Ухвала від 19.06.2025 по справі 201/10449/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/808/25 Справа № 201/10449/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 22022050000004677 від 14.09.2022 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року, яким :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народивсяу м.Києві,громадянина України,працюючого,одруженого,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,судимого: 11.04.2024 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263 КК України до трьох років позбавлення волі,

визнано винним та засуджено:

- за ч.2 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією майна;

- за ч.1 ст. 258-3 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна;

- за ч.2 ст. 260 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2024 року більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскації майна.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з 20 листопада 2024 року.

Зараховано ОСОБА_8 у строк відбуття покарання строк його перебування під вартою в період 11 вересня 2022 року по 20 листопада 2024 року із розрахунку один день тримання від вартою за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Долю судових витрат вирішено відповідно до положень ст.124 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

ОСОБА_8 , перебуваючи на території м. Донецька Донецької області у невстановлений час але не пізніше 28 вересня 2014 року, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, добровільно вступив до складу терористичної організації «ДНР», де був забезпечений камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї.

Будучи у складі терористичної організації ДНР, перебуваючи на території м. Донецька Донецької області у невстановлений час але не пізніше 28 вересня 2014 року, ОСОБА_8 діючи умисно, добровільно, за попередньою змовою групою осіб (стосовно яких розслідування здійснюється в інших кримінальних провадженнях), усвідомлюючи, що діяльність не передбачених законом збройних формувань, які входять до складу терористичної організації «ДНР», є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних та корисливих мотивів, вступив до складу не передбаченого законом збройного формування, яке входить у склад терористичної організації «ДНР».

Так ОСОБА_8 , вступаючи до не передбачених законом збройних формувань, був достовірно обізнаним, що останні відносяться до збройних формувань, а саме мають організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.

Крім того, ОСОБА_8 усвідомлював, що зазначені підрозділи не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про національну поліцію», Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

У невстановлений час але не пізніше 28 вересня 2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи в населених пунктах Донецької області, у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», приймав безпосередню участь у збройному спротиві підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, тобто перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію цілей та завдань її силового блоку, зокрема, вчиняв дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-3 КК, як участь в терористичній організації; за ч. 2 ст. 260 КК, як участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань; за ч. 2 ст. 110 КК, як вчинення умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість вироку суду, який підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при визначенні територіальної підсудності за Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська вказаного кримінального провадження були взяті відомості, викладені в довідці начальника СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, від 28.06.2022, що вказаний слідчий відділ фактично переміщено та останній знаходиться у м. Дніпро, пл. Шевченко, буд.7, кімната 130.

Разом з тим, СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях не є самостійним органом досудового розслідування, а є структурним підрозділом відповідно територіального управління СБУ.

Згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Головне управління СБУ в Донецькій та Луганській областях станом на день спрямування обвинувального акту до суду мало реєстрацію за юридичною адресою: 84300, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, будинок 56. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9- 22 територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області визначено Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Відповідно до змісту обвинувального акту під час досудового розслідування було визначено точне місце вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, а саме: місто Слов`янськ, населені пункти Семенівка та Миколаївка Слов`янського району Донецької області. Станом на день спрямування обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні Слов`янський міськрайонний суд Донецької області не припиняв свою роботу.

Касаційним кримінальним судом були сформульовані методичні рекомендації щодо питання визначення територіальної підсудності справ з огляду на спірні питання щодо визначення місця розташування органів досудового розслідування, при цьому Верховний Суд зробив висновок, що місцем розташування органу досудового розслідування, який є структурним підрозділом, зокрема, територіального управління СБУ, є адреса саме територіального управління, а не структурного підрозділу.

Таким чином, кримінальне провадження не було підсудне Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська, бо ні інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення не були скоєні, ні орган досудового розслідування не був розташований на території, на яку розповсюджується юрисдикція вказаного суду, а при визначенні територіальної підсудності вказаного кримінального провадження не було взято до уваги критерії його підсудності за місцем скоєння кримінальних правопорушень (Слов`янському міськрайонному суду Донецької області), та за місцем розташування органу досудового розслідування (Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська). З огляду на це, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 було розглянуто з порушеннями правил територіальної підсудності.

Захисник вказує, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Основним доказом у кримінальному провадженні є відеозапис, взятий з відеоресурсу «Ютуб», на якому містяться зображення подій, які сторона обвинувачення оцінила як фіксація частини бойових дій, які проходили з 07.06.2014 по 03.07.2014 в населених пунктах Донецької області: Слов`янськ, Миколаївка, Семенівка.

Лише спираючись факт того, що цей відеозапис розміщено 28.09.2014, суд безпідставно прийшов до висновку доведеності, що вказані події мали місце саме з 07.06.2014 по 03.07.2014 та в місці, зазначеному в обвинувальному акті. При цьому інших доказів, які б свідчили, що події кримінального правопорушення мали місце у цей період, стороною обвинувачення суду не було надано.

