Постанова від 24.06.2025 по справі 640/12332/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12332/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Т.О. Комшелюк

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства ""Оператор газорозподільної системи ""Сумигаз"" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства ""Оператор газорозподільної системи ""Сумигаз"" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу для позивача відповідно до заяв від 10.01.2019 №40005.1-Сл-157-0119 та від 26.02.2019 №40005.1-Сл-1779-0219;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача збитки в розмірі 854 326 519,94 грн завдані відповідачем.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позов у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу збитків (майнової шкоди) за період з 01.09.2014 по 31.03.2017, залишити без розгляду.

У подальшому, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 провадження у адміністративній справі № 640/12332/19 закрито.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що питання компенсації недоотриманої тарифної виручки у сумі 742 480,7 тис. грн (без ПДВ) за період з 01.04.17 по 30.06.19 (компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності, які не були включені до складу витрат структури тарифу) та 133 646,526 тис. грн 18 % податку на прибуток, вже були вирішені в ході судового розгляду у справі № 640/12810/19. Також суд вказав, що відповідачем, на час розгляду цієї справи в суді, порушення були виправлені і при цьому у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для закриття провадження у справі були відсутні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на пункт 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.

Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Також закриваючи провадження у справі суд першої інстанції послався на положення пункту 8 статті 238 КАС, яка передбачає, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. Вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Указана норма процесуального закону імперативно зобов`язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, зокрема, рішення суб`єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб`єктом його прийняття.

Водночас, повинні бути відсутні підстави вважати, що поновити порушене право особи можливо тільки шляхом визнання протиправним такого рішення, незважаючи на виправлення суб`єктом владних повноважень його недоліків.

Так, суд першої інстанції наголосив, що спір у даній справі (в частині позовних вимог з урахуванням залишення без розгляду їх іншої частини) вже фактично вирішений у межах справи № 640/12810/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Так, у вказаній справі, позивачем були заявлені вимоги про:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду по суті з прийняттям рішення в порядку статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2019 №1540-VІІІ заяв суб`єкта господарювання АТ «Сумигаз» про перегляд (встановлення) тарифу на послугу з розподілу природного газу від 10.01.2019 №40005.1-Сл-157-0119 та від 26.01.2019 №40005.1-Сл-1779-0219;

- зобов`язати НКЕРКП поновити розгляд заяв про встановлення (перегляд) тарифу суб`єкта господарювання АТ «Сумигаз» газу від 10.01.2019 №40005.1-Сл-157-0119 та від 26.02.2019 №40005.1-Сл-1779-0219 та розглянути їх по суті з винесенням рішення з дотриманням принципу економічної обґрунтованості тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, в тому числі включивши до складу такого тарифу суму компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу, що підлягає включенню при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки, яка складає 876 127,226 тис. грн. а саме: 742 480,700 тис. грн. (без ПДВ) - суму компенсації недоотриманої виручки за період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2019 року (компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України); 133 646,526 тис. грн. - 18 % податку на прибуток.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №640/12810/19 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо незабезпечення належного розгляду звернень Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для на 2019 рік у бік економічно обґрунтованого;

- зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановити для Акціонерного товариства "Оператор газорозподільчої системи "Сумигаз" економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, зокрема включивши до складу такого тарифу суму компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу, що підлягає включенню при розрахунку тарифу до складу планованої тарифної виручки, яка складає 876 127,226 тис. грн. а саме: 742 480,700 тис. грн. (без ПДВ) - суму компенсації недоотриманої виручки за період з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2019 року (компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство, та інших обґрунтованих потреб фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання, які не були включені до складу витрат структури тарифу і щодо яких Податковим кодексом України прямо не встановлено обмежень в частині коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України); 133 646,526 тис. грн. - 18 % податку на прибуток;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відтак, питання бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв позивача від 10.01.2019 №40005.1-Сл-157-0119 та від 26.02.2019 №40005.1-Сл-1779-0219 з питання перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу вже вирішене судом у межах іншої справи № 640/12810/19.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позовні вимоги у цій частині у справах № 640/12810/19 та № 640/12332/19 сформульовані по-різному, однак їх суть, підстави, а також предмет захисту (порушене право) є тотожними.

Відтак, у цій частині позовних вимог є таке, що набрало законної сили рішення суду про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Щодо інших позовних вимог в частині стягнення збитків за період з 01.04.2017 по 31.05.2019, то варто звернути увагу на таке.

Згідно долученого до позовної заяви розрахунку збитку позивачем заявлено до відшкодування за період 01.04.2017 по 31.05.2019 389 414 418,14 грн збитку, 29 925 855,23 грн інфляційних втрат, 9 957 068,18 грн 3% річних, загалом - 429 297 341,55 грн. Також позивач врахував 2 710 233,29 грн - сума, яка була стягнута з АТ «Сумигаз» на користь НАК «Нафтогаз України» через несвоєчасні розрахунки за придбаний природний газ на власні потреби.

Таким чином, питання компенсації спірних сум за період з 01.04.2017 по 31.05.2019 у розмірі 429 297 341,55 грн також було вирішено у справі №640/12810/19 у спосіб включення їх як компенсації для покриття витрат, яких зазнало підприємство до складу тарифу: 876 127 226 грн, з яких 742 480 700 грн компенсації недоотриманої виручки, а також 133 646 526 грн податку на прибуток.

У даній же справі позивач фактично заявив лише інший спосіб отримання відшкодування - стягнення коштів, на противагу тому, який був заявлений у справі № №640/12810/19 - включення компенсації у склад тарифу.

Варто також врахувати, що постановою НКРЕКП від 16.11.2022 № 1468 «Про включення АТ «Сумигаз» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу», АТ «Сумигаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Також, постановою НКРЕКП 01.10.2024 № 1681 «Про затвердження АТ «Сумигаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу» АТ «Сумигаз» затверджено обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу за період надання послуг з розподілу природного газу до 31 грудня 2019 року включно на загальну суму 461 481,92 тис. грн (без ПДВ).

Вказану суму визначило безпосередньо товариство, і цю ж суму погоджено відповідачем у повному обсязі, що не заперечується позивачем.

Тобто відповідачем, на час розгляду цієї справи в суді, порушення щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу для позивача та урахування спірних збитків були виправлені і при цьому у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що розгляд та вирішення даного спору по суті в частині стягнення заявлених збитків може фактично призвести до подвійного отримання позивачем відшкодування: у спосіб врахування його у складі тарифу та додатково у спосіб стягнення на підставі судового рішення, що суперечить приписам чинного законодавства.

Також колегія суддів додатково наголошує на приписах частини п`ятої статті 21 КАС, яка передбачає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Оскільки судом першої інстанції правомірно закрито провадження в частині позовних вимог щодо оскарження бездіяльності відповідача, то подальший розгляд позовних вимог про стягнення збитків (заподіяної шкоди) є неможливим у порядку адміністративного судочинства окремо від вимог щодо вирішення публічно-правового спору.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ""Оператор газорозподільної системи ""Сумигаз"" залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку

Повний текст постанови складений 25.06.2025.