Рішення від 19.06.2025 по справі 466/12786/24

Справа № 466/12786/24

Провадження № 2/522/4643/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Абухіна Р.Д.,

з участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «ЗАХИСТ» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «ЗАХИСТ» про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23.12.2024 року справа направлена за підсудністю до Київського районного суду міста Одеси.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.02.2025 року справа направлена за підсудністю до Приморського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу від 20.03.2025 року справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д.

21 березня 2025 року ухвалою Приморського районного суду міста Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У позові у якому просить суд розірвати договір про надання правничої допомоги від 08.08.2023 № 08082302, укладений позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача 9 000,00 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач допустив порушення умов договору, яке виразилося у ненаданні послуг сплачених позивачем послуг, які обумовлені договором, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для стягнення грошових коштів у судовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з`явився. 30.04.2025 та 19.06.2025 надав заяву, в якій просив розглянути справу за їх відсутності, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, відзиву не надав, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 липня 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання правничої допомоги №11072303.

За умовами даного Договору, Виконавець (Відповідач) приймає до виконання доручення Замовника (Позивач) про надання юридичних послуг, а Замовник зобов`язується сплатити послуги. Виконавець має право запрошувати третіх осіб (субвиконавців), види та об`єм послуг, які буде виконувати субвиконавець, виконавець визначає самостійно.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Відповідач повинен був надати Позивачці наступні послуги: консультація, аналіз, складання процесуальних документів, представництво.

Пунктом 3.1 Договору передбачено вартість за надання юридичних послуг, зазначених в п. 1.2. цього Договору, яка становить 9 500,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2. Договору Замовник сплачує кошти за вищевказані послуги в наступний термін 11 липня 2023 року.

Пунктом 4.1 зазначено, що договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами.

Відповідно до пункту 4.2. Договір може бути розірваний, як Замовником так і Виконавцем у випадку передбаченому цим Договором та діючим законодавством України.

Факт надання послуг та термін дії цього Договору закінчується підписанням Акта про надання юридичних послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач на виконання умов договору здійснила оплату в сумі 9500,00 грн., про що свідчить Квитанція до прибуткового касового ордера №11072303 від 11 липня 2023 року.

25.08.2023 позивач написала заяву на ім`я директора ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА «ЗАХИСТ», в якій просила розірвати договір та повернути сплачені нею кошти, у зв`язку з тим, що не скористалась послугами адвоката, жодних запитів, скарг, чи інших процесуальних документів на ім`я позивача не виконувалась та не надавалось, супроводу позивача не здійснювалось в жодних інстанціях.

01.09.2023 позивач отримала відповідь від ТОВ ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА «ЗАХИСТ», в якій відповідач повідомив наступне:

«-Договір про надання правової допомоги №11072303 від 11.07.2023 року вважати розірваним із дати затвердження цієї відповіді (01.09.2023 року).

- По поверненню коштів, Ви поставленні в чергу, згідно внутрішнього розпорядку повернення коштів клієнтам.».

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Подібний правовий висновок викладено у пунктах 69-72 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №463/6799/18.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі №466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип доброї совісті не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі №466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Відповідачем суду не надано доказів того, що він в повному обсязі виконав умови договору та склав акт наданих послуг, чи доказів ухилення позивача від прийняття наданих послуг та підписання акта виконання цих послуг.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не надав доказів виконання взятих на себе зобов`язань за договором № 11072303 від 11.07.2023, укладеним з позивачем, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, є доведеними і обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно Квитанції до платіжної інструкції від 18 грудня 2024 року №35, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 1211,20 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «ЗАХИСТ» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Захист» (код ЄДРПОУ 44324650) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група «Захист» (код ЄДРПОУ 44324650) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 24 червня 2025 року.

Суддя Р. Д. Абухін