Спираючись на хаотичність пострілів з гранатомету осіб, які зображені на відео, суд прийшов до надуманого висновку, що постріли здійснювались не лише в бік Збройних сил України, а і по цивільному населенню. Однак під час дослідження відеозапису у суді було встановлено, що за його змістом неможливо визначити ні дату подій, які на ньому зафіксовані, ні місце, де ці події відбуваються через відсутність прив`язку до будь-яких географічних координат, а лісиста місцевість на запису не може бути містом Слов`янськ, тобто сама назва та зміст запису протирічать один одному.

На відеозапису зафіксовані декілька вистрілів з міномету осіб у камуфляжній формі в невідомому напрямку по невідомим цілям. Будь-якого бойового зіткнення з іншими військовими підрозділами ні відеозапису не зафіксовано. Підтвердження, що вказані постріли проводились по містах, де знаходиться цивільні особи, вказаний відеозапис також не містить. В матеріалах справи відсутні дані, що вказані дії створювали чи могли створювати небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків. Зі змісту вказаного відеозапису неможливо встановити, чи приймає вказаний підрозділ участь у збройному спротиві Збройним Силам України, чи вказані стрільби є навчальними.

Таким чином, висновки суду щодо вчинення зображеними на відеозапису особами дій, які підпадають під ознаки терористичних актів, ґрунтуються на припущеннях.

На підтвердження того, що одним з осіб на відеозапису є ОСОБА_8 , стороною обвинувачення суду були надані протоколи огляду відеозапису за участі свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які під час огляду відеозапису вказують, що впізнають на ньому ОСОБА_8 .

Допитані в якості свідків вказані особи дали ідентичні показання та пояснили суду, що 14.09.2022 за розпорядженням керівництва з місця роботи вони поїхали до приміщення СБУ щоб «впізнати декого». На той час ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які були їхніми колегами по роботі, вже були затримані СБУ і свідки про це були обізнані. Там їх зібрали в одному приміщенні та співробітник СБУ по телевізору показав відеозапис, запропонувавши впізнати когось на ньому. Понятих при цьому не запрошували. Під час огляду співробітником СБУ зверталась увага на конкретних осіб. В результаті чого після спільного обговорення вони «впізнали» в них і Войцеховського, і Синяка. Хід і результати вказаного впізнання співробітником СБУ в протоколі не фіксувались. Після цього їх відвезли в інше приміщення до слідчого, який провів огляд того ж відеозапису з кожним з них по черзі та зафіксував результати того, що відбулось раніше в приміщення СБУ- впізнання ОСОБА_8 .

Таким чином під час досудового розслідування порядок пред`явлення особи для впізнання, встановлений вимогами ст. 228 КПК, був грубо порушений з боку сторони обвинувачення. Таке пред`явлення для впізнання здійснювалось групі осіб, без участі понятих, особою, яка мала повноважень його проводити, без фіксації результатів впізнання протоколом. При цьому впізнати учасникам пропонувалось не одну, а декілька осіб, щодо яких в них вже була інформація про затримання їх працівниками СБУ. Проведена в подальшому слідча дія та складений за її результатами протокол огляду з кожним із свідків не можуть бути визнані як такі, що відповідають визначеній законом процедурі. Порушення порядку пред`явлення ОСОБА_8 для впізнання ставить під сумнів результати огляду відеозапису за участі свідків, зафіксованих у відповідних протоколах. Однак суд першої інстанції всупереч встановленим під час розгляду справи фактам безпідставно відхилив доводи сторони захисту про недопустимість як доказів у справі протоколів огляду відеозапису за участі свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а результатів проведення цих слідчих дій - як достовірних та об`єктивних.

В обґрунтування обвинувального вироку судом першої інстанції було покладено також висновок експерта від 15.11.2023 №460 за результатами проведення призначеної судом у справі портретної експертизи, відповідно до якого на відеозапису, наданого на дослідження, ймовірно, зображений ОСОБА_8 .

Під час дослідження судом висновку експерта від 15.11.2023 №460 було встановлено, що жодна із зареєстрованих в установленому законом порядку методик для проведення даного виду експертизи експертом не застосовувалася, про що свідчить відсутність відповідного посилання на таку методику експертом у висновку. Під час допиту судового експерта ОСОБА_14 вона не надала суду відповіді щодо методики, яку вона використовувала при проведення вказаної портретної експертизи, а її відповіді щодо достатності ознак для ідентифікації особи ОСОБА_8 на вказаному відеозапису були неконкретними та поверхневими, що на думку захисника нівелює результати проведеного експертного дослідження.

Таким чином, сторона захисту вважає, що під час слухання справи суду першої інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.

Щодо неправильного застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність, захисник зазначає, що дії ОСОБА_8 кваліфіковані судом невірно.

Згідно обвинувального акта, інкриміновані ОСОБА_8 дії полягають в його участі у збройних формуваннях так званої ДНР в червні-липні 2014 року на території Донецької області.

В обвинувальному акті прокурор посилався на чисельні звернення державних органів України до міжнародних організацій та нормативно-правові акти України, що, нібито, підтверджують факт того, що, так звана ДНР є терористичною організацією, а збройні формування ДНР є частиною терористичної організації.

Відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність» Постанови Верховної ради України, якими затверджено відповідні Заяви Верховної Ради України не підпадають під визначення нормативно-правових актів, а викладені в цих Постановах положення не є нормами права та не регулюють будь-яким чином суспільні відносини, що виникли у державі. Крім того такі звернення вищих державних органів України до міжнародних організації щодо визнання російської федерації державою-спонсором тероризму мали місце, але ані міжнародними організаціями за результатами розгляду цих звернень, ані самою державною на теперішній час у установленому законом порядку так звані ДНР та ЛНР не визнані терористичними організаціями.

В Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» зазначено, що з 20.02.2014 по відношенню до України мала місце збройна агресія російської федерації, результатом якої стала анексія АРК та частини Донецької та Луганської областей.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. При цьому Законом визначено поняття збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації. З огляду на це, можливо зробити висновок, що цим законом самопроголошеним органам російської федерації, так званій ДНР, надано законодавче визначення - окупаційна адміністрація, а не терористична організація.

Таким чином, визначення стороною обвинувачення в обвинувальному акті так званої ДНР терористичною організацією протирічить положенням Закону України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків».

Під час слухання справи прокурором не було надано даних про участь ОСОБА_8 у скоєнні терористичних актів чи їх підготовці. Участь ОСОБА_8 у терористичній організації за обвинувальним актом зводиться формального вступу до її підрозділів без належного підтвердження іншого відповідними доказами.

З огляду на це, в діях ОСОБА_8 в цій частині не може бути складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК.

Захисник зазначає, що на теперішній час законодавчо визначено, що озброєні підрозділи окупаційної адміністрації є частиною збройних формувань російської адміністрації. Одночасно, і Україна, і російська федерація підписали та ратифікували Женевську конвенцію від 12.08.1949, яка застосовується не лише у випадку «оголошеної війни», а й у випадках «іншого збройного конфлікту». Женевська конвенція про поводження з військовополоненими поділяє усіх осіб на комбатантів та цивільне населення.

В обвинувальному акті зазначено, що після початку збройної агресії російської федерації в лютому 2014 року, ОСОБА_8 вступив до лав збройних формувань ДНР- батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які у цьому конфлікті діяли на боці сторони конфлікту - російської федерації. Ці підрозділи мали організаційну структуру військового типу, знаки розрізнення, відкрито носили зброю та діяли за законами та звичаями війни, тобто мали ознаки, зазначені у статті 4 Конвенції.

З огляду на положення вищенаведеного Закону України та Женевської конвенції, учасники збройних формувань ДНР у збройному конфлікті між Україною та російською федерацією, які за цим Законом відносяться до збройних підрозділів російської федерації, відносяться до комбатантів з відповідним правовим статусом, наданим їм цією Конвенцією.

Право комбатанта брати безпосередню участь у бойових діях передбачає імунітет від переслідування за законні воєнні дії відносно військових об`єктів чи комбатантів протилежної сторони. У той же час, такий імунітет не є абсолютним і не поширюється на вчинення воєнних та інших злочинів.

Суд першої інстанції в своєму рішенні погоджується, що ОСОБА_8 , вчиняючи дії, зафіксовані на вищевказаному відеозапису, діяв у складі збройного формування, тобто чітко описує ознаки комбатантів у збройному конфлікті. Під час розгляду справи суду не було надано будь-яких доказів скоєння ОСОБА_8 у період участі у збройних формування ДНР дій, які підпадають під ознаки порушення законів та звичаїв війни чи інших злочинів.

ОСОБА_8 як особа, що має статус комбатанта у збройному конфлікті, зважаючи на імунітет такої особи, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.260 КК, таким чином, на думку захисника, притягнення судом першої інстанції ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК було здійснено внаслідок неправильного застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, захисник просить вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20.11.2024 скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши :

- пояснення захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2024 щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК. Також зазначив, що за обвинуваченням у вчиненні ОСОБА_8 за ч.2 ст. 260 КК спливли строки давності, тому кримінальне провадження у цій частині слід закрити на підставі ст.49 КК, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності;

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважав вирок суду законним та обґрунтованим;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-1, ч.2 ст. 260 КК, за обставин, викладених у вироку, які відповідають фактичним обставинам провадження, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Як убачається з матеріалів провадження судовий розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції не допущено, а висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , фактичних даних, що містяться у протоколах огляду речей і документів, протоколах огляду інтернет-ресурсів, висновку судової портретної експертизи, а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

У своєму рішенні суд навів конкретні докази, які переконливо доводять справедливість засудження ОСОБА_8 .

Так, під час допиту у суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснив, що знайомий із ОСОБА_8 понад двадцять років, працювали разом. У вересні 2022 року він був на роботі в м. Покровську, коли його разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 запросили до відділення поліції, де продемонстрували відеозапис та попросили впізнати знайомих осіб, не уточнюючи кого саме. На записі були зображені події, які відбувались у теплу пору року, була група осіб, які прибули на автомобілі та здійснювали постріли з мінометів. Під час перегляду відеозапису він одразу впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , який був одягнений у камуфльований одяг та бейсболку, надіту задом наперед.

Відповідно до протоколу огляду від 14.09.2022, слідчим за участю свідка ОСОБА_11 оглянуто відоезапис, розміщений на відеохостингу «YouTube» з назвою: «Вспоминая Славянск. Моторола и минометчики» розміщений на каналі (аккаунті) під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході огляду свідок ОСОБА_11 пояснив, що на відеозаписі у проміжку часу 04:42 зафіксовано особу, розташовану четвертою зліва, та на проміжку часу 05:58 зафіксовано особу, розташовану третьою зліва, схожу на ОСОБА_8 (т.1 а.с.111-115).

Свідок ОСОБА_12 допитаний судом першої інстанції повідомив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_8 з 2007 року, оскільки разом працювали. У вересні 2022 року до нього підійшов ОСОБА_11 та повідомив, що за вказівкою начальника необхідно поїхати до міського відділу поліції для перегляду відеозапису. Коли він разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_10 приїхали до поліції, правоохоронці продемонстрували відеозапис, на якому було зображено групу військових, які здійснювали мінометний обстріл. Під час перегляду відеозапису свідки впізнали на записі ОСОБА_8 та ОСОБА_13 . На відеозаписі ОСОБА_8 був одягнений у військову форму та бейсболку, надіту задом наперед, він передавав снаряди, а за його плечем, імовірно, знаходився автомат. На відео не було видно шевронів та розпізнавальних знаків. Коли у ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 запитали, кого вони впізнали на відеозаписі, ті підтвердили, що впізнали ОСОБА_8 , який спочатку був повернутий спиною до камери, а потім повернувся у профіль. На той момент ОСОБА_12 не був проінформований про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_13 було затримано і не знав кого треба пізнавати.

Відповідно до протоколу огляду від 14.09.2022, за участі свідка ОСОБА_12 було оглянуто відеозапис, розміщений на відеохостингу «YouTube» з назвою: «Вспоминая Славянск. Моторола и минометчики» розміщений на каналі (аккаунті) під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». В ході перегляду відеозапису свідок ОСОБА_12 пояснив, що на проміжку часу 04:40 зображено особу, розташовану четвертою зліва, та на проміжку часу 05:58 особу, розташовану третьою зліва, схожу на ОСОБА_8 (т.1 а.с.116-120).

Свідок ОСОБА_10 суду першої інстанції пояснив, що протягом 30 років він знайомий із обвинуваченим ОСОБА_8 , вони разом навчалися у школі. 14 вересня 2022 року слідчий показав йому відеозапис, під час перегляду якого він одразу зрозумів, що відео був зображений ОСОБА_8 . Жодних підказок кого саме потрібно впізнавати, слідчий не надавав. Того ж дня його запросили до приміщення СБУ, куди він приїхав разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де їм показали відеофільм "Воспоминание.Славянск." - той самий запис, який раніше демонстрував слідчий. Свідки впізнали на відео ОСОБА_8 та ОСОБА_13 . Обвинувачений ОСОБА_8 був зображений у профіль, перебував у кадрі приблизно 30-40 секунд, був одягнений у камуфляжну форму без шевронів і погонів, носив кепку, надіту задом наперед.

Згідно протоколу огляду від 14.09.2022, за участю свідка ОСОБА_10 було оглянуто відеозапис розміщений на відеохостингу «YouTube» з назвою: «Вспоминая Славянск. Моторола и минометчики», розміщений на каналі (аккаунті) під назвою: «Легендарные подразделения от Геннадия Дубового». Під час перегляду відеозапису свідок ОСОБА_10 пояснив, що на проміжку часу 04:42 зафіксовано особу, розташовану четвертою зліва, та на проміжку часу 05:58 зафіксовано особу, розташовану третьою зліва, схожу на ОСОБА_8 (т.1 а.с.129- 132).

Допитана судом першої інстанції експерт ОСОБА_14 пояснила, що для проведення портретної експертизи була використана методика 600900/5 від 11.04.2013, яку вона не вказала у висновку, оскільки це не є обов`язковим. Також використовувались навчальні посібники, які мають таке ж значення, як і методика, оскільки останні рекомендовані Міністерством юстиції України для проведення експертиз. Щодо самого відеозапису, то якість відеоматеріалу була низькою, однак досліджувалося саме зображення обличчя, а не якість запису. Для проведення аналізу важливо, щоб на зображеннях було чітко видно всі антропологічні точки, а якість зображення мала бути на належному рівні з однаковим ракурсом обличчя та рівномірним відображенням. Бажано, щоб на зображеннях не було засвітлень або затемнених ділянок. Щодо запису відео та часу проведення експертизи, також враховуються той факт, що між записом і дослідженням минуло 10 років. Дана методика не встановлює мінімальної кількості ідентифікаційних ознак, але для категоричного висновку необхідно не менше 20 ознак. У висновку про проведення портретної експертизи було виявлено вісім збіжностей, в той час як розбіжностей не виявлено. Зокрема, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що форма його обличчя продовгувате та прямокутне, визначається як у профіль, так і в анфас, лоб нахилений до потилиці з помітними лобними буграми. Було встановлено співвідношення верхньої губи до нижньої , зокрема, що верхня губа не виступає над нижньою значною мірою. Враховувалась форма щік, які мають округлу форму, що проявляється при нахилі голови вниз. Також враховувалась форма вушних раковин, а саме, мочка подовжена, а хрящі вушної раковини збігаються.

На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, крім наведених вище показань, судом першої інстанції також ураховано дані, що містяться у наступних доказах, зокрема у:

- протоколі огляду від 11.09.2022, відповідно до якого слідчим Покровського районного управління поліції за участі працівників СБУ, обвинуваченого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_15 , було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_2 , де було виявлено та вилучено значну кількість зброї і боєприпасів (т. 1 а.с. 159-173);

- ухвалі слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 13.09.2022, відповідно до якої слідчому СВ Покровського РУП ГУНП в Донецькій області було надано дозвіл на проведення огляду території домоволодіння, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває у власності ОСОБА_8 , з метою вилучення зброї та боєприпасів (т. 1 а.с. 185-186);

- ухвалі слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14.09.2022, згідно якої було задоволено клопотання слідчого про арешт майна, вилученого 11.09.2022 на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 194-197);

- ухвалі слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 14.09.2022 про задоволення клопотання слідчого та надання дозволу на проведення обшуку домоволодіння, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення та вилучення зброї та боєприпасів, у зв`язку з тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 пояснив, що під час проведення обшуку на території його домоволодіння було виявлено та вилучено не всю зброю та боєприпаси (т.1 а.с.202-204);

- протоколі обшуку домоволодіння номер АДРЕСА_1 від 16.09.2024, в ході якого було знайдено зброю, а також чотири шеврони і наклейку з абревіатурою НЗФ ДНР, два магніти ДНР, посвідчення стрілка Зазначені шеврони та посвідчення стрілка НЗФ ДНР № 1424, видане на ім`я ОСОБА_8 , долучена до матеріалів провадження, були оглянуті судом першої інстанції під час судового засідання (т. 1 а.с. 204-211, 174).

- повідомленні начальника Покровського РВ другого управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ УСБУ в Донецькій та Луганській областях від 13.09.2022 про виявлення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК, а саме участь ОСОБА_8 у терористичній організації ДНР. (т.1 а.с.107-108);

- протоколі огляду відеозапису від 14.09.2022, в ході якого слідчим оглянуто відеозапис, розміщений на відеохостингу «YouTube» з назвою: «Вспоминая Славянск. Моторола и минометчики», розміщений на каналі (аккаунті) під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». На відеозапису зафіксовані події, які відбуваються в теплу пору року в лісистій місцевості. В лівому верхньому кутку відео є напис: Подразделение Моторолы. На відео зафіксовано автомобілі, які привезли військових та зброю. Військові викладають ящики з боєприпасами та встановлюють міномети. При цьому на відео звучать фрази: Приехали мочить укропов. На військових видно шеврони, які схожі на шеврони терористичної організації ДНР (1 хв. 54 с., 3 хв. 11 с., 3 хв. 56 с., 4 хв 53 с., 5 хв. 12 с., 5 хв. 13 с., 5 хв 25 с. ), георгієвські стрічки (1 хв. 33 с., 5 хв. 35 с.), на 2 хв. 04 с. в кадрі з?являється Моторола, якого позиціонують як командира, на 4 хв. 44 с. вони розпочинають обстріл. В період з 4 хв 40 по 4 хв 45 с. і в період з 5 хв. 54 с по 7 хв. 15 с. зображений чоловік, згідно тверджень сторони обвинувачення - ОСОБА_8 , який одягнутий у військову форму з шевроном схожим на шеврон терористичної організації ДНР, кепку навпаки, має за плечима автомат та подає мінометні боєприпаси. В кінці сюжету Моторола дає настанови (т.1 а.п. 133-135);

- висновку портретної експертизи №460 від 15.11.2023, відповідно до якого на відеозаписі з відеохостингу «YouTube» на відеокадрах на 04 хвилині 39 секунд. запису, на 4 хвилині 42 секунд запису та на 06 хвилині 05 секунд запису, ймовірно зображений ОСОБА_8 . Згідно мотивувальної частини висновку ймовірна форма висновку пояснюється умовною придатністю зображення особи, наданого на дослідження, для проведення ідентифікаційного портретного дослідження, що унеможливлює виявлення більшої кількості індивідуальних ознак зовнішності та застосування інших методів порівняльного дослідження, зокрема вимірювальних методів (т.2 а.с.116-121).

Вищенаведені показання свідків, пояснення експерта та письмові докази у кримінальному провадженні, в їх взаємозв`язку та сукупністю, повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-1, ч.2 ст. 260 КК, а суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими і достатніми, та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Ці докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано та мотивовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку.

Підстав вважати недопустимими докази у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 апеляційний суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

На переконання колегія суддів покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 узгоджуються між собою та підтверджуються письмовими доказами, яким судом надано належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку суду. При цьому підстав ставити під сумнів правдивість показань зазначених свідків не було у суду першої інстанції, та не вбачає таких підстав й апеляційний суд, оскільки усі вони давали суду показання під присягою будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК.

Що стосується посилань захисника про недопустимість протоколів огляду відеозапису, проведених 14.09.2022 за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , оскільки під час проведення слідчих дій було порушено вимоги ст. 228 КПК, понятих запрошено не було, хід та результати впізнання співробітниками СБУ не фіксувались, при цьому учасникам слідчої дії пропонувалось впізнати не одну, а декілька осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Пред`явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред`явленні свідкові чи іншій особі об`єктів, які вони спостерігали раніше у зв`язку з подією кримінального правопорушення, з метою встановлення їх тотожності або відмінності. Пред`явлення особи до впізнання регулюється статтею 228 КПК.

Огляд це слідча (розшукова) дія, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (ч.1 ст.237 КПК).

Відповідно до п.2 ч.2, ч.3 ст. 237 КПК огляд комп`ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства України проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії повинно супроводжуватися протоколюванням, вимоги до складання якого визначені положеннями ст. 104 КПК.

Згідно матеріалів кримінального провадження 14.09.2022 органом досудового розслідування було проведено саме огляд інтернет-ресурсу за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 та складено відповідні протоколи огляду, до яких долучено оптичні диски DVD-R із відеозаписами проведених слідчих дій (т.1а.п.111-115,116-120,121-127). Перед початком слідчих дій свідкам були роз`яснені їх права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК та у відповідності до ст. 67 КПК попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК. Як убачається з протоколів огляду, у низ зазначено хід та результати слідчої дії, зазначено інтернет-посилання, за допомогою якого у мережі Інтернет можливо ідентифікувати відповідні інтернет-сторінки, оглянуті під час досудового розслідування. Протоколи оглядів складені відповідно до вимог законодавства та містять усі необхідні відомості, передбачені ст. 104 КПК.

Таким чином, враховуючи, що під час досудового розслідування за участю зазначених свідків було проведено саме огляд інтернет-ресурсів, а не пред`явлення особи для впізнання, відсутні підстави вважати наявні у матеріалах провадження протоколи огляду інтернет-ресурсів, проведених за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 недопустимими доказами через порушення порядку пред`явлення особи для впізнання, встановленого вимогами ст. 228 КПК, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник. При цьому апеляційний суд наголошує, що свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 під час допиту судом першої інстанції зазначали, що вони не знали, що ОСОБА_8 на той час вже був затриманий, не знали кого саме їм доведеться впізнавати на відеозапису, жодних підказок слідчий їм не надавав, однак всі вони впізнали на відео ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , з якими були знайомі досить тривалий час. Лише після цього, були складені відповідні протоколи огляду. Такі твердження свідків підтверджуються відеозаписами проведених слідчих дій за участю свідків, долучених до протоколів огляду.

Є неспроможними і твердження апелянта про те, що висновок експерта від 15.11.2023 № 460, складений за результатами проведення судової портретної експертизи, є неналежним доказом, оскільки експертом не було використано зареєстровану в установленому законом порядку методику для проведення даного виду експертизи, про що свідчить відсутність відповідного посилання у висновку експерта.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2023, за клопотанням захисника ОСОБА_7 , було призначено провести у кримінальному провадженні судову портретну експертизу для вирішення питання чи зображений на відеозапису з відеохостингу Youtube за відповідним посилання, а саме на відеокадрах на 4 хвилині 39 секунд, на 4 хвилині 42 секунди та на 06 хвилині 05 секунд запису обвинувачений ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 105-106).

Відповідно до висновку експерта № 460 від 15.11.2023, на відеозапису з відеохостингу Youtube за відповідним посилання, а саме на відеокадрах на 4 хвилині 39 секунд, на 4 хвилині 42 секунди та на 06 хвилині 05 секунд запису, ймовірно зображений обвинувачений ОСОБА_8 . Ймовірна форма висновку пояснюється умовною придатністю зображення особи, наданого на дослідження для проведення ідентифікаційного портретного дослідження, що унеможливлює виявлення більшої кількості індивідуальних ознак зовнішності та застосування інших методів порівняльного дослідження, зокрема вимірювальних методів (т. 2 а.п. 116-121).

