Рішення від 13.06.2025 по справі 1.380.2019004337

Справа № 1.380.2019004337

Провадження № 2/455/148/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

13 червня 2025 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13 червня 2019 року за №2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він, ОСОБА_1 , а також його дружина ОСОБА_5 і їх неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані на постійне місце проживання та проживають у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала його тещі ОСОБА_3 , на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу квартири від 06 грудня 2007 року.

Вказує, що 30 липня 2019 року на адресу даної квартири ОСОБА_3 прийшло повідомлення від приватного виконавця, ОСОБА_6 , про те, що 11 липня 2019 року ДП «СЕТАМ» реалізовано вказану квартиру, а 16 липня 2019 року приватним виконавцем складено Акт про проведення електронних торгів, переможцем яких стала ОСОБА_4 . Тоді ж ОСОБА_3 повідомила, що 21 грудня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. відкрито виконавче провадження №57963770 на примусове виконання виконавчого листа №452/435/17, виданого Самбірським міськрайонним судом Львівської області від?13.08.2018 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 1195240,50грн завданої злочином матеріальні шкоди, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 03 05 2017 року становить 45000 доларів США, 5000грн. моральної шкоди. В межах даного виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, а саме вищевказаної квартири АДРЕСА_2 . В декларації боржник зазначила та надала довідку приватному виконавцю про те, що в даній квартирі зареєстровані на постійне місце проживання та проживають малолітні діти, її внуки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 20 червня 2019 року ОСОБА_3 отримала від приватного виконавця, ОСОБА_6 , повідомлення №2013 від 18.06.2019 року про визначення вартості майна із долученою копією Звіту про оцінку даної квартири, виконаного експертом ФОП ОСОБА_9 . Згідно вказаного звіту, вартість квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8кв.м, на дату оцінки становить 575 907грн.

Зазначає, що оскільки реалізація вищевказаної квартира не може бути проведена без дозволу органу опіки та піклування Самбірської міської ради, то відповідно відразу вони звернулися до Відповідача про надання інформації щодо прийняття такого рішення. Згідно відповіді органу опіки та піклування, було відмовлено в ознайомлені з документами та отриманні запитуваного дозволу, рекомендовано ОСОБА_3 , як стороні виконавчого провадження, ознайомитися з прийнятим рішенням у приватного виконавця. 01 серпня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, вони дізналися, що 19 квітня 2019 року приватним виконавцем було здійснено подання до Самбірської районної адміністрації Львівської області про надання дозволу на реалізацію майна. 02 червня 2019 року виконавчий комітет Самбірської міської ради надав йому відповідь за №2/31-683/1, згідно якої: «Керуючись ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 177 СК України, частини четвертої 156 ЖК УРСР та враховуючи рішення ВС/КЦС №1612/2343/12 від 20.03.2019 комісія з питань захисту прав дитини вирішила: Дати дозвіл на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 ».

Стверджує, що з вказаним рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, яке підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема зазначає, що статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини. Так, пунктом 67 вказаного Порядку передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у м.м.Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Відповідно до частини 4статті 156 Житлового кодексу Української РСРдо членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині 2статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їхні діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їхні діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відтак, вважає, що право на користування реалізованою квартирою має з народження його неповнолітній син як член сім`ї власника, а тому оскаржуваним рішенням порушується його конституційне право на житло.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.004337 - скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено учасникам справи, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а також роз`яснено, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2020року заяву ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 1.380.2019.004337 задоволено, справу передано до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.

Розпорядженням голови Самбірського міськрайонного суду Львівської області Галин В.П. від 15.12.2021 справу передано на розгляд до Старосамбірського районного суду Львівської області.

