечено договором первинної іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. від 29.12.2006 за реєстровим №6485. ТОВ «АК Консалтинг» в рахунок виконання своїх зобов`язань за договором поруки від 04.11.2016, перерахувавши на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП» суму 6 747 000 грн., фактично здійснило погашення в повному обсязі залишку заборгованості по Договору про надання кредиту №610-34 від 24 жовтня 2006 року за ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС УКРАЇНА", і, в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 512, ч. 2 ст. 556 ЦК України до ТОВ «АК Консалтинг» перейшло право вимоги по договору про надання кредиту від 24.10.2006 та по договору іпотеки від 29.12.2006 за реєстровим №6485, яким його забезпечено, в розмірі повністю погашеної ним суми боргу як поручителем - 3 027 036,51 грн. Подібний перехід прав кредитора до поручителя віднесено законодавцем до випадків переходу прав на підставі закону, внаслідок настання вказаних у ньому обставин, зокрема при виконанні обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (п. 3 частини 1 статті 512 ЦК України). З факту виконання поручителем обов`язку за боржника між поручителем та боржником виникли правовідносини, які регулює частина друга статті 556 ЦК України (до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання). В подальшому, ТОВ "Союзафрик Груп" через низку угод про відступлення права вимоги за Договором про надання кредиту №610-34 від 24 жовтня 2006 року отримало від ТОВ «АК Консалтинг» право вимоги лише на частину кредиту в розмірі 2 842 058,66 грн., а інша частина права вимоги в сумі 184 977,91 грн. залишилась за ТОВ «АК Консалтинг». Крім того, через низку угод про відступлення права вимоги ТОВ "Союзафрик Груп" отримало від ТОВ «ФК «ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП» право вимоги за Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. від 29.12.2006 за реєстровим №6485.

При цьому ТОВ «ФК «ІНВЕСТ БАЛТИК ГРУП» в момент передачі такого права вимоги по іпотеці до ТОВ "БІЗНЕС РЕЗОЛЮЦІЯ", яке потім відступило право вимоги по іпотеці на ТОВ "Союзафрик Груп", не мало такого права, оскільки таке право вимоги перейшло до ТОВ «АК Консалтинг» як поручителя, який виконав обов`язок за боржника та належить йому в силу вимог закону, хоч таке право і не було відповідним чином зареєстроване ТОВ «АК Консалтинг» в Державному реєстрі іпотек.

Отже, ТОВ "Союзафрик Груп", звернувши стягнення на предмет іпотеки та уклавши оспорюваний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, вчинило такі дії не маючи права на забезпечення (іпотеку) та не маючи всього обсягу вимог по кредитному договору, які були забезпечені такою іпотекою. Вказані обставини є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Щодо порушеного або оспорюваного права позивача колегія суддів відзначає наступне. В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд в обґрунтування висновку про відсутність порушеного або оспорюваного права позивача зазначив, що задоволення даного позову не може відновити права позивача, оскільки при визнанні недійсним договору від 23.07.2021 про задоволення вимог іпотекодержателя у ТОВ "Союзафрик Груп" залишиться (буде наявне) право іпотекодержателя за договором попередньої іпотеки від 29.12.2006.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суджу та зазначає наступне. У даній справі позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду як фізична особа за захистом свого цивільного права, яке на його думку порушене оспорюваним договором. При цьому позивач, обґрунтовуючи порушення своїх прав, зазначив, що оскаржуваним договором відповідачі унеможливили звернення стягнення ним на предмет іпотеки за наступною іпотекою з належного іпотекодавця - ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна", в тому числі в межах цивільної справи № 758/6543/20.

Колегія суддів відзначає, що цивільне право позивача полягає у праві вимагати від боржника - ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та його майнового поручителя - ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс УКРАЇНА», як належного іпотекодавця, виконання зобов`язання щодо повернення коштів за договором банківського рахунку від 21.02.2014 № НОМЕР_1, в тому числі, за рахунок забезпечення його виконання, що передбачено ст.ст. 526, 574, 589, 610, 1066, 1068 ЦК України, положеннями Закону України "Про іпотеку". Зміна власника на іпотечне Майно (97/100 частин) за оспорюваним договором про задоволенням вимог іпотекодержателя відбулася за відсутності у ТОВ "Союзафрик Груп" відповідного права вимоги, як іпотекодержателя за попередньою іпотекою, до іпотекодавця ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс УКРАЇНА». Такий перехід права власності на іпотечне майно ставить під сумнів правомірність та породжує правову невизначеність у встановленні законного власника іпотечного майна для стягнення за наступною іпотекою позивачем.