Допитана судом першої інстанції експерт ОСОБА_14 пояснила, що для проведення портретної експертизи була використана методика 600900/5 від 11.04.2013, яку вона не вказала у висновку, оскільки це не є обов`язковим. Також використовувались навчальні посібники, які мають таке ж значення як і методика, оскільки останні рекомендовані Міністерством юстиції України для проведення експертиз. Дана методика не встановлює мінімальної кількості ідентифікаційних ознак, але для категоричного висновку необхідно не менше 20 ознак. У висновку про проведення портретної експертизи було виявлено вісім збіжностей, в той час як розбіжностей не виявлено. Встановлено, що форма обличчя ОСОБА_8 продовгувате та прямокутне, визначається як у профіль, так і в анфас, лоб нахилений до потилиці з помітними лобними буграми; встановлено співвідношення верхньої губи до нижньої, зокрема, що верхня губа не виступає над нижньою значною мірою. Враховувалась форма щік, які мають округлу форму, що проявляється при нахилі голови вниз. Також враховувалась форма вушних раковин, а саме, мочка подовжена, а хрящі вушної раковини збігаються.

Дослідивши в судовому засіданні зазначений висновок експерта, враховуючи її пояснення, надані суду, місцевий суд не встановив ознак недостатньої його обґрунтованості чи суперечності його висновків іншим матеріалам кримінального провадження. У цьому висновку експерт надала відповідь на поставлене судом питання з посиланням на застосований порівняльний метод візуального зіставлення ознак зовнішності ОСОБА_8 та встановлені збіги за загальними та індивідуальними ознаками. Той недолік, що у висновку не зазначено методику проведення експертизи, на переконання апеляційного суду не можуть впливати на змістовну частину висновку і, тим більше, не свідчить про його неповноту або концептуальну неправильність. При цьому стороною захисту не надано достатніх відомостей, які б могли викликати сумнів у повноті чи правильності зробленого експертом висновку, а також про наявні в ньому суперечності матеріалам кримінального провадження.

У відповідності до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта. За таких умов посилання захисника на порушення методики дослідження документів є безпідставним, оскільки визначення методів і методик експертного дослідження здійснюється експертом самостійно, і він попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Застосовані в даному випадку методики є прийнятними для проведення таких експертних досліджень в актуальних умовах правового регулювання. При чому експерт самостійно проводить дослідження, керуючись відповідною методикою. Разом з тим, під час допиту у суді першої інстанції експерт ОСОБА_14 пояснила, що використовувала методику 600900/05 від 11.094.2013, а також навчальні посібники, які мають таке ж значення, як і методика, оскільки вони рекомендовані Міністерством Юстиції України для проведення експертиз.

Слід також зауважити, що захист не зазначає чим саме вказані недоліки висновку експерта обмежують права обвинуваченого ОСОБА_8 , а судом не встановлено ознак істотного порушення процесуальних норм під час проведення такої експертизи.

Аналізуючи вимоги апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції невірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 258-1, ч.2 ст. 260 КК, оскільки так званій ДНР не надано законодавчого визначення терористична організація, а відповідно положень Женевської конвенції від 12.08.1949, ОСОБА_8 , вступивши до лав збройних формувань ДНР підпадає під ознаки поняття комбатант, до якого передбачено імунітет від переслідування за законні воєнні дії відносно військових об`єктів чи комбатантів протилежної сторони, апеляційний суд вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Поняття терористичної організації визначено у ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (далі Закон), а також ст. 28 КК це стійке об`єднання трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснюється розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки та вчинення терористичних актів. Достатнім для визнання організації терористичною є те, що якщо хоча б один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності. Так, відповідно до Закону, а також ст. 28 КК терористична діяльність це діяльність, яка охоплює планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів, підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях, організацію незаконних збройних формувань, злочинних угрупувань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів; так само як і участь у таких актах, вербування, озброєння, підготовку та використання терористів, пропаганду й поширення ідеології тероризму, фінансування та інше сприяння тероризму.

Встановлення у кримінальному провадженні передбачених у ст. 1 Закону ознак певної організації (наявність стійкого об`єднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обов`язкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або невчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 258-3 КК не вимагається.

Обставина діяльності «ДНР» як терористичної організації підтверджується зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04 лютого 2015 року № 145-VIII, заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями (постанова ВС від 05.07.2018 у справі № 225/6151/15-к, від 05.07.2018 у справі № 234/11703/15-к, від 03.10.2018 у справі № 326/195/16-к, від 22.11.2018 у справі № 447/233/16-к).

Таким чином твердження адвоката ОСОБА_7 про те, що стороною обвинувачення не було доведено, що так звана ДНР є терористичною організацією, а є лише окупаційною адміністрацією російської федерації, а також те, що дії ОСОБА_8 , який вступив до лав збройного формування ДНР, яке діяло на боці російської федерації під час збройного конфлікту, підпадають під ознаки поняття комбатант, визначені Женевською конвенцією, та про те, що на нього має розповсюджуватися імунітет від переслідування за участь у бойових діях, є надуманими та не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 258-3 КК - як участь у терористичній організації; за ч. 2 ст. 260 КК - як участь у діяльності непередбаченого законом збройного формування; та за ч.2 ст. 110 КК - як вчинення умисних дій з метою зміни меж території України та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні судом встановлені всі передбачені ч. 1 ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і зазначені обставини відповідають складам вказаних кримінальних правопорушень. Диспозиція наведених норм кримінального закону не вимагає доказування мотивів чи мети участі у терористичній організації та непередбаченому законом збройному формуванні, а також конкретних дій, вчинених особою в рамках діяльності відповідних формувань.

Участь у терористичній організації визнається закінченим злочином безвідносно до того, чи розпочали її учасники вчинювати конкретні терористичні злочини. А тому визнання організації терористичною та доведений факт участі особи у цій організації є закінченим складом злочину, передбаченого ст. 258-3 КК і не потребує доведення інших обставин.

Частиною 2 ст. 260 КК встановлена відповідальність за участь у діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, виконання певних зобов`язань по здійсненню діяльності такого формування, при цьому, обсяг та зміст виконуваних завдань на кваліфікацію дій особи за цією статтею не впливають. Деталізація вчинення особою конкретних дій, пов`язаних зі збройним опором чи участю в бойових діях може охоплюватись іншими складами кримінальних правопорушень. Тобто диспозиція ч.2 ст. 260 КК не передбачає переліку конкретних бойових дій, участь у яких брала особа, для кваліфікації за цією нормою закону необхідно встановити факт створення непередбачених законом збройних формувань або участі особи в їх діяльності (постанова ВС від 13.06.2024 у справі № 296/806/21).

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 110 КК характеризується активними діями, які можуть проявитися у таких, зокрема у діях, вчинених з метою зміни меж території або з метою зміни державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Дії, вчинені з метою зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України - це будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави. Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України.

Відповідно до відеозапису, розміщеного на відеохостингу «YouTube» з назвою: «Вспоминая Славянск. Моторола и минометчики», розміщений на каналі (аккаунті) під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у теплу пору року, озброєні військові особи з шевронами ДНР, підпорядковуючись командиру, маючи певну структуру та ієрархію, вели хаотичний мінометний обстріл з метою мочить укропов, тобто вбивати українців. За поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , на відеозаписі зафіксовано ОСОБА_8 . Згідно висновку портретної експертизи № 460 від 15.11.2023, на відеозаписі з відеохостингу YouTube на відеокадрах на 04 хвилині 39 секунд, на 04 хвилині 42 секунди та на 06 хвилині 05 секунд запису, ймовірно зображений ОСОБА_8 .

Таким чином, судом доведено, що ОСОБА_8 добровільно вступив до складу терористичної організації ДНР, де був забезпечений камуфлованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї; будучи у складі терористичної організації ДНР, перебуваючи на території м. Донецьк Донецької області у невстановлений час але не пізніше 28 вересня 2014 року, за попередньою змовою групою осіб, вступив до складу не передбаченого законом збройного формування, яке входить у склад терористичної організації «ДНР», перебуваючи в населених пунктах Донецької області, у складі не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», приймав безпосередню участь у збройному спротиві підрозділам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням України, задіяним в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Отже доводи захисника про відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, є безпідставними та необґрунтованими.

Яких-небудь даних, які б свідчили про необ`єктивність, упередженість органів розслідування або суду, під час апеляційного перегляд справи - не встановлено.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів.

При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК.

Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК.

Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.

Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.

В зв`язку з цим, апеляційні доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_8 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів захисника при визначенні територіальної підсудності кримінального провадження за Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не було взято до уваги критерії підсудності за місцем скоєння кримінальних правопорушень (Слов`янський міськрайонний суд Донецької області) та за місцем розташування органу досудового розслідування (Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська), а тому кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 було розглянуто з порушенням правил територіальної відсутності, колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28.12.2022 було розглянуто питання визначення підсудності матеріалів обвинувального акта у кримінальному провадженні №22022050000004677 щодо ОСОБА_8 та направлено обвинувальний акт до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для здійснення судового розгляду (т.1 а.п.45-46).

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, судом апеляційної інстанції по справі не встановлено.

Аналізуючи клопотання захисника про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 260 КК у зв`язку із закінченням строків давності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 260 КК передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно із п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

За ч.3 ст. 49 КК, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив не пізніше 28 вересня 2014 року.

Водночас, відповідно до вироку Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 квітня 2024 року, ОСОБА_8 визнано винним за ч.1 ст.263 КК, вчиненого у період квітня 2015 року вересня 2022 року (т. 3 а.п. 47-54).

Оскільки у триваючому злочині, передбаченому ч.1 ст. 263 КК, строк давності починає відраховуватися з моменту припинення злочинної діяльності, а не з моменту початку злочину, обчислення строків давності вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченим ч.2 ст. 260 КК перервалися у квітні 2015 року (початок вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК) і поновилися лише у вересні 2022 року (закінчення злочину за ч.1 ст.263 КК), твердження захисника про необхідність звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 260 КК у зв`язку із закінченням строків давності не ґрунтується на вимогах закону.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 ,подану вінтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишитибез задоволення, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк, з дня отримання ним копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4