27.01.2022 справа надійшла до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 04.02.2022 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.03.2023від представникатретьої особи ОСОБА_4 адвокатаКравчук П.І.надійшли письмовіпояснення,в якихзазначає таке.Зокрема вказує,що уданій справів спірнійквартирі малолітніособи лишезареєстровані, вони неє власниками (співвласниками)квартири, які їхнібатьки. Правовласності наквартиру булозареєстровано за ОСОБА_3 ,яка є бабою цихдітей.Покликається нависновки Верховного Суду упостанові від 20.03.2019 року у справі № 1612/2343/12, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц; від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц; від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц; від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц зазначив про те, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того, чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх. Крім того вказує, що у даній справі позивач з дитиною фактично не мають потреби у спірному житлі. Проведеною в жовтні 2022 року Самбірським РВП ГУ НП у Львівській області перевіркою встановлено, що у спірній квартирі проживають сторонні особи: ОСОБА_10 разом із чоловіком та дитиною. Фактично квартира здається в оренду іншими особам. Як пояснює ОСОБА_10 , квартиру в користування їм надав ОСОБА_11 . Сам же ОСОБА_1 разом із дитиною проживає по АДРЕСА_4 , в будинку своєї матері ОСОБА_12 . У зв`язку з цим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

16.05.2023 від відповідача - виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, покликаючись на таке. Вважає, що прийняте 13.06.2019 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області рішення № 2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 , не порушує права неповнолітньої дитини ( ОСОБА_2 ) в частині порушення права її власності, в силу відсутності у неповнолітнього ОСОБА_2 цього житла на праві власності. Стосовно ж права користування неповнолітнім ОСОБА_2 цим житлом, належного його бабусі - ОСОБА_3 , то зазначає, що таке право обумовлюється передусім рівністю прав батька та матер, на визначення місця проживання своїх неповнолітніх дітей, що випливає з положень національного законодавства, зокрема ст.141 СКУ про рівність прав матері та батька у цьому питанні. Право на користування неповнолітньої дитини ОСОБА_2 квартирою за адресою: АДРЕСА_1 є похідним від волі його батьків і жодним чином не пов`язане із місцем проживання когось із них чи наявності у їх власності певного майна. Також стверджує, що надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тобто реалізація житла, де зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_1 (позивача) - ОСОБА_2 , відбулася в межах виконавчого провадження на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а відтак переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. Прийняття виконавчим комітетом Самбірської міської ради рішення від 13.06.2019 року за № 2/31/683/1 не призведе до порушення житлових прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 , оскільки у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають, зокрема: неповнолітній - ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_1 та вони не мають права власності на зазначену квартиру, а право власності на вказану квартиру на час примусової її реалізації належало - ОСОБА_3 (бабі неповнолітнього ОСОБА_2 ). Крім того, як убачається з підстав заявленого позову позивачем, він фактично оспорює рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13.06.2019 року за № 2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за АДРЕСА_2 , яке було постановлено, як вважає позивач з порушенням інтересів та права на користування даним житловим приміщенням його неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого у квартирі з народження, а не правомірність набуття ОСОБА_4 речових прав на вищевказане нерухоме майно (квартиру), тобто має місце спір про право власності між ОСОБА_3 (колишнім власником квартири) та ОСОБА_4 (теперішнім власником квартири). Оскаржуване рішення відповідача вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує правових наслідків для неповнолітнього ОСОБА_2 , оскільки йому не належала на праві власності дана квартира, а він був лише зареєстрований в цій квартирі. Крім цього скасування такого акту не породжує правових наслідків для колишнього власника майна (квартири) ОСОБА_3 . Отже обраний позивачем спосіб захисту права неповнолітнього ОСОБА_13 шляхом визнання незаконним і скасування вищезазначеного рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради не забезпечує реального захисту порушених прав неповнолітнього ОСОБА_2 . Тобто в будь-я кому випадку не призведе до поновлення прав неповнолітнього ОСОБА_2 , які позивач вважає порушеними внаслідок прийняття виконавчим комітетом рішення від 13.06.2019 року за №2/31/683/1. З огляду на наведене, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 20.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

05.05.2025 від представника позивача адвоката Гирича О.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності. У поданому клопотанні представник позивача також зазначає таке. Зокрема звертає увагу на те, що лист виконавчого комітету Самбірської міської ради №2/31-683/1 від 13.06.2019, і є рішенням (дозволом) органу опіки та піклування про надання згоди на відчуження майна, і який є предметом оскарження у даній справі; засідання комісії з питання щодо надання дозволу на відчуження спірної квартири відбулось 25.10.2018 (і це при тому, що згідно інших матеріалів справи лише 21.12.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. було відкрито виконавче провадження № 57963770 щодо виконання виконавчого листа № 452/435/17 від 13.08.2018 року, і лише 19.04.2019 за вих. №1367 ОСОБА_6 звертався до служби у справах дітей виконавчого комітету Самбірської міської ради з наданням такого дозволу, але служба у справах дітей виконавчого комітету Самбірської міської ради йшла на випередження подій та передбачала майбутнє, і тому заздалегідь, ще в жовтні 2018 року, за пів року до звернення до неї з офіційним запитом від приватного виконавця Маковецького З.В., вже надала згоду на відчуження майна, де зареєстровані та проживають неповнолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , навіть не викликаючи на засідання комісії ні власника майна ОСОБА_3 , ні батьків дітей, а заслухали лише стягувача за виконавчим листом по справі №452/435/17 ОСОБА_7 ; згідно витягу з протоколу №6 від 25.10.2018, який долучено до відповіді служби у справах дітей виконавчого комітету Самбірської міської ради №18 від 06.03.2023 комісія вирішила перенести розгляд даної заяви до з`ясування усіх необхідних фактів, а не надати дозвіл на відчуження спірної квартири; в період з 19.04.2019 по 13.06.2019 не проводились засідання щодо затвердження рішення комісії з питань захисту дітей щодо подання приватного виконавця Маковецького З.В., а таке засідання проводилось 27.03.2020 (тобто майже через рік після звернення ОСОБА_6 ). З урахуванням положень законодавства та встановлених по справі обставин необхідно прийти до висновку, що при винесенні рішення від 13.06.2019 року Виконавчий комітет Самбірської міської ради не керувався чинними актами та діяв не виключно в інтересах неповнолітнього, оскільки при прийнятті рішення знав, що надання дозволу на реалізацію квартири призведе до продажу вказаної квартири та примусового виселення всіх членів сім`ї, в тому числі і неповнолітньої дитини. Отже, в даному випадку відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведене, просить суд позов задовольнити в повному обсязі, а розгляд даної справи провести без його участі та без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 та їх представникадвокат Гирич О.В. не з`явилися, проте від останнього надійшло до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області у судове засідання не з`явився, у поданих ним письмових поясненнях просив суд справу розглядати у відсутності представника відповідача, проти позову заперечує.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник - адвокат Кравчук П.І. у судове засідання не з`явилися, проте від останнього надійшла заява в якій просить провести судове засідання за відсутності третьої особи ОСОБА_4 та її представника.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13.08.2018 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області було видано виконавчий лист №452/435/17 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 1195240,50 гривень завданої злочином матеріальної шкоди, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 5000,00 гривень моральної шкоди.

21.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. було відкрито виконавче провадження №57963770 щодо виконання вищезазначеного виконавчого листа №452/435/17 від 13.08.2018 року.

Також 21 грудня 2018 року приватним виконавцем на виконання вимогстатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

29 січня 2019 року приватним виконавцем було здійснено опис та арешт квартири, що належала боржнику ОСОБА_3 , загальною площею 52,8 м.кв., реєстраційний номер майна 683733346242, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідну постанову.

Згідно довідки №4720 від 05.08.2019 КП СМР «ЖЕК» ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , де і зареєстрований з: ОСОБА_14 , 1994року народження (сестра дружини); ОСОБА_8 , 2011року народження (племінниця дружини); ОСОБА_5 , 1987року народження (дружина); ОСОБА_2 , 2008року народження (син).

У зв`язку з тим, що у вказаній квартирі проживали неповнолітні діти, а саме, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19.04.2019 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Міністерства юстиції України звернувся до Самбірської районної адміністрації Львівської області з поданням про надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3

13 червня 2019 року виконавчим комітетом Самбірської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Дане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 є бабою, а не матір`ю малолітніх, які проживають як члени сім`ї власника у спірній квартирі, а тому для укладення договору купівлі-продажу квартири згоди органу опіки і піклування не потребується, оскільки відповідно до частини четвертоїстатті 156 ЖК УРСРдо членів сім`ї власника відносяться подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Таким чином, малолітні діти мають право лише на проживання у спірній квартирі до її відчуження. Враховуючи, що права та інтереси малолітніх дітей вчиненням правочину, саме відчуження не будуть порушені, то відсутні підстави для відмови у наданні позитивного висновку комісії з питань захисту прав дітей виконавчого комітеті Самбірської міської ради. Дитина має право на проживання за місцем проживанні кожного з батьків, а тому її житлові права відчуженням квартири, що належить її бабі, не порушені.

11.07.2019 року відбувся аукціон на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України (https://setam.net.ua) щодо продажу з прилюдних торгів двокімнатної квартири загальною площею 52,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до протоколу № 418362 проведення електронних торгів торги відбулися, переможцем торгів визначено учасника №2.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_2 30.07.2019 зареєстровано за ОСОБА_4 приватним нотаріусом Самбірського нотаріального округу Копистянським Ю.Р. на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.07.2019 року (т.1 а.с.18).

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області про надання дозволу на відчуження квартири, звернувся до суду з даним позовом.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 (т.1 а.с.11); довідкою №4720 від 05.08.2019 КП СМР «ЖЕК» (т.1 а.с.12); копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2018 (т.1 а.с.13); копією подання приватного виконавця Маковецького З.В. про надання дозволу на реалізацію майна від 19.04.2019 року за вих. №1367(т.1 а.с.14); копією рішення виконавчого комітету Самбірсько міської ради від 13.06.2019 року №2/31-683/1 (т.1 а.с.15); Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (т.1 а.с.18); копіями витягів з протоколу №4 та №6 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Самбірської міської ради (т.1 а.с.106,107).

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частиною 1ст. 144 Конституції Українивстановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі ст. 34 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування відноситься до повноважень виконавчого комітету міської ради, а ст.59 цього ж Закону встановлює, що виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Ч. 1ст. 56 ЦК Українипередбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до частини третьоїстатті 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

У частині третійстатті 18 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуютьсяЗаконом України «Про виконавче провадження».

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 61 Закону України «Про виконавче провадження»реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмійстатті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У пунктах 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс 21) зазначено про те, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

При цьому у пунктах 66-69 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування, яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи созахисту, від можливого порушення.

У пункті 72 постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що державний чиприватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

Враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язанийу разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклуванняабо відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно частини першої статті15, частини першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.

Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, предметом позову в даній справі є визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13 червня 2019 року за №2/31/683/1 про надання дозволу на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, зазначене спірне рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13 червня 2019 року за №2/31/683/1 було виконано, оскільки 11.07.2019 року були проведені електронні торги з реалізації арештованого майна, на яких була відчужена квартира АДРЕСА_2 , та 30.07.2019 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Відтак, спірне рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 13 червня 2019 року за №2/31/683/1 є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме після реалізації арештованого майна та одержання третьою особою ОСОБА_4 документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

При цьому, варто зазначити, що будь яких інших вимог, що стосуються прав позивача, у позові не визначено.

Отже, скасування спірного рішення не породжує жодних наслідків для позивача, оскільки спірне рішення вичерпало свою дію шляхом виконання, право власності зареєстроване за третьою особою ОСОБА_4 , а відтак обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним, оскільки не може призвести до реального захисту або відновлення порушеного права (у разі його наявності).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав неефективності обраного позивачем способу захисту.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд не надає оцінку іншим аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дняскладення повногосудового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Відповідач: Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області, місцезнаходження: м.Самбір, пл.Ринок, 1, Львівської області, ЄДРПОУ 04056078;

Треті особи:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 24.06.2025.

Суддя А.В.Кушнір