Постанова від 25.06.2025 по справі 459/2767/24

Справа № 459/2767/24 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.,

Провадження № 22-ц/811/3907/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Підлужного В.І.

з участю: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна, Шептицького відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2024 року закрито провадження у справі.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт покликається на те, що позовні вимоги стосуються зняття арешту з усього нерухомого майна, а не лише з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . Накладення арешту на вищезазначену квартиру є перешкодою для оформлення права на спадщину та вільного користування, володіння та розпорядження належним їй майном на власний розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Вважає, що відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки позов у справі № 459/2470/24 пред`явлено до неналежного відповідача, відтак вона скористалася своїм правом на повторне звернення до суду за захистом своїх прав, пред`явивши позов до належного відповідача та надавши відповідні докази на підтвердження позовних вимог. Однак при розгляді даної справи суд не взяв до уваги доказів, поданих нею при поданні позовної заяви. З наведених підстав просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України та врахував рішення суду, що набрало законної сили, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами

Відповідно до вищезазначеної норми цивільного процесуального законодавства позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

В таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги про зняття арешту пред`явила до Держави, органу державної влади, обтяжувач: Червоноградський (Шептицький) міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою судді Червоноградського міського суду Львівської області від 15 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, пред`явлені ОСОБА_1 до Держави, обтяжувач: Червоноградський (Шептицький) міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,покликалася на те, що арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , накладений державним виконавцем Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах виконавчого провадження № 57926969, перешкоджає в оформленні права на спадщину, що складається з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , прийняту нею після смерті сестри ОСОБА_2 .

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2024 року закрито провадження у справі.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції посилався на наявність рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року у справі №459/2470/24, що набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 жовтня 2024 року у справі № 459/2470/24, яке в апеляційному порядку не оскаржувалося, відтак набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна відмовлено.

З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2024 року вбачається, що суд першої інстанції, аналізуючи вищезазначене рішення суду, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у даній справі та у справі № 459/2470/24, дійшов висновку про те, що сторонами в них є одні і ті ж особи, а саме, позивачем в обох справах є ОСОБА_1 , а відповідачем Шептицький (Червоноградський) відділ державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, предметом цих позовів є зняття арешт з майна, що пред`явлені з тих самих підстав.

Однак, у справі № 459/2470/24 позовні вимоги пред`явлено до Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В даній справі позов пред`явлено до Держави, органу державної влади, Шептицького (Червоноградського) відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що суб`єктний склад у справі №459/2470/24 та у даній справі є різними.

Враховуючи те, що суб`єктний склад у цивільній справі № 459/2470/24 та в даній справі є різним, що не дозволяє зробити висновок про їх тотожність, відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що є таке,що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Червоноградськогоміського судуЛьвівської областівід 12грудня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 25 червня 2025 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк