Постанова від 24.06.2025 по справі 560/9870/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9870/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

24 червня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте ГУ ПФУ в Хмельницькій області №104650017017 від 12.06.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області яка полягала у відмові, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 22.03.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зарахувати період роботи в колгоспі з 01.04.1984 року по 18.02.2000 року згідно записів в трудовій книжці від 21.06.1985 року серії НОМЕР_3 до стажу для призначення пенсії, призначити пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 та заяви про призначення пенсії від 06.06.2024 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати період роботи в колгоспі з 01.04.1984 року по 18.02.2000 року згідно записів в трудовій книжці від 21.06.1985 року серії НОМЕР_3 до стажу для призначення пенсії, призначити мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області 22.03.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , пенсію за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 та моєї заяви про призначення пенсії від 06.06.2024 року та провести відповідні виплати.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.06.2024 №104650017017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 01.04.1984 по 17.11.1985 та з 18.11.1988 по 31.12.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 22.05.2024, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.06.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області №104650017017 від 12.06.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 06.06.2024 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до вказаного рішення, що до страхового стажу позивачки не враховано період роботи з 01.04.1984 по 18.02.2000 згідно відомостей трудової книжки від 21.06.1985 НОМЕР_3 , оскільки не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).

Також спірним рішенням позивачку повідомлено, що для зарахування періоду роботи з 01.04.1984 по 18.02.2000 позивачці необхідно надати уточнюючі довідки про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві та час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні).

Вказано, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 19 років 06 місяців 8 днів (при необхідних 31), що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV(Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.

Відповідно до ч. 1ст. 24 Закону №1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону №1058-IV).

Частиною 4ст. 24 Закону №1058-IVпередбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, уст. 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст.ст. 44,45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою ДержкомпраціСРСР від 20.07.74№162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики№259/34/5 від 08.06.2001 року,трудовакнижкаєосновнимдокументом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 рокузатверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку, завідсутностітрудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутнінеобхіднізаписиабомістяться неправильні чинеточні записи про періоди роботи,для підтвердженнятрудовогостажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державногосоціальногострахування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості навидачузаробітноїплати, посвідчення,характеристики,письмові трудові договори і угоди з відміткамипроїхвиконаннятаіншідокументи,якімістять відомостіпро періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Крім того, постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 затверджено порядок "Про трудові книжки колгоспників" (постанова Ради Міністрів СРСР № 310).

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР № 310 визначено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до п. п. 1, 2, 5 Загальних положень йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

У трудову книжку колгоспника вносяться:

-відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства;

- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

- відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання;

- відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством;

- відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв`язку з цим винагороди.

Відтак основним документом, який підтверджує трудову діяльність колгоспника, є трудова книжка колгоспника.

Так,підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача є недостатнім. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1984 по 18.02.2000 згідно відомостей трудової книжки колгоспника від 21.06.1985 НОМЕР_3 , оскільки в такій не вказано час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні). При цьому, позивачем не надано уточнюючих довідок у підтвердження такого періоду.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач при зверненні за призначенням пенсії подала, в тому числі трудову книжку колгоспника НОМЕР_3 , в якій містяться такі записи:

-№1 з 01.04.1984 зачислена в члени спецколгоспу Новогригорівський Геніческого району Херсонської області в зв`язку з реорганізацією на посаду бухгалтера;

- №2 з 18.05.1987 виведена з членів колгоспу Новогригорівський за власним бажанням;

- №3 з 25.05.1987 прийнята в члени колгоспу імені Кірова Генічеського району Херсонської області інспектором відділу кадрів;

- №4 з 18.02.2000 звільнена з АПСХП ім. Кірова по переводу.

Разом з тим, у трудовій книжці колгоспника відображені кількість відпрацьованих трудоднів (час роботи за фактичною тривалістю) за період з 1984 року по 2003 рік, згідно записів позивачкою виконано усі річні мінімуми, а також вказана заробітна плата за згаданий період.

Також у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 зроблено запис, що позивачка у 1986 році та 1987 році перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 09.01.1986 року, долученим до матеріалів справи.

Відтак, надана позивачем книжка колгоспника містить всю необхідну інформацію про трудову діяльність останньої, зокрема і кількість відпрацьованих трудоднів (час роботи за фактичною тривалістю)

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності за трудовою книжкою колгоспника за період з 01.04.1984 по 17.11.1985 та з 18.11.1988 по 31.12.1999, що є достатнім для призначення пенсії за віком (більше 31 року). Оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу, з урахуванням спірних періодів, понад 31 рік, вона має право на відповідну пенсію.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області №104650017017 від 12.06.2024 року прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даному випадку повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.

Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, вказані повноваження не є дискреційними.

Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.