Постанова від 25.06.2025 по справі 636/2434/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 р.Справа № 636/2434/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.05.2025 (головуючий суддя І інстанції: Оболєнська С.А.), повний текст складено 12.05.25 року по справі № 636/2434/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області

про визнання дій протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії начальника групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 - капітана ОСОБА_2 щодо складення 13 лютого 2025 року протоколу про адміністративне правопорушення №9/2121 за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати протокол про адміністративне правопорушення №9/2121 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, складений 13 лютого 2025 року начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 - капітаном ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 07.05.2025 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанови нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на порушенням норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що судом не враховано той факт, що окрім оскарження самого протоколу, позивачем також оскаржуються і протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказує про незастосування судом норм матеріального права, які вказують на можливість реалізації особою права на оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень у випадку наявності втручання у права такої особи.

Відтак, вважає, що є правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення її вимог.

Відповідач та третя особа не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 13.02.2025 складено стосовно ОСОБА_1 протокол №9/2121 від 13.02.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо складення 13.02.2025 року у відношенні неї протоколу про адміністративне правопорушення №9/2121 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, є протиправними, а також те, що вказаний протокол є таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Колегія суддів враховує, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення.

Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Питання тлумачення поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства неодноразово було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, якою було викладено висновок, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №9901/135/18, від 10 травня 2018 року у справі №800/227/17, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 16 січня 2020 року у справі №9901/342/19, від 05 листопада 2020 року у справі №9901/147/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/302/21.

Судом встановлено, що позивачем у даній справі оскаржується складений у відношенні неї відповідачем 13.02.2025 року протокол про адміністративне правопорушення №9/2121 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та дії відповідача щодо складення такого протоколу.

Колегія суддів зазначає, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, з огляду на норми статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.07.2022 року у справі № 307/3754/21.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Відповідач при складанні протоколу здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення

Крім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.06.2019 року у справі №638/3490/18, від 22.01.2020 року у справі № 2-а/489/7/2016 оскарження дій відповідача щодо складання/нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, а також його скасування в судах взагалі не оскаржується окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі №307/3754/21.

Вирішення адміністративним судом питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення в межах розгляду адміністративного позову, призведе до перебирання судом на себе функцій уповноваженої особи на розгляду справ за ч.3 ст.210-1 КУпАП, щодо встановлення обставин правопорушення та підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Водночас, судом першої інстанції не було враховано наведеного вище та помилково розглянуто дану справу по суті заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав у суду для задоволення вимог позивача, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються із вищенаведеним.

Колегія суддів приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях у певних справах, проте зазначає, що дане судове рішення (постанова) не суперечить їм.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Таким чином колегія суддів вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.05.2025 по справі № 636/2434/25 скасувати.

Провадження у справі №636/2434/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді А.О. Бегунц В.А. Калиновський