Рішення від 25.06.2025 по справі 320/12479/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2025 року м. Ужгород№ 320/12479/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеша С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) у якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2020 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України за 2020 рік" на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 року передано адміністративну справу №320/12479/20 за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 року до участі у справі залучено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ: 22886300).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року вказану справу прийнято до провадження суддею Гебеш С.А. та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачка є ветераном війни особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, у зв`язку з чим їй було виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 3640,00 грн. Не погоджуючись з таким розміром грошової допомоги вона звернулася до Начальника управління соціального захисту населення Святошинської РДА із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити недоплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 трпавня у розмірі 13104,00 грн. Однак у задоволенні такої було відмовлено, аргументуючи тим, що грошова допомога до 5 травня виплачується у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020. Вказані дії відповідачів вважає протиправними та такими, що суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020.

24.03.2025 року Управління соціальної та ветеранської політики Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації надіслало на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Також зазначено про те, що виплату допомоги забезпечує Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня знаходяться на розрахункових рахунках Центру, який є окремою юридичною особою та здійснює виплату вказаної допомоги. Зокрема, вказав, що порядок виплати грошової допомоги до 5 травня врегульовано нормами постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19 лютого 2020, відповідно до якої розмір такої у 2020 році становить 3640,00 грн., що і була виплачена позивачу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_2 ) являється інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 10.02.2012 року (арк. спр. 11).

Позивачка вказує на те, що їй було виплачено щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 3640,00 грн. Вказане також підтверджено у поданому 24.03.2025 року відзиві. Разом з тим, зазначено, що вказану виплату проведено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а не Управлінням соціального захисту населення Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації.

Не погодившись із виплаченою сумою разової грошової допомоги, 20.10.2020 року ОСОБА_3 звернулася до Начальника управління соціального захисту населення Святошинської РДА із заявою, в якій, просила нарахувати та виплатити їй щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 ріку у розмірі 13104,00 грн (арк. спр. 12).

За результатами розгляду поданої заяви листом Управління соціального захисту населення Святошинської РДА №15539/35-02/03 від 10.11.2020 повідомлено ОСОБА_4 , що виплата до 05 травня разової грошової допомоги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 у розмірі 3640,00 грн. (арк. спр. 13).

Вважаючи, що сума щорічної разової грошової допомоги до 05 травня виплачена їй у меншому, ніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі Закон).

При цьому, до ветеранів війни, в розумінні норм Закону належать також особи з інвалідністю внаслідок війни.

Так, ст. 13 вказаного законодавчого акту передбачені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 було доповнено ч. 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.».

В подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: " Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та на дату звернення до Управління із заявою про перерахунок допомоги, ст. 13 Закону діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни у наступних розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Зокрема, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й ст. 13 Закону в частині, що стосується виплати грошової допомоги до 5 травня, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На реалізацію приписів цієї законодавчої норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що у 2020 році районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) разову грошову допомогу до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни у наступних розмірах: I групи 4120,00 гривень; II групи 3640,00 гривень; III групи 3160,00 гривень.

На виконання норм вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України відповідачем й було нараховано та виплачено позивачці в 2020 року разову грошову допомогу у розмірі 3640,00 грн.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За юридичною позицією Конституційного Суду України у вказаному вище рішенні "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту".

При цьому Конституційний Суд України врахував також Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в якому вже було наголошено на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Конституційний Суд України вважає, що встановлення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що з 27.02.2020 позивачка набула право на соціальне забезпечення у сумі, встановленій в ст. 13 Закону в редакції від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 29 вересня 2020 року в зразковій справі №Пз/9901/14/20.

Нормами ст. 19 Конституції України передбачений обов`язок органів державної влади, до яких також відноситься і відповідач, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню чоціальних виплат, проводячи виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня діяв всупереч норм ст. 13 Закону, оскільки виплатив таку у розмірі 3640,00 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, чим порушив право позивачки на належне соціальне забезпечення.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд вважає, що разова грошова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни є доходом та власністю в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підпадає під захист, гарантований цією статтею.

При цьому суд відхиляє твердження відповідачів про те, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня проводиться у розмірі, визначеному саме постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 з огляду на ієрархію нормативно-правових актів в системі національного законодавства.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011). Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, суд вважає, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як орган, що здійснював виплату, повинен виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

З огляду на встановлену протиправну бездіяльність відповідача - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що проявилися у не проведенні перерахунку позивачці зазначеної допомоги, виходячи з законодавчо встановленого розміру, позовна вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум підлягає задоволенню.

Отже, провівши правовий аналіз обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації (вул. Гната Юри, 14-Б, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ: 37498541), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ: 22886300) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ: 22886300) щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Зобов`язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Космонавта Комарова, 7; код ЄДРПОУ: 22886300) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.А. Гебеш