При цьому колегія суддів погоджується із твердженням апелянта про те, що судом першої інстанції не повно досліджені докази та не встановлені обставини щодо відсутності у ТОВ "Союзафрик Груп" відповідного права вимоги, як іпотекодержателя за попередньою іпотекою, за договором іпотеки від 29.12.2006, про що було зазначено в заяві позивача про зміну підстав позову.

Так, позивачем в заяві про зміну підстав позову зазначалося, що право вимоги за попередньою іпотекою залишилося за ТОВ АК «Консалтинг». Суд не досліджував такої обставини. При цьому колегією суддів береться до уваги те, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі 439/212/14-ц. Велика Палата Верховного Суду поширила наступний підхід, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту в тому випадку, коли особа відступила право вимоги, яке їй не належить (у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт), а також коли відбулось відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб`єкта), що не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (п.п. 139-141 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 23.02.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про порушення право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки за договором наступної іпотеки з належного іпотекодавця ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс УКРАЇНА». При цьому суд відзначає, що задоволення заявлених позовних вимог дозволить повернути предмет іпотеки у власність такого належного іпотекодавця.

При цьому, колегія суддів відзначає, що позивач не наділений правомочністю заявляти вимогу про скасування державної реєстрації права попереднього іпотекодержателя за ТОВ "Союзафрик Груп" в інтересах ТОВ АК «Консалтинг», як випливає з висновку суду першої інстанції щодо неможливості відновлення права позивача у випадку задоволення позову без заявлення такої окремої вимоги.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, від 19.11.2019 у справі №918/204/18.

Відповідно до положень частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, на момент його вчинення.

Як уже було встановлено судом, відповідачі уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя після того, як позивачем як наступним іпотекодержателем уже було ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом подання відповідного позову, прийнятого до розгляду судом, а також у період дії арешту, встановленого постановою суду щодо предмету іпотеки.

Укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя між боржником та попереднім іпотекодержателем, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, зокрема, вимогам ст. 13 Закону України "Про іпотеку" щодо порядку дій попереднього кредитора у випадку звернення стягнення на майно, ініційованого наступним іпотекодержателем, як і розпорядження майном, щодо якого накладено арешт за рішенням суду (що вказує на відсутність у сторін правочину необхідного обсягу правомочностей щодо передання та отримання такого майна), тобто укладення договору відбулось особою, дії якої щодо цього майна є обмеженими, вказує на порушення сторонами оскаржуваного договору частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.07.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/4140/19, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 08.08.2019 у справі №909/472/18 та від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 року у справі №914/2350/18(914/608/20), зокрема, зауважила, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у редакції закону від 12.05.2022 року) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 року у справі №910/20036/20.

Оскільки під час розгляду справи колегією суддів було встановлено порушення прав позивача договором про відступлення права вимоги від 09.07.2021, а отже, порушення майнових прав також відбулось і в результаті вчинення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Союзафрик Груп" на підставі цього договору, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення, а тому вказані вимоги також підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, наведені позивачем в заяві про зміну підстав позову обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки місцевого господарського суду про недоведеність порушення оспорюваним договором про задоволення вимог іпотекодержателя прав позивача та про неможливість відновлення прав позивача у випадку задоволення позову, є помилковими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 шляхом скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23 повністю. Позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/19501/23 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 23 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42549550) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (04071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 33835113), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 320, відомості про який 23.07.2021 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право: 43137204.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43137204 від 23.07.2021, державного реєстратора - приватного нотаріусу Тверської Інесси Володимирівни, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, про державну реєстрацію права власності на 97/100 частин Нежилих приміщень (в літ. А), які знаходяться в будинку №56 по вулиці Воздвиженській місті Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42549550).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42549550) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (04071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 33835113) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзафрик Груп" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 42549550) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 (нуль) копійок судового збору за апеляційний перегляд спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (04071, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 33835113) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 (нуль) копійок судового збору за апеляційний перегляд спору.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

7. Матеріали справи 910/19501/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2025

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран